Каталог репрезентує найбільш давню частину збірки ЦДІАК України - стародруковані книги 1494-1764 рр. У запропонованому виданні подаються описи 414 стародруків; відповідно до набору певним друкарським шрифтом - латинським (антиквою і готичним), грецьким, кириличним (старослов'янським) та різновидом кириличного шрифту - гражданським (світським), книги поділено на 3 самостійні розділи: І розділ - книги, друковані латинським і грецьким шрифтами (235 одиниць); ІІ розділ - книги, друковані кириличним шрифтом (125 одиниць); ІІІ розділ - книги, друковані гражданським шрифтом (54 одиниці). Каталог нараховує порівняно велику кількість латиношрифтних видань вітчизняного друку (книги видані польською, латинською, німецькою і французькою мовами), котрі були випущені в світ в друкарнях Львова, Києва, Чернігова, Бердичева, Почаєва, Вільнюса, Несвіжа, Москви і Петербурга. Велику історичну цінність становлять також додані до стародруків і описані у каталозі різноманітні рукописні додатки: статути, декрети, хронікальні записи подій ХVІ-ХVІІІ ст., рукописні книги. В описових позиціях каталогу наводяться численні власницькі записи і поміти, які дозволяють простежити шляхи міграції стародруків, з'ясувати рівень писемності та культури населення нашої Вітчизни у ХVІІ-ХVІІІ ст., а також соціальний стан власників стародруків - читачів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш163.12-8*03 + Т223.5

Рубрики:

Турецька ( османська ) мова

Східна палеографія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено характеристику давніх мір, викладено способи рахунку часу. Розглянуто особливості письма деяких давніх народів доби виникнення первісного суспільства, перших державних утворень. Розглянуто типи календарів, зокрема, стародавнього Єгипту, Месопотамії, Греції, єврейський, древньоримський, юліанський, григоріанський, народів Південно-Східної Азії, китайський, тібетський, монгольський, корейський, японський, мусульманський, індіанських народів Америки, слов'янський.

Запропоновано наукове дослідження рукопису Пересопницького Євангелія - визначної пам'ятки української мови та книжкового мистецтва XVI ст. загальнослов'янського значення. Вміщено повний словопокажчик і вичерпну граматичну характеристику кожної словоформи та вказано її локалізацію у тексті. Висвітлено графіко-орфографічні особливості пам'ятки. Наведено археографічний та кодикологічний опис Пересопницького Євангелія.

Наведено археографічний опис рукописної пам'ятки другої половини XVII ст. - "Поменника Введенської церкви в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври", проаналізовано особливості публікації та транслітерації тексту.

Представлено археографическое описание рукописной памятки второй половины XVII ст. - "Поменника Введенской церкви в Ближних пещерах Киево-Печерской лавры", проанализированы особенности публикации и транслитерации текста.

Наведено метод аналізу слів, у якому походження слова розглянуто в генетичному зв'язку з географічним знаком-першоієрогліфом. У контексті ідей антропологів показано, що мале людство виникло в приекваторіальних районах Африки. На підставі аналізу ієрогліфів визначено зв'язки Шумеру, Єгипту, Китаю та Майя (Південної Америки) - культур, об'єднаних спільною вірою - сонцепоклонництвом.

Приведен метод анализа слов, в котором происхождение слова рассмотрено в генетической связи с географическим знаком-первоиероглифом. В контексте идей антропологов показано, что малое человечество возникло в приэкваториальных районах Африки. На основе анализа иероглифов определены связи Шумера, Египта, Китая и Майя (Южной Америки) - культур, объединенных общей верой - поклонением Солнцу.

Наведено наукові археографічні описи та матеріали кодиколого-орфографічного дослідження 35-ти слов'янських кириличних рукописних кодексів і уривків з джерел XIV ст., що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Подано полеографічний альбом, в якому вміщено в хронологічній послідовності 59 ілюстрацій зі зразками текстів і почерків письців усіх рукописів. Надано алфавітний і хронологічний покажчики рукописів, покажчики мови і мовних редакцій, штампів, наклейок, екслібрисів, старих шифрів, топонімів, монастирів, церков.

Приведены научные археографические описания и материалы кодиколого-орфографического исследования 35-ти славянских кирилличных рукописных кодексов и отрывков из источников XIV в., хранящихся в фондах Института рукописи Национальной библиотеки Украины им. В.И.Вернадского. Создан палеографический альбом, в котором помещены в хронологической последовательности 59 иллюстраций с образцами текстов и почерков всех рукописей. Даны алфавитный и хронологический указатели рукописей, указатели языковых редакций, штампов, наклеек, экслибрисов, старых шифров, топонимов, монастырей, церквей.

