Проаналізовано проблеми, що стоять перед громадянським суспільством України в контексті євроінтеграції, з урахуванням думок і поглядів європейських учених і політиків, а саме: формування політичної та правової культури громадян України, які б відповідали вимогам сучасного європейського демократичного суспільства; боротьба проти жорстокого поводження правоохоронних органів із громадянами; захист прав національних меншин; захист прав жінок і дітей; підвищення довіри до судової системи; протидія корупції; подолання екстремізму серед населення; розвиток місцевої та регіональної демократії.

Приведен анализ различных сторон проблемы социальной адаптации личности в условиях информатизации общества.

Наведено аналіз різноманітних сторін проблеми соціальної адаптації особистості за умов інформатизації суспільства.

The paper considered the analysis of the various problem of social adaptation of the personality in conditions of social information influence.

Досліджено соціальну відповідальність як чинник розбудови громадянського суспільства. Аналіз соціальної відповідальності здійснено на основі концепції духовно-практичного освоєння світу в контексті суб'єкт-об'єкт-суб'єктних відносин між суб'єктами діяльності. Доведено, що соціальна відповідальність притаманна індивідові особистісного рівня розвитку сутнісних сил, мотивованого соціальним інтересом. Встановлено, що соціальну відповідальність людина має нести перед суспільством загалом і перед майбутніми поколіннями зокрема. Соціальну відповідальність досліджено у взаємозв'язку з дискурсивно-комунікативними практиками, формуванням громадянських суспільств у Європі та Україні. Обгрунтовано необхідність децентралізації влади та передачі значного обсягу повноважень місцевим громадам, що сприятиме формуванню соціальної відповідальності громадян за процеси самоврядування. Проаналізовано роль таких чинників розбудови громадянського суспільства в Україні, як посилення соціальної відповідальності держави та її органів, політиків і громадських діячів, органів місцевого самоврядування, бізнес-еліти, політичних партій, громадських організацій і християнських церков. Показано, що розбудова громадянського суспільства в Україні можлива лише за наявності критичної маси соціально відповідальних особистостей, подолання кланової та корпоративної вигоди певних соціальних груп і формування соціального інтересу в суспільних суб'єктів.

Проаналізовано нову роль суспільних і гуманітарних наук у контексті стимулювання міждисциплінарних досліджень та інноваційної діяльності через Програму ЄС "Горизонт 2020". Визначено основні напрямки розвитку соціально-гуманітарних наук України для активізації інноваційних процесів за умов євроінтеграції. На прикладі функціонування соціально-економічного кластеру у складі національної технологічної платформи "Агропродовольча" досліджено кростематичну функцію соціально-гуманітарного знання в побудові інноваційно-орієнтованого, сталого та інклюзивного суспільства.

Охарактеризовано комунікативний зв'язок художньої літератури та соціуму в просторі сучасного інформаційного суспільства. Зазначено, що сучасні тексти художньої літератури представляють не послідовно розташовані логічно усвідомлювані судження, а певну смислову суму, яка існує в індивідуальному просторі нелінійного часу, що обумовлено впливом особистості інтерпретатора.

Обгрунтовано відмінні характеристики постіндустріального суспільства та визначено передумови розвитку й ознаки економіки знань.

Розглянуто інформаційне суспільство як феномен сучасної культури. Вивчено проблеми та протиріччя генезису сучасної цивілізаційної ситуації. Проаналізовано вплив глобалізаційних процесів на систему людина - суспільство - природа. Охарактеризовано освіту в контексті сучасних цивілізаційних змін. Обгрунтовано синергетичний і холістичний підходи як методологічну основу модернізації освіти.

Розглянуто мультикультуралізм як предмет міждисциплінарного аналізу в більшості соціальних наук, які займаються питанням природи сучасних суспільств, методами впливу на динаміку соціально-політичного розвитку та ін. Зазначено, що значний ступінь дискусійності навколо проблем культурного розвитку, соціальної рівності, політичної доцільності, економічної раціональності не дозволяє сформулювати універсальне визначення мультикультуралізму. Мультикультуралізм трактується як форма теоретичної концептуалізації зростання культурного плюралізму сучасних спільнот, як проблема комунікації, як напрям розвитку соціально-політичної теорії.

