Проаналізовано іноземні джерела з питань виникнення та розвитку військової психіатрії.

Розглянуто основні види психологічної, психотерапевтичної та психіатричної допомоги військовослужбовцям-суїцидентам (ВСС). Це: первинна, екстрена, амбулаторно-консультаційна, госпітальна допомоги. Наведено основні етапи надання невідкладної суїцидологічної допомоги ВСС: діагностичний етап (збір інформації про військовослужбовця), терапевтичний етап (кризова підтримка, спрямована на зняття негативних афективних переживань, прояснення конфліктної ситуації та досягнення розуміння проблеми, структурування ситуації, активізацію антисуїцидальних установок).

Представлено динаміку людської агресивності, патопсихологічний вплив посттравматичного синдрому та його роль у соціальній дезадаптації на прикладі афганської війни.

Приведены результаты обследования военнослужащих миротворческих контингентов ВС Украины до и после исполнения миротворческой миссии. Определено ухудшение их психического здоровья и психофизиологического состояния. Рассмотрены критерии, которые могут влиять на результаты обследования, и указано на необходимость динамического наблюдения психического и психофизиологического состояния военнослужащих миротворческих контингентов.

Розглянуто основні чинники суїцидальної поведінки військовослужбовців (нейробіологічні (НБЧ), біохімічні (БХЧ), соціальні (СЧ), психологічні). НБЧ суїцидальної поведінки (СП) є особливості функціонування серотонінергічної та моноамінергічної медіаторних систем. БХЧ суїцидальності є складові обміну ліпідів (жирів) - холестерол. СЧ (оточення, колективні норми, стосунки підлеглості) істотно впливають на СП військовослужбовців, також самогубство, занадто рекламуються в літературі, кіно, засобах масової інформації. Однак, зазначено, що суїцид є проявом аутоагресивної поведінки військовослужбовця, ключовими чинниками якого є психологічні, а інші діють опосередковано через емоційні переживання та мотивацію.

Розглянуто проблеми виникнення аутоагресивної поведінки (АП) у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України. Проаналізовано результати обстеження 3 460-ти військовослужбовців з АП, вивчено матеріали 88-ти випадків завершених суїцидів. На підставі результатів комплексного клініко-психологічного, експериментально-психологічного, соціально-демографічного, статистичних методів встановлено чинники ризику, мотивації та предиктори АП у військовослужбовців. На підставі аналізу клініко-психопатологічної структури АП у військовослужбовців визначено критерії діагностики даної поведінки. Доведено, що формування АП відображає взаємозв'язок між особистісними особливостями військовослужбовців, змістом психотравмуючих чинників, характером психічних порушень. Розроблено та впроваджено систему профілактики та лікувально-профілактичних заходів з урахуванням етіопатогенезу даного стану.

За допомогою клінічних, клініко-психопатологічних, експериментально-психологічних методів дослідження розв'язано задачу діагностики, визначено причини розвитку й особливості невротичних розладів (НР) у військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України за сучасних умов, а також розроблено комплексну систему їх терапії та профілактики. Виявлено зростання кількості випадків патології у солдатів з 61,7 % у 1994 р. до 77,2 % у 2000 р. Клінічно визначені форми НР діагностовано в 32-х (29,9 %) військовослужбовців, невротичні реакції - у 70-ти (65,4 %), передневротичні реакції у 5-ти (4,7 %). Доведено ефективність психотерапевтичного підходу, що базується на комплексному використанні особистісно-орієнтованої психотерапії на базовій основі ериксонівського гіпнозу. Визначено умовні критерії норми - передхвороби - хвороби. Градація рівнів виразності симптоматики набуває важливого значення. Висвітлено можливість ранньої експрес-діагностики НР, що допомагає на практиці застосовувати профілактичний принцип медицини, а з урахуванням специфіки військової служби запобігти звільненням і надзвичайним подіям у військах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р649

Рубрики:

Воєнна психіатрія

Шифр НБУВ: РА335231 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено за амбулаторних умов особливості поширеності тривожних і депресивних розладів у військовослужбовців. Встановлено залежність між тривожними та депресивними розладами у військовослужбовців і чинниками способу життя та прихільністю до лікування. Удосконалено технології підвищення поінформованості військовослужбовців і залучення їх до участі у лікувально-профілактичних заходах. Науково обгрунтовано оптимізацію системи лікувально-профілактичного забезпечення військовослужбовців з артеріальною гіпертензією та коморбідними тривожними та депресивними розладами за амбулаторних умов і визначено її медичну, соціальну й економічну ефективність.

Диагностическая и экспертная оценка дезадаптивных состояний является актуальной проблемой военной психиатрии. Рассматриваются модели копинг поведения в соотношении с профилем личности у военнослужащих с дезадаптивными состояниями. Результаты исследования подтверждались психологическими методиками.

Наведено структуру бази даних програмно-технічного комплексу для психофізіологічного тестування Військкомат-контракт та описано ступінь захисту бази. Розроблено алгоритм тестування кандидатів.

Визначено детермінанти, динаміку психофізіологічних показників станів психічного напруження в період наземної підготовки до польотів. Проаналізовано умови діяльності курсантів-льотчиків у період наземної підготовки до польотів і визначено основні стрес-фактори в цей період, які негативно впливають на курсантів. На підставі дослідження динаміки психофізіологічних показників станів психічного напруження курсантів-льотчиків розглянуто їх структурні компоненти. Проведено кореляційний аналіз, що визначає силу зв'язку між психофізіологічними показниками станів психічного напруження та їх структурними компонентами. Встановлено залежність станів психічного напруження курсантів-льотчиків від психофізіологічних показників.

