Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.11-5

Рубрики:

Пульпіти

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены анатомическое и гистологическое строение и функциональные особенности пульпы зуба. Установлены основные дифференциально-диагностические признаки различных форм пульпита, показаны причины и механизм развития воспалительного процесса. Представлены современные методики обезболивания при пульпите, приведена систематическая и клиническая характеристика отечественных и зарубежных анестезирующих препаратов. Изложены все известные методы лечения пульпита (биологический, витальная пульпотомия и пульпэктомия, а также девитальный и физический методы лечения). Представлено детальное описание основных эндодонтических этапов лечения, особенно пломбирования корневых каналов филерами, силерами, гуттаперчей. Приведена классификация пломбировочных материалов, охарактеризованы их свойства. Значительное внимание уделено изучению типичных врачебных ошибок, допущенных при лечении пульпита. Установлены их причины, предложены методы устранения осложнений и эффективные средства профилактики.

Визначено наявність мікобактерій у тканині навколозубних вогнищ інфекції та нирок за результатами бактеріоскопічного дослідження матеріалу від 26-ти померлих людей. Установлено: більшість обстежених, у яких виявлено радикулярні кисти, також мали кисти у нирках; за даними бактеріоскопічного дослідження у кистах як у навколозубних, так і у ниркових персистують мікобактерії. Паралельне виявлення мікобактерій у навколозубних вогнищах інфекції та нирках відзначено майже у третини спостережень. Утворення радикулярних кист можливо є одним із захисних механізмів організму людини відносно мікобактерій.

Доведено, що захисний епітеліоподібний шар на поверхні гіпертрофованої частини пульпи зуба у разі хронічного гіпертрофічного пульпіту (ХГП) утворюється внаслідок адаптаційної реакції сполучної тканини пульпи зуба у відповідь на хронічне механічне, фізичне та хімічне подразнення. Установлено, що джерелом утворення епітеліоподібного захисного шару на поверхні гіпертрофованої частини пульпи зуба є фібропласти. Виявлено, що коренева частина пульпи зуба у випадку ХГП зберігає свою нормальну морфологічну структуру, що доводить доцільність лікування даної патології за методом вітальної ампутації. Уперше за умов клініки досліджено ефективність лікування зазначеної хвороби за цим методом з використанням як лікувальної прокладки пасти на основі композиції "Діоцинкохім".

Наведено дані особливостей механічної підготовки кореневого каналу (КК) при екстирпаційному методі лікування пульпіту, що складається із створення механічним шляхом за апікального вільного простору, який дозволяє надійно обтурувати верхівкову частину КК зуба. Рекомендується з метою попередження виникнення хронічного одонтогенного осередку запалення муміфікація пульпи в системі дельтовидних розгалужень КК зуба.

Вивчено морфологічні та імуногістохімічні особливості пошкодження слизової оболонки губи (СОГ) та пульпи зуба (ПЗ) у разі впливу фотополімеризації (ФП) з використанням різних світлофільтрів (червоного, оранжевого, зеленого, блакитного), а також динаміки репаративного процесу в них. Показано, що після опромінення ФП в СОГ та ПЗ мають місце мікрогемодинамічні та реологічні порушення в поєднанні з дистрофічними, некробіотичними та запальними змінами на фоні зниження обмінно-синтетичних процесів. Імуногістохімічне дослідження показало, що під впливом опромінення ФП в стромі виникає набухання, гомогенізація та осередкова фрагментація філогенетично більш молодого колагену III типу. Колаген базальних мембран епітелію і судин (IV тип) є високо чутливим до опромінення ФП.

Наведено результати використання факторного і покрокового дискримінантного аналізу для визначення найбільш інформативних методів вияву ініціальних зрушень у пародонті у разі розвитку в ньому запального процесу. Встановлено лідируюче місце цитологічних показників, а саме: стійкості епітелію ясен та індексу диференціювання клітин. Розроблено діагностичний алгоритм, який дозволяє діагностувати гінгівіт на ранній стадії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.11-2

Рубрики:

Пульпіти

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 128-ми пацієнтів проведено оцінку віддалених результатів лікування генералізованого пародонтиту з використанням запропонованих методів комплексної корекції. Установлено, що застосування запропонованої диференційованої вазокоригувальної терапії дозволяє досягнути у віддалені терміни (2 роки) стабілізації процесу в середньому у 85,4 % пролікованих, що на 14,6 % вище в порівнянні з традиційною методикою.