Подана информация об одном из выдающихся творений армян в Крыму - монастырском ансамбле Сурб Хач. Рассмотрены его история, архитектура, сохранившиеся и утраченные эпиграфические надписи, а также проведенные в различные периоды восстановительные работы. В исследовании широко использованы ранее неизвестные данные армянских средневековых источников.

Отмечено, что коллекция греческих рукописей Одессы (37 ед. хр.) представляет собой не только интересное собрание для греческой палеографии X - XVIII вв. и истории коллекционирования греческих манускриптов, но и любопытный источник для характеристики греческой культуры этого города в первое столетие его существования. Появление греческих манускриптов в Одессе обязано прежде всего основанию и последующему существованию таких учреждений как различные греческие училища, Одесское общество истории и древностей и Новороссийский университет, а также деятельности отдельных представителей русской и балканской культуры и просвещения, таких как выдающийся славист В. И. Григорович, А. С. Стурдза и др. Особое значение имеет хранящееся в Одесском краеведческом музее Евангелие-апракос, замечательный памятник византийского книгописания конца XI в., пока еще мало оцененный наукой.

Проведено джерелознавче дослідження однієї з найвизначніших пам'яток російської історіографії XVII ст. - "Временник Івана Тимофієва" (Временник). На підставі всебічного аналізу рукопису пам'ятки встановлено час написання тексту, етапи формування сюжету та висвітлено історію еволюції та побутування пам'ятки протягом XVII ст. З використанням методів історичної евристики, текстології та палеографії у комплексі з герменевтикою тексту й історичною антропологією уточнено походження пам'ятки, її історичний контекст і визначено головні наративні принципи "авторської лабораторії". Увагу приділено аналізу структури пам'ятки, проблемі авторства та палеографії єдиного відомого списку Временника з застосуванням оригінального методу дослідження та співставлення почерків флорищевського списку. Висвітлено біографію найбільш імовірного автора тексту - дяка І. Тимофієва. У контексті встановлених біографічних даних інтерпретовано суперечливі фрагменти пам'ятки та запропоновано нове пояснення внутрішньої організації Временника як історичного наративу.

Проведено узагальнювальне історико-кодикологічне дослідження особливостей конструкції та декоративного оздоблення візантійських оправ Сучавської митрополії та Львівської і Перемишльської єпархій Київської митрополії XIV - XVII ст. Виявлено та досліджено масив оправ, виконаних за візантійською технікою оправлення, що зберігаються у книгозбірнях України, а саме: Національному музеї у Львові, Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України, Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. І.Франка, Національній бібліотеці України ім. В.І.Вернадського та Національній бібліотеці у Варшаві. Визначено основні методичні принципи описування та специфічні особливості конструкції оправ цього періоду. З'ясовано візантійсько-балканські впливи на розвиток інтролігаторства у монастирях і церквах Київської митрополії XIV - XVII ст., а також зміни в їх конструкції, що відбулися під впливом європейської традиції оправлення кодексів.

Комплексно вивчено готичне письмо та його графічні особливості у канцеляції Львівського магістрату кінця XIV - першої половини XVI ст. Відзначено, що готичне письмо не належало до природних явищ української культури пізнього середньовіччя та ранньомодерного часу, його розглянуто у аспектах генези та специфіки поширення в Західній Європі, проникнення та поширення на українських землях. Формування української провінції латинського письма відбувалось шляхом використання готичних курсивів у канцеляріях Галицько-Волинської держави. Зазначено, що розширення видового спектра готичного письма зумовлене формуванням міських канцелярських форм Львова у другій половині XIV ст. З'ясовано, що міські писарі застосовували традиційні для канцелярії готичні курсиви, а також книжкові види готичного письма, формували нові еклектичні різновиди з домінуванням книжкової графіки. У XV ст. збільшилось використання готичних курсивів, зокрема, з'явився біглий курсив. Для першої половини XVI ст. характерною була еволюція готичних курсивів і напівкурсивів, в результаті цього сформовано пізньоготичні форми, збільшилась кількість мішаних різновидів готичного письма, де домінували курсивні форми. Відзначено, що ренесансна реформа письма на початку XVI ст. мала спорадничий і несистемний характер, вона лише сприяла більш активному використанню готико-гуманістичного письма та його стилевих різновидів.

