Рассмотрены проблемы кодификации произносительной нормы современного немецкого языка с точки зрения социально обусловленной языковой вариативности.

Рассматриваются актуальные проблемы современной социолингвистики, фоностилистики и социофонетики, определяются особенности варьирования речи носителей немецкого языка Германии на произносительном уровне с использованием ситуативно-стратификационного метода исследования. Освещаются переменные правила реализации немецких гласных и согласных в нескольких социолектах, в мужском и женском сексолектах, в детской речи, а также в отдельных идиолектах в разные периоды жизни говорящих. Подчеркивается, что материалы и выводы социофонетического изучения речи способствуют дальнейшему развитию и совершенствованию норм немецкого произношения на основе изучения характера связей социальных и языковых структур, динамики немецкой звуковой системы в синхронии, демонстрируют методику исследований современной социофонетики.

Изучена языковая вариативность в естественной живой речи. Зависимость выбора того или иного варианта реализации от позиции в слове и ситуации общения показана на примере гласных [epsilon:], [epsilon] и [э]. Одно и то же слово может быть произнесено по-разному в зависимости от условий реализации.

Розглянуто тенденції розвитку німецької мови на всіх рівнях - лексичному, синтаксичному, морфологічному та фонетичному, що проілюстровано відповідними фактами.

The article deals with the tendencies of development of the German language on all the levels - the lexical, the syntactical, the morphological and the phonetic ones. This is illustrated by involvement of appropriate facts.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш143.24-11 + Ш143.24-715

Рубрики:

Німецька мова

Шифр НБУВ: Ж69543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрена одна из специфических особенностей системы немецкого вокализма, проявляющаяся в наличии разных видов начальной стадии фонации. Обнаружены существенные противоречия в определении и обозначении окклюзии внутри кодифицированной нормы, а также выявлены значительные расхождения в реализации нового (твердого) приступа гласных при ее сопоставлении с реальной нормой, которая представлена в речи дикторов государственного радио- и телевещания Германии, являющейся немецким произносительным стандартом.

Проаналізовано вокалічні структури (ВС) однокореневих слів на матеріалі давньоверхньонімецьких, середньоверхньонімецьких і ранньонововерхньонімецьких текстів, що дозволило визначити кількісні параметри, які характеризують реалізацію ВС у текстах. Показано тенденції розвитку системи вокалізму в німецькій мові. Розглянуто дію гармонії голосних у давньоверхньонімецькій мові. Визначено причини появи умлаутних фонем, які розглянуто як наслідки "відхилення" від зазначеної тенденції у розвитку системи. Запропоновано тезу, що нові голосні фонеми з'явилися в результаті дії гармонії звуків та фонетичного посилення кореневої морфеми. Виявлено процеси перетворення тенденції гармонії голосних в голосну парадигму у словах ранньонововерхньонімецької та сучасної німецької мови. Доведено, що фонетичні процеси у слові відбувалися під впливом морфологічного фактора, зокрема внаслідок деморфологізації кінця слова.

Вивчено проблему вираження периферійної множинності в лексичних і лексико-граматичних засобах німецької мови на морфологічному, лексичному та синтаксичному рівнях. Запропоновано аналіз семантичної структури слова шляхом співвідношення його граматично релевантного компонента - сем множинності - із семами локальності, темпоральності, якості та з граматичною формою. Простежено градацію значення множинності, у якій відзначено роль локальності, темпоральності та якості. Розроблено діатези, які демонструють співвідношення форми та змісту в іменниках, дієсловах і прикметниках. Досліджено особливість вираження значення множинності в реченні. Створено функціонально-семантичні моделі асиметрії поверхневих і глибинних структур, визначено характер та її функції в реченнях із периферійною множинністю.

