Оцінено стан системи оксиду азоту (NO) в пацієнтів у гострий період черепно-мозкової травми (ЧМТ) легкого ступеня тяжкості та порівняно ступінь виявлених змін з глибиною когнітивного дефіциту в цих пацієнтів. У дослідженні взяли участь 16 пацієнтів в гострий період ЧМТ легкого та середнього ступеня тяжкості. Стан когнітивних функцій оцінено за шкалою оцінки психічного статусу MMSE та шкалою лобної дисфункції FAB. Сумарний вміст метаболітів NO та активність NO-синтази визначено в сироватці крові (гемолізаті еритроцитів) на 1-й та 5-й день перебування в стаціонарі. Встановлено, що між розвитком когнітивної дисфункції лобного типу та змінами в системі NO існує тісний кореляційний зв'язок. В гострий період ЧМТ легкого ступеня застосування батареї тестів на лобну дисфункцію дозволяє ефективно виявити когнітивний дефіцит, шкала MMSE менш чутлива для діагностики когнітивної дисфункції у разі ЧМТ. Зміни у балансі компонентів системи NO полягають у зростанні сумарної активності NO-синтази та підвищенні вмісту метаболітів NO в крові. Ступінь когнітивного дефіциту, діагностованого за допомогою шкали FAB, корелює з рівнем гіперпродукції оксиду азоту, окрім концентрації сумарних метаболітів NO, кореляцію також виявлено для сумарної активності NO-синтази.

З використанням системного підходу до дослідження наслідків сексуального насильства визначено наявні у його жертв порушення психічного та сексуального здоров'я. Виявлено акцентуації характеру потерпілих підлітків і особистісні відмінності жінок, що сприяють виникненню віктимної поведінки. Показано причини, механізми розвитку та клініку різних форм сексуальної дисфункції та дезадаптації жінок у віддалений період після згвалтування. Розроблено систему комплексної психотерапевтичної корекції поведінкових розладів у підлітків і порушень сексуального здоров'я у жінок.

Вивчено клінічні, нейропсихологічні та біохімічні особливості динаміки формування когнітивного дефіциту в гострому періоді черепно-мозкової травми (ЧМТ) легкого та середнього ступенів важкості. Уточнено особливості патогенезу таких ушкоджень на місцевому та системному рівні й їх роль у формуванні раннього післятравматичного когнітивного дефіциту. Встановлено кореляційні взаємовідносини результатів нейропсихологічного тестування та показників прооксидантно-антиоксидантного балансу, параметрів системи оксиду азоту в крові таких пацієнтів. Розроблено комплекс діагностично-лікувальних заходів для підвищення ефективності ранньої діагностики та терапії когнітивного дефіциту в гострому періоді ЧМТ легкого та середнього ступенів важкості. Доведено доцільність та ефективність застосування нейропсихологічного тестування з використанням батареї тестів лобної дисфункції та визначення активності супероксиддисмутази, сумарної активності синтази оксиду азоту та концентрації нітрит-аніону в гемолізаті еритроцитів пацієнтів для ранньої діагностики післятравматичного когнітивного дефіциту. Вивчено ефективність курсового застосування комплексу низькомолекулярних поліпептидних фракцій (кортексину) в гострому періоді легкої та середньоважкої ЧМТ для лікування когнітивного дефіциту.

Мета роботи - вивчити особливості патогенезу психоорганічного синдрому у віддалений період черепно-мозкової травми (ЧМТ) шляхом зіставлення результатів клініко-неврологічного обстеження пацієнтів з травматичною хворобою головного мозку (ТХГМ), а також дослідження гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, рівня ендогенної інтоксикації та обміну оксиду азоту. Розглянуто дані клініко-параклінічного обстеження 20 пацієнтів у віддалений період ЧМТ, у яких у клінічній картині ТХГМ домінував психоорганічний синдром. Крім клінічних виявів захворювання, у пацієнтв з ТХГМ відзначено порушення гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, ендогенна інтоксикація. Порушень процесів обміну оксиду азоту не спостерігали. Висновки: у випадку домінування в клінічній картині ТХГМ психоорганічного синдрому, крім клінічних виявів захворювання, наявні порушення гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, ендогенна інтоксикація та відсутні порушення в процесах обміну оксиду азоту.

