Приведены результаты клинического обследования и ультразвукового исследования у 478-ми пациентов с варикозной болезнью (ВБ) нижних конечностей. На основании полученных данных выделены клинико-анатомические формы ВБ. Определены критерии ультразвуковой диагностики типичных и нетипичных форм заболевания. Показано, что выбор тактики хирургического лечения пациентов с ВБ зависит от клинико-анатомической формы ВБ, при этом основным методом диагностики является цветовое дуплексное сканирование.

Проаналізовано найпоширеніші терміни та класифікації хронічних хвороб вен нижніх кінцівок. Доведено доцільність їх стандартизації та прийняття єдиної робочої класифікації з метою уніфікації тактики лікування, об'єктивізації оцінки його результатів і працездатності пацієнта та прогнозування перебігу захворювання. З цією метою запропоновано використовувати такі терміни та визначення: варикозна хвороба нижніх кінцівок - захворювання, що первинно уражає поверхневі вени; тромбофлебіт - захворювання, в основі якого лежить запалення та тромботворення в поверхневих венах; посттромботична хвороба вен нижніх кінцівок - захворювання, що виникає внаслідок тромбозу глибоких вен. Для уточнення й уніфікації позначення характеру патологічного процесу, його локалізації запропоновано використовувати в клінічній практиці міжнародну класифікацію СЕАР, а в практичній - спрощені класифікації, прийняті в Росії.

Указано, что эстетика верхних разрезов при варикозной болезни приобретает особую значимость в связи с повышенными требованиями пациентов к качеству жизни. Приведены методики и результаты применения двух оригинальных операций: кроссэктомии лобковым доступом и экстравазальной коррекции клапанов бедренной вены с использованием собственных фасциальных оболочек паховым минидоступом. Эндохирургические манипуляции выполняют внутри операционного пространства, создаваемого крючком-леватором с эндоподсветкой, что позволило уменьшить разрез кожы и вынести его в эстетически менее значимые зоны. Для кроссэктомии применяли разрез длиной 2 см в волосистой части лобковой области от лобкового бугорка внутрь горизонтального. Для вальвулопластики предложен поперечный разрез кожи длиной 2 - 2,5 см на 6 - 7 см ниже паховой связки и медиальнее проекции бедренных сосудов. Кроссэктомия с использованием минидоступа выполнена у 49-ти пациентов, вальвулопластика бедренной вены - у 41-го. Оценка ближайших и отдаленных результатов свидетельствует, что разработанные эндохирургические методики кроссэктомии и вальвулопластики бедренной вены у пациентов с варикозной болезнью с использованием минидоступа соответствуют эстетическим требованиям современной флебологии.

Представлено результати хірургічного лікування 700 пацієнтів з хронічною венозною недостатністю (ХВН) нижніх кінцівок. Поряд зі стандартними втручаннями - венектомією, венектомією з перев'язуванням пронизних вен, використано субфасціальне ендоскопічне перев'язування цих вен і катетерну стовбурову склеротерапію великої підшкірної вени ноги. У хворих, в лікуванні яких застосовано мініінвазивні методи, частота гнійних післяопераційних ускладнень, рецидивів варикозного розширення вен і трофічних виразок була найменшою. Хороші безпосередні та віддалені результати досягнуто завдяки ретельному відбору пацієнтів залежно від стадії венозної недостатності та прохідності глибокої венозної системи. Необхідне подальше дослідження можливостей ендоскопічного субфасціального перев'язування пронизних вен і катетерної стовбурової склеротерапії в лікуванні ХВН в інших стадіях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р601.31-1 + Р712.59-1 + Р410.230.52-3

Рубрики:

Клімактеричний період. Менопауза

Варикозне розширення вен

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.52

Рубрики:

Варикозне розширення вен

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено досвід хірургічного лікування 170 пацієнтів з приводу гострого варикотромбофлебіту підшкірних вен нижніх кінцівок. Доведено ефективність та безпечність застосування ранньої активної радикальної хірургічної тактики з метою як профілактики тромбоемболії легеневої артерії, так і радикального лікування варикозної хвороби.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.52

