Розглянуто антрополого-одонтологічні особливості населення України. Наведено загальну дерматогліфічну характеристику українців на фоні суміжних етнічних груп. Вивчено зміни одонтологічних і дерматогліфічних ознак на території нашої країни та проаналізовано закономірності їх географічного розподілу. Визначено ступінь гомогенності українців за маркерами будови зубів і папілярного шкірного рельєфу. Проаналізовано основні етапи антропологічної історії давнього та середньовічного населення України. Основну увагу приділено скіфо-сарматській добі, а також черняхівській та салтівській культурам.

Розглянуто антропологічні ознаки українців, що дозволяють визначити ступінь спорідненості людських колективів, з'ясувати шляхи міграцій племен, які мали місце у минулому, а також проаналізувати співвідношення місцевої та прибулої спільнот в етногенетичних процесах. Досліджено роль окремих етнічних компонентів у формуванні давніх і сучасних народів.

Рассмотрены антропологические признаки украинцев, позволяющие определить степень родства человеческих коллективов, уточнить путь миграций племен, имевших место в древности, а также проанализировать соотношение местных и прибывших индивидов в этногенетических процессах. Изучена роль отдельных этнических компонентов в формировании древних и современных народов.

Вивчено краніологічні, остеологічні, демографічні та палеопатологічні характеристики антропологічних матеріалів з поховань, знайдених на території Києва X - XIII ст. з застосуванням методів фізичної антропології та палеопатології, зокрема, мікроскопічного та рентгенографічного. На підставі статево-вікових, краніологічних та остеологічних характеристик зроблено висновок про морфологічну неоднорідність населення міста внаслідок наявності певної мігрантної домішки та її впливу на формування фізичного типу населення Києва. З'ясовано, що мешканці міста у досліджений період мали середній і високий зріст, були фізично розвинені та відзначались відносно високою для середньовіччя тривалістю життя. Найчастішими захворюваннями (які фіксовано на кістках) у Києві виявлено зубні хвороби, запалення середнього вуха та навколоносових пазух, а також менінгіт і цингу, зафіксовано наслідки анемії, прокази та туберкульозу. На підставі результатів дослідження поширеності та характеру травм, зубних патологій, метаболічних та інфекційних захворювань виділено серед вивчених палеопопуляцій антропо-патологічні комплекси, які відповідають еколого-соціальним групам відносно заможного та відносно незаможного населення. Розповсюдженість патологій у Київського населення X - XIII ст. розглянуто залежно від статі, віку, соціальних особливостей та у порівнянні з синхронними групами середньовічної Русі та Європи.

Проаналізовано антропологічний склад населення черняхівської культури, базуючись на даних багатьох серій (409 черепів). Краніологічні серії з 36-ти могильників черняхівської культури порівняно з 50-ма європейськими групами (III ст. до н.е. - V ст. н. е.). Проведено міжгруповий аналіз та з'ясовано змішаний характер антропологічного складу черняхівського населення, а також визначено, що основними напрямками його генетичних зв'язків були: північно-західний (балтські групи I - V ст., серії готів, вельбарська культура північної Польщі); західний (масломенчська група вельбарської культури, латенські групи Центральної Європи); південний (пізні скіфи, населення античних міст). Зазначено, що мезокранний тип, що домінує в жінок Західної України, за доби Київської Русі характерний для східних слов'ян.

Описано cтандарти розмірної типології населення за їх відповідності до cучасних етапів виробництва. Розглянуто стандарти з конструювання, визначаючи розмірні показники та антропометричні вимірювання, стандарти з методів обробки вимірів, та їх характеристики.

Приведены популяционно-генетические данные для 15 STR локусов, входящих в систему AmpFlSTR Identifiler (D8S1179, D21S11, D7S820, CSF1PO, D3S1358, TH01, D13S317, D16S539, D2S1338, D19S433, VWA, TPOX, D18S51, D5S818 и FGA). Локусы получены на основании анализа 1118 неродственных лиц европеоидной расы, проживающих на территории Российской Федерации. На основании этих данных рассчитаны важные генетические параметры, которые используются при криминалистическом анализе ДНК.

