Визначено ступінь пошкодження та строки відновлення діяльності нирки у пацієнтів із сечокам'яною хворобою (СКХ) після проведення ДЛТ каменів, локалізованих у нирці або пієлоуретеральному сегменті в різноманітних сполученнях з іншими пошкоджуючими факторами: запальним процесом та обструктивним синдромом. Пошкодження тканини нирки у разі СКХ, ускладнене запальним процесом і обструктивним синдромом, дорівнюються з пошкодженням, викликаним дією хвилі під час проведення дистанційної літотрипсії (ДЛТ). Найбільший пошкоджувальний ефект спостерігався під час проведення ДЛТ на тлі активного пієлонефриту. Відновлення ниркової тканини до рівня, передуючого проведенню літотрипсії, спостерігається на 7 - 14-ту добу, до норми - у пацієнтів з неускладненим уролітіазом на 14 добу і не менш як за місяць - за супутніх ускладнень. Проведення повторної літотрипсії доцільно не раніш як за 14 діб.

Определены степень повреждения и сроки восстановления почки у пациентов с мочекаменной болезнью (МКБ) после проведения ДЛТ камней, локализованных в лоханке или пиелоуретеральном сегменте в различных сочетаниях с другими повреждающими факторами: воспалительным процессом и обструктивным синдромом. Повреждения ткани почки при МКБ, осложненной воспалительным процессом и обструктивным синдромом, соизмеримы с повреждением, вызванным воздействием ударной волны при проведении дистанционной литотрипсии (ДЛТ). Наибольший повреждающий эффект наблюдался при проведении ДЛТ на фоне активного пиелонефрита. Восстановление почечной ткани до уровня, предшествовавшего проведению литотрипсии, наблюдается на 7 - 14-е сутки, до нормы - у пациентов с неосложненным уролитиазом на 14 сутки и не менее месяца - при сопутствующих осложнениях. Проведение повторной литотрипсии целесооборазно не ранее чем через 14 суток.

Наведено алгоритм ведення хворих у ранньому післяопераційному періоді після радикальної цистектомії з ортотопічною неоцистопластикою різної техніки виконання, розробленої на підставі аналізу 147-ми клінічних випадків.

Приведен алгоритм ведения больных в раннем послеоперационном периоде после радикальной цистэктомии с ортотопической неоцистопластикой различной техники исполнения, разработанной на основании анализа 147-ми клинических случаев.

Вивчено ефективність і толерантність пропіверину гідрохлорид в формах миттєвого (IR) і сповільненого (ER) вивільнення в порівнянні з плацебо у жінок з гіперактивним сечовим міхуром (ГСМ). Обстежено 90 жінок, 70 - з уродинамічно-підтвердженим ГСМ (експериментальна група). Пацієнти експериментальної групи були рандомізовані на три підгрупи, які отримували пропіверину гідрохлорид в IR- та ER формах в порівнянні з плацебо. Отримані результати свідчать про хорошу толерантність і ефективність пропіверину гідрохлорид відносно плацебо, незначної кількості негативних ефектів. Отримані дані дозволяють використовувати "Пропіверину гідрохлорид" як ефективний і толерантний препарат лікування ГСМ у жінок.

Изучены эффективность и толерантность пропиверина гидрохлорида в формах мгновенного (IR) и замедленного (ER) высвобождения в сравнении с плацебо у женщин с гиперактивным мочевым пузырем (ГМП), Обследовано 90 женщин, 70- с уродинамично-подтвержденным ГМП (экспериментальная группа). Пациентки экспериментальной группы были рандомизированы на три подгруппы, которые получали пропиверина гидрохлорид в IR- и ER- формах в сравнении с плацебо. Полученные результаты свидетельствуют в пользу хорошей толерантности и эффективности пропиверина относительно плацебо, незначительного количества побочных эффектов(нарушение аккомодации, сухости во рту). В ER-форме препарат проявляет более выраженную эффективность относительно уменьшения симптомов ГМП при одинаковом количестве побочных эффектов. Полученные данные позволяют использовать "Пропиверин гидрохлорид" как эффективный и толерантный препарат лечения ГМП у женщин.

