Розглянуто особливості пам'яткоохоронного руху в Україні 1917 - 1991 рр. та актуальні завдання збереження історико-культурної спадщини на сучасному етапі. Детально проаналізовано вплив сучасних політологічних концепцій свободи волі людини на формування громадянського суспільства в нашій державі. Значну увагу приділено антиконфліктним технологіям, українській глобалістиці, а також проблемам державного регулювання за умов перехідної економіки.

Висвітлено проблему трансформації вітчизняного культурно-історичного досвіду в сучасну українську державобудівничу концепцію. Розкрито світоглядні засади, методологічні підвалини, джерела, конституційність, реальну спрямованість політики національного державотворення. Обгрунтовано ідейно-теоретичні принципи узгодження політичних розбіжностей з урахуванням національного контексту. Розглянуто механізми та засоби трансформації досвіду, особливості процесу формування культурно-історичної свідомості та громадянської позиції особистості.

Розглянуто ідеологічну, естетичну, журналістську, політичну та організаційну діяльність головного редактора "Літературно-Наукового Вістника" (1922 - 1932 рр.) і "Вістника" (1933 - 1939 рр.) - Д.Донцова. Порушено проблеми історії української літератури та журналістики ХХ ст., актуальні питання сучасних естетичних дискусій, філософії й теорії літератури. Розкрито методологічне значення донцовської спадщини для культурного та політичного життя сучасної України.

Висвітлено погляди М.С.Грушевського на українську державність протягом 1917 - 1918 рр. (від України автономної до незалежної). Проаналізовано обставини, що призвели до трансформації поглядів вченого і політика. Зазначено, що в багатьох документах Центральної Ради можна знайти втілення державницько-правової концепції М.Грушевського.

Досліджено процес формування ідеї незалежності України на фоні подій, що призвели до розпаду СРСР (криваві події у Литві на початку 1991 р., союзний референдум у березні 1991 р., страйк донецьких шахтарів, зустріч у Ново-Огарьові, позиція українського парламенту, обговорення моделі нової Конституції України тощо). Показано, що на початку літа 1991 р. ситуація у житті країни набула кризового характеру (як у політиці, так і в економіці).

Розповідається про складні етнополітологічні проблеми, пов'язані зі становленням української державності, урахуванням поліетнічного суспільства, формуванням української політичної нації. Особливу увагу приділено питанням причин розпаду СРСР та утворенню національних держав, геополітичним аспектам національного питання в Україні.

Розглянуто етнонаціональні форми існування людства в контексті державотворення. Розкрито зміст національних ідеї та інтересу як детермінант національно-державницького розвитку. Проаналізовано етнонаціональні чинники державотворення, роль етнонаціональної політики в процесі національно-державного будівництва, національно-державницьку парадигму суспільного розвитку, а також природу, особливості, складники української національної свідомості.

Вперше досліджено основні етапи діяльності "Літературно-Наукового Вістника" (1898 - 1932 рр.), відомого українського видання, що пропагувало ідеї самобутності українського народу, української державності, прилучення до кола європейських народів. Висвітлено подвижницьку редакторську діяльність історичних постатей І.Франка, М.Грушевського та Д.Донцова, які в різні періоди очолювали журнал.

Освещены пути утверждения местного самоуправления, создания реальных политических и правовых основ развития самоорганизации украинского общества, проанализированы его политические трансформации в контексте международного опыта.

Розглядається географічне положення України, основні гори, ріки й моря, рослинний і тваринний світ, а також землі, міста й села України. Аналізується політично-географічне значення положення кордонів держави. Особливу увагу приділено висвітленню відносин з західними, східними й північними сусідами, а також з великими державами Середньої і Західної Європи.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(4УКР)608

Рубрики:

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено історію Союзу визволення України (СВУ) у контексті міжнародних відносин Центрально-Східної Європи 1914 - 1918 рр., а також його боротьбу за відродження незалежної Української держави. Значну увагу приділено ставленню українських та російських політичних партій та організацій до СВУ. Детально проаналізовано культурно-освітню діяльність Союзу на Волині, Холмщині, Підляшші та Поліссі, а також національно-політичні процеси у Наддніпрянщині.