Наведено принцип роботи з Карткою психологічного супроводу тестового програмного комплексу "Військкомат-контракт", розглянуто його основні структурні елементи і способи використання для вирішення різних задач. Подано опис використаних психодіагностичних методик.

Запропоновано програму психофізіологічного тренажу військових льотчиків. Розглянуто особливості психофізіологічного тренування деяких професійно важливих якостей військових льотчиків різного віку. Встановлено її позитивний вплив за показниками уваги, мислення та короткочасної пам'яті. Показано наявність різних стратегій переробки інформації під час тренування уваги в осіб із віком молодше та старше за тридцять років. Запропонований комплекс методичних підходів можна використовувати для динамічного контролю за функціональним станом військовослужбовців, а також для прогнозування професійної придатності фахівців, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою.

Диагностическая и экспертная оценка дезадаптивных состояний является актуальной проблемой военной психиатрии. Рассмотрены дезадаптивные состояния с точки зрения теории копинг поведения. Результаты исследования подтверждались психологическими методиками.

Визначено перелік проблем, які повинен вирішувати комплекс для психофізіологічного відбору. Проведено опис технології тестування. Визначено склад тестового комплексу та перелік тестових методик.

Проведено анонімне опитування 102 військових лікарів: 1-ша група - 42 особи віком 35 - 76 років, які працюють у Національному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" і Луцькому військовому госпіталі; 2-га - 60 осіб віком 23 - 28 років, які навчаються в Українській військово-медичній академії. Для виявлення тривожних і депресивних розладів використано Клінічну шкалу тривоги та депресії. Депресивні та/чи тривожні розлади виявлено загалом у 24,5 +- 4,3 % обстежених, що значно перевищує популяційні показники (8 - 10 %). У жінок тривожні розлади визначені достовірно частіше у порівнянні з чоловіками - 27,1 +- 5,3 і 6,3 +- 4,3 % відповідно. У 1-й групі депресивні та/чи тривожі розлади виявлено у 19,0 +- 6,1 %, у 2-й +- у 28,3 +- 5,8 % обстежених. Висока поширеність тривожних та/чи депресивних розладів у військових лікарів потребує подальшого аналізу та проведення лікувально профілактичних заходів, зокрема щодо набуття вмінь психологічної самодопомоги та профілактики негативного впливу стресу.

Проведено дослідження упродовж 2010 - 2013 рр. на клінічній базі кафедри психіатрії, наркології, неврології та медичної психології медичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону. З дотриманням принципів біоетики обстежено 129 колишніх військовослужбовців Збройних сил України, яких було звільнено в ході реформування армії в мирний час (99 з ознаками адаптаційних розладів і 30 без таких ознак). Визначено клініко-психологічні особливості адаптаційних розладів і операціоналізовано як специфічні мішені їх психотерапії. Охарактеризовано адиктивну поведінку хворих на адаптаційні розлади, розглянуто стійкі індивідуально-психологічні характеристики дезадаптивної спрямованості у пацієнтів з адаптаційними розладами як специфічні мішені психотерапії. Розроблено систему специфічних для хворих на адаптаційні розлади мішеней психотерапії.

Дослідження спрямовано на розширення наукового розуміння психологічних наслідків бойового стресу і зміну традиційної дослідницької парадигми стосовно його впливу на психологічне здоров'я військовослужбовців. Здійснено спробу співвіднесення семантичних полей понять "стрес" та "бойовий стрес". Розглянуто не лише негативні, але й позитивні наслідки травматичного стресу. Визначено зміст поняття посттравматичного зростання. Обгрунтовано доцільність застосування позитивно орієнтованого (екзистенційно-гуманістичного) підходу до оцінки психологічних наслідків бойового стресу. Дослідження створює теоретико-методологічне підгрунтя для розробки заходів ефективної психологічної реабілітації та реадаптації учасників бойових дій до умов мирного життя.

У практиці та теорії підготовки сучасних українських військовослужбовців відсутній ефективний досвід здійснення підтримки та супроводу цивільного населення в зоні проведення миротворчих операцій. Саме тому актуальними є дослідження, які розкривають аспекти психологічної підготовки військовослужбовців до здійснення миротворчих операцій в контексті збереження ними психічного здоров'я та позитивного впливу на цивільне населення. Матеріал дослідження базується на роботі психологом на курсах підготовки офіцерів цивільно-військового співробітництва, яке має 3 основні функції: допомога місцевому населенню, організація взаємодії з місцевою владою, волонтерами, міжнародними організаціями та допомога підрозділам Збройних сил України. Висвітлено проблему виявлення основних складових психологічної підготовки військовослужбовців до здійсненні миротворчих операцій. Здійснено аналіз поглядів науковців щодо таких складових психічного здоров'я, як саморозкриття і його значення у процесі комунікації, наведано результати дослідження особливостей саморозкриття офіцерів цивільно-військового співробітництва, проаналізовано стратегії подолання стресових ситуацій офіцерами. Експериментальне дослідження саморозкриття офіцерів здійснювалось протягом 3 років шляхом організації та проведення тренінгів для військовослужбовців. Навчання на курсах пройшли 1200 учасників. Емпіричну вибірку склали 30 офіцерів (5 жінок і 25 чоловіків) цивільно-військового співробітництва віком 30 - 45 років.