Представлены результаты экспериментальных исследований по изучению закономерностей переживаемого времени в психике индивида. Теоретически обоснован и экспериментально проверен большой биологический цикл жизнедеятельности, который точно объясняет возрастную периодизацию. Проанализирована роль фазовой сингулярности в жизни личности, в смене жизненного пути и психосоматических срывах. Освещено понятие "хороших часов" как показателя интеллектуального потенциала личности и специальной одаренности.

Висвітлено основні напрями дослідження психології часу в межах наукової теми "Психологія часу" кафедри диференціальної та експериментальної психології Одеського національного університету ім. І. Мечникова у школі професорів Д. Елькіна і Б. Цуканова.

На основі аналізу пластичності нервових процесів досліджено розходження в сприйнятті часу здоровими і психічно хворими різної нозології. Вперше аналіз і реєстрацію ЕЕГ і пов'язаних з подією потенціалів (ППП) проведено і співвіднесено в експериментальних парадигмах відмірювання тривалостей з наявним і відсутнім інформативним зворотним зв'язком про успішність виконання задачі. Виявлено відмінність електрофізіологічних корелятів зі швидкістю ходу внутрішнього годинника людини, що мають місце за наявності зовнішнього достовірного часового орієнтира і за умови використання винятково ендогенних орієнтирів, на які покладався випробуваний під час вимірювання заданих тривалостей. Продемонстровано роль ритмічної активності в діапазонах альфа- і бета-частот у процесах часової продукції. Показано динаміку компонентів ППП (потенціалу готовності (ПГ), умовно негативної хвилі (УНХ), передстимуляційної негативності (ПСН) і потенціалу (Р300) у ході багаторазового відмірювання 20-секундного інтервалу.

Досліджено часову складову у картині світу суб'єкта. Показано, що картина світу суб'єкта складається з двох головних процесів - уявлення та переживання, а часова складова - з двох головних елементів - уявлення про час і переживання часу. Показано, що структура уявлень про час містить два основні блоки: "статус часу" та "становлення часу". Поняття статусу часу містить чотири основні полярні характеристики часу: "тривалість - упорядкованість", "рівномірність - нерівномірність", "зворотність - незворотність", "перервність - неперервність". Становлення часу має характеристики: "швидкість плину часу" та "точка відліку часу". Показано, що формування часової складової у картині світу суб'єкта відбувається у підлітковому віці. Виявлено чотири типи часової складової у картині світу суб'єкта: "статичний", "динамічний", "субстанціональний" і "реляційний".

Визначено роль М.М.Ланге у організаційному виокремленні психології в самостійну науку. Узагальнено та систематизовано визначені ним перспективні напрямки розвитку експериментальної психології, один з яких - проблема сприймання часу - є об'єктом дослідження в Південноукраїнському регіоні. Зазначено, що проблема сприймання часу не втрачає своєї актуальності й інтенсивно розробляється нашим сучасником Д.Г.Елькіним. За результатами дослідження визначено закономірності та механізми сприймання часу, здійснено моделювання цього процесу.

Досліджено особливості опосередкованого відношення керівників до часу за основними параметрами: часовою перспективою, суб'єктивною швидкістю плину часу, особливим ставленням до нього як до суб'єктивної реальності та цінності, а також вмінням практично розпоряджатись часом (планувати, розподіляти, використовувати). Дані особливості досліджено з урахуванням механізмів безпосереднього переживання часу керівниками: метрики та топології часу в їх психіці. Проведено локалізацію та визначено місце суб'єктів-керівників на шкалі суцільного спектра "t-типів". Встановлено залежність рівня успішності суб'єкта в керівній діяльності від особливостей його опосередкованого відношення до часу. Визначено особливу роль фактора часу в умовно прийнятому "психологічному профілі" керівника. Досліджено зв'язок важливих для нього якостей, які складають основу "профілю" з фактором часу. Встановлено оптимальний рівень прояву даних якостей у керівників. Доведено його узгодження з особливостями опосередкованого відношення керівників до часу. Визначено оптимальний для менеджерів рівень мотивації досягнень, досліджено особливості його узгодження з часовими властивостями їх психіки.

