Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.256-544

Рубрики:

Хірургічне втручання при акушерській патології

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.115 + Р716.256.1

Рубрики:

Багатоплідна вагітність

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследование проведено у 30-ти пациенток в возрасте от 20 до 35-ти лет, оперированных по поводу остро прервавшейся эктопической беременности с общей периоперационной кровопотерей 10 - 15 % ОЦК. Объем инфузии составлял 150 - 200 % кровопотери и включал коллоиды (рефортан, гелофузин) и кристаллоиды. Исследовали показатели центральной гемодинамики, сатурацию кислорода, гематокрит, концентрацию гемоглобина, количество эритроцитов, тромбоцитов, протромбиновый индекс, время свертывания крови, концентрацию фибриногена. Исследования проводили в исходном состоянии, через 30 минут и через 4 часа после инфузии коллоида. Выявлено, что рефортан и гелофузин быстро и эффективно восстанавливают показатели центральной гемодинамики, устраняют гиповолемию. Преимуществом гелофузина является достижение нормоволемической гемодилюции, восстанавливающей кислородтранспортную функцию крови.

Приведено клиническое описание случая прижизненной диагностики и лечения флотирующего тромба нижней полой вены, возникшего после кесарева сечения. Рассмотрены вопросы этиологии и патогенеза тромбоза, варианты клинического течения, диагностики и лечения.

Проведен анализ органосохраняющих операций трубной беременности у 20-ти пациенток. Выявлено, что при органосохраняющих операциях вероятность возникновения маточных беременностей - высокая, а риск повторных внематочных беременностей - низкий. Внедрена методика раннего выявления прогрессирующей трубной беременности с последующей органосохраняющей операцией у женщин репродуктивного возраста.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.256.042-99

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены убедительные данные, свидетельствующие об эффективности предложенной схемы ведения послеоперационного периода у женщин, перенесших лапароскопическую операцию по поводу прогрессирующей внематочной беременности. Предложенная схема позволила снизить риск возникновения послеоперационных инфекционных осложнений, улучшить "психологический комфорт" послеоперационного периода за счет использования адекватного обезболивания и снизить риск возникновения спаечного процесса, что, в свою очередь, позволило улучшить репродуктивное здоровье женщин.

Проанализированы основные ультразвуковые доплерометрические показатели кровотока в магистральных сосудах матки в трех клинических группах. Установлено снижение пульсационного индекса и систолодиастолического коэффициента в 2 - 2,5 раза в группе родильниц с массивными акушерскими кровотечениями после двусторонней перевязки магистральных артерий. Доказано, что перевязка маточных и яичниковых артерий имеет преимущества и приводит к снижению кровотока в сосудах матки на 50 % и больше, способствуя ишемии, сокращению матки и остановке массивного акушерского кровотечения.

Проаналізовано ефективність різних методів хірургічного гемостазу в разі розвитку масивних акушерських кровотеч. Виконано порівняння двох методів спинення акушерських кровотеч: за органозберігаючою методикою з перев'язуванням магістральних судин матки та за традиційною методикою екстирпації матки. Доведено високу клінічну ефективність і переваги перед традиційною гістеректомією органозберігаючого методу хірургічного гемостазу сучасним шовним матеріалом у разі розвитку масивної акушерської кровотечі. Надано практичні рекомендації щодо диференційованого використання кожного методу.

Проаналізовано ефективність органозберігальних методів хірургічного гемостазу в разі розвитку масивних акушерських кровотеч. Порівняно два методи зупинки акушерських кровотеч: двостороннє перев'язування маткових судин і яєчникових артерій (I група), а також, внутрішніх клубових (гіпогастральних) і яєчникових артерій (II група). Доведено високу клінічну ефективність обох методів хірургічного гемостазу сучасним шовним матеріалом у разі розвитку масивної акушерської кровотечі. Надано практичні рекомендації до диференційованого використання кожного методу.

За допомогою індивідуального анкетування та багатофакторного опитувальника SF-36 оцінено якість життя жінок, пролікованих як консервативно, так і хірургічним методом з приводу прогресуючої трубної вагітності. Встановлено, що тільки комплексна оцінка (фізіологічний та психологічний стан) здоров'я допомагає визначити вплив виявленої патології на організм та розробити адекватний спосіб профілактики, лікування та реабілітації пацієнток даної категорії.