Проведений аналіз понять та сутнісних характеристик постіндустріального суспільства, котрі породжені новими вимірами антропологічної та світоглядної проблематики. Подано порівняння трактувань інформаційного та постіндустріального суспільства. інформаційне суспільство пропонується розглядати як етап розвитку суспільства, що характеризується всебічною інформатизацією соціальних структур і приходить на зміну постіндустріальному. Виділено ряд ознак, на основі яких постіндустріальне суспільство відрізняється від попередніх етапів суспільного прогресу. Автор наголошує на принципових трансформаціях світоглядного характеру, останні впливають на руйнування класичних суспільних структур та уявлень. Стверджується необхідність розширення та поглиблення антропологічних досліджень, що є зумовлено самою специфікою постіндустріального етапу розвитку.

Розглянуто, яке місце організації громадянського суспільства (неурядові організації) посідають в економіці та на ринку праці країн світу, в тому числі найрозвинутіших, а також в Україні. Наведено можливості використання резервів розвитку українських неурядових організацій для стимулювання економічного зростання та зайнятості.

В контексті теорії "суспільства ризику" У. Бека розкрито новітні тенденції вимушеної міграції в Україні. Під основними ознаками вимушеності запропоновано розуміти відсутність позитивної мотивації для переміщення, а також зміну умов проживання, за якої виникає реальна загроза безпеці життєдіяльності за відсутності близької перспективи нормалізації ситуації. Наслідки гуманітарної катастрофи на Сході країни матимуть довготривалий характер, тому першочерговим завданням є вироблення основ єдиної державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб. Необхідне вироблення двох різних підходів до розселення і працевлаштування: для осіб, які не схочуть змінювати теперішнє місце проживання, та для осіб, які після нормалізації ситуації планують повернутися до свого краю.

Віртуальна реальність стає невід'ємною стороною технологічних, економічних, політичних, соціально-організаційних та інших суспільно значущих процесів. Застосування поняття віртуальної реальності поширюється на такі феномени як "віртуальний уряд", "віртуальний банк", "віртуальні гроші", "дистанційне навчання", "віртуальна політика", "віртуальна економіка", а також "віртуальне суспільство" як таке. Інтернет-комунікація, з одного боку знімає деякі бар'єри, що можуть виникнути в особистісній комунікації віч-на-віч, а отже, полегшує її, а з другого - знижує рівень відповідальності за зміст комунікації, а тому деіндивідуалізує її. Разом з тим, Інтернет-комунікація надає особам широкий спектр соціальної підтримки, якої вони потребують, включаючи, окрім іншого, Інтернет-дискусії та Інтернет-форуми з різноманітних соціальних та екзистенційних питань. Гуманістично орієнтована мобільна комунікація з віддаленим абонентом як правило гуманізує й суспільний простір навколо тут-присутнього комуніканта. Загалом же, віртуальна комунікація сприяє формуванню не лише загальнонаціональних, але й глобальних рухів за справедливість у різних сферах суспільного життя, призводить до позитивних змін у житті суспільства.

Розглянуто такі соціальні контексти мережевого суспільства: мережева економіка, ринок праці, трансформація соціабельності та комунікації. Отже, мережеве суспільство - це соціальна структура, що грунтується на мережах, приведених у дію інформаційними та комунікаційними технологіями, в основі яких лежить мікроелектроніка та комп'ютерні мережі, які генерують, обробляють та розповсюджують інформацію на підставі знань, акумульованих у вузлах мереж. Динаміка розвитку мережевого суспільства та його аксіосфери у наукових працях М. Кастельса подана крізь призму соціальних контекстів та вимірів соціальних трансформацій. Запропоновано тезу, що потенційними детермінантами ціннісної парадигми мережевого суспільства можуть бути: глобальна мережа, центральний елемент мережевого суспільства, інформаціоналізм, глобалізація, інтерактивний гіпертекст та реальна віртуальність. Встановлено, що у новому соціумі домінує культура реальної віртуальності, яка й формує ціннісне уявлення людини про навколишній світ. Якщо архітектоніка мережевого суспільства подана як мережа, логічно припустити, що і його аксіосфера теж має мережеву архітектоніку. Подальші розвідки у цьому напрямі можуть бути корисними для розв'язання широкого спектра проблем, пов'язаних з онтологічним статусом аксіосфери суспільства постмодерну.