Процесс частичной утраты зрения сопровождается негативными психопатологическими проявлениями, обусловленными дополнительным отягчающим влиянием посттравматического стресса на состояние психического здоровья человека. При прохождении пациентами МСЭК было проведено углубленное клинико-психопатологическое обследование 400-т пациентов, в результате которого были сформированы 2 группы и сследования: основная - 200 больных, у которых после травматического события, вызвавшего частичную потерю зрения, были диагностированы непсихотические психические расстройства, и группа сравнения - 200 человек, психическое состояние которых соответствовало так называемой условной норме. Субъективную оценку имеющихся клинико-психопатологических проявлений осуществляли с помощью опросника депрессии А. Т. Бека, методики диагностики самооценки реактивной и личностной тревожности Ч. Д. Спилбергера - Ю. Л. Ханина. Анализ объективных проявлений психопатологической симптоматики проводили с использованием клинических рейтинговых шкал депрессии и тревоги Гамильтона - НDRS и НАRS. В результате исследования выявлены характерные показатели связанных с событием слуховых вызванных потенциалов у больных с посттравматическим стрессовым расстройством. Время и корректность сенсомоторной реакции в исследуемых группах не отличались. Найдены достоверные корреляционные связи показателей слуховых вызванных потенциалов и показателей выраженности клинико-психопатологической симптоматики. Сделано предположение об участии адренергических структур неспецифических систем мозга, а также серотонинергических нейронов ядер шва в изменении паттерна вызванной электрической активности мозга.

Относительно недавно было установлено, что однократное умеренное или тяжелое травматическое повреждение головного мозга (ТПГМ) в последующем может привести к развитию посттравматической деменции, чаще по типу болезни Альцгеймера, в то время как многократное легкое ТПГМ (спортсмены, военные) может привести к развитию хронической травматической энцефалопатии. При травматической болезни ГМ как факторе риска развития болезни Альцгеймера накапливается beta-амилоид и гиперфосфорилированный tau-белок, в то время как при хронической травматической энцефалопатии - только гиперфосфорилированный tau-белок. В основе многолетнего патогенеза обоих заболеваний лежит хроническое воспаление по типу иммуноэксайтотоксичности. Между перечисленными заболеваниями имеются различия в клинической картине. Церебролизин является препаратом, содержащим фрагменты нейротрофических факторов (CNTF, GDNF, IGF-1, IGF-2), и оказывает нейропротективное и нейрорегенераторное действие на структуры ГМ. У пациентов с деменциями данный препарат уменьшает накопление beta-амилоида и гиперфосфорилированного tau-белка, подавляет иммуноэксайтотоксичность. При его назначении уменьшается выраженность когнитивных и поведенческих нарушений, улучшается повседневная активность и общеклиническое функционирование. Исходя из современных рекомендаций, целесообразно назначать церебролизин для лечения травматической болезни ГМ как фактора риска развития болезни Альцгеймера и хронической травматической энцефалопатии, с ожиданием высоких клинических результатов.

Наведено дані про результати дослідження особливостей посттравматичного стресового розладу (ПТСР) в учасників антитерористичної операції (АТО) та біженців. Звернуто увагу на те, що маніфестація ПТСР в обстежених відбувалася у вигляді таких варіантів: вторгнення, уникання, гіперактивації. У дослідженні взяв участь 71 військовослужбовець (69 чоловіків та 2 жінки) віком від 22-х до 35-ти років (середній вік - 26,2 року), які перенесли закриту черепно-мозкову травму (ЗЧМТ) у вигляді струсу головного мозку, контузії та у них виявлено ПТСР (основна група). Дослідження проведено через 3 - 6 міс після одержаної ЗЧМТ. До групи порівняння включено 37 осіб з ПТСР (34 жінки та 3 чоловіки) віком 27 - 42 роки (середній вік - 32,2 року). У групі військовослужбовців, у яких, крім ПТСР, у клінічній картині мали місце наслідки ЧМТ, спостерігали: астенічний симптомокомплекс - у 27-ми (38,1 %); тривожно-фобічний - у 19-ти (26,7 %); істероформний - у 8-ми (11,3 %); депресивний - у 17-ти (23,9 %). Серед хворих і біженців із зони АТО виявлено астенічний симптомокомплекс - у 12-ти (32,4 %); тривожно-фобічний - у 11-ти (29,7 %); істероформний - у 6-ти (16,2 %); депресивний - у 8-ми (21,7 %).

