Досліджено основні грані дотичності філософії Ф.Ніцше і творчості В.Винниченка, розглянуто спосіб функціонування ідей Ніцше у творах українського письменника та формування ніцшеанського дискурсу його творчості.

Рассматривается специфика функционирования новозаветного сюжетно-образного материала в мировой литературе ХХ в. Особое внимание уделено осмыслению закономерностей трансформации образов Понтия Пилата, Вараввы, Марии Магдалины и других канонических персонажей в национальных литературах. Исследуются поведенческие и нравственно-психологические основания разрабатываемых писателями мотивировок евангельских коллизий. Всесторонне анализируются онтологические и аксиологические аспекты функционирования средневековой легенды об Агасфере в литературе ХІХ-ХХ вв.

Висвітлюється цілий комплекс теоретичних та історико-літературних проблем, пов'язаних з явищем філософської лірики. Аналізуються ранні етапи розвитку філософської лірики у світовій літературі, джерела української філософської лірики. Пропонується систематичний розгляд української філософсько-поетичної традиції у найяскравіших проявах, що дає змогу з'ясувати як універсальні, так і національні її особливості. Найбільшу увагу приділено розгляду різних напрямків в українській філософській ліриці ХХ ст. (В.Свідзинський, Б.-І.Антонич, М.Зеров, М.Бажан, В.Мисик, В.Стус та ін.).

Рассмотрены тенденции функционирования новозаветного сюжетно-образного материала в русской и других славянских литературах ХХ ст. Проанализированы версии М.А.Булгакова, А.Володина, Ю.Домбровского, В.Тендрякова, Ю.Эдлиса и др. Исследованы тенденции рецепции евангельской традиции в контексте разнообразных социокультурных моделей современной эпохи, а также онтологические и ценностные аспекты трансформации общеизвестного материала.

Дисертація досліджує вплив Святого Письма на світ ідей художньої прози Достоєвського; встановлює і систематизує різноманітні зв'язки, які існують між Біблією та проблематикою творів письменника. У роботі по-новому характеризуються причини звернення митця до біблійних текстів, акцентується увага на кількох планах засвоєння ним Письма. Встановлено, що всі, або майже всі ідеї Достоєвського, від етичних до історіософських, коріняться у священних текстах. Виявлено цілий ряд алюзій і ремінісценцій, які беруть свій початок із Біблії і на які раніше не звертали уваги дослідники. Дисертація пропонує оригінальні вирішення деяких спірних проблем, що дискутуються достоєвськознавцями.

Визначено роль традиційних літературних образів Едіпа, Юди, Прометея, Фауста та інших у процесі формування глибинної психології. На прикладі фундаментальних праць З.Фрейда, А.Адлера та К.Г.Юнга досліджено два принципово різні підходи до проблеми психологічного тлумачення літературних образів: алегоричного і символічного. Стисло подано основні положення психоаналізу, індивідуальної та аналітичної психології. Детально розглянуто співвідношення понять "архетип" та "образ".

Роботу присвячено питанням філософії культури, формування духовності, літературознавства, мистецтвознавства, естетики, освіти - на матеріалі української та світової літератури за творами Т.Шевченка, М.Гоголя, М.Реріха, Іларіона Київського та ін. Описаноя стан сучасної української філософської та культурологічної думки, процеси національного самосвідомлення та самоосмислення. З'ясованоя логіку семіосфери та числокоди ментальності українського народу та його культури. Наведено звернення до владних структур, проекти навчальних програм, репортажі про певні події культурного життя, рецензії на численні видання тощо.

