Розкрито психологічну природу та специфіку процесу інтеграції старших підлітків до нового соціокультурного середовища. Виявлено зв'язок між якістю абсорбції та співвідношенням основних психологічних механізмів взаємодії особистості з соціальними об'єктами. Визначено критерії якості адаптації та абсорбції. Розроблено рекомендації, що сприяють удосконаленню роботи щодо пом'якшення чи подолання труднощів абсорбції.

Розкривається поняття "конфліктність", розглядається теорія та понятійний апарат психологічного конфлікту. Висвітлюється історія досліджень питань конфліктності підлітків у вітчизняній та зарубіжній психології, характеризується сучасний стан проблеми. Викладаються основні погляди на природу підліткової конфліктності та особливості її проявів у поведінці.

Розглядаються уявлення про особливості становлення Я-концепції підлітків, її вплив на поведінку та формування особистості в цілому. Обгрунтовується актуальність та доцільність корекції Я-концепції молодших підлітків як умови подолання їх конфліктності. Визначаються задачі та методи корекції Я-концепції, аналізуються умови організації кореляційного процесу в групі особистісного розвитку, що забезпечують зростання рівня суб'єктності поведінки підлітків.

Проаналізовано взаємозв'язок між індивідуально-психологічними властивостями особистості та сексуальною поведінкою у підлітковому віці. Встановлено суттєвий вплив психодинамічних (природозумовлених, сталих) властивостей особистості підлітків на форми їх сексуальної поведінки. Показано статеві відмінності взаємозв'язку індивідуально-психологічних властивостей з певними формами сексуальної поведінки. Розроблено дві анкети, за допомогою яких з'ясовано особливості сприйняття підлітками інформації інтимного змісту, їх ставлення до сексуальних проблем та статевого виховання. Наведено рекомендації щодо вдосконалення змісту статевого виховання підлітків.

Визначено, що співвідношення та взаємозв'язок світоглядної свідомості та установки в процесі соціалізації та становлення підліткової особистості полягає у регулювальному впливі установок на світоглядну свідомість. Поглиблено уявлення про філософсько-світоглядну значущість загальнопсихологічної теорії установки. Доведено, що зміна головного типу діяльності в підлітковому віці суттєво коригує фундаментальні засади світоглядної свідомості, а почуття дорослості як новоутворення світоглядної свідомості суттєво змінює життєву диспозицію індивіда. Обгрунтовано, що змінюючись в процесі розвитку особи, світоглядні установки як базовий елемент світоглядної свідомості, детермінують спосіб світовідображення та світовідношення відповідно до потреб соціалізації. Зазначено, що сферою формування світоглядних установок є відношення "мотив - мета діяльності". Визначено, що формування світоглядних установок на підлітковому етапі соціалізації є наслідком поєднання об'єктивних і суб'єктивних діяльнісних факторів: впливу соціокультурного середовища, яке динамічно змінюється, дії сучасної суспільної всеохоплюючої кризи, яку підліток сприймає по-своєму. Зроблено висновок, що школа з науково організованою системою виховання особистості є важливим фактором формування світоглядної культури підлітка, "зрощеної" на вивірених світоглядних установках.

Досліджено питання активізації та прискорення процесу соціально-психологічної адаптації студентів підліткового віку до нових умов навчання. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено залежність процесу адаптації студентів підліткового віку від їх функціонального стану, індивідуальних та особистісних особливостей. Встановлено загальні та індивідуальні особливості адаптивної діяльності студентів-підлітків, детермінованих структурними компонентами адаптації (когнітивним, емоційно-оцінним, поведінковим) у поєднанні з індивідуально-психологічними особливостями підлітків. Апробовано адаптивно-розвивальну програму (систему психокорекційної роботи), зорієнтовану на активізацію та прискорення соціально-психологічної адаптації студентів-підлітків до нових умов навчання.