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - на підставі морфологічних, сонографічних і клінічних досліджень оцінити та порівняти вплив на венозну стінку різних концентрацій склерозувального препарату (СП) та оптимізувати на підставі одержаних даних методику склерозувального лікування варикозної хвороби. Проведено гістологічне вивчення біоптатів пригирлового відділу великої та малої підшкірних вен, взятих у 92 хворих під час склерохірургічних операцій. Як СП використано полідоканол виробництва компанії Kreussler (Німеччина). Всіх хворих розподілено на 3 групи: 1 - 30 хворих, яким для флебосклерооблітерації застосовано склерозувальну мікропіну, утворену з полідоканолу в концентрації 2 %, 2 - 32 особи, яким застосовано полідоканол 3 %, 3 - 30 хворих, пролікованих полідоканолом 5 %. Зміни в стовбуровій підшкірній вені під впливом полідоканолу в концентрації 2 % можуть бути недостатніми для стійкої оклюзії, що в низці випадків призводить до реканалізації та тромбофлебіту. Стійкої оклюзії та фіброзу у віддалений післяопераційний період можна досягти в разі застосування концентрації 3 і 5 %. Однак використання 5 % концентрації препарату в значній кількості випадків призводить до тривалої патологічної гіперпігментації. Найсприятливіші умови для якісної фіброзної трансформації стовбурових підшкірних вен у поєднанні з мінімізацією можливих ускладнень виникають у разі застосування 3 % концентрації полідоканолу. Зроблено висновки, що концентрація полідоканолу 3 % є оптимальною щодо створення сприятливих умов для розвитку фіброзного процесу в стовбурових підшкірних венах з мінімальною кількістю ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.410.230.52-52 + Р410.230.52-52

Рубрики:

Вагітність у жінок з варикозною хворобою

Варикозне розширення вен

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основании результатов ультраструктурных исследований операционного материала венозных сосудов, полученного в связи с использованием склерозирующего препарата, выяснено, что выраженность нарушений возрастает с увеличением концентрации последнего (2, 3, 5 % соответственно), а оптимальными для лечебного фибросклероза являются 3 %.

Проаналізовано результати обстеження під час амбулаторного прийому з застосуванням клінічних та ультразвукового методів дослідження 1532 пацієнтів з приводу захворювань судин нижніх кінцівок (НК) або їх симптомів за період 2008 - 2012 pp. Хронічна неспроможність вен НК виявлена у 1386 (90,5 %) хворих. На підставі аналізу даних обстеження пацієнтів розроблено діагностичний алгоритм амбулаторного лікування варикозної хвороби НК.

При гистологическом и иммуногистохимическом исследовании больных с недифференцированной дисплазией соединительной ткани обнаружены особенности структуры вены и кожных покровов в сравнении с группой с минимальным количеством стигм: гипотрофия гладкомышечных волокон вен нижних конечностей, участки гипертрофии эндотелиального и подэндотелиального слоя вены, деформация и склероз стенки вены, усиление экспрессии коллагена I типа или снижение III типа, дистрофия эпидермиса кожи, деформация коллагена в дерме на фоне гипотрофии участков зернистого слоя, нарушение сосудистой проницаемости, периваскулярная лимфоцитарная инфильтрация в дерме. Подтверждено, что выделенные фенотипические признаки выраженной соединительнотканной дисплазии по частоте встречаемости и особенностям совпадают с морфологическими и иммуногистохимическими стигмами дисплазии соединительной ткани, характеризующими тяжесть заболевания, резистентность к терапии трофических язв, частоту рецидивов заболевания вен. Это может иметь прогностическое значение и определять интенсивность терапии и в целом лечебную тактику.

Мета роботи - оцінити та порівняти ефективність інтраопераційної мікропінної флебосклерооблітерації, ендовенозної лазерної коагуляції (ЕВЛК) і стандартної флебектомії під час лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК). Проведено порівняльну оцінку наслідків хірургічного лікування трьох груп хворих на ВХНК класу С2 - С5 за класифікацією CEAP (Clinical Etiological Anatomical Pathophysiological). Перша група (основна) складалася з 53 хворих (С2 - 32, С3 - 12, С4 - 6, С5 - 3), оперованих із застосуванням інтраопераційної катетерної мікропінної стовбурної флебосклерооблітерації (ІКМСФ), друга (репрезентативна) - з 51 пацієнта (С2 - 34, С3 - 10, С4 - 5, С5 - 2), прооперованого з використанням ЕВЛК, третя (репрезентативна) - з 52 (С2 - 35, С3 - 9, С4 - 5, С5 - 3), яким було виконано стандартну флебектомію за Бебкокком. Аналіз частоти і характеру побічних впливів і ускладнень, строків реабілітації та косметичних наслідків засвідчив перевагу ІКМСФ і ЕВЛК над стандартною флебектомією за Бебкокком. Порівняльний аналіз наслідків лікування ВХНК не виявив істотної різниці між двома найпоширенішими малоінвазивними методами (ІКМСФ і ЕВЛК) ні щодо кількості й характеру післяопераційних ускладнень, ні стосовно термінів реабілітації. Не помічено різниці й під час ультразвукового контролю в картині фіброзного переродження венозних стовбурів, що зазнали лазерної або склерооблітерації, а також щодо кількості рецидивів хвороби чи переваг у косметичних наслідках.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.463.054.8 + Р410.230.35 + Р410.230.52

Рубрики:

Післяопераційні грижі

Тромбоз і емболія вен

Варикозне розширення вен

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд сучасних поглядів на патогенез мікробної екземи та варикозних трофічних виразок. Сукупність багатьох екзо- та ендогенних факторів становить патогенетичну основу мікробної екземи та варикозних трофічних виразок. Перспективним видається вивчення процесів протеолізу, гемостазу та фенотипічних особливостей.

