Проведено порівняння компенсаційних пакетів викладачів і співробітників корпорацій. Опитано 125 педагогів і 141 представника корпоративного сектора. Результати дослідження показали, що середньостатистичний компенсаційний пакет складається з: 60 % - заробітна плата, 10 % - бонуси та 30 % - інші складові. У корпоративному секторі найважливішим компонентом компенсаційного пакета є медичне страхування співробітника, на другому місці - медичне страхування членів родини співробітника. Найменш привабливим пунктом пакета стало навчання та тренінги. Для педагогів найважливішим пунктом пакета також є медичне страхування, друге місце у рейтингу зайняло навчання та тренінги, що свідчить про важливість підвищення кваліфікації для викладачів. Продемонстровано, що преференції у складі компенсаційного пакета багато в чому визначаються сімейним статусом співробітника. Результати та висновки дослідження можуть бути корисними для керівників організацій під час формування компенсаційних пакетів і розробки стратегії заохочення та утримання персоналу.

Науково обгрунтовано економічну сутність освіти, встановлено її взаємозв'язок з соціально-економічним розвитком, розроблено пропозиції щодо посилення функціональної ролі освіти як фактора розвитку суспільства. Запропоновано розглядати освіту як сукупність економічних відносин, що виникають з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання результатів освітньої діяльності. Удосконалено систему оцінювання результатів соціально-економічного розвитку суспільства шляхом уведення в традиційний індекс людського розвитку показника розширення прав і можливостей людей, що відображає їх свободу вибору через рівень досягнутих політичних, економічних і громадянських свобод. Розкрито сутність соціально-економічних функцій освіти та виокремлено самостійну функцію модернізації суспільства, що полягає в мотивуванні економічних суб'єктів на здійснення суспільних перетворень та соціально-економічний розвиток через формування складових культурного та соціального капіталу. Проаналізовано зарубіжний досвід організації систем освіти та обгрунтовано рекомендації щодо вдосконалення системи освіти в Україні.

Запропоновано: ідею про формування зв'язку питомої величини бюджетного фінансування (у розрахунку на одного зарахованого абітурієнта) і середнього тестового бала зарахованих абітурієнтів; ідею про залежність номінальної плати, яка встановлюється за комерційне навчання, від величини цього середнього балу; ідею залежності величини індивідуальних знижок з цієї номінальної плати від індивідуального балу зарахованого абітурієнта. Запропоновано також ідею зміни схеми розрахунку вартості навчання. Автори вважають, що не тільки доходи університетів потребують великої прозорості та зрозумілості для суспільства, а й витрати університетів повинні бути відкриті для громадськості. Університети повинні публічно періодично, не рідше одного разу на рік, звітувати у своїх витратах з чітким зазначенням статей витрат, що перевищують певний мінімальний рівень, наприклад, одну тисячу гривень.

На основі узагальнення світового досвіду сучасного розуміння сутності компетентнісного підходу в освіті розглянуто питання існування в його межах циклічності. Викладено порівняльну характеристику основних моделей компетенцій за різними підходами, визначено рівні володіння компетенцією. Запропоновано суб'єктну модель компетентнісного підходу в освіті та ідентифіковано напрямки міжнародного співробітництва в цій сфері.

Запропоновано комплексну технологію аналізу даних щодо освіти, що об'єднує методи моніторингу, інформаційної та аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень у сфері вищої професійної освіти.

