Обстежено 151-у дитину віком від 2-х до 14-ти років з дифтерійною інфекцією. Серед них у 54-х діагностовано захворювання на дифтерію, у 97-ми - носійство токсигенного штаму коринебактерій дифтерії. Досліджено рівень секреторного імуноглобуліну А (SlgA) в нестимульованому ротоглотковому секреті (слині). Виявлено, що присутність коринобактерій в носо- і ротоглотці супроводжується збільшенням продукції SlgA. У хворих на дифтерію після підвищення в перші дні хвороби спостерігалось швидке зниження SlgA в динаміці захворювання.

Обследован 151 ребенок в возрасте от 2-х до 14-ти лет с дифтерийной инфекцией. Среди них у 54-х диагностировано заболевание дифтерией, у 97-ми - носительство токсигенного штамма коринебактерий дифтерии. Исследовали уровень секреторного иммуноглобулина А (SlgA) в нестимулированном ротоглоточном секрете (слюне). Выявлено, что присутствие коринебактерий в носо- и ротоглотке сопровождается увеличением продукции SlgA. У больных дифтерией после увеличения в первые дни болезни наблюдалось быстрое снижение SlgA в динамике заболевания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.23-4

Рубрики:

Дифтерія у дітей

Шифр НБУВ: Ж22335/Дод. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено содержание веществ средней молекулярной массы (ВСММ) в сыворотке крови у 266 больных дифтерией детей в возрасте от 2-х до 14-ти лет. Установлено, что в период максимальной манифестации начальных клинических проявлений болезни содержание ВСММ повышается. В пределах сравнения легкой формы дифтерии с среднетяжелой и тяжелой установлена прямая зависимость степени повышения содержания ВСММ от тяжести болезни. При легкой форме дифтерии на фоне проводимого лечения наблюдается постепенное снижение содержания ВСММ в сыворотке крови, нормализация этого показателя через 10 - 14 дней лечения. В эти сроки при среднетяжелой и тяжелой формах дифтерии содержание ВСММ остается повышенным. В период спада клинических проявлений дифтерии повышение исследуемого показателя предшествует развитию нефрозонефрита и пневмонии. Манифестация клинических проявлений этих осложнений дифтерии сопровождается дальнейшим повышением содержания в сыворотке крови ВСММ. Накануне развития поздних дифтерийных полинейропатий и на начальных этапах клинических проявлений этого осложнения содержание ВСММ в сыворотке крови не изменяется.

Аналіз результатів дослідження специфічного імунітету до дифтерії у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет 1-го типу, показав, що дана патологія негативно впливає на формування відповідного рівня активного штучного імунітету до дифтерії у таких пацієнтів, що виражається його пригніченням залежно від тривалості перебігу діабету.

На підставі клінічної симптоматики та показників спеціальних досліджень вивчено зміни функціонального стану вегетативної та периферичної нервових систем в гострому періоді дифтерії та на етапах ранньої та пізньої реконвалесценції. З'ясовано, що для всіх клінічно маніфестних форм дифтерії незалежно від вихідних показників вегетативного тонусу на 9 - 12 день захворювання формується ваготонія, що стабільно утримується, а у разі тяжких форм дифтерії навіть посилюється. У носіїв токсигенних штамів дифтерійної коринобактерії виявлено короткотривалі початкові розлади вегетативного гомеостазу. Встановлено, що дифтерійне бактеріоносійство є активним інфекційним процесом субклінічного рівня. Показано модифікувальний вплив супутньої стрептококової інфекції на характер розладів вегетативного гомеостазу у разі дифтерії ротоглотки у дітей, що проявляється вираженою симпатикотонією початкового періоду хвороби. Встановлено, що у хворих на середньотяжку та тяжку форми дифтерії розвиваються ранні моно- та полінейропатії, що проявляються бульбарним синдромом. Ступінь вираженості та тривалість відповідної неврологічної симптоматики визначено за показниками тяжкості клінічної форми хвороби, інтенсивності та поширеності локальних запальних змін у ділянці ротоглотки. Встановлено, що пізні дифтерійні полінейропатії є переважними розладами рухових функцій нижніх кінцівок, які розвиваються у разі тяжких форм дифтерії.

  Скачати повний текст

Вперше в динаміці проведено дослідження рівня антитоксичних антитіл проти дифтерії у раніше щеплених дітей різних вікових груп, хворих на атопічну бронхіальну астму (БА). Доведено вплив захворювання на рівень напруженості протидифтерійного імунітету. Вперше проведено оцінку імунного статусу хворих у період загострення та у період між нападами та визначено остаточні терміни нормалізації параметрів клітинної та гуморальної ланок імунітету. Встановлено, що у дітей з атопічною БА у період ранньої ремісії має місце зниження імунного захисту проти дифтерії і протягом наступних трьох місяців виявлено його поступове відновлення, що значною мірою залежить від тяжкості та тривалості захворювання. З урахуванням напруженості імунітету проти дифтерії визначено групи ризику серед дітей, хворих на атопічну БА. Встановлено кореляційну залежність термінів нормалізації показників клітинної та гуморальної ланок імунітету. Запропоновано й апробовано новий диференційований підхід щодо проведення серологічних обстежень та індивідуальних схем імунопрофілактики дифтерії у дітей, хворих на атопічну БА.

