Поліпшення доступу до послуг із планування сім'ї та репродуктивного здоров'я у всьому світі може допомогти запобігти материнській смерті та зменшити кількість небажаних вагітностей. Щороку приблизно 295 тис. жінок помирають від ускладнень під час вагітності та пологів. Така ситуація простежується майже в усіх країнах із низьким і середнім рівнем доходу. Доступ до послуг із планування сім'ї та репродуктивного здоров'я має вирішальне значення для здоров'я жінок і дітей у всьому світі. Близько третини материнських смертей можна було б уникнути щорічно, якби жінки, які не хотіли завагітніти, мали доступ до ефективної контрацепції та використовували її. У всьому світі 218 млн жінок мають незадоволену потребу в сучасній контрацепції. Уряди розвинених країн підтримують глобальні зусилля протягом понад 50 років щодо формування та збереження репродуктивного здоров'я у світі. Дані свідчать, що пандемія COVIDD19 негативно вплинула на доступ до медичних послуг щодо збереження репродуктивного здоров'я, спричинивши певний збій в основних послугах, і призвела до приблизно 1,4 млн незапланованих вагітностей. Пом'якшення навантаження та забезпечення доступу до основних послуг, які надаються глобальними програмами під час пандемії, що триває, є постійним викликом для світової спільноти. За останнє десятиліття значно поліпшилися якість та обсяг медичних послуг щодо репродуктивного здоров'я. Однак підтримка та розширення заходів, спрямованих на вирішення проблем репродуктивного здоров'я, мають залишатися в пріоритеті державної політики, а проактивна первинна медична допомога має бути центральною ланкою в здійсненні заходів профілактичного характеру, оскільки слабке репродуктивне здоров'я має значний вплив на смертність населення, захворюваність і добробут у цілому, і призводять до значних витрат на охорону здоров'я та бюджети місцевих органів влади. Вищевказане засвідчує, що формування та збереження репродуктивного здоров'я обумовлює необхідність підвищення ефективності надання медичної допомоги, забезпечення відповідного рівня соціального забезпечення, що в результаті забезпечить розвиток української нації та сталий розвиток держави. Мета роботи - теоретично обгрунтувати державну політику щодо збереження репродуктивного здоров'я та вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення її реалізації. Встановлено, що питання формування усвідомленого батьківства має стати одним із першорядних завдань, які потребують комплексного вирішення та формування виваженої державної політики. Формування відповідального та усвідомленого батьківства має починатися зі шкільних років, оскільки зазначена проблема тісно переплітається з питаннями репродуктивного здоров'я та у кінцевому підсумку значно впливатиме на загальний рівень суспільного здоров'я української нації. Окреслено пріоритетні напрями розвитку державної політики щодо збереження репродуктивного здоров'я в Україні. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Узагальнено сучасні наукові погляди на основні ланки патогенезу, критерії діагностики та методи профілактики гестаційних ускладнень у жінок із метаболічним синдромом (МС). Мета дослідження - проведення аналізу сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо вивчення патогенетичних механізмів впливу компонентів МС на розвиток гестаційних ускладнень, методів їх діагностики та профілактики у жінок із МС. Доведено, що компоненти МС асоціюються з розвитком ускладнень вагітності, таких як прееклампсія, затримка росту плода та макросомія, гестаційний діабет, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода, звичне невиношування вагітності. За ознакою спільного патогенезу вище перелічені ускладнення відносяться до групи "великих акушерських синдромів". Показано, що вагітні з МС входять до групи високого ризику по виникненню "великих акушерських синдромів" і потребують своєчасного призначення профілактичних заходів щодо їх зниження. Майже всі наукові дослідження продемонстрували важливість регулювання метаболічних процесів в організмі жінки з МС ще на етапі преконцепційного періоду. Повідомляється, що модифікація способу життя, яка спрямована на зниження маси тіла шляхом призначення збалансованої гіпокалорійної дієти в поєднанні з фізичними вправами та застосуванням поведінкової терапії призводить до поліпшення наслідків вагітності як для матері, так і для дитини. Встановлено, що проблема МС у жінок репродуктивного віку залишається актуальною в сучасній медицині та, враховуючи свою соціальну значимість, вимагає подальших досліджень в аспекті вивчення патогенезу, ранньої діагностики та профілактики зазначеної патології, оскільки це може значно покращити в майбутньому стан вагітної та позитивно вплинути на перебіг вагітності та пологів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.2

Рубрики:

