Проаналізовано специфіку формування оцінки як основної категорії прагмалінгвістики. Розглянуто етапи її становлення в українській філософії та лінгвістиці нового і новітнього періодів. Описано її статус, сучасні аспекти та методику вивчення, вивчено мовленнєві та міжмовні процеси, що її супроводжують.

Робота присвячена комплексному аналізу механізму функціонування генези духовної культури як суспільного феномена. Здійснено поділ видів спадкоємності в духовній культурі, визначені та проаналізовані її форми та засоби. Особлива увага приділяється проблемам розвитку духовної культури в сучасний період. Виокремлюються основні теоретико-методологічні засади державного управління культурою в умовах становлення української державності. Проаналізовано діяльність деяких основних державних інститутів та органів в Україні, метою яких має бути розробка та реалізація державної культурної політики - Міністерства культури та мистецтв України, Міністерства освіти України, Державного комітету інформаційної політики України тощо. Підкреслюється, що культурна спадщина визначається як своєрідна сукупність засобів спадкоємності, що сприяють безпосередньому спілкуванню людини з надбаннями культури, накопиченими протягом всього існування людства.

Представлено многообразие мира диалога как универсального свойства мышления новых типов текстов. Исследованы проблемы общения и разобщенности в русской драматургии 90-х годов ХХ ст., проблемы соотнесенности и функционирования современных социолектов (социальный, когнитивный и внутрилингвистический аспекты), некоторые проблемы современной студенческой речи (дана характеристика лингво-культурной ситуации), коммуникации в интернет-культуре. Освещены стиледифференцирующие свойства перфекта (по материалам английского языка). Приведены особенности функционирования глаголов желания в английском и украинском языках, диалога в психотерапевтической работе с учащейся молодежью.

Досліджено гумористичну тональність - текстову категорію та її екстралінгвістичні фактори, як прожектуючу емоційну оцінку на рівень тексту. На підставі аналізу короткої прози К.Тухольського висвітлено мовні засоби, за допомогою яких створено тони гумористичного спектра.

Розглянуто специфіку дослідження особистісної лінгвоментальності як складника в конструюванні національно-мовної картини світу. Запропоновано застосування елементів нейролінгвістичного програмування як засобу декодування індивідуального мовлення.

Відмічено, що мовна компетенція людини є одним з найвизначніших здобутків людства. На основі використання засобів мовної комунікації порушено проблеми моралі, співіснування на гуманістичних засадах, в т.ч. і співіснування з природою.

Досліджено пізнавальне значення символу в контексті філософського дискурсу культури. Наведено семіотичний підхід до феномену релігії. Розглянуто питання про семіотику українського рушникового орнаменту. Викладено семіотичні аспекти художнього тексту. Висвітлено проблеми та перспективи сучасної лінгвосеміотики. Описано символізацію ономастичної лексики у сучасному народному анекдоті. Проаналізовано специфіку вживання економічних термінів сучасними українськими періодичними виданнями.

Монография посвящена разработке основ анализа исторического развития прагматических характеристик предложения. Принципиально новым является определение парадигмальных характеристик исторической прагмалингвистики как направления коммуникативно-функциональной парадигмы в лингвистике, которое изучает прагматические свойства коммуникации в онтогенезе. Основываясь на системно-деятельностном подходе к речевой коммуникации, смоделирован речевой акт и проанализирована историческая вариативность отдельных аспектов речевых актов, реализованных английскими вопросительными предложениями в 16 - 20 вв. Выявленны постоянные и переменные элементы речевых актов, динамические процессы коммуникации рассматриваются как результат саморазвития языка и изменения коммуникативных потребностей, обусловленных динамикой социума и культуры.

Подається аналіз фонової інформації з точки зору текстоутворюючої категорії пресупозиції, виявлені шляхи об'єктивізації категорії пресупозиції в авторському тексті і її роль в реконструкції ментально-вербальної картини світу С.Оріховського. Здійснюється виявлення внутрішньої динаміки, закладеної у творі митця. Зроблено висновок, що дослідження змістових ознак тексту і його компонентів дозволяють дати не тільки повну і об'єктивну характеристику його жанрової, стильової приналежності, ідейно-естетичного задуму, а й засобів втілення останнього в словесній канві твору. У зв'язку з цим зростає роль і значення таких найважливіших текстоутворюючих категорій, як інформативність, пресупозиція, семантична зв'язність, інтеграція, ретроспекція і проспекція. Оскільки інформативна глибина і багатоплановість художнього тексту багато в чому визначається текстоутворюючою категорією пресупозиції, вивчення її особливостей набуває особливого значення для інтерпретації й аналізу художнього тексту.