Узагальнюється досвід використання формалізованого аналізу почерків єврейських рукописів при атрибуції рукописних матеріалів єврейського походження. Аналізуються світові надбання в галузі єврейської палеографії та кодикології, простежуються типологічні зв'язки почерків єврейських рукописів, починаючи з античних часів до сьогодення. Особливу увагу зосереджено на вивченні почерків єврейських рукописів, починаючи з доби середньовіччя до XVІІI ст. Саме в цей період виникає велике розмаїття варіантів почерків. Простежуються основні типологічні риси кожного з шести типів почерків єврейських рукописів (ашкеназького, сефардського, візантійського, італійського, східного та єменського) в трьох їхніх функціональних різновидах (квадратному, напівкурсиві та курсиві). Досвід, накопичений в галузі західноєвропейської - насамперед візантійської - та кириличної палеографії та кодикології, може бути застосований при атрибуції рукописних матеріалів єврейського походження, що зберігаються у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. Урахування цього досвіду разом з сучасними досягненнями в галузі єврейської кодикології дозволяє створити методику атрибуції цих матеріалів, яка дала б змогу надійно їх датувати в межах певного періоду та визначити їхню приналежність до конкретної рукописної традиції, навіть якщо йдеться про недатовані рукописні фрагменти. Виходячи з того, що такі матеріали становлять більшість вищезгаданого зібрання, аналіз графічної інформації набуває особливого значення. На думку дослідника, при цьому аналізі доцільно застосувати принципи графічної експертизи.

Наведено коментарі до графіті Георгіївського приділу св. Георгія Великомученика Софії Київської (СК) XI - початку XVIII ст. з детальним дослідженням текстів, палеографічним аналізом і датуванням. Описано есхатологічний календар на фресках СК, записи 1093 та 1147 рр. про смерть князів Ростислава Всеволодовича та Ігоря Ольговича.

Даны комментарии к графити Георгиевского придела св. Георгия Великомученика Софии Киевской (СК) XI - начала XVIII ст. с детальным исследованием текстов, палеографическим анализом и датированием. Описаны эсхатологический календарь на фресках СК, записи 1093 и 1147 гг. о смерти князей Ростислава Всеволодовича и Игоря Ольговича.

Висвітлено історіографічний аспект становлення та розвитку досліджень в галузі описування рукописних книг і стародруків в Україні в другій половині XIX ст. - 1930-х рр. Охарактеризовано українські регіональні археографічно-книгознавчі школи даного періоду. Наведено бібліографічний покажчик історико-книгознавчих праць з вивчення слов'янської рукописної та книжкової спадщини.

Проаналізовано кодикологічні особливості Пересопницького Євангелія як пам'ятки книжної культури та символа державності України. Висвітлено історію перекладу українською мовою Пересопницького Євангелія та Євангелія в перекладі П. С. Морачевського, джерела слов'янської писемності, тенденції засвоєння інтернаціонального ресурсу у сучасній слов'янській номінації. Описано етнонаціональні процеси серед білорусів України. Увагу приділено проблемам болгарської неографії початку ХХІ ст. Визначено роль житомирського видавництва "Волинь" у розвитку сучасного національного краєзнавства.

Наведено кодикологічні описання 263-ти слов'янських рукописних книг, уривків та фрагментів XVI ст. кириличного письма, які зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, з урахуванням сучасних досягнень археографії, палеографії, філігранознавства, кодикології та кодикографії. Розкрито зміст пам'яток, подано дані про стан збереження, художнє оздоблення, оправи пам'яток, записи щодо історії рукопису, старі шифри, штампи.

Розглянуто османську палеографію, використання тюрками різних систем письма, мова яких є багатшою у порівнянні з арабською. В османській мові використано різні види графіки. Зокрема, графікою "Rika'", одним зі згаданих видів письма, було дуже зручно швидко писати завдяки притаманним їй скороченням кінцівок (kavs) та гострих згинів (meyil) букв. Винахід цієї конфігурації належить тюркам, що визнається перськими й арабськими вченими. Офіційною державною османською графікою вважалась "Divani", якою користувалися під час написання документів, наказів, листів, рішеннь, зверненнь, свідоцтв тощо.

Розглянуто основні кодикологічні та археографічні характеристики співочих книг, визначено їх специфічні риси, пов'язані з графічними особливостями письма, правописом гімнографічних текстів, структурною типологією, нотаціями та музичними особливостями. У Каталозі запропоновано наукових опис 65-ти співочих рукописних книг монодійної традиції (безлінійних та нотолінійних), здійснений на основі методів кодикології, кодикографії, текстології, палеографії, музичної палеографії та філігранології. Опис подано в хронологічно-алфавітній послідовності, розкрито зміст та наведено структурно-типологічні характеристики пам'яток, а також зазначені музичні особливості. Каталог супроводжується покажчиками: за фондами, назв рукописів, хронологічним, іменним, географічним, вказаних розспівів, наспівів та інших музичних версій піснеспівів. У палеографічному альбомі подано інципіти всіх рукописів у послідовності їх розміщення в Каталозі.

Увагу приділено рекострукції природних умов існування людини в палеоліті та характеристиці форм культурної адаптації на прикладі ключових пам'яток нижнього, середнього та верхнього палеоліту України. Охарактеризовано методичні засади археологічних і палеографічних досліджень, наведено геологічні, педологічні, археологічні дані щодо стоянок Закарпаття, Побужжя, Придніпров'я та Криму. Детально розглянуто динаміку змін середовища та способів життя найдавнішого населення та ступінь взаємозв'язку між цими процесами.