Розглянуто антрополого-одонтологічні особливості населення України. Наведено загальну дерматогліфічну характеристику українців на фоні суміжних етнічних груп. Вивчено зміни одонтологічних і дерматогліфічних ознак на території нашої країни та проаналізовано закономірності їх географічного розподілу. Визначено ступінь гомогенності українців за маркерами будови зубів і папілярного шкірного рельєфу. Проаналізовано основні етапи антропологічної історії давнього та середньовічного населення України. Основну увагу приділено скіфо-сарматській добі, а також черняхівській та салтівській культурам.

Висвітлено актуальні проблеми дерматогліфіки, одонтології, гематології та антропогенезу. Детально розглянуто найдавніші сторінки історії людства та його сучасну етнорасову структуру. Проаналізовано епохальну динаміку антропологічного складу населення українських земель від найдавніших часів до сьогодення. Наведено дані про фізичний тип мезо-, нео- й етнолітичних племен Наддніпрянщини. Охарактеризовано взаємостосунки носіїв археологічних культур доби бронзи: кімерійців, скіфів і сарматів. Всебічно досліжено морфологічні риси племен черняхівської та салтівської культур.

Вперше зроблено науково системну спробу розкрити складні динамічні процеси, які відбувались в етнокультурному масиві Українських Карпат впродовж кількох тисячоліть їх створення. Спростовано багато псевдонаукових версій походження населення у даному краї, зокрема, про так звану волоську колонізацію та вагому участь у цьому польського етносу. На основі численних археологічних та антропологічних даних доведено, що Східнокарпатський регіон у IX і наступних століттях, як і в попередню епоху, був заселений слов'янським (українським) етносом. Наведено антропологічні особливості українського народу, зокрема, результати антропометричних дослідів українського населення Галичини, Буковини й Угорщини.

Проаналізовано краніологічні матеріали з трипільських поховань, які свідчать, що фізичний тип населення Трипілля склався на основі західного варіанта давньосередземноморського антропологічного типу, який в добу неоліту - енеоліту домінував серед їх південно-західних сусідів. Розглянуто роль "вірменоїдного" компонента в антропологічному складі племен. Зазначено, що трипільські племена відіграли важливу роль у формуванні генофонду пращурів українського народу - автохтонного етносу Півдня Східної Європи, фізичні риси якого почали формуватися задовго до появи слов'янства на історичній арені.

Проанализированы краниологические материалы из трипольских погребений, которые свидетельствуют, что физический тип населения Триполья сложился на основе западного варианта древнесредиземноморского антропологического типа, который в эпоху неолита - энеолита доминировал среди их южно-западных соседей. Рассмотрена роль "армяноидного" компонента в антропологическом составе племен. Указано, что трипольские племена сыграли важную роль в формировании генофонда предков украинского народа - автохтонного этноса Юга Восточной Европы, физические черты которого начали формироваться задолго до появления славянства на исторической арене.

Розглянуто антропологічні ознаки українців, що дозволяють визначити ступінь спорідненості людських колективів, з'ясувати шляхи міграцій племен, які мали місце у минулому, а також проаналізувати співвідношення місцевої та прибулої спільнот в етногенетичних процесах. Досліджено роль окремих етнічних компонентів у формуванні давніх і сучасних народів.

Рассмотрены антропологические признаки украинцев, позволяющие определить степень родства человеческих коллективов, уточнить путь миграций племен, имевших место в древности, а также проанализировать соотношение местных и прибывших индивидов в этногенетических процессах. Изучена роль отдельных этнических компонентов в формировании древних и современных народов.

Розглянуто основні проблеми сучасної антропологічної науки, зокрема, комплексну методико-біологічну проблему конституції, етапи, фактори та закономірності історико-еволюційного й індивідуального розвитку людини. Розкрито антропологічні аспекти адаптації, біологічної мінливості людини. Охарактеризовано генетичні процеси у популяціях сучасної людини. Розкрито засади етнічної антропології та расогенезу. Запропоновано класифікацію народів світу. Увагу приділено стабільності популяцій, процесу расоутворення. Висвітлено особливості історичної антропології України.

