Рассматриваются актуальные вопросы определения нормы в психологии студенческого возраста. На примере психофизиологических исследований норма рассматривается как процесс, обеспечивающий оптимальное функционирование системы во взаимодействии со средой. Приводится методика и алгоритм оценки значений показателей, характеризующих психологическую структуру личности студентов и особенности их функционального состояния, в аспекте популяционной и индивидуальной нормы.

Проаналізовано загальні особливості юнацтва, їх модифікації за умов навчання у ВНЗ. Висвітлено психологічні проблеми професійного самовизначення та навчання. Розглянуто питання адаптації першокурсників до навчання у ВНЗ та описано її складові.

Проанализированы общие особенности юношества, их модификации в условиях обучения в ВУЗ. Освещены психологические проблемы профессионального самоопределения и обучения. Рассмотрены вопросы адаптации первокурсников к обучению в ВУЗ и описаны её составные.

Досліджено психоемоційний стан та прояви агресії у студентів першого курсу інституту фізичної культури педагогічного університету. Виявлено високі показники порушень, що свідчить про потребу у проведенні психокорекційних заходів.

Исследовано психоэмоциональное состояние и проявления агрессии у студентов первого курса института физической культуры педагогического университета. Выявлены высокие показатели отклонений, что свидетельствует о необходимости проведения псхокоррекционных мероприятий.

Розкрито зміст та механізми суб'єктного самовизначення молоді в період повноліття, який визначено як центральний етап розвитку та практичної реалізації суб'єктної активності молоді. Виділено основні психолого-педагогічні чинники та індивідуально-психологічні детермінанти даного процесу самовизначення.

Раскрыты содержание и механизмы субъектного самоопределения молодежи в период совершеннолетия, определяемый как центральный этап развития и практической реализации субъектной активности молодежи. Выделены основные психолого-педагогические факторы и индивидуально-психологические детерминанты данного процесса самоопределения.

В історичному аспекті проаналізовано педагогічні ідеї західних і східноєвропейських дослідників щодо суспільного виховання та формування моральних якостей особистості. Розглянуто психолого-педагогічні засоби вирішення соціально-моральних задач, проаналізовано вплив національних ідей, інтернаціональних і релігійних концепцій на розвиток свідомості особистості та зміну змісту спілкування. Висвітлено взаємозв'язок та особливості реалізації сучасних соціально-педагогічних теорій в Україні, зокрема, наведено результати дослідження процесу формування моральних якостей у студентської молоді.

В историческом аспекте проанализированы педагогические идеи западных и восточноевропейских исследователей относительно общественного воспитания и формирования моральных качеств личности. Расссмотрены психолого-педагогические методы решения социально-моральных задач, проанализировано влияние национальных идей, интернациональных и религиозных концепций на развитие сознания личности и изменение содержания общения. Раскрыты взаимосвязь и особенности реализации современных социально-педагогических теорий в Украине, в частности, изложены результаты исследования процесса формирования моральных качеств у студенческой молодежи.

Надано результати дослідження кризовості юнацького дорослішання, інтерпретацію якого здійснено в межах суб'єктного. Зазначено, що це дозволило визначити юнацьку кризу як пошук смисложиттєвого самовизначення, яке суб'єкт, що дорослішає, здійснює вперше в житті.

Висвітлено більш глибоке розуміння терміна ідентичності. Поєднано поняття ідентичності з проблемами періодизації юності.

Проаналізовано результати теоретичних та емпіричних досліджень особливостей самоставлення в гендерному вимірі. Розкрито зміст, структуру та соціально-психологічні механізми формування самоставлення в юнацькому віці. Обгрунтовано стратегії подолання особистістю дезадаптивних переживань, викликаних неадекватним самоставленням, а також закономірні зміни даних механізмів формування самоставлення в юнаків. Розроблено дієву систему корекційно-розвивальних впливів, спрямованих на підвищення адекватності самоставлення, доведено їх ефективність.

Розглянуто теоретико-методологічні засади вивчення проблеми стилю життя особистості. Надано психологічне визначення феномену стилю життя та його характеристик. Розкрито структурно-змістові характеристики стилю життя, виокремлено його типи. Проаналізовано психологічні механізми формування гендерних уявлень. Розкрито їх роль у формуванні життєвого стилю в юності. Визначено гендерну специфіку їх змістових характеристик. Проведено порівняльний аналіз структурно-змістових характеристик чоловіків і жінок у юнацькому віці. Запропоновано якісну та кількісну процедури діагностування гендерних уявлень та їх інтеріоризацію у структури "Я-особистості". На підставі запропонованої процедури досліджено гендерні уявлення молодих людей та доведено їх вплив на формування індивідуального стилю життя в юності.

