Обгрунтовано сутність та структуру морально-психологічного стану військ у мирний та воєнний час. Розроблено методику оцінки морально-психологічного стану особового складу взводу, роти, батальйону, полку, бригади, дивізії, корпусу, військового угруповання (фронту) і Збройних Сил. Висвітлено особливості структурної будови морально-психологічного стереотипу, наведено рівні його прояву, визначено основи його формування. Проаналізовано вплив рівня морально-психологічного стану на ситуаційні психічні стани військовослужбовців.

Досліджено особливості соціальної психології військового колективу, сутність і зміст якої розкрито через функціонування соціальної психіки. Висвітлено теоретико-методологічні передумови соціально-психологічного вивчення військового колективу. Викладено теоретичні та методологічні розробки з питань психології колективу.

Праналізовано специфіку взаємовідносин у військовому колективі, з'ясовано вплив статутних правил на стан навчання та служби курсантів, запропоновано регламентацію міжособистісних стосунків.

Розкрито суть і зміст поняття "особистість військового професіонала". Доведено, що конкретна модель формування особистості військового професіонала зумовлена політичними, соціальними, економічним та військовими чинниками. Розкрито концептуальні засади парадигми формування такої особистості, визначено складність і суперечливість процесу її формування. Висвітлено соціальний механізм формування особистості сучасного військового професіонала. Обгрунтовано можливість та визначено основні шляхи імплементації засад західної парадигми її формування у систему військової освіти України.

Проведено психолого-педагогічний аналіз проблеми, обгрунтовано основні умови і шляхи оптимізації процесу соціально-психологічної адаптації випускників Академії Прикордонних військ України (АПВУ) залежно від їх індивідуального стилю спілкування. Розроблено методику розвитку та формування індивідуального стилю спілкування слухачів Академії ПВУ, методику визначення міри адаптованості випускників АПВУ, ефективність яких обгрунтовано теоретично і підтверджено експериментально. Встановлено, що проведення індивідуальних та групових психокоригуючих заходів значно підвищує міру адаптованості випускників та прискорює процес соціально-психологічної адаптації. Запропоновано конструктивні форми та методи психокорекційної роботи з випускниками АПВУ.

Вивчено особистісні чинники, які обумовлюють результативність оволодіння курсантами військово-професійною діяльністю. Теоретично обгрунтовано й емпірично встановлено особливості співвідношення симптомокомплексу особистісних якостей і показників успішності оволодіння курсантами предметним змістом окремої військової спеціальності. На підставі структурно-динамічного підходу розкрито зміни цього співвідношення на етапі професійної підготовки. Обгрунтовано доцільність використання апробованого психодіагностичного інструментарію з метою керування процесом професійного розвитку особистості на етапі її професійної підготовки. Практичне впровадження рекомендацій відносно процесу удосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів реалізовано в формі участі у підготовці та читанні курсантам навчальних курсів, вивченні особистісних якостей курсантів шляхом їх тестування, запропоновано методику його проведення.

Розкрито сутність та розглянуто структуру взаємовідносин військовослужбовців у колективах частин і підрозділів Прикордонних військ. Наведено критерії та показники оцінювання стану взаємовідносин у військових колективах. Розроблено комплексну програму педагогічного впливу на формування взаємовідносин військовослужбовців. Визначено педагогічні умови підвищення ефективності формування та регулювання взаємовідносин у колективах Прикордонних військ. Розроблено практичні рекомендації для керівників військових колективів щодо формування та регулювання відносин між військовослужбовцями.

