Крізь призму понять "етнонаціональний фактор", "етнонаціональна політика", "державне управління", "етнічна самоорганізація" та ін. розглядаються теоретико-методологічні та практичні проблеми регулятивного впливу держави на сферу етнічного життя суспільства. Розкривається роль етнонаціонального фактора у здійсненні адміністративної реформи, становленні системи державного управління в Україні. Пропонуються нові концептуальні парадигми. Підкреслюється, що здійснення адміністративної реформи має грунтуватися на визнанні багатокультурності українського суспільства, поліетнічності складу населення країни.

Розкриваються національний та наднаціональний виміри національної державності як певного стану саморозвитку. Визначаються соціально-політичні основи, умови та причини розвитку "держави - нації", з'ясовується значення національного суверенітету та етнічного ренесансу для процесу інтеграції. Означено можливості і шляхи цивілізаційного становлення української суверенної держави у новому світовому порядку. Акцент зроблено на етнодержавницькій парадигмі сучасної України.

Розроблено системологічну концепцію національної свідомості у контексті політичних процесів, що відбуваються в Україні й у світі. Характеризуються теоретико-методологічні засади дослідження національної свідомості. Визначаються основні характеристики, функції, складові, чинники формування та розвитку, рівні й напрями еволюції української національної свідомості як духовного феномена нації. Здійснено аналіз функціонування національної свідомості в єдності раціональних та ірраціональних сутнісних виявів (національного характеру, національної мрії, національної ідеї тощо). Дослідження проведено на основі нових наукових категорій, зокрема таких, як біогеодетермінізм, національне несвідоме, подвійна етнонаціональна свідомість та ін. Українська ідея розкривається як органічна складова національної свідомості; розроблено класифікацію основних напрямів її дослідження; сформульовано її сучасні параметри.

Розглянуто теоретичні проблеми етнонаціональної політики в Україні. Зроблено спробу на основі нового бачення соціально-політичних процесів висвітлити сучасні трактування сутності націоналізму, його політичну роль, а також сутність та особливості національно-державного принципу організації суспільного життя. Викладено завдання вдосконалення законодавчо-правової бази національної політики в Україні, становище та перспективи розвитку національних меншин, причини виникнення, сутність та шляхи вирішення міжнаціональних конфліктів.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-практичних проблем етнонаціональної ідентифікації людини на шляху до її національного самоутвердження. З'ясовано зміст і структуру етнонаціональної ідентичності, визначено її місце і роль у сучасних етнополітичних процесах України. Доведено, що етнонаціональна ідентичність - необхідна умова поглиблення процесу націотворення, міжнаціональної злагоди і безпеки народів.

Робота присвячена націотворчим та націознавчим проблемам, державотворчим явищам і процесам. Значна увага приділяється понятійно-категоріальній структурі та сутності етнодержавознавства в аспекті так званої етнополітичної парадигми. Звертається увага на етнонаціональні чинники державотворення, концептуальні засади національного та державного поступу, національно-державницької ідеї та інтересу.

На підставі аналізу вітчизняного історичного досвіду (позитивного та негативного) досліджено процес формування етнічної політики у контексті українського державотворення. Детально розглянуто досвід міжнародних організацій щодо вироблення світових стандартів захисту прав національних меншин та застосування їх у чинному законодавстві. Розкрито своєрідність етнополітичних підходів України та Росії щодо розв'язання етнонаціональних проблем. Висвітлено офіційний курс держави на забезпечення полікультурного розвитку українського соціуму. Визначено історичні теоретико-методологічні засади сучасної етнополітики України.

У дисертації розроблено системологічну концепцію національної свідомості у контексті політичних процесів, що відбуваються в Україні й у світі. Характеризуються теоретико-методологічні засади дослідження національної свідомості.Визначаються основні характеристики, функції, складові, чинники формування та розвитку, рівні й напрями еволюції української національної свідомості як духовного феномена нації Здійснено аналіз функціонування національної свідомості в єдності раціональних та ірраціональних сутнісних виявів (національного характеру, національної мрії, національної ідеї тощо). Дослідження проведено на основі нових наукових категорій, зокрема таких, як біогеодетермінізм, національне несвідоме, подвійна етнонаціональна свідомість та ін. Українська ідея розкривається як органічна складова національної свідомості; розроблено класифікацію основних напрямів її дослідження; сформульовано її сучасні параметри.

Розглядаються різнопланові етнонаціональні моделі, їх сутність та зміст, шляхом порівняння визначаються характерні риси демократичних, тоталітарних та перехідних конструкцій. Робиться спроба встановити загальні етапи формування етнонаціональних моделей, а саме: політизація етнічності, утворення нації, побудова незалежної держави. Встановлено, що тоталітарні режими активно практикують наступні етностратегії: депортації, насильницькі асиміляції, фізичне знищення етноструктури. Для демократичних конструкцій типовими є етностратегії акомодації (або коренізації), природної асиміляції, "збереження етноструктури". У перехідних етнонаціональних моделях застосовуються різноманітні етностратегії в залежності від обраної парадигми державотворення. В Україні достатньо органічно запроваджуються такі етностратегії: "приймаючої сторони" до депортованих народів (кримських татар, греків, болгар), акомодації (або коренізації), інтеграції. Аналізуючи українську етнонаціональну модель необхідно підкреслити її демократичний характер щодо вирішення міжнаціональних конфліктів та наявність елементів "кланової" та "корпоративної" конструкцій. Розглядаються конфліктологічні аспекти української етнонаціональної моделі у декількох ракурсах: легітимація демократичного політичного режиму в Україні, особливості етнокультурної маргінальності в нашій країні та національна безпека української держави з точки зору етнополітичних досліджень.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних та політологічних аспектів взаємодії етносу і релігії у процесі їх історичної трансформації та за умов сучасних суспільно-політичних реалій України. Висвітлено роль і значення конфесійних чинників у національному бутті українського народу. Розкрито процес еволюції та особливості українського православ'я як національно самобутнього релігійного й етнокультурного феномена, проаналізовано причини його розколу, проблеми об'єднання та здобуття автокефалії. З'ясовано місце інших релігій у етнонаціональному розвитку України. Досліджено зв'язок національного і релігійного відродження за сучасних умов. Виявлено тенденції розвитку етнонаціональних і релігійних процесів, причини та сутність міжцерковного конфлікту, ступінь його загрози суспільно-політичній стабільності українського суспільства. Окреслено коло національно-державних інтересів України у релігійно-церковній сфері, визначено основні напрями їх забезпечення за умов розбудови української державності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр) 0-56 + Ф088(4Укр)