Вивчено особливості клінічного перебігу поствакцинального періоду у дітей з алергічним та лімфатичним діатезами на адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцеву (АКДП) вакцину та щеплення кору. Уперше показано особливості впливу АКДП-вакцини на клітинну та гуморальну ланки імунітету, динаміку утворення специфічних антитіл у дітей з алергічним і лімфатичним діатезами. Виявлено значення вихідного стану імунної системи у цих дітей, а також закономірно знижену специфічну відповідь на щеплення у дітей з даними діатезами у порівнянні з імунологічними показниками дітей без явних ознак діатезів. Уперше вивчено рівні субкласів IgG (IgG1, IgG2, IgG3, IgG4) у дітей з алергічним діатезом та їх взаємозв'язок зі специфічною імунною відповіддю на щеплення АКДП-вакциною. Уперше досліджено динаміку рівнів специфічних антитіл через 1 та 6 місяців після щеплення, що показує ступінь специфічної імунологічної захищеності цієї категорії дітей. Науково обгрунтовано спосіб підвищення ефективності вакцинопрофілактики у дітей з алергічним та лімфатичним діатезами шляхом поєднаного застосування настоянки ехінацеї рожевої та вітамінів A та E, що сприяє утворенню адекватної імунної відповіді, запобігає виникненню сильних поствакцинальних реакцій і ускладнень та інтеркурентних захворювань у поствакцинальному періоді.

Вивчено стан центральної гемодинаміки в дітей у разі дифтерії та дифтерійного міокардиту (ДМ), удосконалено діагностику та патогенетичну терапію даних захворювань. Встановлено, що стан центральної гемодинаміки визначається ступенем тяжкості дифтерійної інфекції та ДМ. У разі дифтерії найбільш сприятливим запропоновано вважати гіперкінетичний варіант гемодинаміки, оскільки у випадку даного варіанта не розвиваються ускладнення з боку серця. Визначено додаткові критерії тяжкості дифтерійного міокардиту в дітей. Аргументовано, що до комплексної терапії дітей, хворих на ДМ, доцільно включати "Мілдронат" - кардіометаболічний препарат з позитивною інотропною дією на міокард, а також стероїдні та нестероїдні протизапальні засоби.

Досліджено становлення поствакцинального імунітету проти дифтерії та кору у дітей (здорових і тих, які мають різну патологію), а також визначено вплив препаратів ехінацеї на дані механізми. Виявлено, що у техногенно несприятливому районі більш висока питома вага дітей, які мають знижену імунологічну реактивність та знижений рівень поствакцинального імунітету, тобто потенційно сприятливі до кору та дифтерії. Доведено, що за умов високого антигенного навантаження розчин ехінацеї виявляє стабілізуючу дію на специфічну імунологічну реактивність, що робить її застосування найбільш доцільним і безпечним для дітей у процесі вакцинації.

  Скачати повний текст

Вперше з'ясовано вплив гострого гломерулонефриту (ГГН) та гострого пієлонефриту (ГПН) на імунітет дітей, які раніше отримали щеплення проти дифтерії. Встановлено, що відновлення специфічного імунітету дітей, які хворіли на ГГН і ГПН, триває впродовж 6 місяців періоду реконваленсценції. Виявлено, що інтеграційний процес клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих і перехворілих дітей нормалізується за 3 - 6 місяців періоду реконвалесценції. Визначено можливі строки індивідуальної імунокорекції дітей і тактику її проведення.

Удосконалено методи лікування дифтерії у дітей на основі результатів, одержаних внаслідок вивчення клініко-імунопатогенетичних взаємозв'язків, їх патоморфологічного підгрунтя та механізмів пошкоджувальної дії дифтерійного токсина за умов моделювання експерименальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок. На органному, клітинному та субклітинному рівнях вивчено патогенетичні механізми розвитку поліорганних уражень, обгрунтовано можливості їх превентивної та перманентної корекції. Удосконалено параклінічні методи моніторингу клінічного перебігу хвороби, оцінки ефективності лікування та повноти одужання. Обгрунтовано детермінованість клінічного перебігу дифтерії функціональним станом локальних механізмів захисту. Установлено інформативність кардіоінтервалографічних і електронейроміографічних досліджень щодо визначення субклінічного рівня ураження вегетативної та периферичної нервової систем. За умов експериментальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок з'ясовано ультраструктурні механізми пошкоджувальної дії дифтерійного токсину стосовно структурних елементів міокарда, нирок, вегетативної та периферичної нервової систем. Підтверджено імунокомплексний генез ураження гемокапілярів клубочкового фільтра за умов багаторазового введення мегадоз ПДС. Обгрунтовано доцільність застосування у комплексному лікуванні дифтерії ентеросорбентів.