Реконструйовано процеси формування антропологічного складу, походження та міграції населення Півдня України напередодні монгольської експансії та в період існування Золотої Орди. Відзначено морфологічні зв'язки з болгарським, аланським та слов'янським середовищем, показано вплив кочівницького компонента. Досліджено вплив середньовічного населення Південної України на формування антропологічного складу українців.

Сведена система диагностики цинги, основанная на палеоантропологических материалах. Заболевание рассмотрено как маркер диет и общего состояния здоровья древнего населения. Диагностика с помощью морфологических и гистологических методик апробирована на примере костных серий из городских кладбищ Киева X - XIII вв. Приведены возможные интерпретации распространенности следов цинги среди детей. Установлены наиболее вероятные причины этой болезни в средневековом городе: зимне-весенние голодания и авитаминозы, а также последствия длительных эпидемий инфекционных болезней.

По материалам раскопок 1986 - 2009 гг. проанализирован антропологический состав населения черниговского Передгородья, которое упоминается в летописи под 1152 г. как один из районов большого Посада. Согласно данным межгруппового анализа, городское мужское население из Передгородья, скорее всего, имело тесные связи с древнерусским племенем северян, что особенно хорошо демонстрирует канонический анализ. Мужские черниговские группы демонстрируют более значительное сходство между собой, чем женские серии, исследуемая серия наиболее близка к материалам могильников из окрестностей Переяслава-Хмельницкого и в равной степени - к городским сериям, которые представляют население Любеча и Новогрудки. Можно предположить, что мужчины из указанных городов поочередно несли службу в каждом из пунктов назначения, а к ним из сельской местности рекрутировались новобранцы, которые проживали неподалеку от хут. Зеленый Гай и окрестных сел. По данным межгруппового анализа, женское население черниговского Передгородья по матрице кластеризации межгрупповых корреляций и канонического анализа тяготеет к двум сельским группам: сборной серии с территории Черниговщины и северянок, также к хут. Зеленый Гай, а при привлечении остальных славянских групп древнерусской эпохи - к женскому населению Переяслава-Хмельницкого и сборной северянской серии из грунтовых могильников. Нужно сказать, что и мужская, и женская серии Передгородья близки к сборной северянской серии и могильнику у Переяслава-Хмельницкого. Из этого следует, что у них действительно есть общий компонент, близкий к указанным группам. Также можно отметить, что другие компоненты разные, у женщин - близкий

к полянкам черниговским, а у мужчин - к Любечу.

Проанализированный антропологический материал из раскопок городских могильников ХI - ХIII вв. Среднего Поднепровья подтверждает выводы о принадлежности населения к европеоидной расе, его неоднородности при доминировании в городах славянского компонента. Новый материал позволяет уточнить вопрос о происхождении выходцев из круга славянских популяций в составе горожан. Он свидетельствует, что мезо-долихокранный среднелицый (с тенденцией к узколицести) тип, характеризующий сельские популяции территории полян, на городских могильниках Среднего Поднепровья не является доминирующим. Он характеризует женские серии из Родни, отдельные могильники Чернигова и фиксируется в Киеве.

Исследование новых поступлений из двух объектов культуры шаровидных амфор (ШВА) в Хмельницкой обл. (сел Иллятка и Зайчики) позволило по-новому посмотреть на антропологический состав населения этой культуры на территории Украины, в частности говорить о его неоднородности. Анализ краниологического материала культуры ШВА Украины на широком фоне популяций эпохи неолита Европы дал следующие результаты. В суммарном выражении мужская часть населения культуры ШВА Украины демонстрирует наибольшую статистическую и морфологическую подобность, прежде всего, с населением этой культуры Польши и Германии, для которых характерны долихокрания и средние размеры лица. Это может свидетельствовать в пользу генетической близости части мужского населения культуры с разных территорий ее распространения. Среди мужчин культуры ШВА Украины присутствует также мезокранный высоколицый морфотип, истоки которого найти пока трудно, однако мезокранные высоколицые черепа характеризуют небольшую серию из поздних погребений культуры ШВА Пруссии. Женская сборная серия культуры ШВА Украины проявляет большую статистическую близость с населением трипольской культуры и культуры Гумельница. Однако ширина лица и его пропорции морфологически ближе к женщинам культур Гумельница и Боян. Как правило, мужские группы лучше отражают миграционные потоки, а женские - автохтонные линии. Но малочисленность материалов культуры ШВА Украины делает выводы ориентировочными.