Висвітлено проблему суспільної трансформації України за доби незалежності у контексті багатовікового історичного досвіду. Проаналізовано низку нових проблем, а саме: пошук "української ідеї", глибокий суспільний розкол, феномен нелегітимності політичної влади. Показано, що два стратегічні завдання: розбудова правової соціальної держави та розвиток громадянського суспільства ще дуже далекі від свого вирішення. Відзначено, що подолання синдрому "неісторичного народу" та комплексу "меншого брата" пов'язано із поглибленням самоорганізації суспільства та підвищенням його партнерських якостей щодо інших країн світової співдружності. Підбито підсумок утвердження ідентичності, відшукання Україною шляху до себе, визначення магістрального напряму суспільного поступу, пов'язаного з необхідністю "зняття" дилеми "Схід - Захід" шляхом культурно-політичного синтезу цивілізаційних надбань кожного народу у просторі "Великої Європи".

Відтворюючи перебіг подій у 1920-30-х роках, автори намагаються осягнути апокаліпсичні масштаби трагедії, яку пережила Україна, зрозуміти її причини. Досліджується проблема українського національного комунізму. Висвітлюються головні події політики українізації, її наслідки, показано діяльність одного з основних течій національного комунізму - боротьбистів.

Розглядається життєвий шлях і творча діяльність видатного українського мислителя Д.І.Донцова. Висвітлюється його концепція історії України, літературознавча концепція, публіцистична спадщина, мовна модель і національна самосвідомість у спадщині Д.Донцова, погляди на проблему українсько-російських відносин і сучасність, на політичне положення нації напередодні першої світової війни, а також літературний процес XIX ст. в інтерпретації Д.Донцова. Повідомляється про творчі взаємозв'язки Д.Донцова та Є.Маланюка, про донцовське протиставлення П.Куліша та Т.Шевченка (психологічний аспект) та ін.

Проаналізовано доктрину українського націонал-комунізму, викладену у книзі "До хвилі. Що діється на Україні і з Україною" та в програмі УКП (1920 р.). Українські націонал-комуністи класичні марксистські догми оригінально застосовували за умов України. За їх переконаннями, принципи комунізму можуть втілюватись лише в незалежній соціалістичній Україні. На думку автора, українські націонал-комуністи протиставляли себе іншим українським силам, що руйнувало тим самим єдиний національний фронт боротьби за самостійність України й ускладнювало досягнення поставленої ними мети.

Проаналізовано ідейно-теоретичні погляди українських інтелектуалів на ідею української державності кінця ХІХ - початку ХХ ст., коли стрижневим питанням української політичної думки стало прагнення власної національної державності. Охарактеризовано погляди українських вчених на організацію життя національних меншин, які були складовою частиною українського народу. Приділено увагу організації органів влади. Підкреслено, що ідея демократичної держави, розроблена наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., є абсолютно прийнятною для сучасної молодої Української держави.

Розглянуто процес розвитку історичних концепцій видатних українських учених і громадсько-політичних діячів М.Грушевського та В.Липинського від Першої світової війни до початку 1930-х рр. Простежено як під впливом власного та суспільного державотворчого досвіду змінювались їх конкретно-історичні дослідження, теоретично-методологічні підходи. Особливу увагу приділено фундаментальним працям, присвяченим добі Хмельниччини, яка була визначальною для подальшого розвитку української нації. Висвітлено аналогії, проведені вченими між сучасною їм українською революцією та кардинальними змінами середини XVII ст. Досліджено взаємовпливи історичної науки та політики, зокрема, можливість використання політичної практики як критерію продуктивності історичних концепцій. Визначено загальний рівень розвитку української історичної думки у 1920-х рр.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(4УКР)608

Рубрики:

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(4УКР)608 + Ф1(4УКР)503

Рубрики:

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