Розглянуто питання ураження нирок вірусами та бактеріями. В 18,7 % хворих з клінікою госторого пієлонефриту за традиційного бактеріологічного дослідженні не виявлено зросту бактерій. Це дає можливість припустити ураження нирок L-формами бактерій, специфічною флорою, вірусами, грибками. Захворюваність дифтерією в нашій країні продовжує займати не останнє місце в структурі інфекційної патології: часто реєструють тяжкий перебіг, розвиток ускладнень, летальні випадки. Загальна летальність складає 5,8 %. У 100 % померлих внаслідок тяжкого перебігу дифтерії в сечі виявлено лейкоцитурію, протеінурію, підвищену концентрацію в крові залишкового азоту, сечовини, креатиніну. Відповідні зміни за лабораторного дослідження сечі серед 105-ти дорослих виявлено у 80-ти пацієнтів, а також серед 20-ти дітей - у 18-ти, які перенесли дифтерію.

Рассмотрены вопросы поражнения почек вирусами и бактериями. У 18,7 % больных с клиникой острого пиелонефрита при традиционном бактериологическом исследовании не является рост бактерий. Это дает возможность предполагать поражение почек L-формами бактерий, специфической флорой, вирусами, грибами. Заболеваемость дифтерией в нашей стране продолжает занимать не последнее место в структуре инфекционной патологии: часто регистрируются тяжелое течение, развитие осложнений, летальные исходы. Общая летальность составляет 5,8 %. У 100 % умерших вследствие тяжелого течения дифтерии в моче обнаружены лейкоцитурия, протеинурия, повышение концентрации в крови остаточного азота, мочевины, креатинина. Соответственно такие же изменения при лабораторном исследовании мочи среди 105-ти взрослых обнаружены у 80-ти пациентов, и среди 20-ти детей - у 18-ти, перенесших дифтерию.

Здійснено морфологічне вивчення тканин сечового міхура 30-ти новонароджених пацієнтів хворих на екстрофію сечового міхура. Відмічено зростання коефіцієнта тканевого матрикса до 1,2 проти 0,38 в контрольній групі. Виявлено зменшення кількості мієлінізованих нервових волокон зі рахунок зменшення кількості малих волокон за збереженням великих нервових волокон.

Проведено морфологическое изучение тканей мочевого пузыря 30-ти новорожденных с экстрофией мочевого пузыря. Отмечено возрастание коэфициента тканевого матрикса до 1,2 против 0,38 в контрольной группе. Выявлено уменьшение количества миелинизированных нервных волокон за счет уменьшения количества маленьких волокон с сохранением больших нервных волокон.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р698.023-52

Рубрики:

Статеве безсилля

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати лікування хворих у віці від 16-ти до 62-х років з ятрогенними пошкодженнями сечоводу в акушерсько-гінекологічній практиці. Хворим проведено лабораторні обстеження, екскреторну урографію, за необхідності - УЗД, КТ, радіоізотопну ренографію та сцинтіграфію нирок. Застосовано такі методи лікування: встановлення сечовідного стента, делігатуризація сечоводу, уретероуретероанастомоз, уритероцистоанастомоз, черезшкірна пункційна нефростомія.

Проанализированы результаты лечения больных в возрасте от 16-ти до 62-х лет с ятрогенными повреждениями мочеточника в акушерско-гинекологической практике. Больным проводились лабораторные обследования, экскреторная урография, при необходимости делали УЗИ, КТ, радиоизотопную ренографию и сцинтиграфию почек. Применялись следующие методы лечения: установление мочеточникового стента, делигатуризация мочеточника, уретероуретероанастомоз, уритероцистоанастомоз, чрескожная пункция и нефростомия.

Наведано результати дослідження та лікування 62-х хворих на рак статевого органа, які на момент звертання до клініки не мали віддалених метастазів, з метою визначення оптимальних критеріїв діагностики та лікування. Для досягнення мети проаналізовано значення локалізації, розмірів первинного кола, стадії та гістологічної форми процесу, гістопатологічної диференціації пухлини; вивчено ефективність лише оперативного, комбінованого та комплексного лікування, доцільність органозберігального лікування й ампутації органа, лімфоденектомії, показники та час її виконання. Зроблено висновок, що найбільш ефективним є комбіноване та комплексне лікування, а необхідність лімфоденектомії визначається ступенем ризику метастазування до лімфатичних вузлів.