Дисертацію присвячено опису перцептивних та акустичних характеристик приголосних звуків у рамках звукосполучень на стику двох слів у суцільному мовленні дикторів радіо та телебачення Німеччини. У роботі досліджено 81 тип приголосних звукосполучень, де у передстиковій позиції знаходяться зімкнені проривні приголосні, а у післястиковій позиції представлено весь корпус приголосних німецької мови. Встановлено, що реалізації консонантних звукосполучень на стиках слів у суцільному мовленні визначаються рамками структурних звукових одиниць більш високого порядку, таких як склад, слово, фонетичне слово, і можуть розглядатися тільки в умовах зміни даних структурних одиниць. Коартикуляторна модель звукових послідовностей на межі слів узгоджується з теорією співтворення звуків і підлягає законам антиципуючої коартикуляції. При розгляді структури зімкнених проривних приголосних виділяються коартикуляторно залежні та коартикуляторно незалежні сегменти. Ознака артикуляторної напруженості звуків описується у параметрах акустичної потужності. Артикуляторна напруженість зімкнених проривних приголосних трактується у залежності від довготи та інтенсивності фази зімкнення.

Проведено систематичне дослідження варіативного характеру наголошених голосних німецької мови, встановлено мовні та позамовні фактори, що спричиняють модифікації та чергування наголошених голосних у підготовленому та спонтанному мовленні. Визначено ступінь нестабільності їх диференційних ознак. На підставі результатів аудитивного, акустичного та статистичного аналізу встановлено особливості реалізації кількісних та якісних ознак основних варіантів голосних фонем. Проведено аналіз темпоральних і тембрових характеристик голосних у підготовленому та спонтанному німецькому мовленні. Виявлено, що наголошені голосні зазнають кількісної та якісної редукції, яка спричиняє нестабільність прояву диференційних ознак голосних фонем та появу їх комбінаторики й позиційних алофонів, а розрізнення голосних за горизонтальним положенням язика залишається стабільним. Встановлено, що значною мірою варіює підняття, ступінь напруженості й лабіалізації голосних. З'ясовано, що найбільш нестабільним є протиставлення голосних за ознакою "довгий" - "короткий". Показано істотний вплив на особливості реалізації наголошених голосних фонем їх позиції у фонетичному слові та реченні-висловленні. Визначено, що наголошені голосні змінюються більшою мірою у відкритих і потенційно закритих складах, ніж у закритих.

Проаналізовано актуальні проблеми сучасної фоностилістики та соціофонетики, визначено особливості варіювання мовлення носіїв німецької мови Німеччини на рівні вимови. Розроблено теорію варіантності у галузі соціофонетики німецької мови. Встановлено зміни правила реалізації німецьких голосних і приголосних у мовленні політиків Німеччини. Розглянуто ситуативний метод, тобто вивчено мовні особливості мовлення у різних ситуаціях спілкування (офіційних і невимушених), та пов'язаний із цим вибір мовцями певного стилю вимови.

Дисертацію присвячено вивченню проблем мовної варіативності в умовах функціонування мови в живому природному мовленні. Проведено дослідження фоностилістичної варіативності вимови старшокласників Німеччини, тобто піддано аналізу характер взаємозв'язків варіантів мовленнєвої структури (варіантів реалізацій сегментного складу німецької мови) з елементами соціальної структури (соціальної групи німецьких старшокласників). Варіативність у мовленні старшокласників зафіксовано як на рівні голосних, так і на рівні приголосних. Під час аналізу практичного матеріалу булоивизначено середні індекси реалізації кожної фонологічної змінної та її варіантів для трьох умов спілкування, що дало можливість встановити перемінні правила реалізацій фонологічних змінних та їх варіантів у соціолекті старшокласників, які ми вважаємо нормою вимови у даному соціолекті.

Досліджено функціонування німецьких голосних та приголосних фонем у мовленні з урахуванням їх територіальної варіативності. Доведено, що реалізації фонем у мовленні неоднакові на всій території Німеччини, змінюються залежно від місцевості, змішуються північні та південні вимовні риси у середньонімецькій зоні, кожна інновація з'являється в певному місці і має свої зони поширення.

Вивчено фонетичну структуру слова давньо-, середньо- та ранньоновонімецького періодів мови. Виконано аналіз слова в контексті єдиного комплексного підходу, що дозволяє порівняти різні за часом і за структурою словоформи. Відзначено, що послаблення перед- і післянаголошеної частин слова призводить до появи нових сполук приголосних у цих позиціях у ході розвитку мови. Показано, що приголосні та їх сполучення суттєво відрізняються в різних позиціях слова. Експериментально-фонетичне дослідження також підтвердило, що суттєвими є початкова, серединна та кінцева позиції. За результатами дослідження встановлено, що в ході розвитку мови діє компресія лінгвістичної інформації в межах однокореневого слова. Наведено ствердження, що слово має характерні "закони" розвитку, які повинні враховуватися під час розгляду його морфологічних і лексичних одиниць у діахронії, а також у разі реконструкції більш давніх форм.

