Осуществлена попытка россмотреть Жизнь как саморазвивающуюся систему космического порядка, несущую в себе его Смысл. Развертывание содержания Смысла, его энергия проявляются в качестве Сознания, оформляющего себя как Язык. Предложена соответствующая трактовка природы Языка. Развитие Жизни, ее Смысла, Сознания, Языка описано взаимодействием определенных энергетических полей. Они образуют также и генотип сознания - неповторимую форму сознательной деятельности человеческого индивида. Рассмотрена структура генотипической деятельности.

Освещена проблема перехода психоэмоциональных явлений в телесные (соматические), в основе которых лежит теория о чередовании пяти реакций на препятствия в физическом и идеальном мире. Описана интегративная модель человека и его конфликтов. Акцентировано внимание на различных видах болезней, в частности: остеохондрозе, импотенции, инфекционном артрите, тиреотоксикозе, алиментарном ожирении, сахарном диабете, онкологических заболеваниях, парадонтозе, язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, язвенном колите и болезни Крона, бронхиальной астме, туберкулезе, гипертонической и гипотонической болезнях, дистонии, энурезе, эпилепсии, рассеянном склерозе, болезнях почек.

З використанням засобів теоретичного моделювання розкрито циклічність механізму самотворення залежно від інноваційних періодів модульно-розвиваючого метапроцесу, послідовності психомистецьких технологій розвивальної взаємодії, етапів перебігу вчинку, окремої ієрархії соціальних установок та відповідних рівнів самоспричиненої суб'єктності. Доведено, що змістова квінтесенція самотворення Я-концепції полягає у внутрішній синхронізованій зустрічі освоєних особою вітакультурних форм активності та актуалізованих образів суб'єктивної реальності. Значну увагу приділено вивченню виявлених складових - носіїв духовності, принципів та параметрів самоосягнення Я-духовного в експериментально втіленому соціокультурному просторі освітнього закладу.

На основании средств теоретического моделирования раскрыта цикличность механизма самообразования в зависимости от инновационных периодов модульно-развивающего метапроцесса, последовательности психоизобразительных технологий развивающегося взаимодействия, этапов протекания поступка, отдельной иерархии социальных установок и соответствующих уровней самообусловленной субъектности. Доказано, что содержательная квинтессенция самообразования Я-концепции заключается во внутренней синхронизированной встрече освоенных личностью витакультурных форм активности и актуализированных образов субъективной реальности. Значительное внимание уделено изучению выявленных составляющих-носителей духовности, принципов и параметров самопостижения Я-духовного в экспериментально воплощенном социокультурном пространстве образовательного заведения.

Викладено теоретико-методологічні та практичні питання взаємовпливу моторики і психіки на основі аналізу філогенезу тварин і людини, нормального і патологічного онтогенезу людини. Показано залежність можливостей моторики від активності психіки живих істот, а також те, що обов'язковою умовою функціонування і розвитку активності є свобода - основний детермінуючий фактор розвитку психомоторики у філо- та онтогенезі.

Изложены теоретико-методологические и практические вопросы взаимовлияния моторики и психики на основании анализа филогенеза животных и человека, нормального и патологического онтогенеза человека. Показана зависимость моторных возможностей от активности психики живых существ, а также то, что обязательным условием функционирования и развития активности является свобода - основной детерминирующий фактор развития психомоторики в фило- и онтогенезе.

Проаналізовано Я-концепцію людини в класичних психологічних теоріях. Висвітлено проблематику "Я" у психоаналітичній теорії З.Фрейда, описано структурно-функціональну модель глобальної Я-концепції у науковому підході Р.Бернса. Розглянуто питання формування Я-концепції у системі соціально-культурної взаємодії, самотворення позитивної Я-концепції в інноваційному освітньому організаційному процесі.

Проанализирована Я-концепция человека в классических психологических теориях. Освещена проблематика "Я" в психоаналитической теории Зигмунда Фрейда, описана структурно-функциональная модель глобальной Я-концепции в научном подходе Роберта Бернса. Рассмотрены вопросы формирования Я-концепции в системе социально-культурного взаимодействия, самообразования позитивной Я-концепции в инновационном образовательном организационном процессе.