Патологічне акушерство

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Демографічна ситуація в Україні свідчить про глибоку демографічну кризу. Незважаючи на те, що більшість подружніх пар бажають мати дітей, все ж часто відкладають цю подію на пізніший репродуктивний період життя. Але без сумніву кожна пара бажає мати здорову дитину. Важливим заходом, який допомагає жінкам завагітніти та виносити здорову дитину, є ефективна прегравідарна підготовка, що проводиться для збереження та реабілітації репродуктивного здоров'я подружньої пари з особливим акцентом на профілактику можливих ускладнень ще на стадії планування вагітності. Серед основних чинників, які впливають на стан здоров'я населення, Всесвітня організація охорони здоров'я виділяє спосіб життя. Тому вже на етапі планування вагітності важливим моментом є відмова від шкідливих звичок, фізична активність, раціональне харчування та ефективна організація статевого життя. Аліментарна недостатність вітамінів і традиційна сезонність харчування в Україні часто не надають змоги забезпечити повноцінний мікронутрієнтний статус в організмі майбутніх батьків, особливо в зимово-весняний період. Тому для жителів України є актуальним застосування полівітамінних комплексів, у тому числі фолієвої кислоти, як під час прегравідарної підготовки, так і впродовж вагітності, а потім і під час лактації. З метою виключення будь-якої патології, яка може зашкодити майбутній матері та її дитині, подружня пара має бути раціонально обстежена та оздоровлена під час прегравідарної підготовки. Також майбутні батьки мають уникати будь-яких шкідливих впливів на їхній організм, як на роботі, так і в побуті. Вторинна профілактика захворюваності та смертності матері та дитини полягає в ранній пренатальній діагностиці, яка зараз активно розвивається у світі та Україні. Не менш важливим аспектом антенатальної охорони плода є формування психологічного здоров'я майбутньої людини. Тому, впровадження фізіопсихопрофілактичної підготовки кожної подружньої пари до народження дитини з залученням перинатальних психологів є надзвичайно актуальним в умовах сьогодення. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Безпліддя є вагомою демографічною та соціально-економічною проблемою в сучасному світі, для вирішення якої застосовуються допоміжні репродуктивні технології. Враховуючи зниження репродуктивного потенціалу населення, актуальність проблеми безпліддя надалі зростає, що обумовлює пошук нових методів підвищення успішності допоміжних репродуктивних технологій. Мета роботи - проаналізувати фактори впливу, зокрема антропометричні, та дані акушерсько-гінекологічного анамнезу на ризик невдалої імплантації в жінок із безпліддям, яким проведено запліднення in vitro. Обстежено 106 жінок зі встановленим діагнозом безпліддя, які отримували лікування з застосуванням додаткових репродуктивних технологій у період з вересня 2019 р. по лютий 2021 р. Контрольну (1-шу) групу становили жінки, які отримували лікування безпліддя за стандартною схемою: контрольована оваріальна стимуляція, забір гамет, інтрацитоплазматична ін'єкція сперматозоїда та ембріотрансфер. До основної (2-ї) групи ввійшли пацієнтки, які до стандартної схеми лікування додатково отримували антиагреганти, антикоагулянти та внутрішньовенні імуноглобуліни класу G. У дослідженні не виявлено відмінностей у двох досліджуваних групах за показниками віку, зросту, ваги, індексу маси тіла, менархе, тривалості менструації, коїтусу (p >> 0,05). Після лікування не досягнуто результату у 29 (53,7 %) жінок 1-ї групи та у 21 (40,4 %) пацієнтки 2-ї групи. Під час аналізу виявлено наступні фактори. Зв'язок (p = 0,028) ризику невдалої імплантації з віком пацієнтки. Зі збільшенням віку ризик зростав, ВШ = 1,11 (95 % ДІ 1,01 - 1,21) на кожний рік, зі збільшенням