Розглянуто питання теорії та методології контрастивної семантики, досліджується лексична, фразеологічна, словотвірна, морфологічна, синтаксична, когнітивна та граматична семантика в зіставному аспекті, переклад як джерело зіставлення, а також методи і прийоми зіставного вивчення семантики в середній і вищій школі. Висвітлено теорію взаємодії лінгвальних і екстралінгвальних чинників та перспективи контрастивної лінгвістики, національні особливості фонових слів в українській та російській мовах, фразеологічні засоби вираження мовного етикету в чеській та українській мовах. Досліджено проблема сприйняття інокультурного художнього тексту носіями різних культур, мовні орієнтації молоді як соціокультурна проблема, фактор рідної мови при вивченні іноземної мови тощо.

Дисертацію присвячено питанням семантичної відповідності слів, які в різних мовах мають єдиний понятійний компонент. Методом вільного асоціативного експерименту, в якому взяли участь представники України, США та Німеччини, було визначено універсальні та національно-специфічні ознаки семантики 50 загальновживаних українських, англійських і німецьких фітонімів-корелятів. За допомогою лексикографічних, фольклорних і країнознавчих джерел досліджено мовні й етнокультурні передумови фонової семантики назв рослин. Окрему увагу приділено зіставленню фітонімів-корелятів на базі їх символічних конотацій, виявлених в асоціативному експерименті та перевірених на предмет їх усталеності в поетичних творах XX ст. За результатами аналізу асоціативної поведінки учасників експерименту та їх уявлень щодо рослин зроблено висновки про особливості мовних картин світу українців, американців і німців.

Досліджено польсько-українську міжмовну омонімію на синхронно-типологічному та частково діахронічному зрізах з погляду плану вираження та змісту номінативних одиниць, запропоновано її комплексний аналіз у генетичному, словотвірному, структурно-семантичному планах. Виокремлено два типи міжмовних омонімів - гетерогенні та гомогенні, кожен з яких має семантичну специфіку залежно від співвідношення з аналогічним явищем полісемії та омонімії в рамках однієї мови, ступеня сигніфікативних розбіжностей корелятів, синонімічних, антонімічних, таксонімічних зв'язків лексико-семантичного варіанта (ЛСВ), їх кількісно-якісного набору, зокрема обсягу, сфери уживання, стилістичного статусу, особливостей сполучуваності тощо. Запропонований підхід дав змогу, з одного боку, простежити шляхи семантичного розвитку генетично споріднених слів (динаміка ЛСВ у процесі втрат одних і набуття інших значень, їх звуження, розширення тощо) та з'ясувати ступінь інтерференції в межах кожної з досліджуваних груп міжмовних омонімів.

Дисертацію присвячено контрастивному аналізу ізоморфізмів та аломорфізмів в описах (мовних інтерпретаціях) стандартних референтних ситуацій на матеріалі сучасної англійської, української та російської мов у межах "другого рівня перекладацької еквівалентності". Визначено ряд рис інтерпретаційного компонента значень англомовних висловлювань у зіставленні з україно- та російськомовними. Ітерпретаційний компонент розглянуто з погляду мовленнєвомовної ментальності, яка базується на взаємодії універсальних та ідіоетнічних чинників, що формуються мовною картиною світу за допомогою "інформаційних фільтрів". Доведено, що у зіставлюваних мовах діють селективний і фокусовий інформаційні фільтри. Точно та конкретно виділено ряд чинників, що визначають розбіжності у різномовних описах стандартних референтних ситуацій. Проведене дослідження виявило компарабельність нових констант контрастивно-типологічних вимірів для англійської та російської мов, а також специфіку організації комунікативно-прагматичної та семантико-рольової сторін англо-, україно- та російськомовних висловлювань.

Досліджено лексико-семантичні групи та семантичні поля міцності англійської та французької мов. Послідовно розглянуто трирівневий комплекс значення (концепт - поняття - лексико-семантичний варіант) у межах теорії когнітивно-семантичного континууму, запозичення як процес і наслідок міжмовних контактів. Запропоновано варіант процедури зіставлення лексико-семантичних угрупувань і семантичних полів міцності на основі компонентного та статистичного аналізу, який дозволив визначити загальні та диференційні ознаки мікросистем і лексико-семантичні зв'язки між досліджуваними словами в англійській та французькій мовах. На підставі частотних характеристик використання прикметників за творами англійських (американських) та французьких письменників другої половини XX ст. зіставлено синтагматичні та парадигматичні відношення, сполучуваність досліджуваних прикметників з підкласами іменників. На підставі об'єктивних даних математичної статистики зіставлено семантичні поля міцності англійської та французької мов, що суттєво уточнює існуючі дані щодо семантики лексичних одиниць і понятійного рівня обох мов.