Рассмотрены проблемы возникновения и становления этнической и национальной психологии и этнопсихоанализа. Особое внимание уделено феномену этнического бессознательного и его отражению в трудах И. Канта, Д. Юма, Г. Гегеля, З. Фрейда, К. Юнга, Г. Лебона.

Розглянуто фрагмент схеми інформаційно-енергетичної моделі людини, що складається з матеріального, інформаційного й енергетичного Я, кожне з яких існує у тілесному, внутрішньо несвідомому, свідомому, зовнішньо несвідомому планах. Таке представлення є передумовою для відокремлення інтелектуального та афектного аспектів людини, а також для комплексного розгляду людини з урахуванням кібернетики.

Запропоновано авторську точку зору на теорію З. Фрейда. Надано аналіз взаємозв'язку методу психоаналізу і особливостей уявлень фрейдизму про свідомість і несвідоме. Виявлено "психотехнічний" та ідеологічний характер значної частини положень цієї теорії.

Вивчено механізми символізації несвідомого змісту психіки у їх взаємозв'язках, що зумовлено внутрішньою динамікою цілісної психіки. Висвітлено історичний аспект дослідження феноменів несвідомого та символізації його змісту у вітчизняній та зарубіжній психології. Розглянуто методи, які дозволяють здійснювати їх вивчення. На підставі аналізу емпіричного матеріалу групової психокорекційної роботи з майбутніми психологами-практиками за методом активного соціально-психологічного навчання констатовано, що механізми символізації, відкриті З.Фрейдом у процесі тлумачення сновидінь, мають прояв особливо рельєфно у малюнковому матеріалі та матеріалі "Казок про власне життя" людей, що знаходяться у межах психічного здоров'я. Доведено, що механізми символізації змісту несвідомого взаємозв'язані й узгоджуються з генеральним механізмом захисної системи "до сили". На підставі результатів дослідження доведено доцільність застосування психодинамічного підходу до аналітичної роботи з малюнками у порівнянні з формалізованою інтерпретацією. Показано необхідність врахування особливостей механізмів символізації несвідомого змісту психіки та їх взаємозв'язків у фаховій підготовці психологів-практиків.

З'ясовано, що цілісність Я-образу вчителя-професіонала зумовлюється системою об'єктивних і суб'єктивних детермінант, а також гармонізацією особистісних властивостей, які надають даному образу якісну визначеність. Практичну реалізацію результатів дослідження здійснено за допомогою комплексу методів для ефективної діагностики розвитку цілісного Я-образу вчителя-професіонала. За результатами порівняльного аналізу динаміки Я-образу в педагогів-початківців і досвідчених вчителів виявлено прогресивні та деструктивні тенденції, що його змінюють. Доведено ефективність розробленої програми психолого-педагогічного навчання з елементами тренінгу особистісного зростання, спрямованого на підвищення адекватності Я-образу педагога, його активний розвиток та високий рівень педагогічної діяльності вчителя.

Вивчено особливості використання метафоричності казки у процесі активного соціально-психологічного навчання (АСПН) з метою глибинно-психологічного пізнання особистісних проблем учасників АСПН. Проаналізовано теоретичні підходи до поняття метафори, виявлено зв'язок метафоричності казки з внутрішньою суперечністю психіки суб'єкта - автора казки. Виявлено можливості аналізу метафоричного змісту казки для об'єктивування неусвідомлених змістів психіки, взаємопов'язаних з інфантильним досвідом суб'єкта. Експериметально досліджено діагностичні та корекційні можливості використання казок. Розроблено методичні рекомендації щодо використання прийому казки в АСН з метою глибинно-психологічної корекції майбутніх психологів-практиків. Обгрунтовано необхідність застосування засобу метафоричності казки у професійній підготовці практичних психологів.

