Досліджено причини сучасного соціального сирітства в Україні та вивчено процес формування особистості за умов інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Наведено практичні рекомендації щодо соціальної роботи з дітьми-сиротами, а також теоретично обгрунтовано необхідність запровадження нових форм сімейної опіки над дітьми, позбавленими батьківської опіки та піклування.

Розкрито теоретичні засади проблеми організації процесу виховання у притулку для неповнолітніх, причини виникнення та поширення дитячої безпритульності. Визначено роль та місце притулків серед закладів державного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Розглянуто питання створення та апробації моделі виховного процесу у притулку, проаналізовано ефективність впровадження моделі психолого-педагогічних умов організації процесу виховання.

Раскрыты теоретические основы проблемы организации процесса воспитания в приюте для несовершеннолетних, причины возникновения и распространения детской беспризорности. Определены роль и место приютов среди заведений государственного воспитания детей-сирот и детей, лишенных родительской заботы. Рассмотрены вопросы создания и апробации модели воспитательного процесса в приюте, проанализирована эффективность внедрения модели психолого-педагогических условий организации процесса воспитания.

Викладено питання розвитку дітей, які зазнали депривації внаслідок втрати батьківського піклування. Розглянуто мету, завдання, роль і форми державної опіки над дітьми (ДОНД) у межах загальної системи захисту дитинства (ЗД). Висвітлено особливості формування ставлення громадськості та фахівців до ДОНД як одного з напрямів системи ЗД, розбудова якої була ініційована ратифікацією Україною Конвенції ООН про права дітей.

Изложены вопросы развития детей, которые испытали депривацию вследствие потери родительского попечения. Рассмотрены цель, задачи и формы государственной опеки над детьми (ГОНД) в рамках общей системы защиты детства (ЗД). Освещены особенности формирования отношения общественности и специалистов к ГОНД как одного из направлений системы ЗД, развитие которой была инициирована ратификацией Украиной Конвенции ООН о правах детей.

Наведено методику розвитку впевненості та впливу бейсболу на психоемоційний стан дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківської турботи. Заняття бейсболом сприяють вихованню фізичних якостей і розвитку здібностей, а також готують дітей-сиріт до життя після закінчення навчально-виховної установи; виховують почуття відповідальності перед собою, членами своєї команди, суспільством.

Представлена методика развития уверенности и влияния бейсбола на психоэмоциональное состояние детей-сирот и детей, лишившихся родительской опеки. Занятия бейсболом способствует воспитанию физических качеств и развитию способностей, а также готовят детей-сирот к жизни после окончания учебно-воспитательного учреждения; воспитывают чувство ответственности перед собой, членами своей команды, обществом.

Розглянуто особливості психолого-педагогічної роботи з бездоглядними дітьми в Україні. Висвітлено історичний досвід соціального захисту дітей-сиріт в державі. Окреслено різні аспекти явища соціального сирітства, визначено причини його виникнення та напрямки подолання. Проведено аналіз вживання категорій "соціальне сирітство", "соціальна компетентність" у вітчизняній науковій літературі. Наведено методичні матеріали щодо формування соціальної компетентності бездоглядних дітей.

Рассмотрены особенности психолого-педагогической работы с беспризорными детьми в Украине. Освещен исторический опыт социальной защиты детей-сирот в стране. Очерчены разные аспекты явления социального сиротства, определены причины его возникновения и направления преодоления. Проведен анализ употребления категорий "социальное сиротство", "социальная компетентность" в отечественной научной литературе. Приведены методические материалы по формированию социальной компетентности беспризорных детей.

Проаналізовано процес організації виховної роботи з безпритульними дітьми. Здійснено наукове уточнення понять "соціальне сирітство", "дитяча безпритульність", "вихованець притулку для неповнолітніх", "психолого-педагогічні умови виховання у притулку для неповнолітніх". Розглянуто систему державного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених піклування батьків. Визначено роль і місце притулків для неповнолітніх у системі відповідних закладів. З'ясовано відмінності у розвитку вихованців притулків, дитячих будинків і шкіл-інтернатів. Визначено основні складові соціальної компетентності особистості вихованця притулку. Виявлено психолого-педагогічні умови підвищення ефективності виховного процесу у притулку для неповнолітніх, а саме: максимальна психологізація виховного середовища; виховання шляхом активного соціального навчання; реалізація задач з урахуванням індивідуальних форм діяльності; оптимістичний погляд на можливості реінтеграції безпритульних дітей.

Вивчено особливості соціалізації підлітків, позбавлених батьківського піклування. Проаналізовано теоретичні підходи до існуючих уявлень про зміст, механізми та чинники соціалізації підлітків за умов родинної депривації. Установлено відмінності у структурі соціалізації підлітків - вихованців дитячих будинків та підлітків з родин. З'ясовано, що у підлітків - вихованців дитячих будинків вищий рівень тривожності, почуття самотності, інтенсивності функціонування механізмів захисту, а саме: регресії, заміщення, компенсації, у порівнянні з їх ровесниками з родин. Показано необхідність ресоціалізації депривованих підлітків, завдяки чому вони зможуть підвищити свою самооцінку та самоповагу, гармонізувати Я-концепцію та самосвідомість. Обгрунтовано засоби оптимізації особистісного зростання підлітків дитячих будинків і шляхи процесу їх успішної соціалізації. Впроваджено "Програму роботи практичного психолога з оптимізації особистісного зростання підлітків - вихованців дитячих будинків", яка є ефективним психологічним засобом особистісного зростання підлітків, сприяє розвитку успішності соціалізації у цілому.