Досліджено глибинно-психологічні детермінанти виникнення неблагополучних емоційних станів підлітків і можливості їх корекції засобами активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Розглянуто передумови формування емоційного неблагополуччя, спричиненого травмою народження, капсулюванням енергії лібідо, агресивністю, активним виявом інстинктів, розвитком "Над-Я", внутрішніми конфліктами. Показано суттєвий вплив глибинно-психологічних чинників на формування емоційного неблагополуччя, що виникають у ранньому дитинстві та пов'язані з раптовою активізацією сексуальних інстинктів. Експериментально доведено ефективність діагностико-корекційного процесу з підлітками за методом АСПН, розкрито можливості його використання для об'єктивування та розв'язання суперечливих тенденцій психіки.

Теоретично обгрунтовано і визначено поняття емпатії у двох формах її прояву. Наведено новий підхід щодо розуміння даних форм. Встановлено загальні та індивідуальні особливості розвитку окремих структурних компонентів розвитку емпатії (емоційно-оцінного, когнітивного та поведінкового). Розширено наукове уявлення про динаміку, індивідуальні та вікові особливості розвитку й умови закріплення емпатії як стійкої моральної риси особистості. Виділено фактори, що впливають на розвиток емпатії підлітків. Виявлено найбільш значущі об'єкти їх емпатії. Розроблено комплекс методик, які дають можливість ефективно управляти розвитком емпатійних почуттів у дітей підліткового віку.

Уточнено поняття адаптивності та адаптації. З'ясовано взаємозв'язок адаптації з індивідуально-типологічними й особистісними характеристиками підлітків. Запропоновано критерії (продуктивний, який характеризує адаптацію на засадах ефективності певного виду діяльності, та гомеостатичний, який є показником "витрат" на адаптацію та характеризує її, зважаючи на витрати психофізіологічних ресурсів і збереження фізичного та психічного здоров'я). Встановлено рівні (високий, середній, низький) соціально-психологічної адаптації підлітків. Виявлено особливості функціонування когнітивного, емоційно-оцінного та поведінкового компонентів у процесі адаптації. Обгрунтовано системи психокорекційних заходів, спрямованих на активізацію та прискорення процесу адаптації студента-підлітка. Поглиблено розуміння механізму соціально-психологічної адаптації як властивості особистості. З'ясовано особливості процесу саморегуляції та його зв'язку з емоційною сферою. Розглянуто соціально-психологічну адаптацію як полісистемну властивість людини, що дозволяє включити дане явище до загальнопсихологічної теорії адаптації за складних (екстремальних) умов.

Досліджено особливості формування гендерної ідентичності підлітків, проаналізовано соціокультурні фактори цього процесу. Розглянуто підліткову групу як носія гендерної субкультури та фактор формування зрілої гендерної ідентичності, проаналізовано наявність гетеросоціальності, відповідність біологічної статі та гендерної ролі, адаптованість особистості до трансформацій у гендерній культурі суспільства. Виявлено фактори, що перешкоджають формуванню зрілої гендерної ідентичності підлітків: порушення ідентифікації з образом батьків, розрив між поколіннями у сфері професійної діяльності, помилки батьків у сфері соціально-статевого контролю за поведінкою дітей, формування емансипаційних поглядів у жінок засобами масової інформації. Встановлено, що у формуванні гендерної ідентичності підлітків на сучасному етапі спостерігається тенденція переорієнтації зі стереотипно-традиційних маскулінно-фемінінних на андрогінні гендерні ролі. Показано, що зріла гендерна ідентичність формується як андрогінний гендерний тип особистості.