Вперше здійснено комплексний аналіз варіативності вимови викладачів Німеччини як носіїв німецької мови. Виявлено й описано характерні особливості вимови викладачів на сегментному рівні за ситуацій спілкування, що відрізнялися ступенем офіційності. Виведено змінні правила реалізації ними сегментного складу німецької мови, які відображають взаємодію соціального та ситуативного чинників. Експериментально підтверджено факт, що залежно до ситуаціїї спілкування використовуються різні стилі вимови. Проаналізовано співвідношення літературних, розмовних і діалектних форм у вимові викладачів різної статі та віку.

  Скачати повний текст

Функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] розглянуто у синхронічному аспекті, що порівнюється з діахронією. Доведено, що функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] у мовленні відрізняється від кодифікованої норми. Встановлено, що функціонування системи голосних зазнає впливу наступного приголосного [r], у разі чого кожний алофон фонеми /r/ вносить власну специфіку до реалізації кількісних та якісних характеристик голосних. Показано, що функціонування даних фонем перед приголосним [r] може призвести до виникнення нових фонем і перерозподілу системи голосних фонем німецької мови у даному аспекті.

Проаналізовано лексичну звукозображувальність (фонетичної умотивованості лексем із початковими кореневими приголосними фонестемами) у німецькій мові на основі суцільної (а не часткової) вибірки з авторитетного тлумачного словника німецької мови. Отримано більш грунтовні та повні дані щодо символічних значень початкових кореневих приголосних фонестем німецької мови. Встановлено залежність між ступенем фонетичної умотивованості лексем, що містять досліджувані фонестеми, та їх семантичним, стилістичним, морфологічним та частотним статусами. Розглянуто залежність вживання лексем із досліджуваними фонестемами від мотивного характеру (мінорного, мажорного) прозових та поетичних творів. Отримано нові дані про кількісну та якісну оцінки досліджуваних фонестем за шкалою оцінки (неприємний - приємний) у різномотивних творах, а також результати щодо співвідношення фонетичної умотивованості та фонетичного значення досліджуваних фонестем. Встановлено символічні (асоціативні) значення даних фонестем за шкалами сили, активності, оцінки, а також здійснено комплексний порівняльний аналіз одержаних теоретичних та експериментальних результатів.

Вперше за допомогою психолінгвістичних, структурних і квантитативних методів здійснено комплексний аналіз символічних значень німецьких початкових сполучень приголосних у мові та символічних функцій цих фонемних сполучень у тексті. Подано об'єктивні та суб'єктивні тенденції у вивченні звукозображальності. Здійснено розподіл фонестемної лексики за частотними, морфологічними, стилістичними та семантичними підкласами. Запропонований "мінорно/мажорний" поділ поетичних і прозових творів німецькомовної літератури сприяє виявленню певних закономірностей уживання у будь-якому мотивному творі відповідних фонестемних рядів, що також сприяє посиленню мінорної чи мажорної тональності тексту.

Висвітлено реалізацію компонентів інтонації й їх вплив на функціонування голосних фонем у спонтанному мовленні німців. На підставі вияву фонетичних параметрів визначено способи актуального членування. Встановлено, що висловленням жінок притаманна більша зрізаність мелодійного контуру, частотна акцентуація, ритмічність й впорядкованість міжнаголошених інтервалів, категоричність та використання психологічних пауз після реми. Мовлення чоловіків характеризується рівномірною реалізацією тону, менш частою акцентуацією, меншою ритмічністю, невпорядкованістю міжнаголошених інтервалів і використанням психологічних пауз перед ремою. З'ясовано, що реалізація компонентів інтонації в темі й ремі спричиняє варіативність і ненаголошених, і наголошених голосних. Вияв просодичних компонентів у мовленні жінок зумовлює суттєві модифікації голосних фонем і в темі, і в ремі. Голосні, реалізовані чоловіками, зазнають незначної варіативності.