Доведено, що формування захисної системи, взаємопов'язане з едіповою ситуацією розвитку суб'єкта та зумовлене необхідністю нівелювання суперечностей "Я" шляхом відступів від реальності у напрямку ствердження його гідностей, що спричинює ідеалізацію "Я". З використанням психодинамічної теорії здійснено психоаналіз малюнка як адекватного методу пізнання психологічних захистів суб'єкта. Малюнку притаманна симультанність вираження свідомих і несвідомих аспектів психіки, які об'єктивуються у процесі діалогічної взаємодії психолога з автором як варіанту психоаналітичної процедури. Особливо результативним є психоаналіз комплексу тематичних малюнків, що сприяє цілісності пізнання психіки. Застосування методу психоаналізу комплексу тематичних малюнків створює умови для процесуальної діагностики глибинних детермінант психіки, останні знаходять відображення у базових захистах і логіці несвідомого. Доведено переваги й адекватність цілісного підходу до пізнання психологічних захистів в їх системній організації під впливом дії генерального механізму "від слабкості до сили". Об'єктивовано глибинні витоки відступів від соціально-перцептивної реальності, що соціально дезадаптують суб'єкта. Показано шляхи психокорекції (метод активного соціально-психологічного навчання) для їх нівелювання.

Досліджено феномен переживань та виявлено їх вплив на структурування системних характеристик підсвідомого. Висвітлено теоретичні підходи до проблеми переживань, здійснено їх порівняння з трактуванням феномену переживання, базуючись на психодинамічному підході. Розкрито психологічний зміст категорії значущих переживань та виявлено їх глибинно-психологічну суть. З'ясовано, що зазначений феномен детермінується зовнішніми впливами (подією) та глибинними механізмами психіки, які актуалізуються у синтезі з попереднім досвідом переживань. Доведено, що переживання інтегрує ставлення суб'єкта до події, у цьому процесі формується індивідуально-неповторне сприйняття ситуації. З'ясовано умови виникнення значущих переживань, доведено їх взаємозв'язок з психологічними захистами, на формування яких мала вплив психічна травма, з об'єктними відношеннями й умовними цінностями суб'єкта. Досліджено особливості впливу травмувальних переживань на тенденції до психічного вигорання, психологічної смерті, психологічної імпотенції. Обгрунтовано необхідність здійснення глибинної психокорекції впливу значущих переживань на деструктивні тенденції психіки. Доведено результативність психокорекції, проведеної у майбутніх психологів-практиків за методом АСПН у контексті виявлення значущих переживань.

Досліджено психологічні засади особистісного змінювання в аспектах його вихідної суперечності, кореневої метафори, процесуального змісту, а також принципів проектування та керування. Методологічною засадою вивчення особистісного змінювання є конструктивістська концепція, яка найбільш повно відображає суть дійсно революційних перетворень в осмисленні дійсності на рубежі XX - XXI ст. Розкрито зміст особистісного змінювання в термінах незворотного, нелінійного та малопередбачуваного переходу (конструювання) до нової ідентичності. Зазначено, що вихідною суперечністю форм особистісного змінювання є суперечність між генеруванням нових засад особистості (перехідна форма до нової ідентичності) та їх інтеграцією в Я-образ. Визначено кореневу метафору особистісного змінювання, якою являється робота імунної системи особистості. "Імунна система" постає центральною структурою, що дає змогу особистості як відкритій системі зберігати свою цілісність за допомогою самоорганізації. Прояснено "парадокс еквівалентності" між педагогічною та психотерапевтичною формами особистісного змінювання, які є формами реконструктивного керування процесом самоорганізації відкритої системи особистості. Обгрунтовано принципи особистісного змінювання, серед яких - принципи еквівалентної причинності, цілісності, доповнювальності, пародоксальності, а також екологічності.

Введено нову термінологію - Psi/M-Реальність, транссуб'єкція, психомодальність, галуззю визначення якої є елементи особливої сфери суб'єктивності, що не зводяться ні до однієї з досліджуваних на даний момент: свідомості-несвідомого-вольового-почуттєвого. Запропоновано інтерпретацію Psi/M-Реальності як особливої, самостійної складової психічного. Узагальнено розрізнені дані про Psi/M-Реальність різних традиційних шкіл і напрямків - шаманізму, йоги, буддизму, даосизму тощо, а також дані наукових досліджень. На цій основі виділено методи транссуб'єкції, надано визначення Psi/M-реальності. Введено класифікацію нетипових станів суб'єктивності: персональні-трансперсональні-імперсональні, хілотропні-холотропні-нозотропні. Запропоновано архітектоніку Psi/M-Реальності, що дозволяє відслідковувати різні рівні та форми транссуб'єкції: в ієрархії психомодальностей (вертикальні підстави), у діапазоні заданої психомодальності (горизонтальні підстави).