Представлены результаты обследования и лечения 62-х больных раком полового члена, которые на момент обращения в клинику не имели отдаленных метастазов, с целью определения оптимальных критериев диагностики и лечения. Для достижения цели проанализовано значение локализации, размеров первичного очага, стадии и гистологической формы процесса, гистопатологической дифференциации опухоли, изучена эффективность только оперативного, комбинированного и комплексного лечения, целесообразность органосохраняющего лечения и ампутации органа, лимфаденэктомии, показания и время ее исполнения. Сделан вывод, что наиболее эффективным является комбинированное и комплексное лечение, а необходимость лимфаденэктомии определяется степенью риска метастазирования в лимфатические узлы.

Описано модифікований оперативний доступ у разі лікування місцевопоширеного раку нирки. Доступ відрізняється тим, що видалені Х - ХІ ребра виділяють ніжку діафрагми та підшивають її до сухожильної пластини резектованого ребра, яке дозволяє запобігти відкриттю плевральної щілини у разі видалення пухлини нирки великих розмірів і суттєво збільшити розмір операційного поля (патент на корисну модель № 14320 від 15.05.2006).

Представлено описание модифицированного оперативного доступа при лечении местнораспространенного рака почки. Доступ отличается тем, что удаления X - XI ребер выделяют ножку диафрагмы и подшивают ее к сухожильной пластинке резецированного ребра, которое позволяет предотвратить открытие плевральной полости при удалении опухоли почки больших размеров и существенно увеличить размер операционного поля (патент на полезную модель № 14320 от 15.05.2006).

Прогнозування перебігу раку передміхурової залози (РПЗ) є найбільш важливим фактором у разі вибору лікувальної тактики. Вивчено інформативність використання додаткових діагностичних критеріїв - тканинного ПСА, р53 та характеру запальної реакції у тканинах передміхурової залози у хворих на РПЗ. Проведено статистичний аналіз даних, одержаних під час обстеження 143-х пацієнтів, хворих на РПЗ: рівень загального ПСА у сиворотці крові, характер запальної інфільтрації в тканині передміхурової залози, маркери ПСА і р53 в тканині передміхурової залози, визначені імуногістологічним методом. На підставі одержаних даних встановлено, що запалення в тканинах передміхурової залози впливає на рівень сироваткового ПСА, що може вплинути на якість діагностики РПЗ. Відсутність підвищення ПСА у разі РПЗ у групі обстежених хворих спостерігалась у 10 % випадків.

Прогнозирование течения рака предстательной железы (РПЖ) является наиболее важным фактором,определяющим лечебную тактику. Изучена информативность использования дополнительных диагностических критериев - тканевого ПСА, p53 и характера воспалительной реакции в ткани предстательной железы у больных с РПЖ. Проведен статистический анализ данных, полученных при обследовании 143-х пациентов с РПЖ: уровень общего ПСА в сыворотке крови, характер воспалительной инфильтрации в ткани предстательной железы, маркеры ПСА и p53 в ткани предстательной железы, определенные иммуногистохимическим методом. На основании полученных данных установлено, что воспаление в ткани предстательной железы является прогностически неблагоприятным фактором течения рака предстательной железы; наличие воспаления в ткани предстательной железы влияет на уровень сывороточного ПСА, что может сказаться на качестве диагностики рака предстательной железы; отсутствие повышения ПСА при раке предстательной железы в группе исследованных больных наблюдалось в 10 % случаев.

Вивчено можливості використання цитологічного методу в доопераційній діагностиці пухлин сечового міхура в процесі лікування. Ця задача вирішувалась методом порівняння результатів цитологічних та гістологічних досліджень, проведених у пацієнтів з пухлинами сечового міхура. В результаті проведеного дослідження пухлинні клітини були наявні у 145-ти хворих з пухлинами сечового міхура. Порівнянням результатів цитологічного та гістологічного досліджень встановлено діагноз в 89,3 % спостережень та в 73,3 % випадків визначили її гістологічний тип. Отримані дані свідчать про ефективність та важливість використання цитологічного дослідження в діагностиці пухлинних процесів сечового міхура. Отримано рекомендації використання цитологічного дослідження в клінічній практиці.