Зазначено, що патологія сафеностегнового з'єднання (ССЗ) відіграє одну з провідних ролей у розвиту варикозної хвороби (ВХ) нижніх кінцівок. На 533 кінцівках із ВХ, використовуючи ультразвукове триплексне сканування та інтраопераційне підтвердження його результатів, вивчено особливості будови, аномалії розвитку та патологічні зміни ССЗ. Встановлено, що ССЗ - це складна анатомічна струкура з численними варіантами будови та ймовірністю виникнення значної кількості різноманітних шляхів поширення патологічних венозних рефлюксів. Особливості будови ССЗ і шляхи поширення чи відсутність патологічних венозних рефлюксів через цю анатомічну структуру повинні визначати хірургічну тактику під час лікування пацієнтів із ВХ.

Проаналізовано результати лікування за амбулаторних умов 58 хворих із варикозною хворобою нижніх кінцівок, яка супроводжувалась хронічною венозною недостатністю С4 - С6 класів, розподілених на 2 групи. У першій групі, в яку включили 28 хворих (35 неспроможних перфорантних вен), під час лікування застосували пінну склерооблітерацію перфорантних вен. У другій групі - 30 пацієнтів (37 неспроможних перфорантних вен) - використали ендовазальну лазерну коагуляцію. У 24 (85,71 %) хворих після пінної склерооблітерації вдалося досягли повної оклюзії неспроможних перфорантних вен. Після ендовазальної лазерної коагуляції повну оклюзію неспроможних перфорантних вен досягли у 27 (90,00 %) хворих. Одержані дані не виявили суттєвих відмінностей під час використання обох методик як в кількості ускладнень, так і в кінцевих результатах лікування. У хворих з хронічною венозною недостатністю функціонального класу С4 - С6, у зв'язку з високим ризиком післяопераційних ускладнень у зоні трофічних розладів, обидві методики усунення горизонтального рефлюксу є ефективними, кожній з яких віддається перевага залежно від технічного забезпечення клініки та досвіду фахівця.

Виявлено зв'язок між проявами дисплазії сполучної тканини і тяжкістю перебігу варикозної хвороби вен нижніх кінцівок. Підтверджено, що раніше виділені фенотипічні ознаки вираженої сполучнотканинної дисплазії за частотою та особливостями збігаються з гемодинамічними, морфологічними, біохімічними та імуногістохімічними стигмами дисплазії сполучної тканини, котрі характеризують тяжкість захворювання, резистентність до терапії трофічних виразок, частоту рецидивів захворювання вен. Це може мати прогностичне значення й визначати інтенсивність терапії і в цілому лікувальну тактику.

Выявлена связь между проявлениями дисплазии соединительной ткани и тяжестью течения варикозной болезни вен нижних конечностей. Подтверждено, что ранее выделенные фенотипические признаки выраженной соединительнотканной дисплазии по частоте встречаемости и особенностям совпадают с гемодинамическими, морфологическими, биохимическими и иммуногистохимическими стигмами дисплазии соединительной ткани, характеризующими тяжесть заболевания, резистентность к терапии трофических язв, частоту рецидивов заболевания вен. Это может иметь прогностическое значение и определять интенсивность терапии и в целом лечебную тактику.

Порівняно результати лікування хворих на гострий варикотромбофлебіт гомілки під час використання різних антикоагулянтів. Проведено аналіз лікування та обстеження 66 пацієнтів з варикозною хворобою у стадії С2-6, ускладненої поверхневим тромбофлебітом гомілки в басейнах великої і малої підшкірних вен з залученням основного венозного стовбура. Кожному з них проведено стандартне лікування у відповідності з діючими клініко-практичними рекомендаціями. Хворі були розділені на три групи. У першій групі (n = 22) проведено антикоагулянтну терапію таблетованим препаратом Ривароксабан (Ксарелто) 20 мг на добу, у другій (n = 24) - підшкірними ін'єкціями Фондапаринукс (Арикстра) 5 мг на добу, в третій (n = 20) - підшкірними ін'єкціями еноксапарину (Клексан) 0,4 на добу. Терміни зникнення болю і локального запалення у всіх трьох групах були ідентичними. Сумарно геморагічні ускладнення встановлені в 13,6 %, а тромботичні ускладнення - 18,2 % випадків, частина тяжких кровотеч - 4,6 %. Використання таблетованих антикоагулянтів дозволяє уникнути ускладнень багаторазових ін'єкцій і є зручним для амбулаторного лікування пацієнтів.