Досліджено динаміку розвитку саморозуміння у юнаків і дівчат у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів. Розкрито сутність і співвідношення понять "саморозуміння", "самопізнання", "самоставлення". Вперше виявлено чинники, які впливають на становлення та розвиток саморозуміння, визначено структурно-функціональні критерії оцінювання даної особистісної якості. Розкрито роль саморозуміння у процесі соціального становлення юнаків і дівчат. Зроблено висновок, що результатом саморозуміння є когнітивне й емоційне узгодження продуктів самосвідомості та реальної дійсності. Виокремлено характеристики саморозуміння на послідовних рівнях його розвитку. Досліджено взаємозв'язок процесів саморозуміння та формування окремих рис особистості (рівня суб'єктивного контролю, сфери потреб, інтелектуального розвитку). Проаналізовано вплив саморозуміння на успішність діяльності юнаків і дівчат, зокрема, показано значення системи ціннісних орієнтацій у формуванні "Я-концепції". Встановлено особливості розвитку професійного саморозуміння майбутніх педагогів у період навчання у ВНЗ.

Вивчено особистісні детермінанти, психологічні механізми виникнення та розв'язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці. Розкрито суть понять "конфліктна ситуація" та "особистісні детермінанти розв'язання конфліктних ситуацій". Вивчено психологічні особливості конфліктних ситуацій та особистісної детермінації конфліктної взаємодії. Модифіковано діагностичні методики дослідження особистісної детермінації розв'язання зазначених ситуацій у пізньому юнацькому віці. Розглянуто та систематизовано базові особистісні детермінанти їх виникнення та розв'язання. Виокремлено типові конфліктні ситуації у студентському середовищі (зовнішньо-детерміновані, детерміновані групою, внутрішньо-детерміновані). Розроблено й апробовано систему з формування особистісних детермінант розв'язання конфліктних ситуацій у студентському віці особистісно-орієнтованими засобами. Обгрунтовано психологічні умови ефективності та чинники формування психологічних механізмів і особистісних детермінант розв'язання досліджених ситуацій у студентському середовищі.

Досліджено взаємозв'язок мотивації досягнень і переживання соціальних страхів у осіб юнацького віку. Уточнено сутність поняття "соціальний страх", доповнено та розширено уявлення про вікові та гендерні особливості соціальних страхів. Визначено місце страху в структурі діяльності, розкрито його функції залежно від фази формування та реалізації мотивації. Встановлено характер впливу властивостей особистості (інтроверія, песимістичність, оптимістичність, активність, ригідність та індивідуалістичність) на формування мотивації досягнень в юнацькому віці. Визначено особливості соціальних страхів, характерних для даного періоду, серед яких провідного значення набувають страх перед пустотою, відсутністю переживань, незадоволеність, відчуття слабкості, невпевненості, втрати та самостійності. Розкрито взаємозв'язки між мотивацією досягнення успіху, мотивацією уникнення невдач і соціальним страхом. Розкрито специфіку переживання соціального страху в осіб з різними рівнями мотивації досягення успіху та мотивації уникнення невдач. Доведено корекційний вплив посилення мотивації досягнення успіху на переживання соціальних страхів у осіб юнацького віку. Уточнено наукові уявлення про взаємодію мотиваційної й емоційної сфери особистості в онтогенезі.

Розкрито особливості впливу психологічної статі на становлення особистісної ідентичності у юнацькому віці. Визначено компоненти особистісної ідентичності й виділено провідні критерії дослідження психологічної статі. З урахуванням даних елементів підібрано й модифіковано адекватний теоретичним концептам психодіагностичний комплекс для вивчення психологічної статі як чинника особистісної самоідентифікації. На підставі результатів емпіричного дослідження визначено вплив маскулінної та фемінної складових психологічної статі на становлення особистісної ідентичності, який набуває специфічних рис залежно від рівня вираженості маскулінно/фемінних властивостей. Встановлено значущі взаємозв'язки між статевою самооцінкою, стереотипністю психологічної статі, цілісністю статевої ідентичності та успішністю особистісної самоідентифікації. Визначено закономірності впливу структури психологічної статі на особливості становлення особистісної ідентичності у юнацькому віці.

Вперше вивчено образ майбутнього шлюбного партнера з позицій подружньої сумісності, визначено провідний критерій, показник і рівні сформованості образу майбутнього шлюбного партнера. Розширено та доповнено зміст понять "образ майбутнього шлюбного партнера" та "уявно сумісний образ майбутнього шлюбного партнера". Обгрунтовано процес статево-рольової ідентифікації, самооцінки та стереотипізації як провідних механізмів формування у молоді образу майбутнього шлюбного партнера. Встановлено кореляційну залежність рівня сформованості образу у молоді від статево-рольової ідентифікації з батьками, самооцінки та соціальних стереотипів. Розроблено та науково обгрунтовано програму активного соціально-психологічного навчання "Оптимізація шлюбного вибору", яка сприяє послабленню статево-рольової ідентифікації з батьками, формуванню адекватної самооцінки та зниженню рівня стереотипізації.