Визначено теоретичні та методологічні засади пізнання психічного у феноменології. На підставі принципового для феноменології ототожнення психіки та свідомості доведено абсолютну тотожність сутнісної структури психічного сутнісній структурі свідомості. З'ясовано, що сутнісна структура свідомості виявляється лише на рівні трансцендентальної редукції, після здійснення якої розкриваються фундаментальні характеристики свідомості: інтенційність, темпоральність та інтерсуб'єктивність. Показано сутнісний зв'язок даних характеристик, що обумовлює їх виникнення. Встановлено, що єдність фундаментальних характеристик свідомості формує трансцендентальну структуру свідомості. На підставі вивчення наукових праць Е.Гусерля й інших феноменологів доведено найбільшу ефективність пізнання психічного у феноменології у межах трансцендентального варіанта.

Висвітлено ситуацію людини в світі й умови та обставини, за яких виявляє себе сучасна людина. Розкрито конфліктність ситуації людини й онтологічний та онтичний розрив - протистояння суб'єкта й об'єкта, добра та зла. Досліджено норму, патологію та девіантну поведінку. Розглянуто питання про людину в системі соціальних відносин: холізм та атомізм, елітаризм та егалітаризм. Встановлено природу та зміст основних ідеологічних доктрин.

Освещены ситуация человека в мире, условия и обстоятельства, при которых обнаруживает себя современный человек. Раскрыта конфликтность ситуации человека и онтологический и онтичний разрыв - противостояния субъекта и объекта, добра и зла. Исследованы норма, патология и девиантное поведение. Рассмотрен вопрос о человеке в системе социальных отношений: холизм и атомизм, элитаризм и егалитаризм. Установлены природа и содержание основных идеологических доктрин.

Установлено, що інтерпретація, яка здійснюється в межах психодинамічного підходу, сприяє систематизації й узагальненню емпіричного матеріалу шляхом виявлення ітеративних, інваріантних характеристик поведінки, що уможливлює об'єктивування індивідуально-неповторної семантики її глибинної детермінованості та через розширення самосвідомості суб'єкта сприяє поглибленню саморефлексії та розвиткові соціально-перцептивного інтелекту. Доведено взаємозв'язок між адекватною, діагностично спроможною інтерпретацією, яка базується на професіоналізмі психолога, й ефективністю психокорекції. Визначено необхідність проходження майбутніми психологами курсу глибинної психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання (АСПН) як важливу передумову оволодіння майстерністю інтерпретації.

Проанализированы современные теории и подходы к сознанию психологического феномена, эстетической, этической и политической сфер сознания личности (СЛ). Обоснованы семантический и парадигмальный уровни двухуровневой модели трансформации СЛ. Освещены проблемы психологии искусства как составной компоненты культуры и психологической науки. Рассмотрены процессы восприятия искусства на постструктуралистском, синергетическом и психологическом уровнях. Раскрыт вклад классиков отечественной и зарубежной психологии в исследование проблемы психологии искусства, с представлением результатов экспериментальных исследований реконструкции трансформационных процессов эстетической и этической сфер СЛ. Внимание уделено проблемам политической психологии, в частности, политическому дискурсу и формированию социального статуса граждан, трансформации общественного сознания и современному политическому пространству Украины. Определены психологические, социологические, философские, исторические составляющие оранжевой революции.

Приведено исследование становления сознания, детерминированное репрезентациями времени. В исследовании реконструирована картина развития сознания в онтогенезе на основе применения разных форм концептуализации темпоральной действительности и презентаций знаний о мире, а также определено смысловое поле восприятие времени на разных этапах жизни, выделены доминанты в репрезентациях времени, характерниые для каждого возрастного периода онтогенеза, установлено соответствие между непосредственно переживаемым временем и понятийным, абстрактным отражением времени. Показана существенная роль опыта, влияющего на осмысление темпоральной действительности при разной степени точности воспроизведения длительности как психофизиологической основы потенциала познавательной человеческой деятельности.