В сучасному глобалізованому світі сфера вищої освіти, як важливий чинник забезпечення міжнародної конкурентоспроможності кожної країни, зазнає кардинальних змін: зростають масштаби освіти, збільшується освітній термін, посилюється загальний характер вищої освіти. У провідних країнах очікувана тривалість усіх рівнів освіти наближається до 20 років (Фінляндія - 19,7, Ісландія - 19,5, Швеція - 19,2 роки і т. ін.). В середньому в країнах ОЕСР вона складає 17,5 років, а в 19 країнах ЄС - 17,7 років. Стрімко зростає чисельність студентів та частки населення з вищою освітою. З 1999 по 2010 рр. студентський контингент у світі збільшився на 91 % і сягнув з 93 до 178 мільйонів. Збільшення чисельності студентів спостерігається у всіх країнах, але найбільшою мірою - в країнах з перехідною економікою та країнах динамічного розвитку. Зростають показники залучення населення в систему вищої освіти: в Україні частка населення віком 18 - 25 років, яка перебуває в системі вищої освіти, складає 79 % цієї вікової групи, в РФ - 76 %. Найвищими в світі є показники Республіки Корея (103 %) та США (95 %). Частка населення з вищою освітою зростає зі зменшенням віку: вищу освіту має 35 % молоді віком 25 - 34 роки та всього 20 % населення віком 55 - 64 роки. Це означає, що вища освіта вже набуває не тільки масового, а й майже загального характеру. Важливою ознакою процесу інтернаціоналізації освіти є зростання чисельності іноземних студентів у світі в абсолютному та відносному вимірах. З 2000 по 2011 рік чисельність іноземних студентів зросла більше ніж удвічі (на 206 %). Лідерами світового ринку освітніх послуг виступають такі країни, як США, Об'єднане Королівство, Австралія, Німеччина, РФ, Південна Африка, Китай, Індія, Мексика, Малайзія та ін. Україна має великий потенціал і постійно збільшує чисельність іноземних студентів: в 2013 р. вже 65 тис. іноземців навчалось у країні. Про загострення конкуренції в глобальному освітньому просторі свідчить поява міжнародних рейтингів університетів, які стають ключовим засобом підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку освітніх послуг. Найбільш популярними на даний момент виступають: рейтинг Шанхайського університету ARWU (Китай), QS World University Ranking (Об'єднане Королівство), Webometrics Ranking of World University (Іспанія) та ін. Входження до світового та європейського освітнього простору для сучасної України означає: активна участь в Болонському процесі, розвиток міжнародної співпраці на рівні університетів та країни в цілому, розробку державної стратегії підвищення конкурентоспроможності українських університетів.

Рассмотрены вопросы формирования и реализации целей образовательной политики в контексте модернизации, ценности образования для общества и для индивидуума. Очерчены приоритеты образования для Украины.

Проаналізовано інформаційну та нормативну бази ринку освітніх послуг в Україні та порівняно з нормативно-правовими аналогами розвинених країн світу. Досліджено основні сучасні особливості інформаційного забезпечення освітньої галузі, основні джерела статистичної інформації ринку освітніх послуг. Висвітлено питання регулювання сфери освіти в Україні, охарактеризовано основні особливості Національної доктрини розвитку освіти, проведено її порівняльний аналіз із закордонними стратегічними документами розвитку ринку освітніх послуг Китаю, США. Обгрунтовано необхідність інформаційно-аналітичної підтримки у реформуванні сфери освіти, реформування нормативно-правової бази освіти в Україні відповідно до реалій сучасної політичної та економічної ситуації та потреб економіки держави.

Описано механізм інвестування вищої освіти за кордоном як приклад для покращання цих процесів в Україні. Результати показали, що не всі досліджені чинники мають прямий вплив або є придатними для українського населення через низький рівень доходів.

Узагальнено наукові погляди на економічну сутність управління освітніми процесами та дослідження теоретичних засад їх реалізації. Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття "управління" з позиції розгляду його як зміни, процесу та результату. Визначено сутність та значення управління в цілому та стратегічного управління якістю освіти, зокрема. Підкреслюється важливість дотримання основних принципів при здійсненні управління, забезпеченні його ефективності. Значну увагу зосереджено на пошуку шляхів, що забезпечують якість стратегічного управління. Висвітлено досвід інших країн щодо досягнення високої якості освіти та можливості його використання в Україні. Обгрунтовано пропозицію щодо систематизації управління якістю освіти та запропоновано формування єдиних освітніх стандартів для забезпечення найвищої якості освітнього процесу.

Узагальнено національний та світовий досвід оцінювання якості вищої освіти та навчально-виробничої діяльності освітніх організацій на основі акредитаційних критеріїв. Обгрунтовано, що серед існуючих підходів та моделей оцінювання якості вищої освіти певне місце посідає акредитаційна модель, критерії якої носять обов'язковий характер, закріплений на державному рівні через відповідні законодавчо-нормативні акти. Чинна в Україні модель акредитації освітніх організацій дає можливість оцінити, передусім, ресурсне забезпечення освітнього процесу та результати навчання особистостей, при цьому залишаючи поза увагою оцінювання усіх інших результатів вищої освіти та задоволеності вимог усіх зацікавлених сторін. Натомість акредитаційні моделі оцінювання якості вищої освіти інших країн світу оцінюють як процеси та ресурси, так і відповідність отриманих результатів встановленим цілям. Такий підхід до оцінювання забезпечується шляхом проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання якості вищої освіти. Одержані результати досліджень можна застосовувати в подальшому для розроблення системи критеріїв та показників оцінювання якості вищої освіти та навчально-виробничої діяльності освітніх організацій та їх конкретизації.

Проаналізовано структуру глобального освітнього середовища. Наголошено на розкритті взаємозв'язків між основними суб'єктами й елементами глобального освітнього середовища.