Дисертацію присвячено вивченню модернізму як епохи історії європейської культури, тобто цілісності, яка має структуру. В основу дослідження покладено ідею використання психологічного критерію в оцінці явищ європейського модернізму. Наклавши структуру психіки на розмаїті рухи епохи, ми змогли впорядкувати видимий хаос складного і суперечливого явища. Модернізм розглядається як багатошарова категорія естетики і літературознавства: епоха в історії культури, тип художнього світосприйняття, художній метод. У дисертації досліджено на матеріалі російської і української літератур типлогію модернізму як художнього методу. Метод розглянуто як парадигму літературного процесу, напрями і стилі - як його форму. Модернізм структурується як синтетичний метод, що складається із чотирьох провідних методів - символізму, експресіонізму, футуризму, сюрреалізму. Кожен з них сформувався внаслідок об'єктивації в процесі художньої творчості відповідного психологічного типу. Кожен із методів модернізму також структуровано.

Дисертацію присвячено дослідженню індивідуально-авторського осмислення біблійних мотивів у перекладознавчому аспекті. На матеріалі творів Байрона з біблійними мотивами та різночасових українських перекладів зроблено спробу окреслити шляхи і методи цілісного відтворення авторської міжтекстуальної концепції на тематичному та всіх лінгвальних рівнях тексту, простежити вплив екстралінгвального чинника та інтерпретаційної установки перекладачів на трансформацію цієї концепції, з'ясування їхнього аналізу, розглянути особливості Байронового стилю, проблему відтворення цих особливостей у перекладах. Дисертація є першим комплексним дослідженням української Байроніани з урахуванням індивідуально-авторського трактування біблійних мотивів, всебічним оглядом Каїнової тематики в перекладацькому й оригінальному осмисленні І.Франка та спробою системної класифікації жанрів (типів) віршового перекладу.

Характеризується релігійний чинник в контексті спрямування духовних пошуків художньої літератури 60-80-х років. Підкреслюється, що релігійний аспект духовних пошуків набуває особливого значення в "критичні епохи", коли світогляд минулої доби втрачено, а новий перебуває в стані формування. Простежується орієнтація на релігійні цінності серед духовних устремлінь людини в українській художній літературі.

Рассмотрены закономерности и своеобразие функционирования евангельского сюжетно-образного материала в мировой литературе. Особое внимание уделено осмыслению специфики трансформации образов Иисуса Христа, Иуды Искариота, Понтия Пилата, Вараввы и других канонических персонажей в национальных литературах. Исследованы поведенческие, аксиологические и нравственно-психологические основания разрабатываемых писателями мотивировок евангельских коллизий. Детально проанализированы онтологические и мировоззренческие аспекты функционирования средневековой легенды об Агасфере в литературе ХІХ-ХХ вв.

Розроблено цілісну концепцію художнього дискурсу на засадах теорії мовленнєвої діяльності та її культурного виміру: визначено системно-функціональні ознаки художнього дискурсу і досліджуються закономірності його розвитку в історії французької мови та культури 9-18 ст. Виявлено основні мовленнєві засади системно-функціональної моделі художнього дискурсу, які зумовлено рефлективними, комунікативними, структурно-композиційними та лексико-семантичними параметрами. Сутність та принципи дії поетичної функції у взаємодії з іншими мовними функціями, її становлення та розвиток в історії французької словесності визначено на основі розробки нового в теорії дискурсу принципу валоризації.

Проаналізовано Біблію як джерело ідей. Розглянуто загальну проблематику національних, морально-особистісних і філософських питань. Описано жанрові та стильові особливості поетики, літературні елементи у Біблії. Значну увагу приділено молитві як релігійно-філософському жанру.

Проанализирована Библия как источник идей. Рассмотрена общая проблематика национальных, морально-личностных и философских вопросов. Описаны жанровые и стилевые особенности поэтики, литературные элементы в Библии. Значительное внимание уделено молитве как религиозно-философскому жанру.

Досліджено особливості функціонування образу Іуди Іскаріота у легендарно-апокрифічних творах і художній літературі. Проаналізовано соціально-ідеологічні, філософсько-психологічні та морально-етичні аспекти мотивування варіантів загальновідомої євангельської колізії у творчості Л.Українки, О.Кобилянської, С.Черкасенка, І.Багряного, В.Петрова, В.Дрозда, Б.Олійника, Р.Іваничука та інших, а також письменників слов'янських, західноєвропейських літератур.