зросту пацієнтки ризик знижувався (p = 0,006), ВШ = 0,85 (95 % ДІ 0,76 - 0,96) на кожний сантиметр, зі збільшенням кількості статевих актів на тиждень ризик зростав (p = 0,012), ВШ = 1,71 (95 % ДІ 1,12 - 2,60) на кожну одиницю. Успішність імплантації в разі застосування аспірину, низькомолекулярних гепаринів, внутрішньовенних імуноглобулінів у комплексній терапії є вищою у порівнянні зі стандартним лікуванням безпліддя (p = 0,049), ВШ = 0,37 (95 % ДІ 0,14 - 0,99). У дослідженні виявлено вплив віку, зросту жінки та кількості статевих актів на імплантацію. Встановлено, що застосування аспірину, низькомолекулярних гепаринів, внутрішньовенних імуноглобулінів класу G як доповнення до стандартної схеми лікування безпліддя шляхом запліднення in vitro в дослідженні позитивно впливає на результативність імплантації. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Безперервна медична освіта (БМО), або безперервний професійний розвиток (БПР), що наразі впроваджується в Україні, є навчанням упродовж усієї професійної кар'єри, яке надає змогу медичним працівникам ефективно виконувати професійні обов'язки з найкращими результатами. Це досягається завдяки злагодженій співпраці акредитаційних органів, провайдерів або організаторів БПР і медичних фахівців, а також шляхом упровадження ефективної моделі акредитації, яка і буде забезпечувати надання провайдерами належної освіти медичним працівникам. Мета роботи - описати основні принципи освітньої діяльності в межах БПР, що базується на моделі акредитації провайдерів БПР, яка наразі є загальновизнаною та найефективнішою у світі. Рекомендації можуть бути використані учасниками БМО/БПР або зацікавленими сторонами, які націлені на активну участь у впровадженні нової системи акредитації. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Гестаційний цукровий діабет (ГД) - надзвичайно поширене захворювання, рівень якого продовжує стрімко зростати. Перенесений жінкою ГД значно підвищує ризик розвитку тяжкої хронічної патології в матері та дитини в подальшому, що спричиняє втрату здоров'я молодого працездатного населення та майбутніх поколінь. Наведено огляд літератури, присвячений профілактиці ГД під час вагітності, а також скринінгу та діагностиці захворювання, з метою подальшого розроблення методів щодо поліпшення перебігу вагітності, розродження та життя матері та дитини за ГД, можливо, за умови якнайбільш раннього виявлення порушень і повної корекції вуглеводного обміну. Для профілактики розвитку ГД у період вагітності потрібно виявити фактори ризику цього захворювання, усунути деякі з них, а також не допустити появи нових. До ризик-факторів захворювання належить надлишкова маса тіла та ожиріння, патологічне (надмірне) збільшення маси тіла в I - II триместрі вагітності, обтяжена спадковість із цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, гіподинамія, літній вік, куріння, стрес, полікістоз яєчників, гіпертонічна хвороба, гіпотиреоз, застосування глюкокортикостероїдів незадовго до і/або під час вагітності; етнічна належність, генетичні фактори. Для попередження розвитку ГД у всіх жінок із ранніх термінів вагітності рекомендують: раціональне харчування; контроль за збільшенням маси тіла; регулярне помірне фізичне навантаження, лікувальну фізкультуру (за відсутності загрози невиношування вагітності, передлежання плаценти та деяких інших ускладнень); максимальне обмеження стресових ситуацій, достатній нічний сон, раціональний режим дня; відмову від шкідливих звичок. Так, у ході дослідження встановлено важливість ранньої діагностики та скринінгу ГД у вагітної внаслідок зв'язку ЦД зі збільшенням частоти ускладнень вагітності, дитячої перинатальної захворюваності та смертності до популяційного рівня. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.4-433.8 + Р716.11с