Проаналізовано ключові чинники успіху в глобальній конкуренції на ринку освітніх послуг і ринку знань, розглянуто основні відмінні риси університетів, що належать до групи найсильніших у світі, які визначають як "університети світового класу". Посилення конкуренції у сфері вищої освіти, переведення її на глобальний рівень вимагають від університетів в різних країнах все більше впроваджувати в свою діяльність принципи ринковоорієнтованого управління, постійно вдосконалювати свою діяльність за всіма її напрямами. Вивчення досвіду лідерів галузі, аналіз їх сильних сторін, ідентифікування ключових факторів успіху на ринку, ознайомлення з кращими практиками, методами та інструментами є важливими напрямами маркетингових досліджень та конкурентного аналізу для будь-якої організації в умовах висококонкурентного ринку, яким сьогодні стає і ринок освітніх послуг. Розглянуто інші важливі для підвищення глобальної конкурентоспроможності вищого навчального закладу чинники.

Досліджено розвиток вищої освіти на глобальному ринку освітніх послуг та України і розроблено науково-практичні рекомендації щодо удосконалення напрямів трансформації системи надання освітніх послуг в контексті забезпечення міжнародної конкурентоздатності національної економіки. Висунуто та перевірено гіпотезу щодо впливу домінант розвитку вищої освіти на макроекономічні показники країн світової економіки за умов глобального ринку освітніх послуг. Математично доведено, що саме рівень інтелектуалізації національної економіки, інвестиції та фінансування НДДКР визначає здатність науково-інноваційного потенціалу країни до експорту освітніх послуг як вагомого фактора збільшення національного доходу за умов посилення конкуренції між мега-регіонами світу на глобальному ринку освітніх послуг. Запропоновано метод кількісного оцінювання ступеня інтернаціоналізації вищої освіти та розроблено систему кластерізації країн світу з визначенням характерних ознак кожного з п’яти кластерів. Досліджено генезу детермінант та домінант розвитку вищої освіти у відповідності до етапу формування глобального ринку освітніх послуг. Проаналізовано сучасний стан розвитку глобального ринку освітніх послуг. Визначено структурні зміни в основних сегментах ринку та виявлено загальносвітові тенденції та європейські пріоритети у розвитку масовості та інноваційності вищої освіти. Оцінено фактори виливу на розвиток інформатизації освітніх послуг в країнах світу й України. Здійснено систематизацію пріоритетних форм та механізмів міжнародного партнерства у сфері вищої освіти в контексті поглиблення міжнародної інтеграції та стратегічного розвитку країн з трансформаційною економікою. Визначено стан розвитку вищої освіти України в контексті глобальних викликів. Запропоновано вдосконалення стратегії інноваційного розвитку національної економіки через трансформацію системи вищої освіти в контексті одержання конкурентних переваг на глобальному ринку.

Показано, яку роль відіграють масові відкриті онлайн-курси в організації системи дистанційного навчання. Дано оцінку топовим світовим ресурсам у сфері онлайн-освіти за такими критеріями, як кількість зареєстрованих слухачів, кількість курсів, розмір інвестицій, провідні інвестори та партнери. Наведено аргументи, чому лідером у ніші постачальників масових відкритих онлайн-курсів є освітня платформа "Coursera", яка налічує декілька десятків глобальних навчальних центрів у різних країнах світу. Встановлено, що найкращі альтернативні рішення в підготовці школярів і студентів пропонує некомерційний освітній ресурс - "Академія Салмана Хана". Обгрунтовано індикатори оцінки якості та ефективності масових відкритих онлайн-курсів. Перший з них стосується завершеності курсу, другий - категорії, осіб, які відвідують онлайн-платформи. Встановлено: незважаючи на мету впливу на малоосвічені верстви населення, слухачами онлайн-курсів в основному є особи з базовою вищою освітою та відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, які у фінансовому відношенні істотно виділяються. Ще одним індикатором якості запропоновано вважати рівень відкритості та доступності курсу. На відміну від оффлайну його може переглянути і прокоментувати незлічена кількість викладачів, студентів, експертів у різних галузях знань з різних куточків світу і дати свою суб'єктивну оцінку. Визначено шляхи фінансового утримання більшості впливових освітніх платформ, які передбачають розвиток корпоративної філантропії та монетизацію пропонованих освітніх продуктів і послуг, завдяки отриманню коштів за надані сертифікати, плати підприємців за проведення власних курсів-тренінгів, отримання коштів за індивідуальне репетиторство та консультування, дохід від ліцензування навчальної платформи чи її продажу роботодавцям або іншим освітнім установам та ін. Визначено перспективні стратегії включення МВОК у глобальну освітню систему.

