Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*550*723 + Е60*734.26*55

Рубрики:

Загальна біологія

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Тромбоцити відіграють ключову роль у процесах тромбоутворення, а також залучаються до регуляції ангіогенезу, імунної відповіді та репаративних процесів. Під час свого функціонування тромбоцити зазнають складних змін, при цьому субклітинні структури, які не виявляються у стані фізіологічного спокою, експонуються на поверхню тромбоцитів після їх активації агоністами. Мета дослідження - оцінити динамічні характеристики експонування актину на поверхні плазматичної мембрани тромбінактивованих тромбоцитів. За допомогою протокової цитометрії показано, що рівень актину, який представляють активовані тромбоцити, безпосередньо залежить від концентрації агоніста. Зокрема, стимулювання тромбоцитів тромбіном (1,0 U/ml) призвело до збільшення рівня експонування актину у 4,4 рази у порівнянні з неактивованими клітинами. Встановлено, що інтенсивність експонування актину прямо залежить як від концентрації тромбіну, так і від часу інкубації з агоністом. Результати, одержані за допомогою протокової цитометрії, було підтверджено в ході безпосередньої візуалізації поверхневого антигену з використанням конфокальної лазерної скануючої мікроскопії. Функціональне значення поверхневого актину тромбоцитів потребує подальших досліджень, однак, припускається, що актин, локалізований на плазматичній мембрані, може взаємодіяти з різними протеїнами плазми, виступаючи як сайтом зв'язування, так і/або центром їх позаклітинного процесингу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р284.1 + Р419.451-29

Рубрики:

Вчення про отруйні речовини

Отруєння спиртами, фенолами та їх похідними

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*551.7*715.7 + Е60*669.42

Рубрики:

Загальна біологія

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

С целью поиска потенциальных холинергически активных соединений и для исследования роли кулоновского взаимодействия в холинэстеразном катализе изучена специально синтезированная группа производных бензимидазола, обладающих различной степенью делокализации положительного заряда в катионной группировке молекулы. Синтезированные соединения оказались обратимыми ингибиторами холинэстераз (ХЭ) эритроцитов человека, сыворотки крови лошади, мозга лягушки Rana temporaria и зрительного ганглия тихоокеанского кальмара Todarodes pacificus в присутствии ацетилтиохолин йодида и пропионилтиохолин йодида в качестве субстратов. Выявлены различия в характере обратимого ингибиторного действия и обнаружено специфическое для каждого из исследованных энзимов влияние структуры ингибитора и природы субстрата на характер процесса обратимого ингибирования.

Плазміноген/плазмінова система залучена до таких важливих процесів, як тромбоутворення, запалення та канцерогенез. Плазміноген та плазмін опосередковують свою дію через плазміногензв'язуючі протеїни, що розташовані на поверхні клітин. Lys-плазміноген, на відміну від Glu-форми, справляє інгібувальний вплив на агрегацію тромбоцитів, стимульовану АDP, колагеном та тромбіном у препаратах збагаченої тромбоцитами плазми та відмитих тромбоцитів. Показано, що кринглові домени плазміногену забезпечують взаємодію цієї молекули з поверхневими протеїнами тромбоцитів. Мета роботи - вивчення ролі окремих кринглових доменів у виявленні інгібувального впливу Lys-плазміногену на агрегацію тромбоцитів та визначення можливих плазміногензвіязуючих протеїнів на поверхні тромбоцитів. Усі фрагменти плазміногену (K1-3, K4 і K5), що були взяті для дослідження, знімали інгібувальний вплив Lys-плазміногену на агрегацію тромбоцитів. Показано, що ефект K5 більш виражений у порівнянні з K1-3 та K4. Препарати біотинільованих Lys-плазміногену, Glu-плазміногену та фрагмента K1-3 виявляли найбільшу афінність до актину, тоді як зв'язування біотинільованих міні-плазміногену та K4 з актином було незначним. Зроблено припущення, що інгібувальний ефект Lys-плазміногену є наслідком взаємодії кринглових доменів цього протеїну з мембранозв'язаними протеїнами, що експонуються на поверхні тромбоцита під час активації та залучаються до процесу тромбоутворення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-3

Рубрики:

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив солей важких металів на частково очищену за методами висолювання, гель-хроматографії та електрофорезу трипсиноподібну пептидгідролазу личинок дрозофіли. Вплив металів на активність ензимів не завжди зумовлений їх прямою взаємодією з каталітичним центром. Встановлено, що найбільшим інгібуючим ефектом характеризується хлорид кадмію, а найменшим - хлорид цинку. Оскільки у всіх випадках було використано виключно хлориди металів, можна вважати доведеним диференційований вплив саме іонів металів, а не іонів хлору на прояв in vitro амідазної активності трипсиноподібної пептидгідролази личинок дрозофіли, що в цілому узгоджується з ефектами дії цих іонів на протеолітичну систему травлення на рівні живого організму.

