Проаналізовано результати теоретичних і практичних досліджень, пов'язаних з формуванням комфортного архітектурного середовища життєдіяльності людини. Вперше досліджено простір архітектурного середовища як цілісний об'єкт ергономічного проектування. Розроблено матрицюя змісту і структури предмета ергономічного проектування. Виявлено його основні ергономічні категорії.

Рассмотрены концепции творческого процесса в разных сферах знаний, с конечным выходом на архитектурный творческий процесс. Раскрыты устойчивые закономерности, присущие творчеству вообще, художественному творчеству как его части и архитектурному творчеству с учетом специфики, вытекающей из двуединой природы архитектуры.

В соответствии с теорией "психологической установки" о сущности системы "среда - человек", архитектурная композиция трактуется как функция восприятия человека. Исследуется на междисциплинарной основе природа этого восприятия, ее социальные и генетические основы. Рассматривается практическая апробация исследования в экспериментальном проекте Харьковского региона.

Досліджено феномен кольору в естетичному та культурологічному вимірах. Предметом дослідження є естетична природа кольору як важливого чинника формування почуттєвої культури людини. Проаналізовано фіолософські, естетичні, психофізіологічні, мистецтвознавчі та культурологічні тлумачення кольору. Доведено, що колір - явище природне, і, водночас, є основою важливих форм естетичної діяльності людини. За яких умов колір стає явищем естетичним, наскільки ця естетична діяльність використовує природні закономірності його існування, яким чином колір впливає на людину в її повсякденному житті - відповіді на ці запитання сприяють вивченню кольору як естетичного феномену. Реконструйовано розуміння кольору від його психофізіологічних засад сприйняття до естетосфери та семіосфери кольору. Естетична специфіка кольору відтворюється у контексті культуротворчості: живопис, реклама та сучасні засоби комунікації. Розглянуто інтегральні характеристики діяльності людини у вимірі кольорових значень.

Розглянуто архітектурний творчий процес як шлях від початку народження задуму до ключового етапу - осяяння, що співвідноситься з ефектом катарсису та реалізується в архітектурному творчому процесі як подолання шляху та залучення до цінності. Розкрито роль логічних та інтуїтивних аспектів у мисленні архітектора на даному шляху. На основі порівняльного аналізу створено модель архітектурного творчого процесу; його подано в динаміці мислення на шляху до ключового етапу осяяння.

Рассмотрены концепции творческого процесса в философии, психологии, а также психофизиологии. Проанализированы архитектурные интерпретации творческого процесса в части сочленений логического и интуитивного, выявлены специфические особенности, свойственные архитектуре.

Досліджено загальні філософські та психолого-педагогічні проблеми формування особистості лідера та роль емоційно-вольового впливу досягнень світової культури у становленні його духовності та морально-етичних принципів. Розкрито значення духовних цінностей християнства, а також естетичного та фізичного виховання у професійній підготовці майбутнього керівника. Розглянуто одну із складових навчально-виховного процесу - використання впливу естетики архітектурно-планувальних розв'язань будівель і споруд вищих навчальних закладів на прикладі Харківського державного політехнічного університету - найстарішого інженерного навчального закладу України.

Показано, что стержневым психологическим направлением изобразительного искусства является отображение свободы духа. Прекрасное - это нравственно свободный дух. Красота и непривлекательность форм, в конечном итоге, определены этим психологическим содержанием. Предпринята попытка раскрытия привлекательности форм, что свойственно архитектуре и дизайну.

Освещены проблемы возможного существования объективных закономерностей структуры визуального архитектурного образа. В профессиональном и междисциплинарном аспектах рассмотрены особенности формирования архитектурной композиции. На основе современных знаний психологии восприятия, первичного познавательного процесса, имеющего информативную природу, а также элементов аппарата теории информации предложена информационная модель процесса формирования визуального образа архитектурного объекта в восприятии человека, а также метод анализа информационной структуры данного объекта. Определены информационные факторы морфологии архитектурного стилеобразования.

Художнє бачення - це образно-пластичне сприйняття і пізнання реального світу, що визначає творче мислення і потенціал молодого художника і складає найважливішу частину єдиного, цілісного процесу навчання мистецтву і формування творчої особистості.

Художественное видение - это образно-пластическое восприятие и познание реального мира, которое определяет творческое мышление и потенциал молодого художника и составляет важнейшую часть единого, целостного процесса обучения искусству и формирования творческой личности.

The art vision is figurative - plastic perception and knowledge of the real world, which defines creative thinking and potential of the young artist and makes a major part of uniform, integrated learning process to art and shaping of the creative person.

Проаналізовано сприймання сучасного архітектурного середовища. Звернено увагу на культурологічний момент розуміння даного середовища. Розглянуто орнаментальність як підхід до сучасного рішення архітектурних питань в розробці та устаткуванні навколишнього середовищі (на прикладі середовища міста).

Проанализировано восприятие современной архитектурной среды. Обращено внимание на культурологический момент понимания данной среды. Рассмотрена орнаментальность как современный подход в разработке и исполнении окружающей среды (на примере городской среды).

For a public consideration is proposed the scientific article that's made out the cultural analysis of the problematic question of the connections between ornamental Art and architecture in contemporary. The present human perception of environment. The historical rhythm of the present. The point of cultural dialog and dialog of cultures. Ornamental approach as a way to the present solution of architectural questions in design and execution of environment (on example of cities surrounding), was written by Lolina N.A.

Досліджено та проаналізовано особливості візуального сприйняття графічного дизайну в умовах сформованого архітектурного середовища. Розглянуто питання, пов'язані з особливостями зорового сприйняття людиною засобів графічного дизайну в архітектурному просторі. Висвітлено проблему покращення якості носіїв візуальної інформації.

