На основі архівних документів та опублікованих матеріалів досліджується процес формування педагогічних кадрів України у 1917-1937 роках. Глибоко розкриваються форми і методи підготовки й перепідготовки учительських кадрів, підходи радянської влади до різних категорій учительства. Вивчено адміністративно-командні методи формування учительства, прискорення темпів підготовки учителів в умовах всеобучу, їхню перманентну соціально-класову фільтрацію, залучення педагогів до громадсько-політичної роботи. Показано турботу Радянської держави про школу й народного учителя, зусилля, спрямовані на поліпшення умов праці та побуту шкільних працівників, складності у їхньому здійсненні на усіх етапах розглянутого періоду. Підбито підсумки дослідження й дано сучасну оцінку деформаціям державної політики й учительства в умовах тоталітарного режиму.

Простежується розвиток поглядів на розуміння сутності теоретичних основ підготовки вчителя в дореволюційній школі. Висвітлюються методологічні основи викладання циклу загальнопедагогічних дисциплін у вузах, основні тенденції розвитку педагогічної думки в УНР в 1917-1920 рр. Значну увагу приділено особливостям викладання загальнопедагогічних дисциплін на протязі 1920-1991 рр. Розглядаються сучасні тенденції дотримання пріоритету, загальнолюдських принципів, об'єктивності та альтернативності при оцінці історико-педагогічних явищ, а також процес відродження національної системи виховання, школи і педагогіки в період становлення незалежної України.

На основі аналізу чисельної кількості історико-педагогічної літератури, архівних джерел, які друкуються вперше, висвітлено етапи становлення і розвитку музично-педагогічної освіти в Україні, обгрунтовано систему музично-педагогічної підготовки вчителів, проаналізовано навчально-виховний процес вітчизняних педагогічних закладів у 20-80-ті роки. Накреслено шляхи удосконалення підготовки майбутніх фахівців музично-естетичного профілю у вищих педагогічних закладах освіти з урахуванням вимог сучасності.

Розповідається про становлення і трансформацію прорадянської освітньої системи в західних областях України у перші повоєнні десятиріччя. Автор на широкому суспільно-політичному тлі прослідковує злам традицій національної школи у складних умовах національно-визвольної боротьби, аналізує процеси становлення радянського шкільництва, головні напрямки підготовки, перепідготовки та розстановки педагогічних кадрів у західному регіоні УРСР у 1944-1964 рр.

На основе архивных документов раскрыты предпосылки, проанализировано развитие и разработана периодизация становления общепедагогической подготовки учителя в высших учебных заведениях Восточной и Центральной Украины периода XIX - первой четверти XX в.

У дисертації здійснено цілісний аналіз процесу становлення і розвитку загальнопедагогічної підготовки вчителя у вищих закладах освіти України періоду ХІХ - першої чверті ХХ ст., виявлено та охарактеризовано його основні етапи (1800-1859 рр., 1860-1869 рр., 1870-1904 рр., 1905-1916 рр., 1917-1919 рр., 1920-1924 рр., 1924-1928 рр.). Розкрито соціально-економічні, соціально-політичні й організаційно-педагогічні передумови. Науково обгрунтовано конкретно-історичну сутність, зміст та структуру загальнопедагогічної підготовки у закладах вищої освіти досліджуваного періоду, виведено закономірності, розкрито основні суперечності, встановлено і класифіковано тенденції її розвитку. Виконане дослідження дало змогу виділити й актуалізувати провідні ідеї, специфічні особливості процесу загальнопедагогічної підготовки, теоретично обгрунтувати та оцінити реальний доробок вищих закладів педагогічної освіти й творчий внесок окремих педагогів у розвиток теорії і методики загальнопедагогічної підготовки вчителя, визначити шляхи їх упровадження в практику сучасного вищого закладу освіти, що дозволило розробити теоретичні засади авторської варіативної концепції загальнопедагогічної підготовки вчителя в сучасних соціально-економічних реаліях.

Дисертація присвячена проблемі підготовки вчителів початкової школи в незалежній Україні. В роботі доведена необхідність і напрямки реформування системи освіти. Простежені зміни в структурі навчальних закладів по підготовці вчителів означеної категорії. Обгрунтований та показаний процес переходу до безперервної ступеневої освіти в цій галузі. На основі вивчення стану матеріально-технічної бази навчальних закладів, недоліків у фінансуванні, окреслені можливі шляхи виходу з кризового стану. Досліджені проблеми оновлення змісту навчання та виховання майбутніх вчителів початкової школи.

Розглянуто педагогічні погляди викладачів першого учительського інституту України - Глухівського інституту (1874-1917 рр.) - О.В.Бєлявського, І.С.Андрієвського, М.І.Демкова, С.І.Криловського, В.В.Голубєва, М.О.Тростнікова, В.А.Сельонкіна, М.С.Григоревського, Г.С.Линника. Подано великий фактичний матеріал, що розкриває особливості підготовки вчителя в навчальному закладі, а також можливості використання позитивного досвіду Глухівського інституту в сучасній системі підготовки нової генерації педагогічних кадрів.

У монографії на основі архівних документів, матеріалів, що були надруковані у 20-30-ті роки ХХ ст. в галицьких виданнях (переважно педагогічних часописах), та досліджень сучасних науковців показано стан, систему, зміст і методи підготовки вчителів для української народної школи у міжвоєнний період. Автор знайомить з методами, формами, засобами навчання, які застосовувалися в закладах з підготовки вчителів. Уперше подаються відомості з історії організації навчально-виховного процесу в учительських семінаріях та педагогічних ліцеях.

Проаналізовано становлення та розвиток системи підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в США. Досліджено процес становлення та розвитку американської аспірантури за умов культурно-освітянської ситуації, яка існувала в США наприкінці XIX століття, а також періодизацію її розвитку.

Дослідження присвячено проблемі формування та розвитку професійної майстерності вчителя в системі неперервної педагогічної освіти Англії та Уельсу. З'ясовано історико-соціальні передумови становлення сучасної системи професійної підготовки вчителів у Англії та Уєльсі, проаналізовано її структурно-організаційні особливості. Здійснено порівняльний аналіз концепцій педагогічної майстерності у англійській та вітчизняній педагогіці в контексті осмислення нових вимог до підготовки вчителя для школи ХХІ ст. Розкрито сутність, зміст та організаційні засади педагогічної практики, висвітлено її роль у формуванні професійної майстерності майбутнього вчителя в Англії та Уельсі. Узагальнено досвід організаційно-методичного забезпечення процесу формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя та охарактеризовано можливості розвитку педагогічної майстерності працюючих вчителів Англії та Уельсу.

Розглянуто теоретичні та методичні проблеми, спрямовані на вивчення і формування стратегії та тактики практичної підготовки вчителів історії та інших суспільно-політичних дисциплін у педагогічних навчальних закладах України на різних етапах її розвитку. Розкрито зміст і мету, завдання, організаційні форми практично-методичної підготовки майбутніх учителів суспільних дисциплін у педагогічних навчальних закладах України від періоду УНР до початку 90-х рр. ХХ ст. На підставі аналізу архівних джерел, психолого-педагогічних та історичних досліджень сформульовано перспективні напрямки створення певної моделі оптимальної системи поєднання академічної та практично-методичної підготовки вчителів історії у вищих навчальних закладах країни. Вперше в історико-педагогічному плані на підставі системного аналізу розкрито головні складові практично-методичної підготовки учителя як важливої частини професійного становлення.

На базі архівних матеріалів та монографій першої половини ХХ ст. висвітлено історичний аспект музичної підготовки майбутніх педагогічних кадрів у педвузах України.

На основе архивных материалов и монографий первой половины ХХ века освещен исторический аспект музыкальной подготовки будущих педагогических кадров педвузами Украины.

Розглянуто питання, пов'язані з базовою підготовкою майбутнього вчителя у педагогічних закладах освіти України протягом ХІХ - ХХ ст.

Рассмотрены вопросы, связанные с базовой подготовкой будущего учителя в педагогических учебных заведениях Украины на протяжении ХІХ - ХХ веков.

Роботу присвячено цілісному аналізу структури і шляхів формування творчої особистості вчителя за нових соціальних умов пореволюційної України. Узагальнено систему підготовки педагогічних кадрів у 1917 - 1930 рр., розкрито творчий доробок вітчизняних вчених-педагогів з проблеми вчителя національної школи. Конкретизовано професіограму педагога, виявлено провідні індикатори професійно значущих показників творчої педагогічної діяльності, а також обгрунтовано особистісну модель творчого вчителя. Актуалізовано провідні тенденції становлення творчої особистості вчителя національної школи України досліджуваного періоду до сучасних проблем професійної підготовки педагогічних кадрів.

