Визначено роль громадських організацій у формуванні політичних партій, а також діяльність лідерів партій. Проаналізовано стан громадських організацій України.

Досліджуються проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії. Визначаються їх взаємодетерміновість в цілісній системі політико-правових наук, що формуються, та специфіка такого взаємозв'язку і взаємообумовленості в онтологічній сфері - політичних процесах, якими репрезентувалася складна динаміка прогресування демократичних основ суспільних відносин, утвердження правових засад держави та громадянського суспільства. Особливе місце відводиться порівняльному аналізу логіки (через теорії Н. Макіавеллі, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Л. Монтеск'є, Ж. Ж. Руссо, І. Канта, Г. В. Гегеля та ін.) становлення політичних форм свободи, влади та права спираючись на дослідження історичних типів раціональності та ірраціональності та адекватних їм форм людської діяльності. Саме на підставах такого аналізу по-новому зроблений підхід до осмислення таких понять як "індивідуалізм", "держава договірного типу", "ідеологія", "трансцендентна сутність держави", "розподіл влад", "соціально-політична рівність", "правова держава", "інституалізація політичного поля буття" тощо.

Досліджені теоретичні і практичні аспекти проблеми модернізації і політичної трансформації сучасного китайського суспільства. В роботі проаналізовано витоки, еволюцію і політичний зміст курсу реформ і відкритості Китаю зовнішньому світові, перспективи та можливі наслідки радикальних змін для Китаю і світової спільноти загалом.

Досліджуються актуальні проблеми теорії й практики сучасного парламентаризму. Особлива увага звертається на історичну еволюцію парламентаризму, його теоретичні засади, різні аспекти організації та діяльності сучасних парламентів, а також обгрунтовуються важливість і необхідність проведення курсу на їх зміцнення як неодмінної умови демократичного розвитку кожної країни, зокрема, і світового співтовариства в цілому.

Розглянуто суспільство як цілісну систему зв'язків і відносин людей, сутність, структуру, місце та роль у суспільстві соціальної та політичної сфер. Висвітлено історію розвитку соціально-політичної думки, зокрема, стародавніх країн Сходу, епохи Нового часу, у період буржуазного лібералізму та елітаристських концепцій у XVIII - початку ХХ ст., а також у Росії та Україні. Розкрито сутність і технологію політичної влади. Особливу увагу приділено аналізу політичної системи суспільства, у т.ч. політичних партій, громадських організацій, об'єднань і рухів та їх ролі у політичній системі, політичної свідомості та політичної культури як елементів системи, а також правових принципів і норм забезпечення її життєдіяльності. Визначено особливості структури і функціонування політичної системи України.

На грунті порівняльного аналізу розглянуто вітчизняний та зарубіжні інститути президентства (в межах президентської форми правління на прикладі США, президентсько-парламентської форми правління V Республіки у Франції та парламентської форми правління на прикладі ФРН); виявлено загальні риси та специфіка діяльності цих політичних структур; здійснено спробу з'ясувати оптимальні шляхи функціонування інституту президентства в Україні на сучасному етапі.

Пропонується концепція значимості соціально-правової держави Німеччини у стабілізації суспільства перехідного типу. Робиться висновок про те, що стабільність політичної системи Німеччини, стійкість сприйняття нею нових реальностей обумовлюється насамперед демократичним соціально-правовим характером держави, значимість ролі якої визначається історичною традиційністю сильної державної влади і специфічністю повоєнного періоду, зокрема, впливом зовнішньополітичного та економічного чинників. Соціальна державність стала головною умовою прогресу німецького суспільства повоєнного періоду, а також основою модернізаційних процесів кінця ХХ ст.

Монографію присвячено проблемі діяльності професійних спілок за умов тоталітарної системи. Висвітлено специфіку реалізації їх виробничо-масової, виховної та захисної функцій, розкрито механізм підпорядкованості масової громадської організації волі та інтересам тоталітарної держави. Показано гіпертрофію господарсько-організаторської діяльності професійних спілок і видозміну їх соціального призначення.

Розглядається генеза поглядів Ю.Бачинського на суспільство та державу, право та владу, обгрунтування ним необхідності й неминучості відродження соборної Української держави, його бачення місця і ролі партій у політичному житті України. Повідомляється, що Ю.Бачинський був одним з перших в історії української політичної думки, хто почав розробляти самостійницьку науково-обгрунтовану концепцію українського державотворення.

Розглянуто історію поняття "фракція", функції парламенту та фракцій, правовий статус та організацію фракцій, зокрема, права та обов'язки фракцій та їх членів, функції позафракційних та парламентських груп, демократичну структуру та розподіл роботи, робочі кола та групи, правління фракції, фракційну адміністрацію. Особливу увагу приділено урядовим та опозиційним фракціям, взаємовпливу фракцій і партій, їх правовому розділенню.