Визначено особливості розвитку менопаузального синдрому в жінок за умов хірургічної менопаузи залежно від перенесеного оперативного втручання. Наведено результати дослідження спектра статевих гормонів. Детально вивчено особливості психо-вегетативного статусу та вплив хірургічної менопаузи на стан кістково-суглобової системи жінок залежно від обсягу операції. На підставі порівняльного аналізу одержаних даних установлено, що розвиток проявів менопаузального синдрому та захворювань опорно-рухової системи відбувається на фоні прогресування характерних порушень психо-вегетативного статусу, а саме: симпатикотонії та гіпервентиляційного синдрому, які передують клінічним проявам та є основними патогенетичними ланками формування синдрому хірургічної менопаузи. Розроблено програми диференційованої корекції психо-вегетативного й обмінно-ендокринного балансу за умов комплексної профілактики та лікування менопаузального синдрому та патології опорно-рухової системи у жінок у разі хірургічної менопаузи, застосування якої достовірно підвищило ефективність традиційних заходів, що дозволило зменшити ступінь тяжкості менопаузального синдрому на 13,5 % та покращити результати лікування остеопенічного синдрому на 13 % у порівнянні з застосуванням традиційних лікувально-профілактичних заходів.

Розглянуто питання розповсюдження ектопічної вагітності та визначено фактори ризику виникнення даної патології за сучасних умов. Наведено порівняльну характеристику різних діагностичних критеріїв прогресуючої трубної вагітності, встановлено, що найбільш інформативні з них - трансвагінальне УЗД та визначення концентрації специфічних гормонів і білків вагітності. Виявлено достовірну відмінність між їх вмістом у разі маткового та трубного варіантів локалізації плідного яйця, що можна використовувати під час проведення диференційної діагностики цих станів. Проаналізовано результати проведених альтернативних методів лікування трубної вагітності: абдомінального оперативного втручання та лапароскопічного. Запропоновано методику профілактичного лікування можливого ускладнення після лапароскопічних оперативних втручань персистенції трофобласту блокатором прогестеронових рецепторів міфепрестоном, створено індивідуальні реабілітаційні програми у післяопераційному періоді з урахуванням клініко-патогенетичного варіанту захворювання.

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності ендохірургічного лікування перерваної позаматкової вагітності з масивною та помірною крововтратою. Досліджено клінічні, ехографічні, відеоскопічні, гормональні та гістоструктурні особливості даної патології. Розроблено схему патогенезу переривання позаматкової вагітності з різним ступенем крововтрати. Розроблено малоінвазивну кровозберігальну ендохірургічну технологію лікування перерваної позаматкової вагітності з помірною та масивною крововтратою та необхідне для її реалізації інструментальне забезпечення. Здійснено клінічну апробацію нової технології ендохірургічного лікування перерваної позаматкової вагітності з помірною та масивною крововтратою, встановлено її технічну й економічну ефективність і позитивний вплив на стан хворих.

Уперше з застосуванням комплексного підходу вивчено та клініко-патогенетично обгрунтовано диференційовані підходи до реабілітаційної терапії у жінок після тубектомії залежно від локалізації плідного яйця. Здійснено поглиблене дослідження стану репродуктивного здоров'я у жінок після ектопічної вагітності. Проаналізовано клінічні передумови виникнення позаматкової трубної вагітності залежно від локалізації плідного яйця. Установлено закономірність пригнічення тканинного ферментативного фібринолізу та протеолізу у випадку трубного викидня та розриву маткової труби. Це дає змогу розробити методики профілактики та лікування аномального фіброзогенезу, притаманного позаматковій вагітності. Уперше комплексно вивчено мікробіоценоз цервікального каналу, піхви, секрету маткової труби та її тканини у жінок залежно від локалізації плідного яйця в трубі. Визначено роль інфекції, що передається статевим шляхом та гормональних порушень у розвитку трубної вагітності у взаємозв'язку з її локалізацією. На підставі одержаних даних розроблено комплекс диференційної системної відновлювальної терапії з урахуванням локалізації плідного яйця та мікробіоценозу, гормональних порушень, особливостей тканинного фібринолізу та протеолізу.