Здійснено теоретичне, психологічне, психопатологічне та психосоматичне обгрунтування та розробку індивідуально-психологічної діагностики з урахуванням власного (біологічного) часу людини, взаємозв'язку виникнення, прояву та перебігу соматичних порушень урологічного профілю та темпераментального напряму особистості. Розкрито проблему прояву та розвитку "переважальних хвороб" на прикладі соматичних порушень урологічного профілю. Досліджено індивідуально-типологічні особливості суб'єктів з такими порушеннями у взаємозв'язку з часовими параметрами, а також виявлено співвідношення між ними. Установлено взаємозв'язок і взаємозалежність між певними індивідуально-типологічними особливостями суб'єктів, часовими параметрами та певними соматичними порушеннями. З використанням одержаних результатів дослідження розроблено систему психолого-організаційних заходів психолого-профілактичної та прогностичної спрямованості на суб'єктів з соматичними порушеннями з урахуванням взаємозв'язку, взаємозалежності та їх співвідношень між індивідуально-типологічними особливостями та часовими параметрами на прикладі соматичних порушень урологічного профілю.

Рассмотрены каузометрические характеристики личности как субъекта жизни и ее жизненных программ. Раскрыты особенности возрастной идентификации личности, пережившей жизненный кризис. Исследована взаимосвязь психологического возраста личности и самооценки уверенности в себе. Изложены результаты анализа мотивации социальной самореализации личности. Проанализирована проблема исследования нравственных "вершин" жизненного пути личности. Рассмотрено соотношение психологического времени личности и реализуемости личностных ценностей. Определены особенности субъективной картины жизненного пути правонарушителей и специалистов, работающих с ними. Раскрыты возможности использования каузометрии при проведении судебно-психологических экспертиз. Проведено исследование Я-идентичности как детерминанты психического здоровья в психодинамическом аспекте. Показано значение экзистенционной ситуации в структуре жизненного пути личности. Раскрыта роль формирования перспективы будущего как средства личностного развития подростка. Даны рекомендации по использованию каузометрической методики при изучении компонентов интегрального индивидуального субъекта.

Приведено исследование становления сознания, детерминированное репрезентациями времени. В исследовании реконструирована картина развития сознания в онтогенезе на основе применения разных форм концептуализации темпоральной действительности и презентаций знаний о мире, а также определено смысловое поле восприятие времени на разных этапах жизни, выделены доминанты в репрезентациях времени, характерниые для каждого возрастного периода онтогенеза, установлено соответствие между непосредственно переживаемым временем и понятийным, абстрактным отражением времени. Показана существенная роль опыта, влияющего на осмысление темпоральной действительности при разной степени точности воспроизведения длительности как психофизиологической основы потенциала познавательной человеческой деятельности.

Приведены результаты научных исследований победителей Международного конкурса студентов и аспирантов, посвященных гуманитарным (философским, политическим и социально-психологическим) аспектам проблемы времени. Проанализирован феномен жизнедеятельности через раскрытие ее временной структуры. Рассмотрено время в контексте марксистского дискурса власти капитала. Освещены проблемы использования основных форм времени в политико-коммуникативных процессах. Исследована проблематика перегрузки жизненого времени человека событиями в современную информационную епоху. Представлены результаты разведывательного социологического исследования свойств "времени в сети" как альтернативы социального времени в условиях тотальной интернетизации. С позиций постструктурализма исследовано соотношение времени и визуального. Предложена новая теоретическая модель временной перспективы, изучены факторы, определяющие ее свойства и динамику.