Рассмотрены программа и аспекты исследования ономасиологических подсистем языков, процессов номинации с учетом теоретико-экспериментального потенциала психолингвистики, семиотики, когнитологии, лингвистической семантики, лингвистики текста, теории коммуникации, этнолингвистики, психологии, нейрофизиологии. Разработана методика концептуального анализа на основе ментально-психонетического комплекса и его рефлексов в ономасиологической структуре наименований.

Расширяются теоретические рамки эмпирико-концептуального подхода. Автор обращается к коммуникативно-этнографическому подходу, исследуя устойчивые образы использования языка. Ложь характеризуется когнитивным и поведенческим содержанием помимо эмоционального аспекта, и сопоставление устойчивых образов использования языка, которые отражают модели коммуникативного поведения при обмане, проливает свет на роль лжи в жизни различных народов.

Розглянуто комунікативні особливості заголовка журнального мікротексту-повідомлення. Виділено заголовок-розповідь, заголовок-питання та заголовок-спонукання залежно від комунікативної мети повідомлення, які виконують формативну, оцінювальну, інтригуючу та спонукальну функції. Визначено наступні типи заголовків залежно від комунікативної інтенції адресанта у мовленнєвому акті: заголовок-констатив, заголовок-менасив, заголовок-директив, заголовок-квеситив, заголовок-перформатив.

Рассмотрены некоторые особенности лингво-культурологической информативности терминологических образований в русском и украинском языках, роль экстралингвистических факторов в формировании структуры современного официально-делового стиля восточнославянских языков, инновации общественно-политического характера в аспекте культуры речи. Охарактеризованы некоторые типологические черты текстов малых форм фольклора с комическими элементами, социально-культурный аспект языка рекламных текстов. Проанализированы языковые особенности сатирической модели мира, рекламные объявления в периодической печати как отражение уровня культуры в Украине.

Проаналізовано роль рідної мови як способу національної ідентичності та чинника самовдосконалення в процесі її вивчення та практичного використання. З'ясовано проблеми сучасного мовлення. Запропоновано способи їх розв'язання в контексті соціальних і загальнокультурних процесів, визначено засоби гармонізації мовленнєвої та суспільної поведінки людини, шляхи піднесення мовної культури спілкування.

Розглянуто підхід до лінгвокраїнознавства як до вивчення кумулятивної функції мови, що виступає як сховище та засіб передачі позамовного колективного досвіду.

Представлена оригинальная теория мелодии стиха как универсального смыслообразующего начала поэтической речи. Проанализированы стихотворения на русском, украинском, болгарском, английском и испанском языках, а также два "непонятных" произведения - "Медный всадник" А.Пушкина и "Двенадцать" А.Блока. Значительное внимание уделено смыслу филологического анализа художественной литературы, звуку и ритму, музыке и смыслу лирического стихотворения.

Розглянуто питання історії вивчення метаморфози у лінгвістичному, міфопоетичному та психологічному аспектах. Метою дослідження визначено центральну зону метаморфози, зокрема, засобів втілення ідеї перетворення в художньому мовленні М.В.Гоголя.

Розглянуто проблеми сугестивної лінгвістики та міфопоетики. Проаналізовано міфологічну роль і сугестивні функції жіночих образів телепрограми "СВ - шоу". Встановлено високий ступінь сугестивності телетексту передачі. Визначено, що в жанрі телетексту відбувається актуалізація категоріального архетипу матріархічності.

Досліджено мову у нерозривному зв'язку з трансцендентним буттям людини. Мову розглянуто як невід'ємну частину даного буття, сферу душі людини, що відображає навколишній світ, формує систему духовного життя людини. Сформовано нове розуміння мови на основі поєднання лінгвістики, філософії та теології, а також доведено, що мова пов'язує духовну та матеріальну сутності нації, поєднує їх в одну систему національного буття.

Робота присвячена аналізу головних функцій мови як світо- й людинотворчого духовного феномена. Мова розглядається також як виразник і головний засіб індивідуалізації та соціалізації людини, духовної природи світу, як фактор становлення народу, як знакова й значуща система відображення духовно-практичної взаємодії людини і народу.