Запропоновано новий підхід щодо реабілітації хворих, що полягає у використанні кріоконсервованої тканини плаценти. На підставі результатів лікування ектопічної вагітності за допомогою метотрексату доведено, що найбільш ефективним з існуючих способів його введення є лапароскопічний. Грунтуючись на клінічних даних визначено критерії добору хворих для консервативного лікування прогресуючої трубної вагітності за допомогою метотрексату. Вперше пацієнтам з позаматковою вагітністю проведено імунологічне дослідження. Встановлено, що у хворих після лікування метотрексатом відбувається пригнічення всіх ланок імунітету, що обгрунтовує застосування у реабілітаційному періоді кріоконсервованої тканини плаценти. Досліджено, що у хворих після імплантації плаценти резорбція плодового яйця, нормалізація рівня хоріонічного гонадотропіну та відновлення менструальної функції відбувається активніше, ніж із застосуванням традиційної відновлювальної терапії. Зазначено, що включення у комплексну терапію даних хворих трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини, має більш виражену коригувальну дію, ніж традиційне відновлювальне лікування.

Розроблено нові методи лікування гнійних ран у породілей. Установлено частоту та чинники ризику виникнення гнійних ран. Визначено особливості перебігу фаз ранового процесу, зміну складу мікробів у ранах, рівня імунної реактивності організму в породілей під впливом різних методів лікування. Уперше на підставі вивчення структури тканин рани (за методом поляризаційної мікроскопії), кількісного та якісного складу імунокомпетентних клітин у біоптаті з рани, фіксованих імуноглобулінів у мазках-відбитках та рівня їх світіння в динаміці лікування розроблено оцінку тяжкості ранового процесу та визначено ефективну терапію гнійних ран. Запропоновано використання бальної оцінки ступеня тяжкості ранового процесу для прогнозування ефективності та своєчасної корекції лікування. Науково обгрунтовано та впроваджено до практики охорони здоров'я комплексний метод лікування гнійних ран з включенням препаратів із сорбційно-дезінтоксикаційними та імуномодулювальними властивостями.

Проведено аналіз материнської смертності в Україні у випадках акушерських релапаротомій, розкрито структуру, основні причини летальності у разі масивних кровотеч та гнійно-септичних ускладнень; здійснено порівняльний аналіз релапаротомій у випадках акушерських кровотеч залежно від наслідку, що сприяє науковому обгрунтуванню необхідності підвищення ефективності прогнозування та профілактики даної патології. Розроблено математичну модель методики прогнозування акушерських кровотеч на підставі використання послідовної процедури розпізнавання за методом Байєса та коефіцієнта парної кореляції Пірсона. Досліджено особливості вмісту фібронектину, його кріопреципітатну активність, а також дію рецепторів лімфоцитів, тромбіну, урокінази, тканинного та кров'яного активатора плазміногену у жінок з акушерськими кровотечами. Запропоновано нову профілактичну методику на підставі корелятивного рівня плазменого фібронектину та рецепторного апарата лімфоцитів. Встановлено взаємозв'язок між клінічними, ендокринологічними та імунологічними показниками у віддаленому післяпологовому періоді (до 2-х років) у жінок, які перенесли релапаротомії з приводу акушерських кровотеч. Розроблено нову методику реабілітації постгеморагічних ускладнень з використанням спрямованої та замісної гормональної та імунологічної корекції, а також танакану.

Роботу присвячено питанням профілактики гнійно-запальних ускладнень кесаревого розтину. На основі клінічного та лабораторного обстеження 122 породіль групи ризику встановлено, що післяопераційний період у них супроводжувався ендогенною інтоксикацією та імуносупресією. Максимальне вираження розладів гомеостазу за отриманими клінічними та лабораторними даними припадало на 2 добу пуерперію. Додаткове включення до комплексної профілактики ентеросорбенту "Карбовіт" та локального лазерного опромінення в післяопераційному періоді супроводжувалося покращанням самопочуття, суттєвим зменшенням інтоксикації організму, сприяло нормалізації функціонального стану імунної системи, ефективно запобігало розвитку гнійно-запальних ускладнень. Запропонована профілактична програма є безпечною для породіль, не викликає ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.203.2-5 + Р716.256.032 + Р716.220.32-5

Рубрики:

Хірургічне лікування акушерських кровотеч

Крововтрата під час пологів

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