Розглянуто систематику різних підходів і методів у вивченні переживання часу. Наведено авторські експериментальні процедури для дослідженя обробки часової інформації когнітивною системою, а також інтегровану модель часового механізму індивіда. Описано низку експериментальних досліджень, на основі яких виокремлено закономірності в переживанні плину часу, запропоновано нову концепцію суб'єктивного теперішнього, виявлено особливості функціонування окремих складових часового механізму людини. Висвітлено результати експериментів з метою визначення властивостей часового виміру актуального досвіду людини та розгортання темпоральних процесів на рівні уяви.

Раскрыты основные этапы исследования проблемы психологии времени на протяжении столетия в Одесском национальном университете им. И. И. Мечникова: от понимания механизмов временной перцепции, формирования целостной концепции психологического времени и выделения собственной единицы времени, к развитию темпорального сознания и прикладным аспектам психологии времени. Освещена теоретическая и практическая ценность для отечественной и мировой психологии исследования профессором Б. И. Цукановым проблемы времени в психике человека. Проанализирована взаимосвязь срока родов и восприятия времени беременными женщинами. Раскрыты психологические особенности восприятия времени у субъектов с наркотической зависимостью. Проведен системный анализ психологических механизмов воспроизведения интервалов времени у экстра- и интровертов. Изучена специфика восприятия времени спортсменами.

Розглянуто проблеми психології розуміння часу в літературному творі на рівні реалізації творчого задуму автора та на рівні рецепції художнього тексту. Стверджено, що традиційна методологія хронотопного аналізу за умов сучасної літературної ситуації має обмежені можливості, оскільки використовує переважно формальні або семіотичні підходи. Застосування методів психології разом із досягненням герменевтики надає вихід на адекватніше осмислення і феномену творчого процесу, і феномену рецепції художнього твору, зокрема у випадку актуальних для авторської та читацької свідомості концептів, до яких належить і час.

Приведены результаты эмпирического исследования уникальных особенностей переживания временного потока личностью. Определены специфические закономерности течения психологического времени для студентов с учетом гендерных различий.

Приведено становление и развитие исследований феномена времени в Одесском национальном университете имени И. И. Мечникова. Рассмотрен вклад Д. Г. Элькина в изучение проблемы восприятия времени и создание Б. И. Цукановым целостной концепции психологического времени на основе его экспериментального измерения. Отмечено продолжение традиций школы "Психология времени" Д. Г. Элькина - Б. И. Цуканова на современном этапе развития психологической науки.

Рассмотрены теоретико-методологические аспекты изучения становления и развития основных научных подходов к проблеме психологического времени личности. Определены специфические закономерности течения психологического времени для женщин с учетом возрастных различий.

Вивчено особливості сприйняття коротких проміжків часу та індивідуальної хвилини лівшами і правшами старшого шкільного віку різної статі. Виявлено, що незалежно від типу моторної асиметрії досліджуваних усі запропоновані проміжки часу переоцінювалися. Дівчата-лівші, у порівнянні з правшами, менше переоцінювали проміжків часу, крім 10-ти та 15-секундних. В осіб чоловічої статі менш виражену переоцінку часу зафіксовано у хлопців-правшів, у порівнянні з лівшами. У лівшів-дівчат, у порівнянні з правшами обох груп та лівшами-хлопцями, під час оцінки індивідуальної хвилини зафіксовано її недооцінку.

Рассмотрена темпоральная динамика непрожитой психотравмы с позиций феноменологии Э. Гуссерля и обозначены методологические подходы к проработке психотравмы с позиций коррекции ретенционально-протенционального континуума времени воспринимающего время сознания.

Проаналізовано головні теорії часу, що існують в когнітивній психології. Розглянуто моделі імпліцитного та експліцитного часу. Класифіковано теорії категоризації щодо їх часової перспективи.

Обсуждена проблема поиска общих подходов к формализованному описанию разновидностей операций человека с временными характеристиками событий в среде. Рассмотрены особенности реализации этих операций программным путем под контролем сознания человека.