Рассмотрены основные проблемы современной антропологической науки, в частности, комплексная медико-биологическая проблема конституции, этапы, факторы и закономерности историко-эволюционного и индивидуального развития человека. Изложены антропологические аспекты адаптации, биологической переменчивости человека. Охарактеризованы генетические процессы в популяциях современного человека. Раскрыты основы этнической антрологии и расогенезы. Предложена классификация народов мира. Внимание уделено стабильности популяций, процессу расообразования. Освещены особенности исторической антропологии Украины.

Проаналізовано дані епохальної динаміки одонтологічних характеристик балтів і слов'ян. Розглянуто гіпотезу щодо пошуку найдавніших антропологічних витоків слов'ян у середовищі широколицих племен вісло-дніпровського блоку культур гребінцево-накольчастої кераміки неолітичної доби - носіїв масивних середньоєвропейських одонтологічних варіантів.

Проанализированы данные эпохальной динамики одонтологических характеристик балтов и славян. Рассмотрена гипотеза относительно поиска древних антропологических истоков славян в среде широколицых племен висло-днепровского блока культур гребенчато-накольчастой керамики неолитической эпохи - носителей массивных среднеевропейских одонтологических вариантов.

Исследован электрофоретический полиморфизм белков крови популяции талышей Пирасоры, расположенной в Талышских горах на Юго-Востоке Азербайджана. Определены генетические расстояния талышей до иранцев Северного, Центрального и Южного Ирана, афганцев и трех популяций азербайджанцев. Антропологические исследования показали, что в бассейне р. Арагви, начиная с энеолита, жили представители европеоидной и монголоидной рас. Эти данные подтверждают мнение акад. В. П. Алексеева (1974) о смешанном в расовом отношении населении Кавказа с древних времен. Вычислена матрица генетических расстояний ряда народов Кавказа и Закавказья. Положение народов Кавказа на построенных дендрограммах в основном соответствует данным отечественных антропологов. Кластеризация других европеоидных этносов в целом также соответствует антропологическим и историческим данным и подтверждает выдвинутую ранее гипотезу (Назарова, 1999) о дифференциации европеоидов, северных монголоидов и американоидов из одной популяции, обитавшей в палеолите в Азии.

Вивчено краніологічні, остеологічні, демографічні та палеопатологічні характеристики антропологічних матеріалів з поховань, знайдених на території Києва X - XIII ст. з застосуванням методів фізичної антропології та палеопатології, зокрема, мікроскопічного та рентгенографічного. На підставі статево-вікових, краніологічних та остеологічних характеристик зроблено висновок про морфологічну неоднорідність населення міста внаслідок наявності певної мігрантної домішки та її впливу на формування фізичного типу населення Києва. З'ясовано, що мешканці міста у досліджений період мали середній і високий зріст, були фізично розвинені та відзначались відносно високою для середньовіччя тривалістю життя. Найчастішими захворюваннями (які фіксовано на кістках) у Києві виявлено зубні хвороби, запалення середнього вуха та навколоносових пазух, а також менінгіт і цингу, зафіксовано наслідки анемії, прокази та туберкульозу. На підставі результатів дослідження поширеності та характеру травм, зубних патологій, метаболічних та інфекційних захворювань виділено серед вивчених палеопопуляцій антропо-патологічні комплекси, які відповідають еколого-соціальним групам відносно заможного та відносно незаможного населення. Розповсюдженість патологій у Київського населення X - XIII ст. розглянуто залежно від статі, віку, соціальних особливостей та у порівнянні з синхронними групами середньовічної Русі та Європи.

Проаналізовано антропологічний склад населення черняхівської культури, базуючись на даних багатьох серій (409 черепів). Краніологічні серії з 36-ти могильників черняхівської культури порівняно з 50-ма європейськими групами (III ст. до н.е. - V ст. н. е.). Проведено міжгруповий аналіз та з'ясовано змішаний характер антропологічного складу черняхівського населення, а також визначено, що основними напрямками його генетичних зв'язків були: північно-західний (балтські групи I - V ст., серії готів, вельбарська культура північної Польщі); західний (масломенчська група вельбарської культури, латенські групи Центральної Європи); південний (пізні скіфи, населення античних міст). Зазначено, що мезокранний тип, що домінує в жінок Західної України, за доби Київської Русі характерний для східних слов'ян.