За умов майже повної відсутності шлюбної імміграції та скорочення чисельності постійного населення протягом останніх 20 років спостерігається посилення інбредного компонента у структурі херсонської популяції за рахунок зниження коефіцієнта міграції, стабілізації шлюбно-етнічного складу, скорочення шлюбної відстані. Нині херсонська популяція є генетично замкнутою елементарною популяційною одиницею (індекс ендогамії 0,507). Певний рівень аутбридингу підтримується завдяки збільшенню частки міжетнічних шлюбів (з 35,5 до 50,5 %) за рахунок зменшення частки моноетнічних (з 64,45 % у 1959 - 1963 рр. до 49,5 % в 2010 - 2014 рр.) та суттєвого зниження рівня шлюбної асортативності за національністю, що призводить до посилення внутрішньопопуляційного генетичного різноманіття. Генетичний внесок батьків-українців у генофонд українських дітей зменшується за рахунок збільшення потоку генів з інших гомолокальних етнічних груп, зокрема, росіян, татар, вірмен; інтенсивність потоку генів становить нині m = 0,213 (по материнській лінії) і m = 0,228 (по батьківській) за покоління.

Предложен гипотетический вариант определения комплекса антропологических, демографических и патологических признаков или маркеров, которые отражают структурные элементы миграции. Цель исследования - показать и обобщить взаимосвязи между составляющими миграций, заболеваниями и избирательной смертностью, а также определить палеопатологические признаки популяционных движений. Предложенные комплексы не конкретизированы. Для каждой палео-группы набор адаптивных признаков или социально-биологических маркеров миграционных процессов представляется пока что уникальным. Для их систематизации или унификации необходимо накопление значительного материала. Единственным условием достоверности реконструкций миграционных движений, их типов, пространственных и временных границ есть четкая периодизация и по возможности полное исследование могильников.

Наведено класичні праці видатного українського етнографа й антрополога Ф. К. Вовка в новій українській редакції. Розкрито антропологічні особливості українського народу, зокрема описано пігментацію, зріст, профіль носа, довжину верхньої та нижньої кінцівки. Подано інформацію про етнографічні особливості українського народу: мисливство, рибальство, скотарство, хліборобство, способи пересування, їжу, будівлі, одяг, вірування тощо. Окремо розглянуто шлюбний ритуал та обряди, а також висвітлено специфіку використання саней у похоронному ритуалі на території України.

Роботу присвячено антропологічному складу населення Середнього Подніпров'я І - II тис. н.е. Результати дослідження дають змогу зробити висновок про неоднорідність населення черняхівської культури регіону, частина якого демонструє близькість із серіями II - V ст. Прибалтики, частина - з групами вельбарської культури, а частина - з пізньоскіфськими серіями. У давньоруську добу сільське населення Правобережжя продемонструвало подібність з групами західних слов'ян, а більшість населення Лівобережжя - з дреговичами, радимичами, смоленськими кривичами. Присутні у регіоні і вихідці з древлянсько-волинських земель. Генетичні лінії, які зв'язують давньоруське населення Середнього Подніпров'я з черняхівцями, простежуються на жіночих черепах, але антропологічний склад населення регіону істотно змінився. У пізньосередньовічний період в регіоні домінують люди генетично пов'язані з колишніми древлянськими, волинскими, тиверскими землями. Лінія, яка зв'язує частину пізньосередньовічного населення з полянськими групами, різкіше простежується у жіночих серіях.

Роботу присвячено систематизації та ревізії культурної належності краніологічних матеріалів чоловічої вибірки ямної культурної спільноти Північного Причорномор'я, її краніометричній характеристиці та внутрішньогруповому аналізу.