Розглянуто проблеми стресових розладів, що виникають внаслідок психічних травм. Наведено класифікацію, розглянуто питання етіології та патогенезу посттравматичних стресових розладів. Приділено увагу діагностиці та вибору фармакологічних засобів лікування. Підкреслено, що препаратами першого вибору залишаються антидепресанти групи селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну.

Вперше описано клініко-психопатологічні та психодіагностичні особливості хворих з психопатологічними наслідками черепно-мозкової травми (ПН ЧМТ) за коморбідних адикцій різного походження та рівня виразності, притаманних цій категорії пацієнтів. Вперше одержано комплексну характеристику адиктивного статусу хворих з ПН ЧМТ з урахуванням кореляційних зв'язків між його компонентами. Вперше розраховано адиктивні потенціали різних об'єктів потенційного зловживання (як хімічного, так і нехімічного походження) у хворих з ПН ЧМТ. Визначено взаємозалежності між виразністю наявної психопатологічної симптоматики, виразністю супутніх адикцій та показниками якості життя у хворих з ПН ЧМТ.

Проаналізовано результати дослідження, завдяки яким встановлено взаємозв'язок клініки, перебігу, факторів інвалідності в оперованих пацієнтів із неврологічними ускладненнями остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта. Обстежено 120 прооперованих хворих із дискогенними попереково-крижовими радикулопатіями. Встановлено, що виразність синдромів у пацієнтів після операції збільшується залежно від термінів післяопераційного періоду.

Мета дослідження - розроблення комплексу заходів щодо покращання психологічного стану у жінок із гінекологічною, хірургічною та симультанною патологією перед хірургічним лікуванням на підставі проведених 3-річних наукових досліджень. Для вирішення поставлених завдань у дослідження залучено 106 пацієнток, які були розподілені на 3 групи. До першої групи ввійшла 31 пацієнтка з симультанною хірургічною патологією. До другої - 48 пацієнток з ізольованою гінекологічною патологією. Пацієнткам першої та другої груп оперативні втручання проведено у відділенні оперативної гінекології ДУ "ІПАГ ім. акад. О. М. Лук'янової НАМН України". До третьої - 27 пацієнток з ізольованою хірургічною патологією, яким хірургічну допомогу надавали у хірургічних відділеннях Київської міської клінічної лікарні N 10. На підставі визначення особливостей психологічного стану за методиками Спілбергера - Ханіна та Бека пацієнток усіх трьох груп з симультанною, ізольованою гінекологічною та хірургічною патологією розподілено на дві підгрупи: з депресивними розладами та з тривожними станами. Розподілення пацієнток на підгрупи згідно з результатами оцінювання особливостей психологічного стану виявилося наступним. Серед пацієнток першої досліджуваної групи переважали хворі з тривожними станами - 24. Депресивні розлади діагностовано у 7 пацієнток. Серед пацієнток другої групи з ізольованою гінекологічною патологією у 26 виявлено тривожні стани та у 22 - депресивні розлади. У третій групі хворі з ізольованою хірургічною патологією розподілились наступним чином: 17 - з тривожними станами, 10 з депресивними розладами. Слід зазначити, що були діагностовані порушення психологічного стану пацієнток легкого та середнього ступеня. Порушень тяжкого ступеня в жодній з досліджуваних груп виявлено не було. Розроблено алгоритм заходів психологічної реабілітації пацієнток із гінекологічною, хірургічною та симультанною патологією перед хірургічним втручанням. У першій групі пацієнток з симультанною хірургічною патологією діагностовано переважно тривожні розлади психологічного статусу. У другій і третій групах у пацієнток з ізольованою гінекологічною та хірургічною патологією відповідно виявлено як депресивні, так і тривожні розлади легкого та середнього ступеня вираженості. На підставі виявлених особливостей змін психологічного статусу та ступеня їх вираженості розроблено адекватні лікувальні заходи психологічної реабілітації, представлені у формі алгоритму дій із використанням психологічного впливу (бесіда, консультація) та медикаментозної корекції (препарат біфрен у середньотерапевтичних дозах), що надало можливість провести корекцію психологічної рівноваги та покращити результати хірургічного лікування пацієнток з симультанною, ізольованою гінекологічною та хірургічною патологією.