Изучены возможности использования цитологического метода в дооперационной диагностике опухолей мочевого пузыря и в процессе лечения. Поставленная задача решалась методом сопоставления результатов цитологических и гистологических исследований, проведенных у пациентов с опухолямти мочевого пузыря. В результате проведенного исследования опухолевые клетки были обнаружены в моче 145-ти больных с опухолями мочевого пузыря. При сопоставлении результатов цитологических и гистологических исследований достоверно установлен диагноз в 89.3 % наблюдений и в 73,3 % случаев определен ее гистологический тип. Полученные данные свидетельствуют об эффективности и важности использования цитологического исследования в диагностике опухолевых процессов мочевых путей. Даны рекоменации по использованию цитологического исследования в клиническеой практике.

За допомогою кольорової ультразвукової ангіографії проведено оцінку кровотоку передміхурової залози у 45-ти хворих хронічним простатитом до і після лікування. Проведені досліди дозволили виявити у цих хворих наявні порушення кровотоку передміхурової залози. Застосування в лікуванні препарату "Гілоба" з фітосомами та мікроклізм із настойкою ехінацеї пурпурової привело до стимуляції магістральних артеріол, включення в роботу артеріовенозних шунтів, що і сприяло ліквідації запального процесу в передміхуровій залозі.

При помощи цветной ультразвуковой ангиографии проведена оценка кровоснабжения предстательной железы у 45-ти больных хроническим простатитом до и после лечения. Проводимые исследования позволили выявить у этих пациентов выраженные нарушения кровоснабжения предстательной железы. Включение в комплекс лечения препарата "Гилоба" с фитосомами и микроклизм с эхинацеей пурпурной привело к стимуляции функционирующих магистральных артериол, включению в работу артериоловенозных шунтов, что и способствовало ликвидации воспалительного процесса в предстательной железе.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56я431

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати лікування жінок зі стресовим нетриманням сечі за останні 30 років та шляхи підвищення ефективності їх лікування. Рекомендовано починати лікування таких хворих консервативно з використанням вправ для зміцнення м"язів тазового дна, фармакологічних препаратів та ендоуретральної електростимуляції шийки сечового міхура апаратом "Інтратон-1". Це дозволило досягнути позитивного лікування у 35,7 % хворих, покращання результатів у 50 %, а також провести скрінінг кандидатів для хіріргічного втручання. Хіріргічне лікування виконано 62-м хворим і було найбільш ефективним - позитивний результат - 95,2 % пацієнтів. Для підвищення надійності хворих з ІІІ типом стресового нетримання сечі рекомендовано використовувати пубо-вагинальний слінг коротким фасціальним лоскутом з проведенням лігатур в надлобкову зону за допомогою голки-перфоратора власної конструкції. Суб'єктивна оцінка віддалених результатів хірургічного лікування показала, що через рік після операції 82,9 % жінок повністю утримували сечу, 1- 3 роки - 72,4 %, 3 - 10 років - 61,1 %, 10 - 30 років - 50 %.

Представлены результаты лечения женщин со стрессовым недержанием мочи за последние 30 лет и пути повышения эффективности их лечения. Рекомендовано начинать лечение таких больных консервативно с использованием упражнений для укрепления мышц тазового дна, фармакологических препаратов и эндоуретральной электростимуляции шейки мочевого пузыря аппаратом "Интратон-1". Это позволяет достичь выздоровления у 35,7 % больных, улучшения -у 50 %, а также провести скрининг кандидатов для хирургического вмешательства. Хирургическое лечение выполнено 62-м больным и было наиболее эффективным- выздоровление отмечено у 95,2 % пациенток. Для повышения надежности фиксации передней стенки влагалища к лобковому симфизу предложено сочетать принципы операций Marshall-Marchetti-Krantz и Burch (позадилобковая кольпопексия и кольпосуспензия). Для лечения больных с III типом стрессового недержания мочи рекомендуют использовать пубо-вагинальный слинг коротким фасциальным лоскутом с проведением лигатур в надлобковую область с помощью иглы-перфоратора собственной конструкции. Субъективная оценка отдаленных результатов хирургического лечения показала, что через год после операции 82,9% женщин полностью удерживали мочу, 1 - 3 года -72,4 %, 3 - 10 лет- 61,1 %, 10 - 30 лет- 50 %.