Ruk/CIN85 є проксимально розташованим по відношенню до рецепторів "сигнальним" адаптером, до складу якого входять 3 SH3 домени, Pro- і Ser-багаті райони, а також C-кінцевий "coiled-coil" домен. Завдяки використанню різних доменів і мотивів Ruk/CIN85 функціонує як платформа для перетворення сигналів у механізмах внутрішньоклітинного сигналювання. На основі аналізу кДНК виявлено ізоформи Ruk/CIN85 із різною комбінацією доменів, залучених до протеїн-протеїнових взаємодій. Показано існування додаткових форм, які є продуктами посттрансляційних модифікацій. Однак до цього часу в літературі відсутня точна інформація щодо субклітинного розподілу множинних молекулярних форм Ruk/CIN85 та їх ролі в клітинних відповідях. На моделі аденокарциномних клітин молочної залози людини MCF-7 і з застосуванням низки методичних підходів для фракціонування клітин показано специфічну асоціацію молекулярних форм Ruk/CIN85 із різними субклітинними компартментами. Індукція апоптозу клітин MCF-7 обробкою доксорубіцином або культивуванням за відсутності сироватки призводила як до системних змін внутрішньоклітинної локалізації молекулярних форм Ruk/CIN85, так і до змін їх співвідношення. Одержані дані надають змогу по-новому підійти до оцінки потенційної фізіологічної значимості молекулярних форм Ruk/CIN85 в регуляції різних клітинних функцій.

Досліджено особливості впливу різних доз природних мінералів анальциму (Ан) і трепелу (Тр) на швидкість росту, вміст селену (Se) й активність геному листків пшениці, охарактеризовану співвідношенням РНК/ДНК. Показано, що за дії Ан і Тр, особливо в низьких дозах (25 мг/100 г субстрату (пісок)), спостерігається суттєве зростання вмісту Se, підвищення швидкості росту листків проростків та зниження показника РНК/ДНК. Виявлено значну кореляцію між досліджуваними параметрами. Показано, що співвідношення РНК/ДНК можна використовувати як зручний, надійний показник біологічної активності мінералів Ан і Тр та для кількісної експрес-оцінки їх впливу на рослинні організми.

Мета роботи - дослідити проітеолітичну активність IgG сироватки крові щурів лінії Wistar за експериментального ревматоїдного артриту (ЕРА), індукованого колагеном бика II типу. Для цього 20 щурів імунізували препаратом колагену бика II типу (Sigma Aldrich, США) за присутності ад'юванта Фрейнда. Розвиток ЕРА визначали за запаленням кінцівок у піддослідних тварин. Препарати IgG виділяли із сироватки крові імунізованих і неімунізованих тварин осадженням антитіл 33 %-им розчином сульфату амонію з наступною хроматографією на протеїн-G-сефарозній колонці. Як субстрати протеолітичної активності антитіл використовували: колаген бика II типу, гістони тимуса теляти, основний протеїн мієліну (ОПМ), БСА, коровіячий казеїн. Встановлено, що препарати IgG сироватки крові щурів із ЕРА здатні гідролізувати гістон Н1, ОПМ, але каталітично неактивні щодо колагену II типу, казеїну, БСА та корових гістонів. IgG сироватки крові неімунізованих щурів не виявляли протеолітичну активність до жодного із цих протеїнових субстратів. Одержані дані вказують на те, що за колагеніндукованого артіриту у сироватці крові щурів з'являються IgG-антитіла, які виявляють протеолітичну активність щодо гістону Н1 і ОПМ, що може бути пов'язано із розвитком запальних процесів в імунізованих щурів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*725.322.31

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.211

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Особливості вільнорадикальних процесів та їх вплив на реалізацію імунокомпетентними клітинами, зокрема тимоцитами, своїх функцій за умов розвитку виразкової хвороби сьогодні ще недостатньо вивчено. Встановлено, що за обох моделей виразок (стресової та етанолової) у тимоцитах щурів спостерігається зниження активності каталази в 1,7 - 3,4 рази відповідно, а глутатіонпероксидази ~ у 2,0 рази відносно контролю. У разі застосування стресової моделі також виявлено зниження активності СОД в 1,5 рази та підвищення активності глутатіонтрансферази в 1,8 рази у порівнянні з контролем, на відміну від етанолової моделі виразки шлунка. Зростання активності глутатіонтрансферази можна розглядати як адаптацію за умов стресу. Одержані результати свідчать про зниження активності антиоксидантної системи тварин за умов експериментального ульцерогенезу та підтверджують комплексну негативну дію виразки шлунка на організм.

Основным механизмом формирования трека ДНК при кометном электрофорезе нуклеоидов, получаемых после лизиса клеток с удалением мембран и большинства протеинов, является вытягивание к аноду отрицательно сверхспирализованных петельных доменов ДНК, закрепленных на протеинах, остающихся в нуклеоиде после лизиса. И состав этих остаточных протеиновых структур, и природа их особо прочной связи с основаниями петельных доменов остаются до сих пор неизученными. Исследовано влияние хлорокина, интеркалирующего в двойную спираль ДНК, а также агентов, вызывающих денатурацию протеинов, на эффективность формирования трека ДНК при кометном электрофорезе нуклеоидов. Полученные результаты свидетельствуют, что даже незначительная денатурация протеинов вызывает существенное снижение эффективности миграции петель за счет увеличения их размера. Аналогичный эффект наблюдается при индукции локальной раскрутки ДНК в сайтах интеркаляции хлорокина. Обсуждена возможность топологического характера связи оснований петель ДНК с протеинами нуклеоида, при котором протеины интеркалируют в двойную спираль.