В основу роботи покладено результати діагностики, реабілітації та відновного лікування 220 хворих із посткоматозними тривалими розладами свідомості після тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ). Увагу приділено актуальній темі - групі синдромів тривалого пригнічення свідомості після тяжкої ЧМТ, а саме найскладнішому з них - вегетативному статусу (ВС), в якому хворі заходять на реабілітаційне лікування та проходять реабілітаційний маршрут. Розкрито клініко-неврологічні особливості вегетативного статусу пацієнтів, які мали ключове значення на реабілітаційному маршруті для з'ясування ефективності лікування, а також для прогнозування переходу на вищі стадії посткоматозної свідомості. Акцентовано на тому, що кореляційного зв'язку між змінами в неврологічному статусі, особливо у рефлекторній, руховій, чутливій сферах, та тривалістю перебування в даній стадії посткоматозного порушення свідомості, а тим більше виходом на вищі рівні відновленої свідомості не встановлено. Зазначено, що шкала/класифікація Т. А. Доброхотової найкраще описувала даний рівень посткоматозного розладу свідомості, оскільки на основі рушійної ознаки чітко відділяла дану стадію від коми та інших стадій посткоматозного відновлення свідомості. На основі одержаних даних зроблено висновок про відсутність специфічної неврологічної вогнищевої симптоматики, а клініко-неврологічна картина характеризується виключно топіко-функціональними особливостями первинно уражених структур головного мозку на сегментарному та надсегментарному рівнях. Єдиними факторами, з якими виявлено стійкий прямолінійний кореляційних зв'язок прогнозу виходу з ВС на вищі рівні посткоматозної свідомості, були варіант клінічної форми тяжкої ЧМТ та глибина коми, що передувала ВС. Саме хворі з комою III, спричиненою ДАП в результаті ДТП, так і не вийшли з ВС в межах року після тяжкої ЧМТ. Майже кожний третій пацієнт відновився лише до стану мінімальної свідомості, в якій залишався надалі. Відмінна неврологічна картина, яка по осьовим ознакам виявлялася в динаміці відновлення свідомості, свідчила лише за початок нового етапу/стадії відновлення та викривала активні зони інтересу/цілі для можливого/необхідного лікувального (реабілітаційного) впливу з метою покращання загального стану пацієнта, якості його життя і через поки невідомі механізми (можливо, активізований чи доповнений саногенез) сприяння швидшому переходу до максимально вищого рівня свідомості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77 + Р645.025.7

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Психози при травмах головного мозку

Шифр НБУВ: РА432499 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито медико-психологічні основи здоров'язбереження та фізичної реабілітації молоді в умовах сучасних трансформаційних змін (на прикладі визначення чинників подолання посттравматичних стресових розладів у молоді в умовах сучасного соціуму). Виокремлено системоутворюючі медико- та соціально-психологічні чинники посттравматичних стресових розладів у молоді та розроблено структурну модель їх диференціації з урахуванням ступеня (низького, вираженого, глобального) та типу (активно-захисного, пасивно-захисного, дисгармонійного) проявів таких розладів. Визначено провідні чинники подолання посттравматичних стресових розладів у молоді та заходи щодо її фізичної реабілітації в умовах сучасного соціуму: на макро, мезо та мікро рівнях. Розроблено інтегровану соціально-психологічну програму подолання посттравматичних стресових розладів у молоді в сучасних умовах та доведено її ефективність. Розглянуто теоретико-методологічні основи вивчення проблеми посттравматичних стресових розладів особистості, зроблено аналіз підходів до проблеми стресових розладів особистості в науковій літературі. Виокремлено особливості травматичних (екстремальних) ситуацій та їх вплив на формування посттравматичних стресових розладів. Наведено сучасні підходи до попередження та корекції посттравматичних стресових розладів особистості та визначено соціально-психологічні чинники посттравматичних стресових розладів у молоді за умов сучасного соціуму.