Проаналізовано захворюваність на дифтерію серед різних вікових груп в Україні. Наведено результати вивчення колективного імунітету до дифтерії в цілому в Україні та Миколаївській області за останні роки. Представлено результати вивчення протидифтерійного та протиправцевого імунітету у 63-х дітей в Миколаївській області з аналізом захворюваності на ці інфекції у даній віковій групі. Проаналізовано результати моніторингу варіацій специфічних показників якості серій вакцини АКДП, яка використовувалась для проведення імунізації. Зроблено висновки щодо імуногенності вакцини АКДП вітчизняного виробництва.

Проанализирована заболеваемость дифтерией среди разных возрастных групп в Украине. Приведены результаты изучения коллективного иммунитета к дифтерии в целом по Украине и в Николаевской области за последние годы. Представлены результаты изучения противодифтерийного и противостолбнячного иммунитета у 63-х детей в Николаевской области с анализом заболеваемости этими инфекциями в данной возрастной группе. Проанализированы результаты мониторинга вариаций специфических показателей качества серий вакцины АКДС, которая использовалась для проведения иммунизации. Сделаны выводы об иммуногенности вакцины АКДС отечественного производства.

Проведено комплексне вивчення клініко-імунологічних та епідеміологічних особливостей дифтерії за умови планової вакцинопрофілактики. Встановлено, що вакцинація проти дифтерії не є гарантією від захворювання. Подальше зниження захворюваності неможливе без удосконалення діагностики серед вакцинованих з атиповим перебігом недуги і забезпечення реалізації діючого календаря щеплень у повному обсязі. Доцільним є повернення до бактеріологічного обстеження на дифтерію щеплених дітей і дорослих, хворих на ангіну та інші гострі хвороби ЛОР-органів, навіть у разі катарального запалення.

Проведено комплексное изучение клинико-иммунологических и эпидемиологических особенностей дифтерии в условиях плановой вакцинопрофилактики. Установлено, что вакцинация при дифтерии не является гарантией от заболевания. Дальнейшее снижение заболеваемости невозможно без улучшения диагностики среди вакцинированных с атипичным течением болезни и обеспечения реализации действующего календаря прививок в полном объеме. Целесообразным является возвращение к бактериологическому обследованию на дифтерию привитых детей и взрослых, болеющих ангиной и другими острыми болезнями ЛОР-органов, даже при катаральном воспалении.

Проведено комплексне вивчення клініко-імунологічних та епідеміологічних особливостей дифтерії за умов планової вакцинопрофілактики. Встановлено, що вакцинація у разі дифтерії не є гарантією від захворювання. Подальше зниження захворюваності від дифтерії неможливе без поліпшення її діагностики серед вакцинованих з атиповим перебігом хвороби та забезпечення реалізації діючого календаря щеплень у повному обсязі. Доцільним є повернення до бактеріологічного обстежєння щодо виявлення дифтерії у вакцинованих дітей і дорослих, хворих на ангіни та інші гострі хвороби ЛОР-органів, навіть за катарального характеру запалення.

Проведено комплексное изучение клинико-иммунологических и эпидемиологических особенностей дифтерии в условиях плановой вакцинопрофилактики. Установлено, что вакцинация при дифтерии не является гарантией от заболевания. Дальнейшее снижение заболеваемости от дифтерии невозможно без улучшения ее диагностики среди вакцинированных с атипичным течением заболевания и обеспечением реализации действующего календаря прививок в полном объеме. Целесообразным является возвращение к бактериологическому обследованию на дифтерию привитых детей и взрослых, больных ангинами и другими острыми заболеваниями ЛОР-органов, даже при катаральном характере заболевания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.23-25

Рубрики:

Дифтерія у дітей

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.23

Рубрики:

Дифтерія у дітей

Шифр НБУВ: РА404565 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для вивчення специфічності антитіл до субодиниць дифтерійного токсину (ДТ) у хворих на дифтерію, носіїв токсигенних і нетоксигенних дифтерійних бактерій, хворих на інші захворювання верхніх дихальних шляхів та вакцинованих здорових дітей проведено SDS-електрофорез ДТ, попередньо розщеплений на субодиниці трипсином, та імуноблотинг. Обробку результатів проведено за допомогою створеної компьютерної програми, яка дозволяє знайти кількісне вираження інтенсивності забарвлення смужок в імуноблотингу. Одержані дані показали, що існують певні відмінності у специфічності антитіл до А- або В-субодиниці ДТ у хворих дітей з різним діагнозом. Так, у хворих на дифтерію в 57 % випадків переважали антитіла до А-субодиниці. А у всіх інших обстежених дітей з різним діагнозом, як правило, переважали антитіла до В-субодиниці. Оскільки антитіла до В-субодиниці блокують зв'язування ДТ із рецепторами клітин-мішеней, то вони відіграють вирішальну роль у запобіганні ушкодженню тканин токсином. Припущено, що різна специфічність антитіл хворих на дифтерію і носіїв дифтерійних бактерій, можливо, може визначати різницю в клінічній формі перебігу інфекції.

У лекції описані етіологія, епідеміологія, класифікація та клінічні особливості дифтерії в дітей з урахуванням різної локалізації, висвітлені питання діагностики. Лікування дифтерії в дітей проводиться згідно з наказом МОЗ України N 354 від 9 липня 2004 р. відповідно до форми та тяжкості захворювання.