Систематизовано європейську традицію теорії інтерпретацій. Наведено поняття герменевтики, описано перші системи інтерпретації (кабалістику, античну і християнську герменевтику). Розглянуто наукову інтерпретацію герменевтики, феноменологію, філософську герменевтику, психоаналіз, фемінізм, екзистенціалізм. Висвітлюються проблеми семіотики та структуралізму, постмодернізму (постструктуралізму), герменевтики як літературної естетики, показано синтетичний характер сучасної української прози, а також стиль і час у зарубіжній прозі ХХ ст.

Досліджено християнські мотиви у світовій літературі. Вивчено культ роду в старокиївських княжих житіях ХІ - ХІІ ст., зокрема, культ Климента Римського - символ єднання у християнстві. Висвітлено актуальність класичного фейлетону.

Розглянуто проблему втілення релігійно-філософської проблематики в романах Г.Гріна, І.Во, А.Мердока, У.Голдінга, М.Спарк, Дж.Фаулза 1950 - 70-х рр. Досліджено семантичну та жанрово-поетологічну своєрідність роману з релігійно-філософською проблематикою як художнє явище доби постмодернізму та "новітнього реалізму" в сучасній англійській літературі. Показано, що реальність постає в уяві сучасних митців складною, мінливою, суперечливою; її складовою також є "духовна реальність". Останнє є підгрунтям роману з релігійною проблематикою. Визначено специфіку образу героя, конфлікту та сюжету, змістовно-формальні константи, що об'єднують твори авторів у виразно виділену жанрову групу, розглянуто семантично-образні пласти у романі з релігійно-філософською проблематикою.

Проаналізовано проблему міфу в літературі, його інтерпретаційну, структурну та функціональну своєрідність в естетиці раннього українського модернізму. Розглянуто міфологізацію літератури кінця XIX та початку XX ст. на трьох рівнях: архетипно-ініціаційному (парадигма героя), анагогічному (образний лад, універсум символіки) та дискретному (візійні світи - від реміфологізації до авторського міфотворення). З'ясовано характер засвоєння архетипного коду через ренарацію "вічних" сюжетів та мотивів у контексті духовних запитів модерної доби. На прикладі драматургії Лесі Українки простежено формування цілісного культурного універсуму модерну з його характерним прагненням інтеграції у світову традицію через оригінальну інтерпретацію античного, середньовічного, християнського та поганського міфосвітів.

Исследованы вопросы развития русской и зарубежной литературы в историко-культурном аспекте. Рассмотрены развитие оппозиционных отношений между двумя важнейшими тематическими центрами М.Цветаевой. Ветхозаветные аллюзии грехопадения интерпретированы как основа антиутопии Е.Замятина. Определены место и роль импрессионизма в ранней лирике Б.Пастернака, роль А.Блока в развитии авангардного русского театра 1980 - 1990-х гг. Приведены оригинальные взгляды на специфику подтекста в драме и возможности сохранения авторского языка произведения при переводе (на материалах украинского и русского переводов пьесы Б.Шоу "Ученик дьявола").

Досліджено творчість львівської групи письменників-католиків "Логос" (1922 - 1939 рр.), на основі якої визначено особливості християнсько-католицької поезії у Західній Україні 20 - 40-х рр. XX ст.: мотиви, жанри, поетику. Проаналізовано збірки Г.Лужницького (Меріяма), О.Моха (Петрійчука), С.Семчука і В.Мельника (Лімниченка), а також неопубліковані досі твори останнього. Критично осмислено українську версію концепції "католицької літератури" на тлі європейських пошуків її специфіки, окреслено роль і місце провідних діячів "Логосу" в історико-літературному процесі України.