Рассмотрена проблема компьютерно-томографической диагностики в остром периоде черепно-мозговой травмы различной степени тяжести. Приведена морфофункциональная характеристика травматических повреждений головного мозга и периодизация их течения. Приведены общие сведения о черепно-мозговой травме и принципах ее диагностики. Раскрыты клинико-компьютерно-томографические особенности острого периода черепно-мозговой травмы легкой, средней и тяжелой степени. Исследована взаимозависимость клинических проявлений и изменений, выявленных при компьютерной томографии. На основе изучения результатов проведенных клинико-компьютерно-томографических сопоставлений разработан алгоритм компьютерно-томографического наблюдения при курации пострадавших в остром периоде черепно-мозговой травмы. Предложено выделение острейшего периода в клиническом течении черепно-мозговой травмы легкой, средней и тяжелой степени.

Розглянуто особливості застосування люмбальної пункції для діагностики черепно-мозкових травм, а також для зменшення тиску у разі сполучених форм гідроцефалії, менінгітів, енцефалітів. Розкрито проблеми одержання, дослідження складу та визначення тиску ліквору.

Рассмотрены особенности применения люмбальной пункции для диагностики черепно-мозговых травм, а также для уменьшения давления при соединенных формах гидроцефалии, менингитах, энцефалитах. Раскрыты проблемы получения, исследования состава и определения давления ликвора.

Наведено зображення аномалій і вад розвитку черепа, запальних захворювань, доброякісних пухлин і пухлиноподібних утворень кістяка та мозкових оболонок, злоякісних пухлин, змін черепа за метаболічних і гормональних порушень та змін черепа за травматичних ушкоджень. Розглянуто зміни черепа у разі наркоманії, насильницьких пошкоджень і характерні помилки під час інтерпретації рентгенограм.

Приведены изображения аномалий и недостатков развития черепа, воспалительных заболеваний, доброкачественных опухолей и опухолеподобных образований черепа и мозговых оболочек, злокачественных опухолей, изменений черепа при метаболических и гормональных нарушениях и изменениях черепа при травматичных повреждениях. Рассмотрены изменения черепа при наркомании, насильственных повреждениях и характерные ошибки при интерпретации рентгенограмм.

Висвітлено досвід використання системи bio Meriex (Франція) для проведення імуноферментного аналізу в клінічній лабораторії. Проаналізовано результати досліджень Д-димерів (D-D) плазми крові 65-ти хворих з черепно-мозковою травмою різної тяжкості та 15-ти здорових чоловіків-донорів автоматизованим методом ЕLFА (ензимзв'язаним флюоресцентним аналізом) (VIDAS D-Dimer, bio Meriex). У хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою виявлено багаторазове перевищення концентрації Д-димерів у плазмі крові у порівнянні з контрольною групою, навіть на 17 - 19-ту добу після травми. Підвищена концентрація Д-димерів у плазмі є свідченням активації системи фібринолізу та генерації плазміну. Визначення D-D рекомендовано у випадку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (DIС) і для моніторингу антикоагуляційного лікування гепарином. Система mini VIDAS є представником нової, більш досконалої генерації приладів, що дозволяють швидко одержувати достовірні результати імуноферментного аналізу. Відзначено, що впровадження mini VIDAS у практику значно підвищило якість досліджень та інтенсифікувало діагностичний процес, що істотно скоротило час одержання результатів і установлення діагнозу.

Зазначено, що руйнування черепа у разі стиснення голови (СГ) починається з його основи. Лінії переломів, як правило, проходять по шляху найменшого опору - через природні отвори. У результаті СГ відсутність у деяких випадках порушення свідомості та загальномозкової симптоматики в гострому періоді (ГП) пояснюється переважним пошкодженням кісткових структур основи черепа, без суттєвої первинної травматизації речовини мозку. Появу краніобазальної симптоматики у відстроченому періоді обумовлено факторами вторинного ушкодження мозку - формуванням базальних і парабазальних епідуральних гематом, контузійних вогнищ та осередків травматичної ішемії в області дна 3-го шлуночка, а також у базальних відділах лобових ділянок. Уявна легкість ГП черепно-мозкової травми у разі СГ може бути причиною діагностичних помилок, неадекватного лікування та виникнення стійких залишкових явищ у віддаленому періоді.