Описано cтандарти розмірної типології населення за їх відповідності до cучасних етапів виробництва. Розглянуто стандарти з конструювання, визначаючи розмірні показники та антропометричні вимірювання, стандарти з методів обробки вимірів, та їх характеристики.

Приведены популяционно-генетические данные для 15 STR локусов, входящих в систему AmpFlSTR Identifiler (D8S1179, D21S11, D7S820, CSF1PO, D3S1358, TH01, D13S317, D16S539, D2S1338, D19S433, VWA, TPOX, D18S51, D5S818 и FGA). Локусы получены на основании анализа 1118 неродственных лиц европеоидной расы, проживающих на территории Российской Федерации. На основании этих данных рассчитаны важные генетические параметры, которые используются при криминалистическом анализе ДНК.

Реконструйовано процеси формування антропологічного складу, походження та міграції населення Півдня України напередодні монгольської експансії та в період існування Золотої Орди. Відзначено морфологічні зв'язки з болгарським, аланським та слов'янським середовищем, показано вплив кочівницького компонента. Досліджено вплив середньовічного населення Південної України на формування антропологічного складу українців.

Сведена система диагностики цинги, основанная на палеоантропологических материалах. Заболевание рассмотрено как маркер диет и общего состояния здоровья древнего населения. Диагностика с помощью морфологических и гистологических методик апробирована на примере костных серий из городских кладбищ Киева X - XIII вв. Приведены возможные интерпретации распространенности следов цинги среди детей. Установлены наиболее вероятные причины этой болезни в средневековом городе: зимне-весенние голодания и авитаминозы, а также последствия длительных эпидемий инфекционных болезней.

По материалам раскопок 1986 - 2009 гг. проанализирован антропологический состав населения черниговского Передгородья, которое упоминается в летописи под 1152 г. как один из районов большого Посада. Согласно данным межгруппового анализа, городское мужское население из Передгородья, скорее всего, имело тесные связи с древнерусским племенем северян, что особенно хорошо демонстрирует канонический анализ. Мужские черниговские группы демонстрируют более значительное сходство между собой, чем женские серии, исследуемая серия наиболее близка к материалам могильников из окрестностей Переяслава-Хмельницкого и в равной степени - к городским сериям, которые представляют население Любеча и Новогрудки. Можно предположить, что мужчины из указанных городов поочередно несли службу в каждом из пунктов назначения, а к ним из сельской местности рекрутировались новобранцы, которые проживали неподалеку от хут. Зеленый Гай и окрестных сел. По данным межгруппового анализа, женское население черниговского Передгородья по матрице кластеризации межгрупповых корреляций и канонического анализа тяготеет к двум сельским группам: сборной серии с территории Черниговщины и северянок, также к хут. Зеленый Гай, а при привлечении остальных славянских групп древнерусской эпохи - к женскому населению Переяслава-Хмельницкого и сборной северянской серии из грунтовых могильников. Нужно сказать, что и мужская, и женская серии Передгородья близки к сборной северянской серии и могильнику у Переяслава-Хмельницкого. Из этого следует, что у них действительно есть общий компонент, близкий к указанным группам. Также можно отметить, что другие компоненты разные, у женщин - близкий

к полянкам черниговским, а у мужчин - к Любечу.

Проанализированный антропологический материал из раскопок городских могильников ХI - ХIII вв. Среднего Поднепровья подтверждает выводы о принадлежности населения к европеоидной расе, его неоднородности при доминировании в городах славянского компонента. Новый материал позволяет уточнить вопрос о происхождении выходцев из круга славянских популяций в составе горожан. Он свидетельствует, что мезо-долихокранный среднелицый (с тенденцией к узколицести) тип, характеризующий сельские популяции территории полян, на городских могильниках Среднего Поднепровья не является доминирующим. Он характеризует женские серии из Родни, отдельные могильники Чернигова и фиксируется в Киеве.