Стрес ендоплазматичного ретикулума і гіпоксія є необхідними компонентами росту злоякісних пухлин і пригнічення ERN1 (від ендоплазматичного ретикулума до ядра-1) сигнального шляху, який пов'язує апоптоз із процесами смерті клітин, значно зменшує інтенсивність процесів проліферації. Досліджено експресію генів TP53 (tumor protein53), MDM2 (TP53 E3 ubiquitin protein ligase homolog), PERP (TP53 apoptosis effector) та USP7 (ubiquitin specific peptidase 7), які мають безпосереднє відношення до процесів проліферації та апоптозу в клітинах гліоми із пригніченою функцією ERN1 за умов гіпоксії. Встановлено, що блокада функції ERN1 у клітинах гліоми лінії U87 посилює експресію генів TP53 та USP7, але зменшує рівень експресії генів MDM2 та PERP. Таким чином, посилена експресія гена TP53 в клітинах гліоми із пригніченою функцією ERN1 повністю узгоджується зі зниженим рівнем експресії убіквітинлігази MDM2 та підвищеним рівнем USP7, яка деубіквітинує TP53 та MDM2, індукуючи, таким чином, TP53-залежну репресію росту пухлинних клітин та їх апоптоз. У той самий час, рівень експресії генів TP53, MDM2 та USP7 у клітинах гліоми з пригніченою лише ендорибонуклеазною активністю ERN1 суттєво не змінюється, але рівень експресії гена PERP при цьому сильно збільшується. Більше того, експресія генів TP53 та UPS7 зменшується за гіпоксії лише в контрольних клітинах гліоми, тоді як експресія генів MDM2 та PERP посилюється в обох типах клітин, хоча значно сильніше в клітинах із пригніченим ERN1. Результати роботи продемонстрували, що експресія генів TP53, MDM2, UPS7 та PERP залежить від сигнального шляху стресу ендоплазматичного ретикулума та гіпоксії та корелює зі зниженням росту гліоми за пригнічення функції ERN1.

Фітогемаглютинін (ФГА) - широко досліджуваний лектин, що має мітогенні властивості. За останніми експериментальними даними ФГА не лише індукує поділ клітин, а й має токсичну, або цитостатичну дію. Однак молекулярні механізми такого впливу залишаються недостатньо вивченими. Мета роботи - дослідити проапоптичні властивості сумарного препарату фітогемаглютиніну та його окремих ізолектинів у культурі клітин людини непухлинного походження 4BL. З використанням методу люмінесцентного забарвлення одержано дані, що вказали на ймовірну зміну частоти апоптичних клітин у досліджуваній культурі клітин за дії сумарного препарату фітогемаглютиніну та його окремого ізолектину і еритроаглютиніну. З використанням методу Вестерн-блот аналізу виявлено, що під впливом досліджуваних лектинів відбувається активація каспаз 3 та 8, а також індукція експресії проапоптозного протеїну Bax, при цьому найбільше підвищення вмісту активованих каспаз та протеїну Bax спричиняє дія еритроаглютиніну. У порівнянні з лейкоаглютиніном і сумарним препаратом фітогемаглютиніну еритроаглютинін найефективніше спричиняє апоптоз, при цьому індукція апоптозу в культурі клітин людини непухлинного походження 4BL відбувається, ймовірно, як шляхом активації каспазозалежного, так і мітохондріального сигнальних шляхів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.26*72

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз експериментальних підходів до вивчення антигенної структури протеїнів. Переважна більшість відомих методів базується на імунохімічному дослідженні взаємодії молекул протеїнів чи пептидів зі специфічними антитілами. У найефективніших і застосовуваних методах використовують синтетичні та генно-інженерні пептиди. За останні 30 років ці методи пройшли помітний еволюційний шлях, дійшовши до максимальної автоматизації та виявлення антигенних детермінант різного типу (лінійні, конформаційні епітопи та мімотопи). Більшість алгоритмів із пошуку епітопів інтегровано у комп'ютерні програми, що значно полегшує аналіз великих масивів експериментальних даних та надає змогу формувати просторові моделі. Для вирішення прикладних завдань можна використовувати менш трудомісткий метод порівняльного епітопного картування, який базується на аналізі профілів конкуренції різних антитіл під час їх взаємодії з антигеном. До фізичних методів дослідження антигенної будови протеїнів належать рентгеноструктурний аналіз комплексів антигеніантитіло, який можна застосовувати лише для протеїнів, що кристалізуються, та ядерний магнітний резонанс.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*723*725.2

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