Надано теоретичні критерії і низку конкретних прикладів граматичних типологічних змін в історії розвитку різноструктурних мов. Основну увагу звернено на полемічний характер суджень щодо генезису міжрівневих мовних інновацій. Проаналізовано теоретичні постулати вчених різних мовознавчих шкіл, зокрема класиків - А. Шлейхера, Дж. Грінберга, Ф. де Соссюра, Е. Куриловича, празького гуртка та ряду вчених сучасної лінгвістики. Наведено приклади з неіндоєвропейських мов, а також результати досліджень з історії індоєвропейських мов, на підставі чого зроблено висновок про комплексний характер чинників, причетних до інноваційних зрушень. Кожний з них, маючи свій особливий характер, з різною силою впливає на мовний розвиток. Зовнішні впливи, білінгвальні та полілінгвальні взаємодії є одними з найбільш помітних факторів мовної еволюції.

Розглянуто функціональні особливості системи номінативних одиниць сучасної англійської мови у зіставленні з українською. Значну увагу приділено шляхам поповнення даної системи, її лексичним та синтаксичним конституентам.

Рассмотрены функциональные особенности системы номинативных единиц современного английского языка в сопоставлении с украинским. Значительное внимание уделено путям пополнения данной системы, ее лексическим и синтаксическим конституентам.

The article centres on the functional peculiarities of the system of nominative units in present-day English in comparison with those of Ukrainian. The main attention is drawn to the ways of enlarging the above system, its lexical and syntactical constituents.

Визначено схожі та семантичні ознаки у структурах лексичних значень зіставлюваних просторово-кількісних прикметників, які можуть складати основу зіставно-типологічного опису української та перської мов з іншими мовами. Результати проведеного номінативного тесту та лінгвістичного інтерв'ю з носіями української та перської мов дозволяють стверджувати, що українська мова менше, ніж перська залежить від позиції спостерігача. Розбіжності в значеннях слів у кожній з мікрогруп прикметників української та перської мов визначаються факторами: вибором семантичних мікрокомпонентів у зв'язку з виділенням будь-яких аспектів у сигніфікативному макрокомпоненті лексичного значення прикметників; виокремленням мікрокомпонентів у межах емпіричного макрокомпонента лексичного значення прикметників, тобто відмінним членуванням семантичної осі "об'єктів"; вибірковою сполучуваністю мікрокомпонентів сигніфікативного та емпіричного макрокомпонентів лексичного значення досліджуваних лексем. Доведено наявність в українській та перській мовах типологічно суттєвих ознак стосовно позначення ними просторово-кількісних характеристик об'єктів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш100.751

Рубрики:

Типологія мов. Порівняльна (контрастивна) лінгвістика

Шифр НБУВ: Ж60238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено елементи французької граматики у порівнянні з українською, розглянуто особливості утворення складних слів. Проаналізовано логічну структуру французького речення. Розглянуто критерії вибору артикля, а також українські еквіваленти означеного артикля.

Приведены элементы французской грамматики по сравнению с украинской. Проанализирована логическая структура французского предложения, рассмотрены особенности образования сложных слов. Рассмотрены критерии выбора артикля, а также украинские эквиваленты определенного артикля.

Проаналізовано теорію та принципи широких порівнянь мовного матеріалу різних родин. Показано шляхи практичного застосування концепції О. С. Мельничука у цій галузі досліджень, що полягає, зокрема, в реконструкції багатьох архаїчних мовних форм і порівняльно-історичному вивченні мовних субстратів.

Проведено порівняльний аналіз функціонально-семантичного поля суб'єктивної модальності на підставі матеріалів сучасної української, російської, англійської та німецької мов. Розглянуто його структуру і типологію. Вивчено різнорівневі засоби вираження модальних значень (фонетичний, лексичний, морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний і текстуальний рівні) та їх взаємодію у висловленнях. Особливу увагу приділено поліфункціоналізму мовних знаків і взаємозв'язків складових макрополя модальності.

Розглянуто одну з проблем функціональної лінгвістики - варіативності мовних засобів. Варіативність є природною властивістю мовної системи і одним з чинників розвитку мови. Проаналізовано основні підходи до визначення терміну "варіантність" / "варіативність" в сучасній лінгвістичній літературі. Подані терміни диференційовано та співвіднесено з двома домінуючими в лінгвістиці тенденціями в їх використанні. Охарактеризовано прояв варіативності в синтаксисі. На рівні моделі речення варіативність реалізується в двох напрямах - у можливості однієї і тієї ж синтаксичної моделі передавати різні значення і в наявності ряду синтаксичних структур, здатних передавати схожий зміст. Показано, що варіативність синтаксичної моделі виявляється як всередині моделі, так і в зв'язку з її відносинами з корелюючими структурами. На внутрішньомодельному рівні внаслідок розподібнення моделі утворюються варіанти, на міжмодельному - результатом уподібнення різнооформлених структур є наявність синонімічного ряду.