Рассмотрены вопросы, связанные с особенностями зрительного восприятия средств графического дизайна в архитектурной среде, проанализирована проблема улучшения качеств носителей информации.

In article the questions connected to features of visual perception of means of graphic design in the architectural environment are considered, the problem of improvement of qualities of data carriers is analysed.

Розкрито психологічні особливості впливу суб'єктивної семантики кольору як складової образу світу суб'єкта образотворчої діяльності на колористичну стратегію розв'язання творчих задач. Обгрунтовано зміст понять колористична стратегія та суб'єктивно-семантичний простір кольору, запропоновано методику колірного семантичного диференціалу для їх дослідження. Проаналізовано роль колірної семантики в творчих процесах митців, описано способи семантичної інтерпретації кольору під час створення візуального образу.

Раскрыты психологические особенности влияния субъективной семантики цвета, как составной образа мира субъекта образотворческой деятельности, на колористическую стратегию решения творческих задач. Обосновано содержание понятий колористическая стратегия и субъективно-семантическое пространство цвета, предложена методика цветового семантического дифференциала для их исследования. Проанализирована роль цветовой семантики в творческих процессах художников, описаны способы семантической интерпретации цвета во время создания визуального образа.

Зазначено, що для розвитку теорії композиції дуже важливі дослідження зв'язків з суміжними галузями знань. Застосування до аналізу архітектури психологічних досліджень дозволяє не тільки виявити закономірності сприйняття людиною архітектурного середовища, але й обгрунтувати методи та способи, дослідження такого складного феномену, яким є архітектурна форма. Наведено дані досліджень кількісного аналізу відношень маси та простору у 132-х спорудах, які є пам'ятками світової архітектури.

Отмечено, что для развития теории композиции очень важны исследования, учитывающие связи со смежными областями знаний. Применение к анализу архитектуры психологических исследований позволяет не только выявить закономерности восприятия человеком архитектурной среды, но и обосновать методы и приемы, исследования столь сложного феномена, каким является архитектурная форма. Представлены результаты количественного анализа отношений массы и пространства в 132-х сооружениях, являющихся памятниками мировой архитектуры.

For development of the theory of a composition researches now are very important which take into account connections with adjacent fields of knowledge. The application to the analysis of architecture of psychological researches allows not only to reveal laws of perception by the man of architectural environment but also to prove methods and receptions, though which the research of a so difficult phenomenon is possible, what the architectural form is. In clause the results of the quantitative analysisof the relations of mass and space in 132 structures being monuments of world architecture are submitted.

Проаналізовано опосередковане сприйняття ікони через призму творів української літератури XIX - поч. XX ст. Знайдено основні елементи такого сприйняття та описання. Розроблено наступні підходи для дослідження соціальної перцепції сакрального мистецтва - православної канонічної ікони.

Наведено результати теоретико-емпіричного дослідження впливу суб'єктивної семантики кольору як складової образу світу на індивідуальну стратегію вирішення творчих завдань. Окреслено подальші шляхи дослідження взаємозв'язку між індивідуально-психологічними якостями суб'єкта образотворчої діяльності, що надають його образу світу рис індивідуальної неповторності та суб'єктивності.

Приведены результаты теоретико-эмпирического исследования влияния субъективной семантики цвета как составной образа мира на индивидуальную стратегию решения творческих задач. Определены дальнейшие пути исследования взаимосвязи между личностно-психологическими качествами субъекта изобразительной деятельности, которые предоставляют его образу мира свойства индивидуальной неповторимости и субъективности.

The article deals with the separate results of theoretical and empirical research concerning influence of subjective semantics of color as compound the image of the world on individual strategy of the decision of creative tasks. The further ways of research of interrelation between individual-psychological qualities of the subject of graphic activity which give its image of the world of property of individual originality and subjectivity are planned.

Зазначено, що ідея Вищої Духовності яскраво розкривається саме у Православній іконографії, вбираючи в себе "динаміку космоісторичної еволюції". Дослідження сприйняття ікони водночас являють собою у експерименті своєчасний індикатор, тобто показник духовного стану як самого суб'єкта та його установок, так і у сукупності і духовності нашого суспільства.

Розкрито проблему впливу засобів візуального мистецтва на формування особистості. Розкрито механізми соціалізації та чинники, що зумовлюють ефективну соціалізацію особистості. Виявлено особливості впливу засобів візуального мистецтва на процес соціалізації особистості. Виділено педагогічні умови, що сприяють ефективній соціалізації та формуванню етико-моральних принципів молодих фахівців.

Науково обгрунтовано, розроблено й експериментально перевірено поетапну методику формування творчих здібностей майбутніх учителів. Виявлено ефективні методи актуалізації їх художньо-творчої діяльності. Творчі здібності майбутніх учителів образотворчого мистецтва визначено як особистісні утворення, що спонукають до постійного творчого пошуку, необхідності оволодіння творчими вміннями, результатом чого є створення нових творів образотворчого мистецтва за критеріями новизни, оригінальності та об'єктивної значущості. Доведено, що складові елементи цього поняття знаходять своє виявлення в уміннях зображення та уміннях вираження майбутніми вчителями образотворчого мистецтва. Обгрунтовано, що їх творчі здібності ефективно формуються у процесі залучення до практичної художньої діяльності. Визначено критерії та показники, установлено рівні сформованості творчих здібностей даних студентів. Запропоновано методику формування у них цих здібностей, а саме: пошуково-адаптаційного, зображувально-виражального й аналітично-узагальнювального етапів.

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень.