Проаналізовано історичні причини появи приватних навчальних закладів в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Досліджено основні етапи їх еволюції, що включала три періоди: становлення, розгортання діяльності та занепаду. На основі залучення архівних джерел розглянуто напрямки освітньої діяльності вищих навчальних закладів Харкова, Києва, Одеси та інших міст України. Окрему увагу приділено жіночій освіті. Зроблено висновок, що на початку 1917 р. приватна вища школа сформувалась як професійно диференційована, динамічна система, що за темпами росту випереджала державну вищу школу.

Висвітлено зародження і формування національної свідомості українського студентства (1844 - 1898 рр.), утворення академічного товариства "Основа", проаналізовано його діяльність між двома світовими війнами, а також під час Першої та Другої світових воєн.

Освещены зарождение и формирование национального сознания украинского студенчества (1844 - 1898 гг.), образование академического общества "Основа", проанализирована его деятельность между двумя мировыми войнами, а также во время Первой и Второй мировых войн.

Висвітлено особливості громадянського виховання (ГВ) особистості у східнослов'янських народів. Визначено внесок прогресивних представників педагогічної думки другої половини ХІХ - початку ХХ ст. на формування громадянськості. Особливу увагу приділено розвитку ідеї ГВ у зарубіжній педагогічній думці минулого. Розглянуто науково-дослідницьку та громадську діяльність студентів як умови формування громадянськості, особистість викладача вищої школи як чинник формування громадянськості у студентів.

Освещены особенности гражданского воспитания (ГВ) личности у восточнославянских народов. Определен вклад прогрессивных представителей педагогической мысли второй половины ХІХ - начала ХХ вв. на формирование гражданственности. Особое внимание уделено развитию идей ГВ в зарубежной педагогической мысли прошлого. Рассмотрены научно-исследовательская и гражданская деятельность студентов как условие формирование гражданственности, личность преподавателя высшей школы как фактор формирования гражданственности у студентов.

Розкрито один з напрямів науково-дослідної роботи вчених Слобожанщини кінця XIX - початку ХХ ст., пов'язаний з дослідженням актуальних проблем організації вищої освіти в східних регіонах України.

Раскрыто одно из направлений научно-исследовательской работы ученых Слобожанщины конца XIX -начала ХХ в., связанное с изучением актуальних вопросов организации высшего образования восточных регионов Украины.

In the article one of research work assignments of scientists of Slobozhanshchina of end is exposed XIX - beginning of the ХХ item, related to research of the issue of the day of organization of higher education in the east regions of Ukraine.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч483(4УКР)52 + Ч484(4УКР)711.9

Рубрики:

Історія вищої освіти і педагогіки вищої школи

Організація вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж72651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано виступи студентів та особливості опозиції професорсько-викладацького контингенту вищої школи кінця ХІХ - початку ХХ ст., які були складовою частиною загальнонародної боротьби проти російського самодержавства та австро-польського гніту, за демократичні цінності та автономні права вищої школи. Розкрито вплив численних зовнішніх чинників на навчально-виховний процес навчальних закладів, зокрема на гальмування розвитку технічної освіти.

Охарактеризованы выступления студентов и особенности оппозиции профессорско-преподавательского контингента высшей школы конца ХІХ - начала ХХ ст., которые были составной частью общенародной борьбы против российского самодержавия и австро-польского гнета, за демократические ценности и автономные права высшей школы. Раскрыто влияние многочисленных внешних факторов на учебно-воспитательный процесс учебных заведений, в частности на торможение развития технического образования.

Здійснено історико-системний аналіз змісту, особливостей та спрямованості суспільно-просвітницької діяльності викладачів вузів України ХІХ - початку ХХ ст.

Осуществлен историко-системный анализ содержания, особенностей и направления общественно-просветительской деятельности преподавателей вузов Украины ХІХ - начала ХХ ст.

The article with historical and systematical analysis of content, peculiarities and trends of social and political activity of a university teacher in Ukraine in the XIX - XX centuries.

Показано головні відмінності громадських і приватних вищих навчальних закладів від державних, визначено інноваційну сутність їх діяльності. Проаналізовано внутрішнє життя даних вузів, виділено особливості їх функціонування. Встановлено, що громадські та приватні вищі навчальні заклади мали специфічні соціальні функції, які сприяли демократизації, фемінізації студенського контингенту та інтелігенції у цілому. Обгрунтовано, що за короткий період діяльності більшість даних вузів перетворилися на повноцінні вищі навчальні заклади, зайняли свою нішу у системі вищої освіти та успішно проводили підготовку фахівців. Доведено, що вивчення досвіду діяльності даних навчальних закладів та його впровадження у практичну діяльність сприятиме більш ефективному функціонуванню вузів недержавної форми власності на сучасному етапі.

Проведено ретроспективний аналіз становлення та розвитку теорії й практики естетичної підготовки студентів - майбутніх учителів у Харківському університеті у другій половині XIX - початку XX ст. Показано внесок харківських педагогів досліджуваного періоду в розробку теоретичних і методологічних питань естетичної підготовки вчителя. Виявлено особливості й охарактеризовано провідні напрями, проаналізовано та систематизовано аудиторні та позаудиторні форми та методи естетичної підготовки студентів - майбутніх учителів. На підставі аналізу історико-педагогічної літератури, нормативних документів та широкого кола архівних і публіцистичних матеріалів досліджуваного періоду визначено основні етапи розвитку естетичної підготовки студентів - майбутніх учителів: 50-ті - перша половина 60-х рр. XX ст - період творчого розвитку теоретичних засад естетичної підготовки, започаткованих в університеті у першій половині XIX ст; друга половина 60-х - початок 70-х рр. XIX ст. - період зменшення кількості науково-теоретичних розробок і обмеження практичної діяльності з естетичної підготовки студентської молоді; друга половина 70-х рр. - початок XX ст. - період інтенсивної розробки естетико-педагогічної теорії та практики. Показано можливості творчого використання теоретичних ідей та естетико-педагогічного досвіду Харківського університету другої половини XIX - початку XX ст. Обгрунтовано прогностичні тенденції подальшого розвитку й удосконалення теорії та практики естетичної підготовки студентів сучасних українських педагогічних закладів освіти.

Вперше комплексно досліджено історію створення та діяльності Київських вищих жіночих курсів як одного з провідних навчальних закладів університетського типу для жінок в Україні у контексті жіночого руху за право на освіту. Проведено критичний аналіз численних джерел, узагальнено досвід історіографічних розробок з досліджуваної проблеми. Розглянуто процес боротьби за відкриття курсів, організацію їх роботи та її основні складові (діяльність викладацького складу, становлення навчального процесу та викладання). Охарактеризовано склад слухачок, висвітлено процес еволюції прав Київських вищих жіночих курсів, досліджено обсяг та характер викладання українознавчих дисциплін.

На підставі аналізу науково-педагогічної літератури, нормативних документів, вивчення теоретичних праць системно досліджено й узагальнено питання морального виховання студентської молоді на Слобожанщині в історичному аспекті. Грунтуючись на аналізі науково-педагогічної, історичної літератури й архівних документів виявлено й обгрунтовано етапи становлення та розвитку питань морального виховання студентської молоді: кінець 1870-х - перша половина 1880-х рр. - етап прогресивного розвитку питань морального виховання студентів; друга половина 1880-х - перша половина 1890-х рр. - етап жорсткого контролю з боку держави за здійсненням питань морального виховання студентів; друга половина 1890-х - початок XX ст. - етап удосконалення питань морального виховання студентства. Узагальнено досвід даного виховання молоді. Проаналізовано вплив науково-дослідницької роботи студентів на формування правильних моральних переконань, принципів та ідеалів. Охарактеризовано моральні вимоги до викладачів ВНЗ та проаналізовано їх вплив на формування особистості з високими моральними якостями. Окреслено перспективи творчого використання досвіду морального виховання за сучасних умов вищої школи. До наукового обігу введено маловідомі архівні документи, офіційні матеріали, що стосуються дослідженої проблеми.

Проведено цілісне дослідження науково-педагогічної діяльності, зокрема, науково-методичної, організаційно-управлінської, видавничо-педагогічної, громадсько-просвітницької, питань народної освіти в працях В.С.Іконникова. Проаналізовано та систематизовано педагогічні ідеї науковця, висвітлено його діяльність у ВНЗ (Харківському імператорському університеті, Університеті св. Володимира, Київських Вищих жіночих курсах), визначено основні напрями і зміст науково-педагогічної діяльності, розроблено періодизацію (І. - 1866 - 1877 рр., творчо-пошуковий; ІІ. - 1877 - 1889 рр., управлінський; ІІІ. - 1889 - 1918 рр., викладацько-видавничий; IV. - 1918 - 1923 рр., науково-історіографічний), виявлено базові чинники формування науково-педагогічного світогляду вченого-педагога (родинне виховання та соціальне оточення; система освіти в кадетському корпусі Києва, позитивний приклад викладачів кадетського корпусу І.О.Бржезицького, А.В. фон-Вольського; університетська освіта в Університеті св. Володимира, історико-філологічний факультет), узагальнено досвід діяльності В.С.Іконникова у ВНЗ і в громадських інституціях (редакція "Університетських відомостей", Вчені архівні комісії, Історичне товариство Нестора-літописця, Товариство любителів давньої писемності). Визначено й обгрунтовано авторську науково-педагогічну концепцію і напрями визначення та поширення завдань ВНЗ, зокрема: 1) загальна підготовка молоді до практичної діяльності; формування у студентів наукових переконань і сприйняття навколишнього світу; всебічний розвиток особистості; 2) збагачення змісту, форм і методів навчально-виховного процесу в університеті: розроблено зміст навчальних

Визначено провідні етапи становлення та розвитку діяльності Київського імператорського університету св. Володимира, (1833 - 1837 рр. - організаційно-структурний, 1838 - 1841 рр. - структурно-змістовий, 1842 - 1863 рр. - структурно-процесуальний), класифіковано провідні тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад його діяльності, зокрема, управління, структури, освітньої та наукової діяльності. Висвітлено тенденції, що відображають політику проведення вступних кампаній і вирішення кадрових питань. Обгрунтовано організаційно-педагогічні засади діяльності ВНЗ, провідні тенденції розвитку організаційно-педагогічних засад діяльності Київського імператорського університету св. Володимира 1833 - 1863 рр. за сучасних умов функціонування Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Досліджено історико-педагогічний аспект викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України другої половини XIX - початку XX ст. На підставі аналізу історико-педагогічної літератури, архівних матеріалів, офіційно-правових документів визначено й охарактеризовано основні етапи розвитку вищої юридичної освіти в Україні у досліджуваний період. Висвітлено внесок вітчизняних педагогів, громадських діячів і викладачів університетів у розробку теоретичних засад викладання правових дисциплін. Вперше визначено організаційно-педагогічні умови викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України досліджуваного періоду, якими є: високий рівень професійно-педагогічної компетентності професорсько-викладацького складу, використання різноманітних форм і методів викладання правових дисциплін і його науково-методичне забезпечення, здійснення контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів. Показано специфіку та тенденції розвитку методики викладання правових дисциплін у досліджуваний період. Визначено перспективи впровадження прогресивних ідей вітчизняних педагогів другої половини XIX - початку XX ст. щодо викладання правових дисциплін у практику діяльності сучасних вищих навчальних закладів.

Здійснено цілісний аналіз проблеми організації навчально-пізнавальної діяльності студентів Слобожанщини у історичному аспекті. Виявлено особливість поглядів педагогів, науковців Східного регіону на суть і значущість цієї проблеми (відстоювання організації навчально-пізнавальної діяльності студентів на психологічних засадах). Узагальнено досвід організації навчально-пізнавальної діяльності студентської молоді зазначеного регіону в другій половині XIX ст. З'ясовано та показано роль і значення форм (лекцій, семінарів, співбесід, практичних занять, експедицій, екскурсій, студентських гуртків) і методів (словесних, наочних, практичних) навчання у вищій школі Слобожанщини для розумового, морального розвитку студентства. Охарактеризовано організаторську функцію викладача дослідженого періоду на різних етапах навчально-пізнавальної діяльності. Окреслено напрями розвитку зазначеної проблеми за сучасних умов. Вивчено питання контролю організації навчально-пізнавальної діяльності студентів у контексті розвитку дидактики вищої школи другої половини XIX ст. До наукового обігу введено маловідомі архівні документи, а також окремі факти, які дозволяють розкрити суть поняття "організація навчально-пізнавальної діяльності студентів" зазначеного періоду й умови її ефективності.

Дисертацію присвячено дослідженню становлення і розвитку теоретичних ідей щодо організації науково-дослідної роботи викладачів вищих навчальних закладів України у ХІХ ст. На основі аналізу офіційних документів, історико-педагогічної літератури, архівних матеріалів обгрунтовано етапи розвитку науково-дослідницької роботи викладачів вищих навчальних закладів України у ХІХ ст., показано залежність розвитку науки від соціально-економічних і політичних змін у суспільстві, розкрито зміст і систематизовано форми підготовки і атестації наукових кадрів у досліджуваний період; узагальнено досвід організації науково-дослідницької роботи викладачів Харківського і Київського університетів, виявлено основні напрями наукової діяльності викладачів і найбільш ефективні її форми.

Комплексно досліджено соціокультурні особливості (специфічні риси) науково-педагогічних працівників університетів Наддніпрянської України другої половини XIX - початку XX ст. Висвітлено практичні здобутки представників професорсько-викладацьких колективів у суспільному розвитку Наддніпрянської України. Розглянуто зміни у кількісному та якісному складі професорсько-викладацьких колективів університетів Наддніпрянщини. Проаналізовано соціально-економічні умови життя та діяльності наукової інтелігенції. Встановлено соціальний статус науково-педагогічних працівників у суспільстві досліджуваного періоду. Виявлено джерела поповнення наукових кадрів. Визначено освітньо-кваліфікаційний рівень представників науково-педагогічних колективів. Проаналізовано результати науково-педагогічної, навчально-методичної, науково-дослідної роботи професорсько-викладацького складу університетів Наддніпрянщини. Розкрито участь науково-педагогічних працівників Київського, Харківського та Новоросійського університетів у модернізаційних процесах, що відбувалися у різних сферах суспільного життя у пореформену добу.

Висвітлено та узагальнено досвід підготовки інженерних кадрів Наддніпрянської України дореволюційної доби. У контексті суспільних зрушень, які сталися у даному регіоні в останній чверті XIX - перших десятиріччях XX ст., показано складність та суперечливість даного процесу, виявлено особливості, розкрито причини та визначено суспільну значущість перетворень, що сталися в інститутах, показано не лише їх досягнення, а й недоліки. Проаналізовано різноманітні архівні документи, наукові статті та монографії стосовно даної проблематики. Висвітлено маловідомі аспекти життєдіяльності навчальних закладів, зокрема, обставини заміни курсової системи навчання на предметну, а також проекти щодо відкриття нових відділень. Досліджено навчальні програми, плани та методики, розкрито процес підготовки інженерних кадрів у Харківському технологічному, Київському політехнічному та Катеринославському гірничому інститутах. Доведено високу якість підготовки технічних кадрів.

Уперше здійснено узагальнювальний аналіз процесу українознавства з використанням наукових принципів і методів дослідження, сучасних теоретико-методологічних засад українознавчої науки. Вивчено наукову творчість найбільш відомих вчених наприкінці XIX - початку XX ст. (М.Грушевського, М.Сумцова, Д.Багалія, А.Кримського), їх внесок у розвиток українознавчих досліджень у вищих навчальних закладах, наукових установах, інших інституціях. Узагальнено досвід діяльності провідних організацій Наддніпрянської України у даній сфері. На базі широкого кола джерел і наукової літератури докладно висвітлено роль Київського, Харківського, Новоросійського (Одеського) університетів у розгортанні українознавчих досліджень, розглянуто основні напрями та форми діяльності Українського Наукового Товариства та Харківського історико-філологічного товариства у становленні наукового українознавства, розвиток якого здійснювався на концептуальному та дослідницькому рівнях. Показано значення та місце українознавчих розробок даного періоду для активізації українського національно-визвольного руху, піднесення української національної самосвідомості, розкрито внесок учених у процес формування та становлення національної науки.

Систематизовано погляди вітчизняних педагогів і вчених на проблему контролю, визначено провідні тенденції та динаміку організації контролю знань студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ) України у другій половині XIX ст. Узагальнено досвід організації контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів ВНЗ. Охарактеризовано умови та вимоги попереднього та форми й методи поточного та періодичного контролю. Показано специфіку здійснення підсумкового контролю. Виявлено й узагальнено заходи стимулювання студентів у процесі навчання. Розкрито особливості становлення й розвитку вищої освіти в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. До наукового обігу введено нові архівні матеріали, документи офіційного характеру, які надали змогу більш повно та достовірно представити досвід організації контролю та оцінки знань студентів ВНЗ України у досліджуваний період.