Цель работы: Определение эффективности методик лучевой диагностики при травматических повреждениях лобных долей мозга, сочетанных с фронто-орбитальными переломами костей черепа (ФОПКЧ). Материалы и методы: Комплексно обследованы 77 больных с травматическими повреждениями лобных долей мозга, сочетанными с фронто-орбитальными переломами костей черепа, с применением рентгенологического (краниография + специальные укладки) метода, пошаговой, спиральной компьютерной томографии, магнитнорезонансной томографии (МРТ). Выводы: Высокая информативность делает рентгеновскую компьютерную томографию методикой выбора обследования больных в остром периоде травматических повреждений лобных долей мозга, сочетанных с ФОПКЧ. МРТ является важным дополнительным методом обследования, который в подостром периоде повышает качество диагностики внутричерепных патологических изменений.

Цель работы - определить эффективность методик нейрорентгенологической диагностики посттравматических фронтоорбитальных дефектов костей черепа. Проанализированы результаты обследования 32-х больных с посттравматическими фронтоорбитальными дефектами костей черепа, которые находились на обследовании и стационарном лечении в нейрохирургическом отделении Харьковской областной клинической больницы с 1997 по 2007 гг. Всем 32-м (100 %) больным выполняли рентгенологическое обследование черепа, пошаговую рентгеновскую компьютерную томографию в костном и мягкотканном режимах. В 12-ти (44,4 %) наблюдениях применена спиральная (3D) компьютерная томография с проведением трехмерных реконструкций. Выводы: рентгенологическое исследование черепа является первым шагом в диагностике фронтоорбитальных дефектов костей черепа, позволяющим достоверно диагностировать площадь и конфигурацию костного дефекта чешуи лобной кости и надбровного края. Применение пошаговой 2D-компьютерной томографии расширяет возможности визуализации костных изменений фронтоорбитальной области, не выходящих за пределы передней трети крыши орбиты. Высокая информативность и чувствительность метода делают спиральную компьютерную томографию методикой выбора обследования больных с обширными фронтоорбитальными дефектами костей черепа, вовлекающими более трети крыши орбиты.

Вивчено роль одного з важливих вторинних пошкоджуючих факторів в патогенезі тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ) - процесів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ); обгрунтовано та впроваджено для використання за клінічних умов метод антиоксидантної терапії з застосуванням димексиду за даної патології. Доведено, що процеси вільнорадикального окиснення ліпідів значно активуються вже через 3 години після травми, активність процесів ПОЛ і антиоксидантної системи організму залежать від клінічної форми ЧМТ. Показано залежність порушень окисного метаболізму у разі важкої ЧМТ від віку та статі хворих. Обгрунтовано використання в комплексі лікувальних заходів димексиду, що підвищує активність антиоксидантної системи організму у випадку тяжкої ЧМТ. Доведено, що застосування даного препарату дозволяє на 22 % зменшити виразність ПОЛ. Доведено позитивний вплив димексиду на клінічний плин тяжкої ЧМТ, виявлено прямий взаємозв'язок між клінічним статусом, регресом основних синдромів, покращанням загального стану хворих і біохімічних показників крові, що відбивають стан процесів ПОЛ і антиоксидантної системи організму.

Досліджено питання комп'ютерно томографічної (КТ) діагностики та нейрохірургії - прогнозування розвитку наслідків вогнищевих контузій головного мозку з геморагічним компонентом за даними КТ залежно від виду лікування (консервативного або оперативного). Виділено додаткові КТ-варіанти структури вогнища контузії залежно від ступеня крововиливу, а також його розподілу у пошкодженій ділянці мозку. Розроблено КТ-рентгенометричні показники визначення видів вогнищ контузії. Виявлено залежність розвитку перифокального набряку від їх КТ-варіантів. Знайдено спосіб визначення давності крововиливу. Порівняно КТ-дані залежно від виду лікування. З'ясовано КТ-ознаки гострого періоду вогнищ контузії, які прогнозують закономірність розвитку наслідків за стандартного перетворення вогнища контузії та виникнення різних ускладнень. Розроблено алгоритм термінів контрольних нейровізуалізацій залежно від КТ-симптомів перетворення вогнища контузії (стандартного чи з ускладненнями) з урахуванням преморбідних змін головного мозку.

Досліджено особливості будови синусів твердої мозкової оболонки склепіння черепа й анатомо-експериментальної розробки раціональних способів шунтування. Отримано морфологічні та експериментальні дані про підбір і застосування штучних і аутовенозних шунтів. Проведено комплексне вивчення індивідуальних морфометричних відмінностей синусів твердої мозгової оболонки склепіння черепа. Антропометричні, краніо- та гістотопографічні особливості розглянуто в прикладному відношенні. Вивчено морфологію великих поверхневих вен верхньої кінцівки з метою їх застосування як обхідних синусних шунтів. На підставі даних деталізованої топографії синусів твердої мозкової оболонки склепіння черепа і поверхневих вен кінцівок розроблено практичні рекомендації щодо виконання раціональних способів їх шунтування. Апробовано нові хірургічні інструменти для операції на синусах твердої мозкової оболонки.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77-4 + Р627.709.2

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Епілепсія

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено зорові, акустично-стовбурові та когнітивні викликані потенціали головного мозку в осіб з легкою черепно-мозковою травмою. Виявлені результати свідчать про дифузне пошкодження аксонів і наявність когнітивних порушень у пацієнтів з даною патологією.

