Висвітлено життєвий і творчий шлях лауреата Нобелівської премії миру Альберта Швейцера - особистості, яка поєднала в собі талант лікаря, музиканта й письменника, мудрість священика та філософа. Проаналізовано ідеї Альберта Швейцера щодо морального оновлення людства, розвитку гуманітарної медицини та збереження миру.

Проаналізовано професійну діяльність відомого гуманіста, вченого, доктора філософії, богослов'я та медицини, активного борця за мир і заборону атомної зброї, лауреата Нобелівської премії Альберта Швейцера.

Исследована философия Ницше, стоящего у истоков многих процессов и явлений нашего века, будь то фашизм, большевизм или "регенерирование цельного сознания" - мифосознание. Своего рода посредником между немецким мыслителем и русским читателем стала русская литература конца XIX - начала XX веков. Почти каждый писатель этого периода, особенно в среде поколения младших символистов, знал и декларировал своего Ницше. В работе показан Ницше Чехова, Андреева, Белого, а также причины открытости русской ментальности ницшеанству.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4НІМ)6-649.4 + Ю3(4УКР)6

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виокремлено малодосліджені у вітчизняній літературі державно-правові погляди Ф.Ніцше. Зокрема, розглянуто такі питання: розуміння німецьким мислителем правової справедливості, проблему гармонізації прав і обов'язків людини у його творчості, типи державності та деякі інші. Зазначено, що державно-правові погляди Ф.Ніцше не можна відділити від його футуроорієнтованого світорозуміння.

Розглянуто методологічні засади філософської педагогіки та стверджено, що вони грунтуються на філософії культури, філософській антропології та методологічній герменевтиці школи В. Дільтея.

Проаналізовано погляди Ф. Достоєвського та Ф. Ніцше на значення сорому у самореалізації особистості. Надано порівняльну характеристику альтруїстичної та егоїстичної моделей самоствердження. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що Ф. Достоєвський стояв біля витоків створення інтерсуб'єктивної картини людини на противагу індивідуалістській, уособленій ідеями Ф. Ніцше.

Здійснено порівняльний аналіз інтерпретацій вчення Ф. Ніцше двома відомими філософами ХХ століття - Л. Шестовим і Д. Чижевським; виявлено різні методологічні підходи до вчення Ф. Ніцше, що апробовані цими мислителями.

На базі творів Л. Шестова проведено докладний порівняльний аналіз спорідненості та водночас простежено відмінності ідей філософської спадщини Ф. Достоєвського і Ф. Ніцше. Доведено, що обом мислителям є властивим негативне ставлення до культу раціоналізму як вихідної основи позитивізму.

Досліджено проблему "надлюдини" у філософії Ф. Ніцше та Ф. Достоєвського. Вказано спільні та відмінні ознаки в концепціях цих мислителів. Стверджено, що Ф. Достоєвський, пройшовши довгий шлях з Ф. Ніцше, приходить до висновку, що людина власними силами не може піднятися до висоти Бога, що перетворення людини на боголюдину можливе лише в процесі спільної дії людської та божественної сили, яка її перевищує.

Вперше розглянуто ніцшеанські мотиви у російській літературі кінця XIX - початку XX ст. з метою виявлення міфологічних структур. Запропоновано введення нової категорії літературознавчого аналізу - "культурний герой", безпосередньо пов'язаної з іменем Ф.Ніцше. Досліджено тексти А.Чехова, Л.Андрєєва, А.Бєлого, в яких відображено постать Ніцше як "культурного героя", а також творчість Ф.Достоєвського та виявлено у світосприйнятті його героїв "передніцшеанські" елементи. Названі письменники належать до різних поколінь, проте кожен з них побачив "свого Ніцше" і "своє ніцшеанство", відбите у сучасній йому суспільній свідомості, тому в цілому у дослідженні запропоновано еволюцію відображення ніцшеанської міфології ментальністю fin de siecle - еволюцію героя-ніцшеанця. Розвиток російської літератури кінця XIX - початку XX ст., починаючи з творчості О.С.Пушкіна, трактується як свого роду міфологія, якій притаманна особиста телеологія, що повторює в загальних рисах біблійну.

На підставі застосування нового методу апостеріорного іманентного аналізу проведено дослідження епістемологічних схем, що застосовуються для формування поняття розвитку у критичних науках про культуру. Відзначено, що даний метод передбачає первинність дослідного підходу як основи для розвитку теоретичних побудов щодо об'єкта вивчення. Шляхом комплексного розгляду іманентної для критичних наук про культуру проблематики визначено спільні теми, для яких у кожній концепції здійснено особливу інтерпретацію. Окреслено сукупність епістемологічних проблем, зумовлених історичною констеляцією критичних наук про культуру. Показано, що методологічний підхід дуалізму визнає подвійне значення поняття розвитку: як руху наукової рефлексії та як теоретичної схеми для конструювання поступу реальності та упорядкування фактів дійсності у причинно-наслідковий ряд.