Подано цілісну психологічну характеристику особливостей художнього сприймання учнями старших та середніх класів допоміжної школи творів живопису різних жанрів (зокрема, виявлено своєрідність емоційно-особистісного ставлення розумово відсталих підлітків до образотворчого мистецтва, визначено показники, критерії та рівні розвитку в них художнього сприймання). Зазначено найбільш вагомі у корекційному відношенні педагогічні умови активізації інтелектуальної діяльності та емоційної сфери розумово відсталих підлітків у процесі художньо-естетичного виховання на уроках образотворчого мистецтва та у позакласній роботі (поетапне формування художнього сприймання; використання спеціальних корекційних прийомів педагогічного управління пізнавальною діяльністю учнів). Удосконалено критерії відбору творів живопису для роботи з учнями 5 - 6-х класів допоміжної школи, а також теорію корекційної спрямованості навчально-виховного процесу допоміжної школи на основі особистісного підходу до розумово відсталих учнів, формування в них вищих психічних функцій, забезпечення єдності їх інтелектуального та емоційного розвитку.

Розглянуто питання впливу засобу організації навчальної діяльності в початковій школі на розвиток Я-концепції особистості в підлітковому віці. Виявлено специфічні розходження в структурі та механізмах формування Я-концепції, а також протіканні підліткової кризи самосвідомості в учнів, які навчалися в початковій школі за системою Д.Б.Ельконіна - В.В.Давидова, та в учнів, які навчалися за традиційною системою викладання. Доведено, що становлення дитини як суб'єкта навчальної діяльності (за умов спеціального формування навчальної діяльності в початковій школі) істотно впливає на розвиток Я-концепції в підлітковому віці.

Розкрито особливості переживання підліткової кризи вихованцями школи-інтернату, які тривалий час перебувають за умов депривації сімейної взаємодії. Виявлено, що утворення нових психологічних структур підлітка під час переживання ним вікової кризи ускладнюється депривованою ситуацією розвитку, в основі якої лежить незадоволення життєво значимих потреб. Наведено аналіз науково-теоретичних концепцій вітчизняної та зарубіжної психології, присвячених вивченню специфіки переходу від дитинства до дорослості, визначенню його змісту та структури. Удосконалено наукове уявлення щодо почуття дорослості як центрального утворення підліткової кризи, яке детермінує специфіку ціннісних ставлень підлітка. Визначено зміст та особливості переживання даної кризи та досліджено соціально-психологічні характеристики підлітка школи-інтернату в процесі її подолання. Виділено та обгрунтовано критерії (соціально-психологічної адаптованості, інтегральності ставлень, адекватності Я-образу), їх показники та типологію (нормативності, ситуативності, депривованості) цього переживання. Розроблено та апробовано коригуючу програму, спрямовану на актуалізацію соціогенної потреби самоприйняття та самореалізації депривованих підлітків.

Розкрито зміст поняття допитливості як системної якості особистості, що забезпечує її пізнавальну активність, готовність до засвоєння нової інформації. Надано узагальнену характеристику особливостей допитливості. Визначено її психологічну структуру в учнів-підлітків і розкрито рівні розвитку за показниками інтенсивності та варіативності. Виділено та описано психолого-педагогічні умови та засоби активізації розвитку допитливості школярів. Розроблено та апробовано діагностичну процедуру, спрямовану на вивчення її динаміки за умов навчального процесу, а також комплексну програму "Активізація розвитку допитливості школярів у процесі учбової діяльності". На підставі результатів досліджень обгрунтовано вплив засобу метафори на розвиток допитливості учнів під час вивчення ними предметів не лише гуманітарного, але й природничо-математичного циклів.

Досліджено властивості основних нервових процесів, сенсомоторних функцій, пам'яті та уваги, успішності навчання учнів середнього шкільного віку. Встановлено, шо функціональна рухливість та сила нервових процесів, сенсомоторні та психічні функції повільно та нерівномірно розвиваються у дітей віком від 11 до 14-ти років. Визначено динаміку зв'язків властивостей нервових процесів з сенсомоторними та психічними функціями. Виявлено залежність складних реакцій вибору, деяких параметрів психічних функцій, успішності навчання 11-річних дітей від властивостей основних нервових процесів; у 12 - 13-річних школярів їх зв'язки послаблюються, у 14-річних - зникають. Вперше досліджено вікову динаміку психофізіологічних функцій у дітей віком 11 - 14 років з різним рівнем розвитку властивостей основних нервових процесів. Доведено, що у обстежуваних з різним рівнем функціональної рухливості та сили нервових процесів характер та спрямованість онтогенетичних змін психофізіологічних функцій однакові, але вираженість їх різна; особи з високим рівнем властивостей основних нервових процесів характеризуються вищими показниками пам'яті, уваги, сенсомоторної реактивності, успішності навчання, ніж їх однолітки з низьким рівнем типологічних властивостей вищої нервової діяльності.