Проведено выборочное клинико-эпидемиологическое исследование острого черепно-мозгового травматизма (ОЧМТ) среди взрослого населения Донецка за 2000 г. с помощью информационной системы "Медик-ЧМТ". Частота ОЧМТ составила 3,03 на 1000 жителей. Большинство ОЧМТ обусловил бытовой травматизм (79,7 %), реже отмечены дорожно-транспортные происшествия (10,5 %) и производственные травмы (3,2 %). ОЧМТ чаще встречались в молодом возрасте (15 - 44 года) - 67,3 %. Знание реальных клинико-эпидемиологических особенностей ОЧМТ позволяет оптимизировать оказание медицинской помощи пострадавшим этой категории.

Изучен бытовой травматизм на основании программно-вычислительного выборочного клинико-эпидемиологического обследования пострадавших, обратившихся в Донецкий специализированный нейрохирургический центр в 1996 - 1999 гг. Из 9 267-ми больных у 78,6 % имелась бытовая черепно-мозговая травма (ЧМТ). Полученные результаты исследования определяют социально-экономическую и эпидемиологическую значимость бытовой ЧМТ. Учитывая временные особенности распределения частоты этого вида травматизма, а также его возрастные характеристики и фактор алкогольного опьянения, стало возможным реальное планирование улучшения медицинской помощи пострадавшим и проведение социально-профилактических мероприятий по снижению бытового травматизма среди населения.

Наведено досвід використання системи bio Meriex (Франція) для проведення імуноферментного аналізу в клінічній лабораторії. Проаналізовано результати досліджень Д-димерів(D-D)плазми крові 83-х хворих з черепно-мозковою травмою різноманітної важкості, а також у 15-ти здорових чоловіків-донорів за допомогою автоматизованого методу (VIDAS D-Dimer,bioMeriex). У хворих з важкою черепно-мозковою травмою виявлено багатократне перевищення концентрації Д-дімерів у плазмі крові в порівнянні з контрольною групою. Підвищена концентрація Д-дімерів у плазмі є свідченням активації системи фібринолізу та генерації плазміну. Визначення D-D рекомендовано у разі синдрому дісемінованого внутрішньосудинного згортання.

Проведено аналіз результатів клінічного та лабораторного обстеження 178-и хворих з черепно-мозковою травмою. У більшості хворих з ізольованою важкою черепно-мозковою травмою мають місце значні зміни в системі гемостазу з ознаками синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання як у стадії гіпокоагуляції, так і у стадії гіперкоагуляції. Це зумовлює необхідність своєчасної патогенетичної корекції цих ускладнень.

Поліорганна недостатність (ПОН) - одна із основних причин летальних випадків за тяжкої черепно-мозкової травми (тЧМТ). ПОН характеризується швидким розвитком, тому ефективна діагностика та прогноз ризику цього ускладнення є вирішальними для оптимізації невідкладних терапевтичних заходів у гострому періоді тЧМТ. Мета роботи - дослідити рівень аутоантитіл до антигенів певної органної специфічності в сироватці крові хворих з тЧМТ для діагностики та прогнозу перебігу синдрому ПОН, а також для підвищення ефективності здійснюваної терапії. Дослідження рівня аутоантитіл в сироватці крові пацієнтів з тЧМТ віком 40 - 60 років здійснювали за методом твердофазного імуноферментного аналізу. Результати оцінювались на фотометрі вертикального сканування. Значення рівня імунореактивності сироватки крові проб вираховувалася відносно "внутрішнього стандарту" та виражались в У.О. В сироватці крові хворих, що перенесли тЧМТ, рівень аутоантитіл до антигенів нервової та вісцеральних систем зазнає значних змін у порівнянні з контрольною групою майже в усіх досліджених зразках і стосовно всіх досліджених антигенів. Ці зміни носять різноспрямований характер, хоча у переважної більшості пацієнтів відмічається гіперпродукція декількох видів аутоантитіл. Так, високі рівні аутоАТ до білків нервової тканини S100 та NF-200 виявлено у 33,3 %; до серотонінових рецепторів - у 75 % обстежених хворих, до глутаматних рецепторів - у 58,3 %. Серед досліджених систем вісцеральних органів найбільш рання реакція на тЧМТ у вигляді деструктивних процесів відмічається з боку серцево-судинної системи та легень (у 58 - 92 % випадків залежно від виду антигену); дещо меншою мірою, але також суттєві зміни характерні та для печінки, нирок, органів шлунково-кишкового тракту (від 25 до 83 % залежно від виду антигену). Статистично значиме зростання рівня аутоантитіл виявлялося до антигенів нервової (Cep), респіраторної (LuS) та серцево-судинної (TrM) систем. Висновки: визначення рівня аутоантитіл відповідної специфічності в сироватці крові хворих з тЧМТ надає змогу проаналізувати характер порушень, що відбуваються в організмі, а отже, відкриває можливість моніторингу перебігу ПОН та персоніфікованого призначення терапії. Враховуючи те, що одержані результати вказують на значні зміни рівня специфічних аутоантитіл після тЧМТ, вважаємо за доцільне проведення подальших досліджень рівня специфічних аутоантитіл для прогнозування синдрому ПОН.

