На підставі сакрального мистецтва, яке утверджує традиції світової та української культури, обгрунтовано можливості для вирішення протиріччя сучасного світу та створення свого внутрішнього світу за законами гармонії та краси. Проаналізовано специфічну своєрідність знакової символіки української іконографії. У контексті філософії святості розкрито трансцедентальну сутність героїчного. Охарактеризовано філософсько-естетичну інтенцію героїчного у працях Г.Сковороди та К.Юнга.

На основе сакрального искусства, утверждающего традиции мировой и украинской культуры, обоснованы возможности для решения противоречий современного мира и создания своего внутреннего мира по законам гармонии и красоты. Проанализирована специфическая своеобразность знаковой символики украинской иконографии. В контексте философии святости раскрыта трансцедентальная сущность героического. Охарактеризована философско-эстетическая интенция героического в трудах Г.Сковороды и К.Юнга.

Досліджено героїчне як антропологічний символ та важливу культурну категорію. Надано визначення героїчного як культурного феномена, актуального в національно-культурному контексті. Визначено типологію героїчного в українському контексті та розкрито головні елементи українського героїзму - політичний, хліборобський, інтелектуальний, поетичний, релігійний. Зроблено висновки стосовно важливості героїчної символіки як означення глибинних культурних сенсів.

Проведено філософський аналіз феномену "героїчної особистості" в творах художньої літератури ХХ ст. Е.Хемінгуея, А.Камю, Ф.Кафки, Дж.Фаулза, Х.Кортасара, М.Кундери. Викладено основні підходи до розуміння теорії героїзму в історичному аспекті. Сформульовано характеристики "героїчної особистості" ХХ ст., висвітлено їх розвиток та трансформацію. Розглянуто питання про здатність перебороти відчуження сучасної "героїчної особистості", філософію модерністської та постмодерністської особистості, історію теорії героїзму, а також категорії героїчного як естетичного поняття, трансформацію "героїчної особистості" в ХХ ст. Визначено основні концепції особистості в літературному процесі ХХ ст. Відзначено роль закладів освіти у формуванні стійких цінностей та корегуванні теорії героїзму та "героїчної особистості".

Висвітлено питання, пов'язані з проблемою "елітарного". Досліджено його концептуалізацію в динаміці розвитку естетико-мистецтвознавчих ідей. Розглянуто інтуїтивний фактор елітарного мистецтва, а також трансформацію його в культурі другої половини XX ст. Зазначено, що в елітарній культурі цього періоду можна виокремити мистецтво елітарного кітчу та власне елітарне мистецтво. Перше тісно пов'язане з ностальгійним модусом як "талісманом автентичності" та "формульною спекуляцією", друге виявляється у "відкритому творі".

Висвітлено філософсько-естетичні перспективи осмислення категорії піднесеного. Розглянуто піднесене як структурний компонент естетичного об'єкта. Увагу приділено аналізу естетичного потенціалу категорії піднесеного та шляхів його поетичної конкретизації у творчості М. Гоголя, А. Бєлого, В. Іванова.