Висвітлено проблему розвитку візуального мислення в підлітковому віці. Проаналізовано процесуальні, операціональні та змістові його характеристики, а також динаміку розвитку та можливості оптимізації. Розглянуто онтогенетичні особливості мисленнєвої діяльності у дітей в даному віці. Проведено тренінг щодо розвитку візуального мислення підлітків 10 - 15-ти років.

Освещена проблема развития визуального мышления в подростковом возрасте. Проанализированы процессуальные, операциональные и содержательные его характеристики, а также динамика развития и возможности оптимизации. Рассмотрены онтогенетические особенности мыслительной деятельности у детей данного взраста. Проведен тренинг для развития визуального мышления подростков 10 - 15-ти лет.

Теоретично обгрунтовано та практично підтверджено гіпотезу про те, що конструювання учбового матеріалу початкового курсу шкільної географії шляхом сходження від абстрактного до конкретного забезпечує ефективне формування в учнів теоретичних географічних понять. Розкрито залежність ефективності формування понять в учнів від організації учбової діяльності, спрямованої на дослідження ними генетично вихідної "клітинки" фізичної географії - ландшафту та відкриття змістового відношення між його природними компонентами - головної умови його функціонування та розвитку. Зазначено, що таким відношенням є "взаємозалежність властивостей природних компонентів ландшафту".

З використанням досвіду роботи українських скаутських організацій висвітлено виховний вплив ігрових груп скаутського типу, а також особливості становлення особистості підлітків. Наведено соціально-психологічну характеристику даних груп, розглянутих як необхідну форму включення підлітків у "світ людини" в процесі його соціалізації.

С учетом опыта работы украинских скаутских организаций освещены воспитательное влияние игровых групп скаутского типа, а также особенности становления личности подростков. Приведена социально-психологическая характеристика данных групп, которые рассматриваются как необходимая форма включения подростков в "мир человека" в процессе его социализации.

Розглянуто основні підходи щодо вивчення феномену візуального мислення, визначено його роль у загальному психічному розвитку підлітків. Виявлено рівень розвитку продуктивних можливостей їх візуального мислення, міру сформованості його операціональної сфери, охарактеризовано змістові компоненти візуальних образів. Установлено взаємозв'язок рівня розвитку основних показників даного мислення. Визначено напрямок і закономірності його розвитку в підлітковому віці. Розроблено та апробовано методику розвитку візуального мислення підлітків, обгрунтовано доцільність її використання в роботі шкільної психологічної служби.

Вивчено психологічні особливості емоційного компонента емпатії у пубертатному періоді. Емпатію розглянуто як переважно природну властивість тварин і людини та визначено як здатність відгукуватися на переживання іншого, розкрито суть емпатії, що проявляється у діалектичній взаємодії емоційного, когнітивного та поведінкового компонентів емпатії. Зауважено, що природу емпатії можна виявити з використанням емоційного компоненту, який визначає межі емпатійного прояву. Досліджено розвиток емпатії, який зумовлюється процесом опосередкування та перетворення біологічного до соціального. Виявлено та статистично доведено, що розвиток емоційного компонента емпатії підлітків має свої особливості та відбувається нерівномірно, що зумовлено статевим дозріванням. Ці особливості є результатом перебудови всіх психічних функцій особистості у підлітковому віці, що призводить до прогресивного розвитку емоційного компонента емпатії. Розроблено методичні рекомендації щодо урахування психологічних особливостей розвитку даного компонента у навчально-виховній роботі з підлітком.