Розглянуто питання здійснення професійної самоідентифікації особистості курсанта вищого військового навчального закладу (ВВНЗ) у процесі соціально-психологічного тренінгу (СПТ) у межах професійного розвитку особистості. Дослідження здійснення професійної самоідентифікації в процесі СПТ містить спеціальний соціально-психологічний тренінг (ССПТ). Установлено, що професійна самоідентифікація є механізмом особистісних змін: внутрішніх (зміни самооцінки, здійснення процесів самоусвідомлення, самокорекції та зміни рівня розвитку особистісно-професійних рис особистості) та зовнішніх (активізації навчально-професійної діяльності, зміни лінії поведінки). Результатом особистісних змін, що відбуваються під впливом ССПТ, є розвиток навчально-професійних та особистісно-професійних рис. Виявлено вплив особливих умов військової професійної діяльності на психіку військового професіонала. У цьому полягають особливості професійної самоідентифікації особистості курсанта, які зумовлюють процес потенційного надбання особистістю в ході ССПТ професійної саморегуляції, за допомогою якої особистість отримує здатність протистояти згаданому вище впливу. Установлено, що механізм професійної самоідентифікації в процесі ССПТ здійснюється таким чином: особистість ототожнює своє "Реальне Я" з професійними вимогами, своїм особистісно-професійним ідеалом і професійними ролями інших.

Досліджено структуру професійної рефлексії соціального працівника, що забезпечує здійснення соціального втручання, та закономірності її розгортання. Проаналізовано теоретичні моделі соціального втручання та визначено функціональне місце рефлексії у процесі його реалізації. Доведено, що особливості структури професійної рефлексії фахівця з соціальної роботи зумовлені спрямуванням рефлексивного осмислення на об'єкт професійної ситуації та типом рефлексивного процесу. Визначено, що модель рефлексивного забезпечення соціального втручання містить компоненти: рефлексію спільної з клієнтом діяльності, рефлексію персональних позицій у структуруі взаємодії, рефлексію особистісної компетентності.

Розглядаються питання удосконалення педагогічної підготовки майбутніх офіцерів до професійної діяльності. На основі реалізації положень теорії педагогічного управління розроблена система педагогічної підготовки курсантів до управління процесом формування та станом соціально-психологічного клімату військового колективу. Пропонується критеріальне та методичне забезпечення реалізації вказаної системи в реальному навчально-виховному процесі військового інституту сухопутних військ.

Проаналізовано методологічні, теоретичні та методичні засади системи соціально-психологічного забезпечення функціонування воєнних підрозділів у локальних війнах і збройних конфліктах. Висвітлено загальні підходи до аналізу суті такої системи. Вивчено вплив факторів сучасного бою на психіку військовослужбовців. Розглянуто ефективність функціонування системи соціально-психологічного забезпечення аеромобільних військ на стратегічному, оперативно-тактичному та тактичному рівнях. Розроблено концепцію системи соціально-психологічного забезпечення військовослужбовців для функціонування у локальних війнах і збройних конфліктах. Сформульовано практичні рекомендації щодо її застосування.

Проведено комплексний аналіз соціально-психологічного забезпечення діяльності рятувальних підрозділів цивільної оборони МНС України у надзвичайних ситуаціях наприкінці XX - на початку XXI ст. Узагальнено досвід формування соціально-психологічного клімату у підрозділах рятувальників МНС України. Визначено характерні риси основних засобів соціально-психологічного забезпечення професійної діяльності у підрозділах рятувальників, виявлено й охарактеризовано об'єктивні й суб'єктивні фактори, що впливають на даний процес. Досліджено основні теоретичні концепції щодо формування соціально-психологічного клімату як умови оптимізації професійної діяльності колективу. Визначено основні тенденції розвитку системи соціально-психологічного забезпечення підрозділів МНС, окреслено можливі напрями використання набутого досвіду за сучасних умов.

Уточнено поняття групової норми військового колективу, адаптовано й апробовано методику дослідження групових норм у колективі. Встановлено, що групові норми ставлення до порушень військової дисципліни формуються під впливом офіційної та неофіційної системи норм і санкцій, рівня згуртованості, ціннісно-орієнтаційної єдності та деяких інших соціально-психологічних характеристик військових колективів. Запропоновано шляхи формування групових норм у військових колективах через удосконалення нормативно-правової бази та форм роботи щодо зміцнення військової дисципліни, формування сприятливого морально-психологічного клімату.

