Последовательно освещены теоретические и методологические основы конфликтологии. Изложена программа тренинг-семинара, целью которого является формирование умения выступать самопосредником в конфликтных ситуациях; избегать действий, провоцирующих возникновение конфликтов; отработка навыков их успешного разрешения. Представлены тексты, повествующие об исследованиях, проблемах, методах, направленных на изучение конфликтных и кризисных явлений в разных странах.

Викладено філософські аспекти взаємодії управління, влади та держави в процесі суспільного розвитку, охарактеризовано основні принципи та наведено методи сучасного соціального управління, зокрема, врегулювання соціальних конфліктів. Розкрито зміст управлінської діяльності на технологічному, прагматичному та морально-світоглядному рівнях, а також аксіологічні аспекти сучасного управління. Показано роль інтелігенції та еліти в системі влади.

Изложены философские аспекты взаимодействия управления, власти и государства в процессе общественного развития, охарактеризованы основные принципы и приведены методы современного социального управления, в частности урегулирования социальных конфликтов. Раскрыты содержание управленческой деятельности на технологическом, прагматическом и морально-мировоззренческом уровнях, а также аксиологические аспекты современного управления. Показана роль интеллигенции и элиты в системе власти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*333.7

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж68937 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто різні концепції соціальних конфліктів: структурно-функціональну теорію Т.Парсонса, альтернативну конфліктну модель суспільства Р.Дарендорфа, марксистські традиції, погляди сучасних російських авторів. Подано типологізацію конфліктів, їх рівні, етапи, які проходить конфлікт у своєму зародженні та розвитку.

Раскрыты содержание современной западной теории конфликта, особенности ее генезиса и развития как наиболее совершенной формы знания данного элемента социальной реальности. Проанализированы идейно-теоретические источники формирования ее различных вариантов, перспективные направления развития в системе социально-философских знаний с позиций междисциплинарного подхода. Освещены основные положения теории социального конфликта. Рассмотрены описательные, математизированные и дедуктивные теории.

Проаналізовано питання формування сучасної західної теорії конфлікту як найбільш розвиненої форми знання цього елементу соціальної діяльності. Систематизовано методологічні передумови дослідження проблем конфлікту в західній системі соціально-гуманітарних знань. Обгрунтовано передумови виникнення та особливості формування конкретно-історичних форм теоретичних побудов аналізу та розв'язання конфлікту. В результаті аналізу змін, що відбуваються з основними конструктами (вихідними поняттями та моделями) теорії конфлікту за умов побудови кожного з її варіантів, визначено її основні тенденції та перспективні напрямки розвитку як цілісного елементу соціально-філософського пізнання.

Здійснено соціально-філософський аналіз формування, реалізації, адаптації особистості за умов розгортання глобалізаційних конфліктів. З'ясовано, що глобалізація створює умови для формування та реалізації особистості. У розгортанні глобалізаційних явищ вона може розвиватись на локальному та глобальному рівнях, що вимагає від особистості набуття нової ідентичності - глобальної. Формування глобальної ідентичності передбачає створення нового соціального явища - становлення "Людини світу" або "Глобалізаційної людини", самостійного суб'єкта глобалізаційних процесів. Завдяки набуттю таких рис особистість здатна ефективно реалізовувати свої можливості за динамічних умов розвитку світу, спричинених глобалізацією. Визначено специфіку включення українського суспільства в глобалізаційні процеси та формування особистості у сучасній Україні. Запропоновано можливі шляхи інтеграції українського суспільства до світового співтовариства.

Досліджено проблему конфліктності військово-соціальних відносин, визначено напрями соціального регулювання конфліктів військової організації за умов сучасного українського суспільства. Запропоновано шляхи вдосконалення способів ефективного управління конфліктами у військовій організації. Проаналізовано конфліктність військової організації суспільства як соціального інституту легітимного насильства, яка має суперечливу внутрішню структуру відносин і систему складних і неоднозначних взаємодій з суспільством. Серед основних проблем відзначено соціальне регулювання конфліктності військової організації для забезпечення стабільності, керованості, ефективності її функціонування за умов сучасного українського суспільства. Вивчено конфліктогенність військової організації та особливості соціального регулювання конфліктів у військово-соціальному середовищі для забезпечення стабільності, керованості, оптимізації її функціонування. Запропоновано конфліктологічний підхід до розгляду діяльності військової організації, наведено класифікацію конфліктів. Виявлено основні чинники, які зумовлюють рівень конфліктності військової організації, що дозволяє у теоретико-методологічному аспекті забезпечити розробку управлінських рішень у військово-соціальній сфері.