Изучена терапевтическая эффективность мембраностабилизирующего препарата тиотриазолина в комплексной терапии генерализованного пародонтита у лиц с сердечно-сосудистыми заболеваниями. Получен выраженный лечебный эффект, который подтверждался снижением индексов ПМА, гигиенического индекса Федорова - Володкиной, увеличением времени образования гематомы (проба Кулаженко), субъективным уменьшением или исчезновением боли, ощущения жара и отека десен.

Изучение в сравнительном аспекте эффективности назначения озоно- и магнитотерапии в комплексном лечении 60 больных генерализованным пародонтитом на фоне мочекаменной болезни показало, что озонотерапия оказывает более выраженное противовоспалительное и ангиопротекторное действие, чем магнитотерапия.

Вивчено мікроциркуляторні порушення у яснах хворих на хронічний генералізований пародонтит (ХГП) на тлі цукрового діабету (ЦД) II типу. Розроблено та впроваджено комплексний спосіб патогенетичного лікування ХГП у таких хворих з використанням лікувальної композиції діоцинкохім і пасти на її основі. Установлено мікроскопічні та субмікроскопічні зміни судин ясен, характерні для мікроангіопатії. Досліджено динаміку структурної перебудови судин мікроциркуляторного русла ясен у процесі лікування. За результатами клінічних і морфологічних досліджень одержано дані, які свідчать про ефективність клінічного застосування композиції діоцинкохім і пасти на її основі як засобу, що покращує мікроциркуляторні процеси, має протизапальну дію та прискорює репаративну регенерацію тканин пародонта у хворих на ХГП на тлі ЦД.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.11

Рубрики:

Пульпіти

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 48 больных с хроническим генерализованным гингивитом и 52 больных с генерализованным пародонтитом с различными клиническими проявлениями заболевания проведено изучение эффективности предложенных схем дифференцированного применения антибактериальных и иммуномодулирующих средств в комплексном лечении. Установлено, что сокращению сроков лечения и повышению общих результатов способствовало назначение на базе традиционной антимикробной терапии больным с хроническим катаральным гингивитом 5 % линимента циклоферона и парентеральное использование циклоферона у больных с легким (латентным) течением генерализованного пародонтита. У больных с тяжелым (прогрессирующим) течением пародонтита обосновано применение лечебного комплекса, включающего иммуномодулятор полиоксидоний и антибиотик амоксиклав. Разработаны количественные критерии sICAM-1 для мониторинга воспалительного процесса в пародонте, выбора и прогнозирования эффективности иммуномодулирующей и антимикробной терапии.

С целью изучения эффективности комплексного лечения генерализованного пародонтита (ГП) II - III степени было обследовано 123 больных. В результате проведенного исследования установлено, что реабилитация больных ГП должна осуществляться с обязательным участием пародонтологов, ортопедов-стоматологов и хирургов-стоматологов на всех этапах проводимого лечения. Диспансерное наблюдение необходимо проводить с учетом глубины и интенсивности патологического процесса не реже чем каждые 6 месяцев с обязательным участием гигиениста-стоматолога. Консервативное лечение и шинирование зубов не обеспечивает реальной стабилизации патологического процесса при ГП II - III степени, а в ряде случаев способствует бессимптомному прогрессированию деструкции костной ткани. Хирургические вмешательства, предусматривающие тщательное удаление патологически измененных тканей из костных карманов с последующим их замещением остеокондуктивными материалами и используемые в комплексе с другими лечебными мероприятиями, способствуют снижению интенсивности деструкции костной ткани, а в ряде случаев создают условия для регенерации тканей пародонта.