Розроблено теоретичні та прикладні засади професійно-психологічного тренінгу (ППТ) працівників органів внутрішніх справ (ОВС) як одного з найбільш ефективних засобів професіогенезу. Запропоновано поняття та розроблено модель ППТ як генетико-моделювальну технологію, яка дозволяє забезпечити дієвість одержаних знань і умінь, перетворення якостей у властивості особистості. Теорія ППТ грунтується на особистісно-діяльнісному суб'єктному підході. Головним принципом ППТ визначено діяльнісне опосередкування становлення особистості як компонентного суб'єкта професійної діяльності. Розкрито суть поняття психотехнічної вправи як одиниці аналізу тренінгу. Визначено критерії відбору вправ, релевантних завданням тренінгу, а також оцінювання їх валідності, надійності, складності. Визначено чинники ефективності ППТ, які сприяють утворенню колективної зони найближчого розвитку, активізують процеси інтеріоризації-екстріоризації, схематизації-конкретизації, вправляння та рефлексії, усвідомлювання та індивідуалізації діяльності. Розроблено методику проектування та проведення ППТ. Створено аналітичну психограму, програму підготовки тренерів. Наведено пропозиції щодо подальшого впровадження ППТ у практику.

Дисертація присвячена психолого-педагогічним аспектам формування комунікативної спрямованості у слухачів, які вивчають англійську мову за програмою спеціалістів контрольно-пропускних пунктів; містить результати експериментального дослідження комунікативних настанов особистості, а також аналізу комунікативної семантики мови, які стосуються особливостей переробки мовленнєвої інформації у дискурсі, полілозі, структури спілкування, індивідуальних характеристик комунікантів. Визначено провідні напрямки реалізації комунікативного підходу при навчанні іноземних мов майбутніх офіцерів кордону.

Досліджено питання підвищення ефективності підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів до управлінської діяльності. Показано динаміку зростання управлінської підготовки слухачів вузів, обгрунтовано та експериментально перевірено основні шляхи та педагогічні умови вдосконалення управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів, визначено критерії оцінки рівнів управлінської підготовки слухачів. Розроблено і науково обгрунтовано комплексну програму вдосконалення підготовки слухачів вузів до управлінської діяльності. Надано практичні рекомендації для керівників вузів, кафедр, факультетів щодо підвищення ефективності управлінської підготовки слухачів вищих військових навчальних закладів.

Розкрито причини виникнення істерії на моделі організованого колективу (армійське суспільство). Показано різницю конверсійних розладів у військовослужбовців у мирний і військовий час.

Уточнено сутнісний зміст соціально-психологічної адаптації молодих сімей офіцерів-прикордонників, параметри соціально-психологічної адаптованості та чинники, які впливають на процес цієї адаптації. Визначено адаптаційні труднощі й особливості соціально-психологічної адаптації членів молодих сімей офіцерів-прикордонників до умов життєдіяльності на новому місці служби. Розроблено методику сприяння соціально-психологічній адаптації, у якій відображено сукупність організаційних, інформаційних, соціально-исихологічних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної життєдіяльності молодих сімей офіцерів-прикордонників до змінених обставин повсякдення. Подано результати експериментальної перевірки методики сприяння соціально-психологічній адаптації, зокрема позитивні динамічні зміни значень показників високого рівня адаптованості членів тих молодих сімей офіцерів-прикордонників, що складали експериментальну групу. Розроблено практичні рекомендації молодим сім'ям офіцерів-прикордонників як суб'єктам соціально-психологічної адаптації щодо оптимізації їх взаємин зі зміненим довкіллям, вибору способів поведінки у новій ситуації та вирішення повсякденних проблем з метою успішної адаптації.

Проаналізовано новітні способи і методи ведення війни з використанням інформаційно-психологічної зброї. Розглянуто мережецентричні війни, їх витоки, форми та способи ведення. Наведено характеристику інформаційно-психологічної війни, визначено засоби протидії негативному інформаційно-психологічному впливові.

Запропоновано комплексну програму "Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім'ям". Подано інформацію про різноманітні заходи, спрямовані на суттєві та швидкі зміни в особистісному функціонуванні осіб, які переживають ознаки посттравматичних стресових станів, внаслідок бойових дій. Наведено практичні розробки засобів допомоги учасникам АТО, а також особам з їх найближчого оточення. Розкрито концептуальні підходи до психологічного консультування та психотерапії учасників бойових дій і їх сімей. Охарактеризовано методи та методики діагностування особистісної сфери військовослужбовців.