Рассмотрена одна из проблем функциональной лингвистики - вариативность языковых средств. Вариативность - естественное свойство языковой системы, являющееся одним из факторов развития языка. Проанализированы основные подходы к определению термина "вариантность" / "вариативность" в современной лингвистической литературе. Дифференцированы данные термины и соотносены с двумя доминирующими в лингвистике тенденциями в их использовании. Охарактеризовано проявление вариативности в синтаксисе. На уровне модели предложения вариативность реализуется в двух направлениях - в способности одной и той же синтаксической модели служить передаче разных значений и в наличии ряда синтаксических структур, способных передавать сходное содержание. Показано, что вариативность синтаксической модели проявляется как внутри модели, так и в связи с ее отношениями с коррелирующими структурами. На внутримодельном уровне в результате разуподобления модели образуются варианты, на межмодельном - результатом уподобления разнооформленных структур является наличие синонимического ряда.

На підставі співвідношення внутрішньої та зовнішньої форм семантичних і номінативних структур українсько-російських міжмовних омонімів встановлено їх типологію, розкрито механізм їх взаємодії з засобами дієслівної дії та аспектуальними класами у зв'язку з функціонально-ономасіологічною характеристикою одиниць, їх морфемно-структурною співвіднесеністю. На підставі різнопланової стратифікації гомогенних і гетерогенних омокорелятів первинної та вторинної номінації досліджено специфіку синтагматичних зв'язків омонімічних афіксів і дериваційних дієслівних основ, визначено їх словотворні гнізда, змодельовано перехресні паронімічні ряди.

Здійснено зіставний діахронічно-синхронічний аналіз дієслів зі значенням руху в українській та сербській мовах. Показано різний шлях еволюції цих дієслів в українській мові - формування на підставі колишніх ітеративних опозицій засобів вираження функцій часової та просторової локалізованості, а також у сербській мові - зруйнування праслов'янських опозицій з втратою атематичних дієслів або набуття ними іншої функціональної спеціалізації.

The article deals with the contrastive diachronic-synchronic characteristics of verbs of motion in Ukrainian and Serbian. Differences in the evolution of these verbs are under consideration: in Ukrainian we observe the formation on the basis of formeriterative oppositions of time and space localization functions. In Serbian we can see the loss of Protoslavonic oppositions, while some verbs preserve prototype semantics or the verbs of motion may acquire another functional specialization.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю252:Ш + Ш100.751.1

Рубрики:

Філософські питання і методологія філології

Універсалії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз функціонально-семантичного поля суб'єктивної модальності, описано його структуру і типологію, різнорівневі засоби вираження модальних значень (фонетичного, лексичного, морфолого-синтаксичного та лексико-синтаксичного і текстуального рівнів) та їх взаємодію у висловленнях. Значну увагу приділено поліфункціоналізму мовних знаків та взаємозв'язків складових макрополя модальності.

Проведен сравнительный анализ функционально-семантического поля субъективной модальности, описаны его структура и типология, разноуровневые средства выражения модальных значений (фонетического, лексического, морфолого-, лексико-синтаксического и текстуального уровней), их взаимодействие в высказываниях. Значительное внимание уделено полифункционализму речевых знаков и взаимосвязей слагаемых макрополя модальности.

Визначено, що у комунікативному акті референції мовця та сприймаючого утворюються типи кореляцій, що складають типологію референційних відношень. Доведено, що структура референції висловлювання гіпотетичної модальності складається з двох семантичних моделей: моменту події та моменту мовця. Зазначено, що за умов першої моделі визначається локалізація мовця у дійсному світі відносно віртуального світу. Структура референції висловлювань гіпотетичної модальності містить локалізатори - смислові значення, що повинні мати мовні елементи для забезпечення можливості накладання реального та можливого світів, що є репрезентованими у висловлюванні.

Уперше в українській ономастиці проаналізовано в ономасіологічному аспекті хрононімні поля мов різної будови, які виявляють результати застосування номінаційних механізмів, що формувалися та розвивалися у межах китайської та російської мов. Досліджено референтну базу хрононімії кожної мови, її структурування та стратифікацію. Визначено базові для хрононімної номінації уявлення про час і вплив на вибір ознак номінації та твірних лексичних одиниць. Визначено групи китайських і російських хрононімів, які позначають астрономічний та історичний час. Виявлено подібності та відмінності у пропріальній номінації відрізків часу у даних мовах.