Досліджено роль податкових пільг у фінансовому забезпеченні сфери вищої освіти. Проаналізовано практики застосування освітніх податкових пільг в Україні та світі, пошук взаємозв'язку між обсягами надання таких пільг і витратами на оплату послуг освітніх установ від приватних джерел. Наведено досвід застосування таких пільг в Україні, зокрема проаналізовано динаміку надання освітніх податкових пільг з ПДВ і ПДФО. Встановлено проблемні моменти, пов'язані з оцінюванням ефективності та стимулюючого впливу даного інструменту в Україні. Оскільки наслідком застосування податкових пільг є втрата доходів державного бюджету, у світовій практиці вони кваліфікуються як податкові витрати та прирівнюються до альтернативної форми прямих бюджетних витрат. На основі аналізу обсягів податкових витрат у сфері освіти в США, Канаді, Кореї, Великобританії, Іспанії та Німеччині доведено наявність взаємозв'язку між наданням освітніх податкових пільг і приватними витратами у сфері вищої освіти.

Рассмотрена роль заработной платы в управлении качеством в высших учебных заведениях и ряд вопросов, связанных с координацией качества труда и размерами заработной платы. Качество образования напрямую зависит от качества преподавателя. Отмечено, что в целом, понятие качество в любой области выражает соответствие определенным стандартам, и чем ближе к стандарту параметры, характеризующие работу преподавателя, тем выше качество. Личный материальный стимул является одним из основных факторов, влияющих на качество. Даны определенные рекомендации для определения новых показателей качества, которые будут использоваться для дифференциации заработной платы с использованием экспертных систем. Подчеркнута важность применение методологий по оцениванию деятельности преподавателя по поставленным оценкам будут восприняты студентами объективно и снимет вопросы субъективных вмешательств.

Поставлена задача распределения ранжированных объектов по меньшему числу других объектов. Первые объекты названы объектами первого рода, вторые объекты - объектами второго рода. Рейтинг совокупности объектов первого рода, входящих по признаку принадлежности в объект второго рода, предложено рассчитывать через процедуру взвешенного агрегирования, которая представляет собой произведение числа вышеуказанных объектов первого рода на средний весовой коэффициент, вычисляемый через средний ранг (рейтинг) совокупности объектов первого рода. В качестве примера такой задачи приводится задача распределения ранжированных университетов мира по одному из глобальных рейтингов по странам мира. Задача распространена на расчет интегрального ранга (рейтинга) для произвольного числа ранжировок разных объектов первого рода, распределенных по заданному количеству объектов второго рода.

Мета роботи - дослідження глобального партнерства як засобу підвищення якості освіти у світі в умовах забезпечення сталого розвитку. Проведене дослідження дозволило визначити сутність та особливості глобального партнерства з метою підвищення якості освіти у світі, місію, принципи та цілі діяльності Global Partnership for Education (GPE), проаналізувати основні показники діяльності GPE у 2013 - 2017 рр. Виявлено, що завдяки глобальному партнерству щодо підвищення якості освіти у світі відбулося зростання кількості дітей, що отримують освіту, збільшилося фінансування освіти та підвищилася її якість. Основними стратегічними завданнями залишаються забезпечення подальшого зростання кількості дітей, що отримують освіту, вирішення гендерних проблем у сфері освіти, необхідність підвищення рівня підготовки вчителів, ефективне використання фінансових ресурсів та подальший розвиток глобального партнерства у сфері освіти з метою залучення більшої кількості партнерів. Перспективами подальших досліджень у даній сфері є аналіз особливостей діяльності Global Partnership for Education в різних країнах.

Процес глобалізації, який зараз активно відбувається в усьому світі, не залишив поза увагою і таку сферу, як вища освіта. Швидкі зміни в економічній, політичній, культурній, релігійній та інших сферах тягнуть за собою зміни і в процесі підготовки спеціалістів, які в майбутньому будуть обслуговувати ці ж сфери. У зв'язку з цим по всьому світові галузь вищої освіти знаходиться в стані невизначеності. Головним завданням вищих навчальних закладів сьогодні є здатність в мінімальні терміни надати студентам необхідні знання й навички для ефективного використання їх у практичній роботі. Розглянуто світові тенденції розвитку вищої освіти, які допоможуть визначити напрямок розвитку цієї сфери в Україні. Розглянуто ймовірні моделі побудови майбутніх університетів. Зроблено висновок, що національним закладам вищої освіти (ЗВО) треба дуже уважно слідкувати за світовими трендами розвитку вищої освіти й адаптувати їх до власної політики.