Доведено, що соціальний конфлікт є особливим проявом суперечностей як своєрідної форми соціальної взаємодії. Встановлено, що природа суперечностей та їх крайніх проявів - соціальних конфліктів, завжди цивілізаційна. Зазначено, що конфліктність постає як функціональна характеристика буття, неминуча та природна. Відзначено, що за своєю сутністю даний кофлікт є організуючою формою цивілізаційного процесу. Доведено, що тільки у соціальному конфлікті найбільш зримо проявляється співвідношення між цивілізованим (конструктивним) і нецивілізованим (деструктивним). Досліджено, що його конструктивною стороною є здатність бути стимулятором і рушійною силою цивілізаційних змін.

Розкрито сутність соціального конфлікту у побуті та його місце в життєдіяльності особистості у соціально-філософському аспекті. Проаналізовано погляди представників філософської думки, які вивчали проблеми побуту та соціального конфлікту від часів античності до сучасного періоду. Визначено специфіку поглядів на конфлікт сучасних філософів, розкрито взаємозв'язок між кризовими явищами у суспільстві та соціальним конфліктом у побуті. Обгрунтовано визначення поняття соціально-побутового конфлікту як якості взаємодії між людьми, яка виражається у протиборстві сторін для досягнення своїх цілей та інтересів і яка виявляється у побутовій сфері життєдіяльності особистості. Показано особливості соціального конфлікту у побуті сучасного українського суспільства.

Актуалізовано й експліковано на основі соціально-філософського аналізу теорії ненасилля як можливий концептуальний підхід для переосмислення шляхів розвитку суспільства за умов сучасних цивілізаційних викликів. Визначено філософські основи ненасилля, базуючить на теорії ненасилля Л. Толстого, М. Ганді, А. Швейцера, що зумовило нове бачення ідеалів ненасилля та визначення можливостей їх застосування на практиці у XXI ст. Проаналізовано історико-практичні та духовно-теоретичні аспекти категорій "ненасилля" і "толерантності" як соціально-філософських понять. Визначено їх ключову роль у формуванні суспільства без жорсткості та насилля. Розглянуто ненасилля як філософсько-релігійну систему та морально-етичний принцип, ціннісний орієнтир суспільства, що наголошує на забороні на вчинення шкоди, страждання, а толерантність - як показник, свідчення гуманного, стриманого ставлення до усього іншого. Розкрито соціокультурні передумови можливого втілення ідей ненасильницького шляху розвитку, а саме: вкорінення в життя людства філософсько-релігійних, морально-етичних цінностей, що містять ідеали ненасилля, любові, милосердя.

Досліджено особливості утворення та розвитку феномену тероризму за умов глобалізаційної динаміки. На підставі соціально-філософського аналізу здійснено комплексне дослідження теоретико-методологічних підходів, що існують у світовій соціально-філософській думці щодо поняття "тероризм" як суспільного явища. Охарактеризовано різні види тероризму в сучасному світі. Здійснено компаративний аналіз співвідношення тероризму з іншими формами насильства та розкрито його основні ознаки. Визначено передумови та причини активізації тероризму у світі, що глобалізується. Розкрито сутність і зміст домінантних форм сучасного тероризму. Розглянуто систему й основні принципи антитерористичної боротьби. Обгрунтовано пропозиції щодо визначення шляхів і способів протидії тероризму за умов глобалізаційної динаміки.

Розкрито сутність, природу, умови та форми прояву тероризму у контексті глобалізаційних процесів. Запропоновано визначення даного феномену як організованого насильства, різновиду протиправної дії, яка є цілісною системою, антисуспільною діяльністю. Обгрунтовано твердження, що тероризм є особливим проявом соціального міжгрупового конфлікту, протиріччя між культурами та типами культур. Проаналізовано вплив культурного та цивілізаційного чинників на подальший розвиток тероризму. Доведено, що тенденції глобалізації сприяють активізації національних рухів та утворюють чинник конфліктогенності. Розглянуто об'єктивні фактори, які обумовлюють ескалацію терористичної діяльності в сучасному світі. Встановлено, що тероризм є індикатором кризових процесів, які поглинули більшість країн, а також наслідком формування інформаційного суспільства та суспільства споживання. Охарактеризовано сучасний стан міжнародного тероризму в контексті його детермінованості глобалізаційними процесами. Виявлено взаємозв'язок сучасного тероризму та нових інформаційних технологій у контексті становлення нового соціального порядку. З'ясовано, що глобалізація феномену тероризму залежить від розвитку нових інформаційних технологій, які створюють сприятливе середовище для його зростання. Доведено, що безпосередніми причинами виникнення тероризму є мотиви самоствердження, самоідентифікації, гри, молодіжної романтики та героїзму, а також надання своїй діяльності особливої значущості. Зроблено висновок про необхідність формування такого середовища, в якому тероризм є неприйнятним як метод боротьби, а також культивування у суспільстві атмостфери конструктивного діалогу,