Запропоновано глибокі теоретичні підходи до аналізу державної політики, починаючи з визначення проблеми, цілей та знарядь політики і до її втілення в життя, а також оцінок її політичних, економічних та соціальних наслідків. Зроблено опис розвитку аналізу політики та його особливостей у Канаді, який поєднується з обговоренням питань аналізу політики з урахуванням нових поглядів на роль ідей, експертизи, демократії і сучасної держави в контексті "цілісної картини" міжнародного політичного, економічного, екологічного та технологічного становища.

Висвітлено міжнародний досвід та вітчизняну наукову спадщину, зроблено порівняльний аналіз новітніх концептуальних підходів і практики діяльності партій у процесі трансформації політичної системи України. Значну увагу приділено перспективним шляхам модернізації багатопартійності у складних умовах сучасного розвитку українського суспільства. Надано рекомендації щодо вдосконалення партійної системи і підвищення її ролі в політичному житті держави.

На основі праць видатних істориків України (М.С.Грушевського, М.П.Драгоманова, М.Костомарова, В.Липинського, В.Антоновича) вперше здійснено спробу комплексного аналізу національних традицій державотворення у контексті історичних, наукових, республікансько-демократичних, автономістських традицій та самостійницьких прагнень. Відображено соціальний досвід добротворення, благодійності та гуманізму в Україні з початку їх зародження до сьогодення.

Представлен нетрадиционный авторский взгляд на смысл жизни и его существование. Дана характеристика взаимодействия возможностей членов общества с точки зрения достижения высшей цели существования человечества, в частности, общая характеристика доступности удовлетворения потребности человека (доступность необходимого (продукта), доступность потребности, доступность удовлетворения потребности в продукте). Рассмотрены истинные и ложные потребности человека, основные аспекты элементарного человеческого общества, проблемы взаимодействия гражданского общества и государства, представлена характеристика бюрократических монополий. Освещены либерально-демократический и марксистский подходы к решению проблемы взаимодействия гражданского общества и государства.

Розроблено системологічну концепцію становлення соціальної, правової держави в Україні за умов всебічного реформування соціальної сфери та формування громадянського суспільства. Простежено еволюцію ідеї соціальної, правової держави. Розкрито політичні та правові аспекти її реалізації в Україні. Охарактеризовано стан і перспективи розвитку системи соціального законодавства. Визначено шляхи конституційно-правового забезпечення принципів соціальної, правової держави у суспільстві перехідного типу. Проаналізовано політико-правові проблеми взаємодії громадянського суспільства та соціальної, правової держави.

Досліджено генезис, суть і роль партій, формування партійної системи у сучасній Україні. Висвітлено міжнародний досвід та вітчизняну наукову спадщину. Зроблено порівняльний аналіз новітніх концептуальних підходів і практики діяльності партій у процесі трансформації політичної системи України.

Рассмотрена одна из центральных проблем политической науки - проблема функционирования политической системы и, в частности, функционирования института президента Итальянской Республики. На основе большого фактологического материала проанализированы традиции поста президента, конституционно-правовая и реальная позиция президента, проблемы его ответственности, способ выбора и компетентности президента.

Раскрыты основные положения социал-демократической теории, а также проанализированы ее истоки и главные этапы развития. Рассмотрен исторический опыт демократического социализма от Первой мировой войны до принятия Годесбергской программы. Подчеркнуто, что только демократически организованное социально ориентированное общество, в основе которого лежат такие фундаментальные ценности как свобода, справедливость, солидарность, в состоянии решить проблемы, стоящие перед современным человечеством.

Розкрито загальні принципи самоорганізації, взаємодії держави, громадянського суспільства та громадянина (особистості). Визначено місце та роль громадського руху як формотворчого чинника суспільної системи, а також зміст і форми діяльності національної молодіжної неурядової організації. Висвітлено механізми активізації розвитку третього сектора в Україні.

Розроблено системологічну концепцію державного устрою України у контексті сучасних світових державотворчих процесів. Охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження державного устрою. Виявлено загальні закономірності, тенденції, особливості реформування і модернізації державного ладу та державного устрою України за умов незалежності, а також зміни парадигми національно-державного будівництва. Запропоновано політологічну концепцію удосконалення державного устрою України. Комплексно досліджено історію теоретичного осмислення державного устрою як політичного інституту та здійснено її періодизацію. Осмислено досвід організації державного устрою України у ХХ ст., а також проаналізовано його концептуальні засади та чинники. Уточнено визначення держави та державного устрою у єдності субстанційних та інституційних сутнісних виявів. Значну увагу приділено основним гарантіям сучасного державного устрою нашої держави, заходи щодо його всебічного реформування, удосконалення та збереження унітарності України. Визначено основні напрями реформування адміністративно-територіального устрою нашої держави, в основі якого - вирівнювання статусу адміністративно-територіальних одиниць, а також поділ території України на регіони.