Проаналізовано становлення і перспективи розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, які є важливою складовою розвитку інноваційного суспільства та зроблено акцент на соціокультурному змісті цього виду технологій. В інноваційному суспільстві створюються сприятливі умови для розвитку нових технологій. Але разом із тим, суспільство змушене швидко адаптуватися до прискорених темпів науково-технологічного розвитку. Слід також підкреслити, що центром соціальних змін стає сфера соціальних технологій, а вплив виробничих - послаблюється. Дослідники все частіше відмічають, що нове суспільство базується на соціальних та інтелектуальних технологіях. Стосовно того, які наслідки слід очікувати в майбутньому від неконтрольованого використання саме інформаційно-комунікаційних технологій, існують різні точки зору. Деякі з них вже проявилися: найгіршим є те, що інформаційно-комунікаційні технології є потужним засобом впливу як на суспільну, так і на індивідуальну свідомість. Наслідки цього впливу ми вже відчули на собі в такій непростій ситуації, яка склалася в нашій країні в останні роки. Безсумнівні успіхи високих технологій зміцнюють нашу віру в їх потенціал щодо покращання якості життя людей. Головне, про що слід пам'ятати: тільки сама людина є творцем власного майбутнього і жодній технології не під силу зробити те, на що здатна людина.

Розкрито сутність інформації як соціально-філософського поняття в онтологічному, гносеологічному, праксеологічному, комунікативному й аксіологічному аспектах. Виділено стадії філософського осмислення та сформульовано синтетичне визначення інформаційного простору суспільства. Розглянуто специфіку суб'єкт-суб'єктних, суб'єкт-об'єктних та суб'єкт-об'єкт-суб'єктних відносин. Виділено типи інформаційних систем у глобальному вимірі, особливості їх відтворення. Інформаційну систему представлено єдністю процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання. Охарактеризовано режими функціонування та розвитку інформаційного простору суспільства. Проаналізовано сучасний стан інформаційного простору українського суспільства та детермінанти оптимізації його розвитку.

Проаналізовано теоретичні підходи та чинники громадянського поступу українського суспільства в контексті зарубіжного та вітчизняного соціально-філософських дискурсів. Громадянський поступ розглядається як творчий процес, зміст якого впливає на всі сфери суспільного життя і реалізується під впливом спектру чинників, які відображають тенденції суспільної трансформації.

Статтю присвячено пошукові ефективних способів поєднання індивідуальних та загальнолюдських цінностей в українській філософській думці. Йдеться про філософію серця та нагальну необхідність розповсюдження її світоглядного змісту в умовах становлення громадянського суспільства в Україні. Автор прагне довести здатність гречністю одухотворювати потойбічний, зовнішній, байдужий світ. Окреслено можливості кордоцентризму впливати на історичні події з метою невпинної гуманізації культурно-антропологічного простору.

Розглянуто вплив глобальної культури на формування ціннісно-смислових установок перехідного суспільства. Проаналізовано причини їх виникнення та загрози, які посилюють соціокультурне відчуження та соціальну пасивність.

Комплексно досліджено соціально-професійні плани сучасного українського студентства за умов "суспільства ризику". Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до аналізу суспільства ризику, а також до студентства як суб'єкта суспільства ризику. Запропоновано концептуалізацію професійних ризиків з виокремленням ризиків середовища та діяльнісних ризиків. Вивчено роль ВНЗ у формуванні соціально-професійних планів та ризик-капіталізації професійних стратегій сучасної молоді. Проаналізовано особливості професійних ризиків українського студентства за умов сучасного "суспільства ризику". Досліджено роль студентства як соціокультурної спільноти в конституюванні, мультиплікації та загостренні професійних ризиків. Проаналізовано простір соціально-професійних планів українського студентства. Досліджено типології ризик стратегій. Виокремлено стратегію ігнорування професійних ризиків, а також страхування та протистояння цим ризикам. Викладено пропозиції щодо парадигмальних, концептуальних та операціональних можливостей подальшого вивчення феноменів професійних ризиків за сучасних українських умов.

Досліджено передумови становлення та розвиток концепцій інформаційного суспільства від формування теорії постіндустріалізму до сучасності. Здійснено критичний аналіз та теоретичне осмислення змін, викликів і загроз, що постають у процесі формування інформаційного суспільства у світовій філософській і політичній думці. Проаналізовано світовий досвід формування та розвитку інформаційного суспільства та його вплив на політичні процеси. Вивчено розширення інформаційних прав і свобод у контексті євроінтеграційних процесів. Розглянуто вплив поширення сучасних інформаційно-комунікативних технологій на характер і основні тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні. Визначено загальні закономірності активізації громадянської участі та специфіку їх реалізації в Україні.