Рубрики:

Історія

Етнополітика

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі різноманітних джерел проаналізовано сутність та значення етнонаціонального фактора у суспільному житті півдня України, проблеми української національної ідеї та інтересу, етнополітичний потенціал українського державотворення з урахуванням регіональних особливостей, аспекти проблем суверенітету. Особливу увагу приділено методології аналізу основного змісту концепції етнополітики держави та діяльності місцевих органів влади. Наведено пропозиції та рекомендації щодо політико-правового забезпечення життєдіяльності української нації, корінних народів, етнічних меншин в українському соціумі, функціонування державного механізму в сфері міжетнічних відносин.

Робота є першою спробою цілісного, системного дослідження і докладного викладу основ етнополітології - нової та перспективної науки про взаємовідносини етнічностей і політики. Розробляються теоретико-методологічні засади аналізу втаємниченої і знехтуваної етнополітичної царини людського буття. Висвітлюються складні проблеми розвитку етнополітології на Заході та її становлення в Україні. Досліджується драматична історія зародження і еволюції світової етнополітичної думки, розглядаються наймодерніші західні й вітчизняні теорії етносу та нації, з'ясовуються парадокси їх взаємовідносин між собою, з державою та людством. Виявляються закономірності розвитку етнополітичних процесів, причини і наслідки етнічного ренесансу, розкриваються таємниці політизації етнічностей в світі та в Україні. Дається порівняльний аналіз інтеграційних (Західна Європа) та дезінтеграційних (Східна Європа) етнополітичних процесів, їх теорії та практики. Узагальнюється світовий досвід національного будівництва.

Формулируются условия преодоления проблем постсоветского политического развития: общенациональный компромисс по экономическому, межэтническому, политическому, геополитическому направлениям, а также создание системы демократического политического господства.

Дисертацію присвячено комплексному вивченню етнонаціонального чинника як соціального і політичного феноменів, спроможних кардинально впливати на суспільство і державний устрій. Акцентовано увагу на взаємозв'язку етносу та нації, який характеризується сукупністю нелінійних процесів самоорганізації. Етнонаціональний чинник розглянуто з двох позицій: як прагнення етносу реалізувати свої соціально-культурні інтереси у різних галузях суспільного життя, що призводять до змін у соціумі, а також як чинник, що сприяє обгрунтуванню і реалізації певного політичного інтересу силами національної та політичної еліти.

Досліджено питання проблеми захисту прав національних меншин. Проаналізовано фундаментальні положення світової юридичної думки стосовно національних меншин в Україні та в світі. Розкрито поняття "права людини". Зроблено екскурс в історію прийняття перших міжнародних норм. Акцентовано увагу на розгляді правового статусу національних меншин у США та в країнах Західної Європи. Розглянуто роль і завдання міжнародних організацій, створених для захисту прав окремих народів, національних меншин та індивідів. Проаналізовано проблему бінаціональності, а також питання становлення національно-державного інтересу України.

Визначено залежність рівнів репрезентацій ментальних смислів від комплексності соціальних систем. Проаналізовано етнопсихологічне та етноісторичне підгрунтя української ментальності, а також амбівалентність її основних рис. Досліджено їх творчий потенціал у соціальних перетвореннях. Значну увагу приділено способам репрезентації української ментальності в європейській культурі. Розкрито творчий потенціал збережених та відтворених ментальних змістів і настанов у соціокультурних синтезах, а саме: українська філософія, а також політична культура.

Розглянуто етнонаціональні форми існування людства в контексті державотворення. Розкрито зміст національних ідеї та інтересу як детермінант національно-державницького розвитку. Проаналізовано етнонаціональні чинники державотворення, роль етнонаціональної політики в процесі національно-державного будівництва, національно-державницьку парадигму суспільного розвитку, а також природу, особливості, складники української національної свідомості.

Розкрито деякі концептуальні принципи регіональної етнополітики. Обгрунтовано схему етнополітичного районування України. Наведено характеристику етнополітичних районів у контексті перспектив формування української політичної нації.

Проаналізовано процеси утворення та діяльності єврейських організацій у Російській імперії, Українській Народній Республіці та радянській Україні. Розглянуто широке коло проблем щодо відношень єврейських партій з Центральною Радою та Директорією, а також показано наслідки більшовицької політики в єврейському питанні в першій половині 1920-х років. Підкреслено, що лише демократична правова держава здатна створити сприятливі умови для задоволення культурно-національних потреб громадян країни та забезпечити їх рівність. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази національних меншин, а також поглиблення українсько-єврейської співпраці.