Обгрунтовано можливість підвищення ефективності лікування стоматологічних хворих за допомогою незнімних суцільнолитих комбінованих конструкцій (НСКК) зубних протезів, які потребують глибокого препарування опорних зубів, шляхом розробки та впровадження схем профілактик, спрямованих на збереження життєздатності пульпи та зменшення кількості безпосередніх і віддалених ускладнень. Вперше вивчено показники електрозбудливості пульпи у нормі та у різні терміни після глибокого препарування під НСКК, а також у разі застосування різних схем лікування. Розроблено новий спосіб прогнозування ризику запалення пульпи внаслідок глибокого препарування зубів. Вперше досліджено реакцію пульпи різних груп зубів на вплив різноманітних засобів і методів профілактики ускладнень. Оцінено морфофункціональний стан пульпи у різні терміни після глибокого препарування. Обгрунтовано можливість застосування адгезивної системи та препарату для глибокого фторування дентину окремо та у поєднанні з лазерним опроміненням для захисту пульпи після глибокого препарування. Розроблено диференційовані схеми профілактик ускладнень пульпи опірних зубів на основі вивчення патоморфологічних змін у ній після глибокого препарування й індивідуального оцінювання ризику виникнення ускладнень.

В експерименті на 50 білих щурах у випадку кадмієвої інтоксикації у дозі 1200 мкг на 100 г маси тіла протягом 10 діб встановлено порушення стану кісткової тканини і слизової оболонки коміркової частини щелеп (термін експерименту - 1, 3, 7, 14, 21 і 28 діб). Спостережено ознаки остеопорозу, дискомплексації кісткових пластинок щелеп, дистрофічні зміни остеоцитів і виражені ознаки запалення в слизовій оболонці ротової порожнини. Епітеліальне вистелення слизової оболонки ротової порожнини було потоншене у порівнянні з інтактними тваринами. Камбіальний шар епітелію тонкий з одним шаром базальних клітин і одним шаром остистих. У поверхневому шарі значна кератинізація епітеліоцитів. Встановлено, що у випадку кадмієвої інтоксикації розвиваються дистрофічні зміни різного ступеня тяжкості в секреторних клітинах ацинусів і епітеліоцитах вивідних проток підщелепної слинної залози, в її паренхімі і стромі - діагностовано патоморфологічні ознаки сіаладеніту. Прояви білкової та гідропічної дистрофії, атрофії кінцевих серозних відділів супроводжуються розвитком атрофічних процесів у стінці вивідних проток і в слизовому відділі залози.

Вивчено поширеність уражених секстантів пародонта у населення різних територій. Встановлено, що на територіях, забруднених солями важких металів, відсоток осіб з зубним каменем, пародонтальними кишенями і невраховуваними секстантами вища, ніж серед населення інших територій.

У хворих, що перебували на лікуванні у ревматологічних відділеннях обласної клінічної та центральної міської лікарень м. Івано-Франківськ з приводу ревматоїдного артриту, та в ідентичній за віком і статтю групі здорових пацієнтів, вивчено стан тканин пародонта, активність фосфатаз і вміст кальцію та фосфатів, концентрацію оксипроліну, остеокальцину та остеопротегерину. Встановлено достовірне збільшення пародонтальних індексів і проб. У процесі біохімічних та імуноферментних досліджень підтверджено порушення кісткового метаболізму у ревматологічних хворих, про що свідчить зростання активності фосфатаз, порушення кальцій-фосфорного обміну, підвищення концентрації оксипроліну, а також підвищення вмісту остеопротегерину та зниження вмісту остеокальцину. Ці дані можна використовувати для оцінки стану коміркової кістки та для розробки профілактичного ортопедичного лікування, спрямованого на збереження цілісності зубних рядів.

Представлены результаты апробации подходов по лечению воспалительных заболеваний пародонта (ВЗП) дифференцированно для каждой их клинической формы. Высокая эффективность лечения достигается при комплексном назначении пациентам противовоспалительных, местных и системных антибактериальных, антигрибковых и антихеликобактерных средств, а также вакцин для нормализации микрофлоры и иммунной системы полости рта. Адаптированный, научно обоснованный подход к лечению ВЗП во многом позволит позитивно решить сложившуюся, весьма неблагополучную ситуацию, связанную с этой заболеваемостью.