Дисертацію присвячено цілісному аналізу ідей педагогічної майстерності викладачів Глухівського учительського інституту О.Бєлявського, І.Андрієвського, М.Демкова, М.Тростнікова, В.Голубєва, В.Сельонкіна, С.Криловського, М.Григоревського, І.Липницького, А.Лєбєдєва. Розкрито зміст поняття "педагогічна майстерність", її компоненти, напрями та умови. Проаналізовано педагогічну діяльність викладачів інституту щодо формування педагогічної майстерності вихованців навчального закладу. На основі позитивного досвіду Глухівського інституту розроблено рекомендації з метою удосконалення процесу підготовки педагогічних кадрів у вузах.

Проаналізовано теоретичні основи організації навчального процесу у вищих педагогічних навчальних закладах ФРН, розкрито форми і методи вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів. Установлено, що сучасна система педагогічної освіти ФРН - це різнопланова, проте добре відлагоджена освітня галузь. Найважливішою особливістю професійної підготовки майбутніх вчителів є відсутність єдиної загальнодержавної системи освіти. Кожна з федеральних земель, що має свої характерні риси підготовки, успадкувала розподіл на дві фази - теоретичну і практичну. Майбутнім учителям дають підготовку з двох спеціальностей: основної та додаткової. Значну увагу приділено предметам психолого-педагогічного циклу. Високий професійний рівень педагогічних кадрів зумовлено науково обгрунтованою системою професійного відбору, індивідуалізацією навчального процесу, розвитком творчих здібностей студентів, співпрацею викладачів і студентів у науково-дослідній роботі. Двоступеневу модель підготовки вчителів можна використовувати у процесі реформування системи педагогічної освіти України.

Досліджено динаміку становлення та розвитку ідей змісту, форм і методів теорії та практики музичної освіти студентів педагогічних навчальних закладів України (1917 - 1933 рр.). Розкрито провідні етапи розвитку ідей музичної освіти (кінець ХІХ - початок ХХ ст., 1917 - 1933 рр.) та визначено головні складові її змісту: теоретичні, музичні та загально-педагогічні знання, спеціально-методичні знання, уміння та навички, формування педагогічної майстерності. Виявлено традиційні та визначено нові форми і методи практичної навчально-виховної діяльності майбутніх музичних працівників різного профілю. Проаналізовано особливості проведення педагогічної практики студентів у музичних класах, студіях, лабораторіях та установах соціального виховання. Висвітлено тенденції та накреслено шляхи подальшого використання набутого досвіду в сучасній національній системі освіти та виховання молоді.

За даними архівних матеріалів і документів проаналізовано процес становлення та розвитку організаційних і теоретико-методичних засад підготовки дошкільних працівників на рубежі століть. Визначено чинники, які обумовили даний процес, розкрито особливості створення національної системи дошкільного виховання та підготовки педагогічних кадрів з урахуванням національно-демократичних перетворень в Україні. Охарактеризовано різні типи навчальних закладів, які відіграли важливу роль у підготовці дошкільних працівників. Особливе місце відведено характеристиці діяльності Київського Фребелівського інституту (1907 - 1919 рр.), розкриттю ролі його директорів, високоосвічених громадських діячів України - І.О.Сікорського, В.О.Фльорова, В.В.Зеньківського. Результати дослідження свідчать, що наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. в Україні були закладені підвалини для створення самобутньої національної системи дошкільного виховання та підготовки педагогічних кадрів, її теоретичного обгрунтування та практичного використання на наступних етапах, у період Української Народної Республіки. Визначено основні шляхи вирішення даної проблеми: демократизацію навчального процесу, варіативність рівнів підготовки, діяльнісний підхід до здійснення загальної педагогічної та спеціальної підготовки, інтеграцію загальнолюдських та національно-орієнтованих показників у зміст та характер підготовки педагогів.

Розглянуто розвиток педагогічної освіти в Польщі періоду соціально-економічних перетворень, що відбувалися в країні у 1980 - 2000 рр. Висвітлено історичні передумови реформування освіти після введення військового стану, проаналізовано різні аспекти громадянського руху за оновлення освіти та зародження ідей незалежної альтернативної освіти. Визначено основні напрями, теоретичні та організаційно-методичні засади реформування шкільної освіти. Розглянуто нові концептуальні підходи до загального моделювання системи освіти, обгрунтовано умови її реформування, проаналізовано особливості професійної підготовки вчителів у Польщі наприкінці ХХ ст.