Проаналізовано історико-філософський зміст поняття "соціальний конфлікт", "релігійний конфлікт" і такий різновид останнього як конфліктні ситуації, пов'язані з діяльністю нових релігій. Узагальнено умови й особливості генези та розвитку такого конфлікту, уточнено динаміку протистояння та запропоновано його типологізацію в контексті формування соціальної практики попередження його виникнення та конструктивного врегулювання.

Досліджено соціально-філософську проблему насилля в інформаційному суспільстві. Визначено зміст понять "насилля" й "інформаційне суспільство". Насилля розглянуто як певний різновид вольових відносин між суб'єктами, в яких виявляється тенденція до редукції інтерсуб'єктивної взаємодії воль у взаємній комунікації до суб'єкт-об'єктних відношень однобічної прямої вказівки або непрямої маніпуляції. Обгрунтовано висновок про сублімацію насилля та десуб'єктивацію як основні тенденції генези насилля в інформаційному суспільстві. Подано аналіз особливостей основних проявів насилля в сучасному українському суспільстві.

Розглянуто праксіологічний і історико-антропологічні аспекти взаємозв'язку права і соціуму в контексті соціальної конфліктності. Акцентовано на наявності зв'язку історико-герменевтичного походження права і його соціокультурної природи.

Проаналізовано відомі класифікації конфліктів, зазначені їх основні особливості та недоліки. У результаті виокремлення основних ознак конфлікту побудовано іншу класифікацію конфліктів, яка повинна сприяти пошуку ефективних методів управління конфліктами, стати ключовим елементом системи управління конфліктами.

Досліджено соціально-філософські аспекти етики ненасильства, трансформації ненасильницьких поглядів за умов сучасного людиномірного простору. Визначено сучасні підходи до поняття ненасильства в соціально-філософському знанні. Охарактеризовано аксіологічну, етичну та соціально-філософську складові типологічних форм ненасильства. Осмислено проблему ненасильства за допомогою категорій добра і зла. Проаналізовано зазначену проблему в екзистенційно-етичному просторі.

Розглянуто проблему насильства та толерантності. На основі аналізу цих феноменів досліджено їх межі та безмежність. Доведено онтологічну сутність насильства, яке потребує сутнісних обмежень, і толерантності, що у плюралістичному суспільстві може переродитися у безпринципне ставлення до дійсності.

Рассмотрена проблема насилия и толерантности. На основе анализа этих феноменов исследованы их границы и безграничность. Доказана онтологическая сущность насилия, нуждающегося в существенном ограничении, и толерантности, которая в плюралистическом обществе может переродиться в беспринципное отношение к действительности.

The problem of enforcement and tolerance is viewed in the present article. On the basis of the analysis of these phenomena the investigation of their boundaries and unlimitedness is made. The ontological essence of enforcement (that needs to be essentially limited) as well as the essence of tolerance (which in pluralistic world may turn into the attitude of no principle to the reality) are proved.

Розглянуто розвиток підходів у соціології суспільних рухів та їхніх інтерпретацій чинників радикалізації. Аналізуючи становлення сучасної соціології суспільних рухів, автор підкреслює основний недолік історичних та багатьох сучасних концепцій, який полягає у концентрації уваги дослідників лише на одному з рівнів соціальної реальності. Така концентрація створює перешкоди для розуміння та інтерпретацій причин радикалізації тактик протесту у складній і багатовимірній соціальній реальності, де різнорівневі чинники взаємодіють, підсилюють та послаблюють дію один одного. З перспективи цієї критики, найбільш багатообіцяючими сучасними концепціями соціології суспільних рухів є теорія мобілізації ресурсів та репертуару колективної дії, аналіз у рамках яких має потенціал подолати однорівневе обмеження. Вказано на можливість синтезу цих двох концепцій для аналізу радикалізації, який би охоплював як статичні, так і динамічні аспекти переходу до радикальних тактик.