Визначено компоненти готовності соціальних педагогів, а також показники та рівні їх сформованості до діяльності з оптимізації особистісно орієнтованого виховання у спеціальних установах для дітей. Обгрунтовано сутність і зміст особистісно орієнтованого виховання у спеціальних установах для дітей в системі базової підготовки майбутніх соціальних педагогів. Уточнено етапи формування готовності соціальних педагогів до діяльності з оптимізації особистісно орієнтованого виховання у спеціальних установах для дітей та розроблено методику підготовки майбутніх соціальних педагогів до даної роботи.

Висвітлено теоретичні та методичні аспекти соціального захисту (СЗ) бездоглядних і безпритульних дітей у притулках. Визначено педагогічні умови та розроблено соціально-педагогічні технології СЗ даної категорії дітей, наведено рекомендації щодо їх впровадження у практику роботи притулків для дітей. Наведено форми та методи СЗ дітей за умов притулку.

Описано найбільш дієві форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у Великобританії.

Досліджено проблему ресоціалізації та соціального розвитку дітей-сиріт в Україні у другій половині XIX - на початку XX ст.

Розглянуто проблеми підготовки дітей-сиріт до сімейного життя за умов інтернатного закладу в контексті запобігання повторного соціального сирітства. Висвітлено сутність, зміст та особливості цього процесу в інтернатному середовищі серед старшокласників. Визначено соціально-педагогічні умови підготовки дітей-сиріт до сімейного життя в даному закладі, запропоновано форми та методи виховання особистості майбутнього сім'янина.

Розглянуто можливість пришвидшення темпів фізичного та розумового розвитку дітей дошкільного віку, які виховуються за умов державних дитячих будинків інтернатного типу, за рахунок підвищення рівня рухового інтелекту. Використання в процесі фізичного виховання розробленої комплексної методики розвитку рухового інтелекту покращило показники розумових здібностей у дітей-сиріт 3 - 6 років. Це дозволяє визначити ефективність розробленої методики щодо подолання наслідків комплексної депривації дітей-сиріт в процесі підготовки до шкільного навчання.

Висвітлено низку науково-теоретичних і практичних проблем соціально-виховної роботи за умов реформування державних закладів опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Розлянуто всебічність виховної та соціально-педагогічної діяльності, розкрито широкий спектр професійної компетенції фахівця. На основі систематизації, узагальнення й аналізу зарубіжної та вітчизняної літератури запропоновано теми, які простежують особливості розвитку та формування особистості дитини-сироти на різних етапах життя, у різних інтитутах. Розкрито взаємозв'язок теорії та практики виховної та соціально-педагогічної роботи. Увагу приділено загальним питанням методики та технологій соціально-виховної діяльності, виявленню специфіки даної роботи у різних типах закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Висвітлено стан соцільно-педагогічних проблем і перспектив у соціальному становленні даної категорії дітей, а також діяльності соціального педагога у їх розв'язанні.

Розглянуто проблему підготовки дітей-сиріт за умов інтернатного закладу до майбутнього сімейного життя. Розкрито суть поняття "підготовка учнівської молоді до сімейного життя". Охарактеризовано основні напрямки виховної роботи з формування особистості сім'янина. Висвітлено важливість виховання справжнього сім'янина в інтернатному закладі. З'ясовано, що існують протиріччя між вимогами суспільства до формування особистості, добре підготовленої до створення сім'ї та виховання дітей, і можливостями школи-інтернату готувати її до цього.

Розкрито сутність гендерної соціалізації особистості. Охарактеризовано особливості гендерної ідентифікації старших дошкільників і дітей підліткового віку. Акцентовано увагу на необхідності організації гендерного виховання на принципах андрогінії.

Вперше розроблено, описано та науково обгрунтовано зміст і прийоми реалізації умов педагогічно доцільного та корекційно спрямованого керівництва процесом формування навичок самообслуговування у розумово відсталих дошкільників-сиріт в умовах дитячого будинку. Розкрито вплив біологічних факторів і психічної депривації на розвиток у дошкільників навичок самообслуговування. Визначено особливості сформованості самообслуговуючої діяльності розумово відсталих дітей-сиріт.

Наведено поняття депривації й її наслідки. Висвітлено психологічні особливості дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Розкрито специфіку інтелектуального розвитку та формування соціальної компетентності дітей-сиріт і соціальних сиріт. Обгрунтовано основи соціально-правового захисту сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Описано систему та зміст діяльності закладів державної опіки. Подано модель роботи соціального педагога /практичного психолога у закладах закритого типу.

Висвітлено загальні психічні та соціально-педагогічні особливості вихованців, які утримуються та навчаються в закладах інтернатного типу. Розкрито причини виникнення в дітей-сиріт материнської, сімейної, сенсорної та інших видів депривації та проаналізовано їх вплив на особистість вихованця.

Розглянуто проблему профілактики девіацій соціального здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів. Розкрито зміст розробленої програми "Соціальне здоров'я учня загальноосвітньої школи-інтернату". Виділено такі напрями профілактичної роботи: зміна ставлення до себе, людей, природи; ліквідація соціально-педагогічної занедбаності; створення умов для придбання позитивного соціального досвіду; підвищення особистісної соціальної адаптивності, рівня вихованості; зміцнення психічного здоров'я; формування соціально позитивної поведінки.