Порушення сечовипускання - одна з основних причин зниження якості життя чоловіків у літньому віці. Багаторічні дослідження довели, що співвідношення між розміром передміхурової залози і виникненням або ступенем ознак сумнівні. Все частіше визнається, що клінічний прояв дисфункції сечовипускання грунтується на функціональній поведінці сечового міхура. Мета дослідження - визначити функціональні зміни сечового міхура залежно від віку і симптомів у разі гіперплазії передміхурової залози. Досліджувані - чоловіки різного віку. У хворих із переважно іритативною симптоматикою відзначено дуже високий тонус сечового міхура для своєї вікової групи і значне зменшення місткості сечового міхура. Результати обстеження хворих на гіперплазію з обструктивною формою свідчать про зниження тонусу сечового міхура, під час наповнення знижений внутрішньоміхуровий тиск, сечовий міхур розтягнутий. Позиви до сечовипускання виникають за нижчого внутрішньоміхуровому тиску і низькій напрузі біопотенціалів, ніж в решті досліджуваних груп. Більшість проблем з сечовипусканням в похилому віці залежить від багатьох факторів і потребує всебічної оцінки симптомів порушення сечовипускання і функціональних змін.

Нарушение мочеиспускания - одна из основных причин снижения качества жизни мужчин в пожилом возрасте. Многолетние исследования показали, что соотношение между размером предстательной железы и возникновением или выраженностью признаков сомнительны. Все чаще признают, что клиническое проявление дисфункции мочеиспускания основывается на фукциональном поведении мочевого пузыря. В работе определены функциональные изменения мочевого пузыря в зависимости от возраста и симптомов при гиперплазии предстательной железы (ГПЗ). Исследованы мужчины в различных возрастных группах. У больных с преимущественно ирритативной симптоматикой отмечается достаточно высокий тонус мочевого пузыря для своей возрастной группы и значительное уменьшение его емкости. Результаты обследования больных ГПЗ с обструктивной формой свидетельствуют о снижении тонуса мочевого пузыря, позывы к мочеиспусканию возникают при более низком внутрипузырном давлении и низком напряжении биопотенциалов, чем в остальных исследуемых группах. Большинство проблем с мочеиспусканием в пожилом возрасте многофакторны, требует всесторонней оценки симптомов нарушения мочеиспускания и функциональных изменений.

Для підвищення ефективності відновлення сечовипускання хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ), на яких влинув трансуретральна резекція (ТУР) передміхурової залози, в ранньому післяопераційному періоді 44-ом хворим додатково призначався препарат "Простаплант форте" (комбінація екстрактів з плодів пальми сабаль та кореня кропиви) по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 3-х тижнів. Отримані дані доводять, що використання простапланта форте знижує рівень дизуричних проявів, підвищує рівень максимальної урофлоуметрії і тим самим підвищує рівень якості життя, і скорочує період реабілітації хворих.

Для повышения эффективности восстановления акта мочеиспускания у больных на доброкачественную гиперплазию предстательной железы (ДГПЖ), подвергшихся трансуретральной резекции (ТУР) простаты, в раннем послеоперационном периоде 44-м больным дополнительно назначался препарат "Простаплант форте" (комбинация экстрактов из плодов пальмы сабаль и корня крапивы) по 1 капсуле 2 раза в сутки в течение 3-х недель. Полученные данные свидетельствуют о том, что применение простапланта форте позволяет снизить уровень дизурических проявлений, повысить уровень максимальной урофлоуметрии и тем самым повысить уровень качества жизни, и сократить период реабилитации больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.16-1