Останнім часом активно проводиться вивчення різноманітних біологічних маркерів для діагностики черепно-мозкової травми. Мета роботи - вивчення імунологічних показників: рівня аутоантитіл до білку S-100, основного білку мієліну, нейронспецифічної енолази та загального людського мозкового антигену у пацієнтів в гострий період поєднаної краніо-фаціальною травми. Проведено детальне дослідження 15-ти пацієнтів молодого та середнього віку з поєднаною краніо-фаціальною травмою (в її гострий період), які перебували на обстеженні та лікуванні в щелепно-лицевих відділеннях КМКЛ № 12. Усім пацієнтам було визначено рівень аутоантитіла до білку S-100, основного білку мієліну, нейронспецифічної енолази та загального людського мозкового антигену. Підвищені відносно біологічного референтного інтервалу рівні антитіл до досліджених нейроантигенів (білок S100, основний білок мієліна, нейронспецифічна енолаза, загальний людський мозковий антиген) було зареєстровано у переважної більшості (від 60 % до 93,7 % - за різними показниками) обстежених з поєднаною краніо-фаціальною травмою.

Мета роботи - за результатами власних клініко-неврологічних, нейропсихологічних та нейрофізіологічних досліджень і даними літератури визначити можливість диференціювати за допомогою електрофізіологічних методів функціональні та органічні зміни головного мозку в проміжний і віддалений період легкої черепно-мозкової травми (ЧМТ). Обстежено 70 пацієнтів віком від 18 до 45 років, які перенесли струс головного мозку або забій мозку легкого ступеня тяжкості, а також 40 практично здорових осіб такого самого віку (група порівняння). Використано клініко-неврологічний метод, нейропсихологічне тестування за шкалами, кількісну електроенцефалографію (КЕЕГ), реєстрацію когнітивних викликаних потенціалів. Визначено клініко-неврологічну та нейропсихологічну характеристику пацієнтів з легкою ЧМТ у проміжний і віддалений періоди, а саме ознаки порушення уваги, пам'яті, відстроченого відтворення, тривожності та депресії. Встановлено нейрофізіологічні особливості біоелектричної активності кори головного мозку за даними КЕЕГ та когнітивних викликаних потенціалів: статистично значуще збільшення латентності піка Р300 у 42,86 % пацієнтів, зниження амплітуди когнітивних викликаних потенціалів - у 45,71 %, тенденцію до дезорганізації основних кіркових ритмів, просторової інверсії alpha-ритму, зміни його частоти та амплітуди. Використання методу бінарної логістичної регресії дало змогу визначити предиктори когнітивних порушень у пацієнтів з легкою ЧМТ за результатами нейропсихологічно-нейрофізіологічного дослідження. Висновки: комплексне обстеження пацієнтів з легкою ЧМТ у проміжний і віддалений періоди доцільно проводити з використанням КЕЕГ та когнітивних викликаних потенціалів, які можуть бути основою скринінгової діагностики. Як предиктори когнітивних порушень запропоновано сукупність статистично значущих відхилень від нормативних значень нейрофізіологічних показників: збільшення латентності та зниження амплітуди когнітивних викликаних потенціалів, зміни на електроенцефалограмі. Оцінка специфічності електрофізіологічних методів щодо диференціації посттравматичних функціональних та органічних змін головного мозку потребує подальших клініко-інструментальних досліджень.