Зазначено, що духовна криза суспільства була причиною пошуку німецьким філософом моралі для вільної людини на шляху руйнування традиційних цінностей, орієнтація на які знищує особистість та її віру у власні сили. На думку Ніцше, головною умовою вдосконалення людини є воля до влади, за допомогою якої слабкий зможе стати сильним. У філософії німецького мислителя не менш гостро поставлено питання щодо любові до ближнього, милосердя та співчуття. Ці поняття були притаманні психіці тогочасної людини, будь-який сумнів щодо їх доцільності спричиняв обурення у представників церкви й у простого обивателя. Згідно з Ніцше, найвище завдання людини полягає в тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, шляхетною, мужньою та висококультурною особистістю. Людина є вільною та сильною, якщо усвідомлює себе особистістю. Лише за умови виконання всіх цих умов людина може бути вільною та моральною. Всю соціально-політичну історію Ніцше характеризував як боротьбу двох воль до влади - волі сильних типів, аристократичних панів і волі слабких - маси, рабів, юрби. Аристократична воля до влади - інстинкт підйому: воля до життя. У зв'язку з цим Ніцше вказував на факт, зокрема, особистість, яка подолавши себе, стане прекрасним, могутнім надлюдським видом, здатним зробити життя цінним і сповненим сенсу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проект трансформації засадничих положень історико-філософської науки В. Дільтея, зміст якого полягає у критичному перегляді гегелівської теорії історико-філософського процесу (як "анархії систем", можливість логічної схематизації). Обгрунтовано певні теоретичні положення, альтернативні неокантіанським і гегельянським історико-філософським концепціям. Розглянуто розбіжності між кумулятивними моделями історико-філософського процесу, тлумаченням мети та завдань історико-філософського дослідження, місця історії філософії в системі наук В. Дільтея та Г. Гегеля. Висвітлено історико-філософський зміст філософського-герменевтичного вчення В. Дільтея. Проаналізовано умови формування історико-філософських ідей, теоретичні та методологічні проблеми історико-філософської науки в інтерпретації німецького філософа, його внесок до світової історико-філософської науки. Розглянуто розвинуті В. Дільтеєм ідеї як важливий крок на шляху становлення європейської історико-філософської науки XX ст., встановлено їх теоретичну цінність для подальшого розвитку вітчизняної історії філософії.

Висвітлено творчу спадщину В. Дільтея (1833 - 1911 рр.) - видатного німецького філософа, розкрито його внесок у сучасну філософію та методологію гуманітарно-наукового пізнання. Розглянуто питання експлікації герменевтичного потенціалу гуманітарної методології В. Дільтея. Викладено парадигмальний підхід у контексті вчення філософа та методології історії філософії. Проаналізовано особливості ідей В. Дільтея в аспекті методологічного дискурсу ХІХ - ХХ ст., зокрема, інтерпретації "духовних наук" в українсько-філософській рефлексії, філософсько-правовій концепції творчості Б. Кістяківського (1868 - 1920 рр.) - українського академіка, філософа, вченого в галузі філософії, правознавства та соціології, а також герменевтичного прочитання "Тараса Бульби" М. Гоголя.

Здійснено інтерпретацію феномену нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше. Визначено та проаналізовано екзистенційну й історичну суть даного феномену, що компенсує позитивну присутність буття негативними характеристиками людського існування. Охарактеризовано деструктивні та конструктивні компоненти філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше та зроблено висновок про нігілізм як феномен, що вимагає екзистенційного самозаглиблення індивіда через заперечення репресивної здатності культури. Виявлено спільні та відмінні особливості філософських поглядів мислителів у обох компонентах. З'ясовано, що нігілізм М. Штірнера є аспектом філософування на рівні індивідуального бунту проти панувальної системи ціностей і повернення світу у свою "власність", а Ф. Ніцше розвиває на основі нігілізму нову онтологію волі до влади як вічного повернення та діонісійської надлюдини, що виходить за межі егоїзму та наділяє її творінням інших. Розкрито суть нового соціального порядку у філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше, де основним принципом є принцип домінування Єдиного та надлюдини над Іншим.

Показано, що близькість Ф. Ніцше до некласичної філософії особливо яскраво простежується на прикладі його соціально-філософських поглядів, які втілилися у фактичному визнанні філософом принципу додатковості раціонального-ірраціонального. Цей принцип у свою чергу дозволяє більш продуктивно розглядати проблеми, що реально постають перед суспільством і не можуть бути вирішені за допомогою однобокого раціонального або ірраціонального підходу.

Розглянуто особливості сприйняття ніцшеанської філософії у російській літературі другої половини XIX ст. Увагу приділено аналізу літературних текстів Ф. Достоєвського, А. Чехова, Л. Андреєва, А. Бєлого, в яких відображено постать Ніцше як "культурного героя". Розкрито парадокси міфологічної свідомості та типи міфологічної поведінки.

Розглянуто естетичну парадигму напередодні ніцшеанства, визначено безпосередні витоки філософії Ф. Ніцше. Системно та цілісно проаналізовано естетичні погляди Ніцше, зважаючи на їх генезис в творчості німецького мислителя. Розглянуто категорії аполлонічного та діонісійського як основу естетики та метафізики Ф. Ніцше. Виявлено причини критики Ф. Ніцше сучасної йому естетики романтизму як форми експлікації нігілізму. Розкрито причини виникнення концепції надлюдини. Узагальнено естетичні погляди Ф. Ніцше в контексті аналізу мистецтва як форми волі до влади. Розкрито змістовні аспекти рецепції поглядів Ф. Ніцше естетикою модернізму на прикладі філософії О. Шпенглера та Х. Ортеги-і-Гассета. Простежено еволюцію естетики Ф. Ніцше в межах постмодерністської парадигми на прикладі творчості Ж. Дельоза, М. Фуко та Ж. Дерріда.