Исследование новых поступлений из двух объектов культуры шаровидных амфор (ШВА) в Хмельницкой обл. (сел Иллятка и Зайчики) позволило по-новому посмотреть на антропологический состав населения этой культуры на территории Украины, в частности говорить о его неоднородности. Анализ краниологического материала культуры ШВА Украины на широком фоне популяций эпохи неолита Европы дал следующие результаты. В суммарном выражении мужская часть населения культуры ШВА Украины демонстрирует наибольшую статистическую и морфологическую подобность, прежде всего, с населением этой культуры Польши и Германии, для которых характерны долихокрания и средние размеры лица. Это может свидетельствовать в пользу генетической близости части мужского населения культуры с разных территорий ее распространения. Среди мужчин культуры ШВА Украины присутствует также мезокранный высоколицый морфотип, истоки которого найти пока трудно, однако мезокранные высоколицые черепа характеризуют небольшую серию из поздних погребений культуры ШВА Пруссии. Женская сборная серия культуры ШВА Украины проявляет большую статистическую близость с населением трипольской культуры и культуры Гумельница. Однако ширина лица и его пропорции морфологически ближе к женщинам культур Гумельница и Боян. Как правило, мужские группы лучше отражают миграционные потоки, а женские - автохтонные линии. Но малочисленность материалов культуры ШВА Украины делает выводы ориентировочными.

Викладено результати дослідження пальцевої дерматогліфіки рук осіб чоловічої та жіночої статі, які належать до бойківської етнічної групи, що проживає на території Івано-Франківської області. Мета дослідження - вивчення комплексу ознак гребінцевого малюнка пальців рук осіб чоловічої і жіночої статі бойківської етнічної групи для подальшого використання одержаних даних у практиці судово-медичної експертизи при ідентифікації невідомої особи. Матеріалом дослідження слугували дерматогліфічні параметри пальців рук осіб чоловічої (112) та жіночої (78) статі віком 19 - 55 років, які проживають на території Івано-Франківської області і належать до бойківської етнічної групи. Відбитки гребінцевого малюнка пальців рук одержані шляхом сканування їх сканером Futronic's FS80 USB2.0 Fingerprint Scanner з використанням програми ftrScanApiEx.exe. з наступним перенесенням даних на персональний комп'ютер, та покращені за допомогою перетворення растрових відбитків у векторні графічні об'єкти з використанням алгоритму VeriFinger 6.6/MegaM-atcher 4.4 Identification Technology Algorithm, в результаті проведеного дослідження вперше виділено дерматогліфічні фенотипи, характерні для чоловіків і жінок бойківської етнотериторіальної групи; виявлено відмінності між папілярними візерунками середніх та проксимальних фаланг пальців рук осіб чоловічої та жіночої статі та розроблено критерії статевої диференціації в межах зазначеної етнотериторіальної групи: у осіб жіночої статі висока частота візерунків типу Lr та гетеролатеральної симетрії по типу Lr+Lu на усіх пальцях обох рук; на середніх та проксимальних фалангах переважають візерунки по типу Ad і S. У осіб чоловічої статі висока частота візерунків типу W,LW, відсутність візерунків типу Lr на I, III, IV та V пальцях обох рук; на середніх та проксимальних фалангах переважають візерунки по типу L, Ap, Ap/L, Dn та ульнарна орієнтація малюнків.

Основные группы казачества изучены по SNP-маркерам Y-хромосомы. Кубанские, донские и запорожские казаки образуют единый фрагмент восточнославянского генофонда. Отсутствие или низкие частоты восточноевразийских и кавказских Y-хромосомных гаплогрупп C, O, G и J отклоняют гипотезу об участии кавказского и азиатского населения в генезе этих групп украинского и южнорусского казачеств. Генофонд терских казаков включает компоненты коренных народов Кавказа.

Охарактеризован антропологический материал из могильника эпохи Киевской Руси Зеленче Тернопольской обл. Представлен материал из 8 погребений. Поданы результаты сопоставления его материалов с синхронными популяциями восточных, западных и южных славян. Маленькая серия из могильника Зеленче и другие группы с територии Галицкой земли отличаются антропологическим своеобразием. Морфологически и статистически они отличаются от долихокранных и мезокранных масивных популяций волынских, тиверских, древлянских земель. Галицкие серии демонстрируют статистическую близость к ряду териториально отдаленных популяций части западных и южных славян (чехов, лужицких славян, моравцев, хорватов). Это может свидетельстовать в пользу общего происхождения.