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Аналіз чисельних джерел демонструє, що діагностичний підхід до хворих на ниркову коліку, спричинену гострою обструкцією сечоводів був змінений завдяки запровадженню нових, неінвазивних радіологічних методик, таких як доплерівська ультрасонографія, спіральна комп'ютерна томографія (СКТ) і магнітно-резонансне зображення. Якщо у пацієнта в анамнезі раніше були атаки ниркової коліки і сечокам'яної хвороби, рекомендовано діагностичний підхід, що полягає у використанні оглядової урографії і УЗД, поєднаних із доплерівською ультрасографією. СКТ залишають для невирішених проблем. Магнітно-резонансне зображення - особливо обнадійливий метод дослідження у вагітних жінок.

Анализ значительного числа источников информации свидетельствует, о том что диагностический подход к больным с почечной коликой, возникшей на фоне обструкции мочеточника был изменен благодаря введению в действие новых, неинвазивных радиологических методик, таких как доплеровская ультрасонография, спиральная компьютерная томография (СКТ) и магнитно-резонансное изображение. Если у пациента в истории болезни ранее были атаки почечной колики и мочекаменная болезнь, рекомендовано проводить диагностический подход, в его использовании лежит смотровая урография и УЗИ, совмещенное с доплеровской ультрасонографией. СТК оставляют для нерешенных проблем. Магнитно-резонансное изображение - особенно надежный метод исследования у беременных женщин.

Вивчено субпопуляції лімфоцитів у сечі хворих із раком сечового міхура, що перебігає на тлі сечової інфекції. Досліджено 46 пацієнтів з пухлинами сечового міхура та непухлинними захворюваннями сечового міхура, які госпіталізовані в урологічний стаціонар для проведення оперативного лікування. Встановлювали рівень лейкоцитурії з використанням світлової мікроскопії шляхом підрахунку лейкоцитів в полі зору. Встановлено, що зміни чисельності субпопуляції СВ8+, СВ16+, СВ25+, СВ95+ в сечі у досліджених пацієнтів корелює зі ступенем виразності лейкоцитурії під час групування пацієнтів за рівнем диференціювання пухлин. Максимальної чисельності досягають субпопуляції CD8+, CD16+, CD25+, CD95+ у сечі пацієнтів високо- і помірнодиференційованими пухлинами сечового міхура з помірно вираженою лейкоцитурією.

Изучены субпопуляций лимфоцитов в моче больных раком мочевого пузыря, протекающим на фоне мочевой инфекции. Нами обследовано 46 пациентов с опухолями мочевого пузыря и неопухолевыми заболеваниями мочевой системы, поступившие в урологический стационар для проведения оперативного лечения. Определяли уровень лейкоцитурии с использованием световой микроскопии путем подсчета лейкоцитов в поле зрения. Установлено, что изменение численности субпопуляций СВ8+, СВ16+, СВ25+,СВ95+ в моче у исследуемых пациентов коррелирует со степенью выраженности лейкоцитурии при группировании пациентов по уровню дифференцировки опухолей. Максимальной численности достигают субпопуляции CD8+, CD16+, CD25+, CD95+ в моче пациентов с высоко- и умеренно дифференцированными опухолями мочевого пузыря с умеренно выраженной лейкоцитурией.

Перевірено механічні властивості новоутворенної фіброзної капсули 12-ти нирок собак після декапсуляризації. Виявлено вірогідне зниження міцнісних характеристик новоутвореної фіброзної капсули нирки. Новоутворена капсула нирки характеризується менш вираженим пристосуванням до змінних навантажень, про що свідчить виявлене за допомогою скануючої електронної мікроскопії зменшення складчастості її поверхні.

Исследованы механические свойства вновь образованной фиброзной капсулы 12-ти почек собак после капсуляризации. Установлено достоверное снижение прочностных характеристик вновь образованной фиброзной капсулы почки. Вновь образованная капсула почки характеризуется менее выраженной приспособляемостью к меняющимся нагрузкам, о чем свидетельствует выявленное с помощью сканирующей электронной микроскопии уменьшение складчатости ее поверхности.