Досліджено суть, роль, вікові та психологічні особливості прояву амбівалентності атитюдів, її структури, критеріїв, показників вимірювання, активізації умов, шляхів та засобів впливу на зниження інтенсивності цієї властивості соціальних установок у юнаків. Проаналізовано науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення проблеми амбівалентності атитюдів у зарубіжній та вітчизняній психології. Визначено структуру (афективний, когнітивний, поведінковий компоненти) амбівалентності соціальних установок в юнацькому віці, критерії її діагностування (співвідношення позитивної та негативної оцінок за амбіеквальністю, інтенсивністю в афективній, когнітивній та поведінковій сферах атитюдів, довіру до себе, потребу в пізнанні, самоефективність) та рівні прояву. Апробовано психокорекційну систему роботи зі зниження амбівалентності атитюдів у юнацькому віці шляхом створення психолого-педагогічних умов впливу на неї. Доведено ефективність включення даної програми до навчально-виховного процесу як чинника особистісного зростання в юнацькому віці.

Досліджено суть, роль, структуру довіри до себе в юнаків. Вивчено психологічні особливості її становлення, критерії, показники вимірювання, активізації умов, шляхів і засобів впливу на підсилення інтенсивності в них цієї соціальної установки. Проаналізовано науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення проблеми довіри у зарубіжній і вітчизняній психології. Визначено зміст і структуру (ефективну, когнітивну і поведінкову компоненти) довіри до себе, критерії її діагностування (самосприйняття, самоцінність, самоприхильність) та рівні прояву у юнацькову віці. Апробовано систему роботи з підсилення інтенсивності довіри до себе через створення психолого-педагогічних умов впливу на неї засобами психокорекції. На підставі кількісного та якісного аналізів результатів цієї апробації доведено ефективність використання даної програми у навчально-виховному процесі як чинника особистісного зростання студентів юнацького віку.

Проаналізовано детермінанти, структурні компоненти та критерії становлення життєвої перспективи у двох вимірах життєвого світу особистості, зокрема, часовому (визначеність, диференційованість, довготривалість життєвих планів) та смисловому (сформованість системи особистісних цінностей, смислових конструктів, диспозицій). Відзначено, що гармонійна взаємопов'язаність часового та смислового вимірів образу майбутнього особистості забезпечує становлення узгодженої життєвої перспективи. Досліджено особливості конструювання життєвих перспектив у сучасної молоді, визначено їх вікові та гендерні відмінності. Розроблено психологічний тренінг сприяння становленню узгодженої життєвої перспективи. Доведено ефективність тренінгової програми на основі позитивної динаміки під час контрольного експерименту за визначеними критеріями в порівнянні з результатами контрольних груп.

Досліджено проблему впливу самооцінки на формування особистості молодої людини. Теоретично обрунтовано й емпірично досліджено вплив якісних і кількісних показників самооцінки на формування особистісних характеристик студентів ВНЗ. Обгрунтовано підхід до самооцінки як до динамічної системи. Описано розроблений і апробований комплекс методів дослідження рівнів даного феномену. Установлено загальні й індивідуальні особливості розвитку окремих структурних компонентів системи самооцінки. Описано рівні самооцінки. Відзначено, що результати дослідження дозволяють з'ясувати суть механізму функціонування самооцінки як складової системи регуляції поведінки та діяльності особистості.

Теоретично обгрунтовано й експериментально вивчено проблему розвитку та психокорекції автономності особистості в юнацькому віці. Проаналізовано науково-теоретичні концепції та підходи до вивчення соціально-психологічних умов розвитку автономності особистості юнацького віку. Визначено її суть, структуру, детермінанти, динаміку розвитку. Розкрито особливості розвитку автономності осіб даного віку у сім'ї залежно від соціально-психологічних (особливостей сімейних взаємостосунків) та інтрапсихічних чинників (саморегуляції, самоставлення, духовно-моральних цінностей, локуса молоді та їх зв'язків з сімейними взаємостосунками). Розроблено й експериментально апробовано програму формування та психокорекції автономності у юнацькому віці. На підставі зростання показників автономності в осіб юнацького віку експериментальної групи у порівнянні з контрольною показано ефективність використання запропонованої програми тренінгу розвитку автономності особистості, що дозволяє рекомендувати її для психологічного супроводу розвитку особистості юнацького віку.

Проаналізовано особливості використання різних стартегій подолання життєвих криз у юнацькому віці. Розкрито зміст понять "життєва криза", "переживання життєвої кризи", "стратегії подолання життєвих криз". Проведено експериментальне дослідження загальних закономірностей переживання та подолання життєвих криз у юнацькому віці. Визначено гендерно-вікові й особистісні особливості, що впливають на вибір стратегії подолання досліджуваного явища. Розроблено класифікацію стратегій подолання життєвих криз у юнацькому віці, проаналізовано особливості впливу особистісних характеристик на їх вибір. Розроблено й апробовано програму психокорекційного тренінгу, спрямованого на формування та розвиток навичок психологічного подолання життєвих криз і складних життєвих ситуацій у юнацькому віці.