Рубрики:

Хвороби матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.4 + Р264.869

Рубрики:

Хвороби матки і шийки матки

Мікрофлора сечостатевих органів

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - виявити зміни біохімічних маркерів ендотеліальної дисфункції; визначити доклінічні прояви прееклампсії в багатоплідних вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Проведено проспективне дослідження вагітних із дихоріальною діамніотичною двійнею після ДРТ: 35 вагітних із двійнею, яким запропоновано розроблений алгоритм спостереження (основна (I) група (ОГ); 27 вагітних, яких спостерігали за загальноприйнятими методами ведення багатоплідної вагітності (БПВ) (контрольна (II) група (КГ)). Статистичну обробку результатів дослідження проведено з використанням стандартних програм "Microsoft Excel 5.0" і "Statistica 6.0". У ході аналізу ОГ і КГ спостереження відмічено зростання проанпогенного біомаркера PIGF до 28 тиж. (I група - 604,9 (83,4 - 814,5) пг/мл проти 568,6 (68,1 - 765,3) пг/мл у II групі). У терміні 26 - 28 тиж. в ОГ відзначено зниження рівня PIGF нижче 100 пг/мл у 4 (11,4 %) жінок, а в КГ - у 6 (22,2 %), однак клінічних проявів прееклампсії в пацієнток не виявлено. У терміні 32 - 34 тиж. отримано результати PIGF нижче 100 пг/мл у 6 (17,1 %) жінок I групи проти 7 (25,9 %) жінок II групи. У I групі встановлено 2 випадки помірної прееклампсії в 32 і 33 тиж. вагітності. У II групі встановлено 4 випадки прееклампсії, 2 випадки помірної прееклампсії, що клінічно проявилися в 30 тиж. Встановлено, що антианпогенний фактор sFlt-1 і проанпогенний фактор PIGF, атакож їхнє співвідношення є перспективними маркерами в прогнозуванні та ранній діагностиці прееклампсії при БПВ після ДРТ. На підставі простеження динаміки росту співвідношення sFlt-1/PIGF можна спрогнозувати ранній розвиток прееклампсії навіть без клінічних симптомів і прийняти рішення про можливість пролонгування вагітності або потребу термінового розродження. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнток. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Плоскоклітинні інтраепітеліальні ураження вульви високого ступеня злоякісності звичайного типу асоційовані з інфекцією, викликаною вірусом папіломи людини, тоді як диференційована інтраепітеліальна неоплазія вульви виникає найчастіше на тлі склерозуючого атрофічного ліхена в жінок у менопаузі. Дослідити ці види інтраепітеліальної неоплазії можна за допомогою методів дерматоскопії та вульвоскопії. Мета роботи - оцінити ефективність клініко-дерматоскопічного та вульвоскопічного дослідження при вульварній інтраепітеліальній неоплазії. Застосовано дерматоскопічний і вульвоскопічний методи дослідження, проведено їх порівняння з гістологічним результатом і визначено найефективніший із них за умови вищої ймовірності запідозрити передрак вульви. Залучено 170 пацієнток, які проходили обстеження в поліклінічному відділенні Національного інституту раку у 2017 - 2021 рр. У 100 (58,82 %) жінок діагностовано вульварну інтраепітеліальну дисплазію звичайного типу, у 70 (41,17 %) пацієнток - диференційованого типу. Встановлено, що вища ймовірність запідозрити передрак і більш точне взяття біопсії зафіксовані при дерматоскопії. У пацієнток, яким виконано дерматоскопію, виявлення HSIL становило 98 %, а при вульвоскопії - 75 % у порівнянні з гістологічним висновком. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Відносно нова та маловивчена інфекція COVID-19, або SARS-CoV-2, є глобальною надзвичайною проблемою для громадського здоров'я. Спочатку вважали, що коронавірусна інфекція переважно уражує органи дихальної системи, але сучасні дослідження по всьому світу підтверджують тропність вірусу до органів серцево-судинної системи (ССС). Як відомо, для SARS-CoV-2 властиве поліорганне ураження, не є винятком і кардіоваскулярні пошкодження. Згідно з дослідженням, проблеми із ССС виникають у близько 20 % госпіталізованих хворих на COVID-19, також описують тяжкі наслідки з боку ССС в постковдному періоді. Вагітні жінки не мають більше шансів захворіти на COVID-19, але якщо захворіли, то потребують догляду в реанімаційному відділенні, кисневої підтримки. У таких вагітних підвищується ризик виникнення ускладнень унаслідок коронавірусної хвороби. Мета роботи - навести клінічний випадок жінки, у якої після перенесеної COVID-19-інфекції розвинувся постінфекційний міокардит із легеневою гіпертензією, що був діагностований під час вагітності та розглядався як показання до її переривання. Клінічний випадок. Вагітна в терміні 20 тиж. звернулася зі скаргами на задишку під час незначних фізичних навантажень, немотивовану стомлюваність, відчуття дискомфорту в грудній клітці, блідість шкіри. З анамнезу відомо, що за 2 міс. до запланованої вагітності жінка перенесла COVID-19-інфекцію. Під час обстеження у відділенні лабораторні та інструментальні дані надали змогу встановити діагноз постінфекційного міокардиту з легеневою гіпертензією. Встановлено, що пацієнти, що перехворіли на коронавірусну інфекцію, мають протягом значного періоду знаходитися під спостереженням лікаря для своєчасної діагностики ймовірних ускладнень у постковдному періоді. Особливо це стосується жінок, що планують вагітність. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтки. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

The Royal College of Obstetricians and Gynaecologists produces guidelines as an educational aid to good clinical practice. They present recognised methods and techniques of clinical practice, based on published evidence, for consideration by obstetricians and gynaecologists and other relevant health professionals. The ultimate judgement regarding a particular clinical procedure or treatment plan must be made by the doctor or other attendant in the light of clinical data presented by the patient and the diagnostic and treatment options available. This means that RCOG Guidelines are unlike protocols or guidelines issued by employers, as they are not intended to be prescriptive directions defining a single course of management. Departure from the local prescriptive protocols or guidelines should be fully documented in the patient's case notes at the time the relevant decision is taken.

This is the fourth edition of this guideline. The third edition was published in 2010 under the same title. The second edition was published in 2004 titled The Management of Gestational Trophoblastic Neoplasia, which replaced The Management of Gestational Trophoblastic Disease, published in April 1999. The Royal College of Obstetricians and Gynaecologists produces guidelines as an educational aid to good clinical practice. They present recognised methods and techniques of clinical practice, based on published evidence, for consideration by obstetricians and gynaecologists and other relevant health professionals. The ultimate judgement regarding a particular clinical procedure or treatment plan must be made by the doctor or other attendant in the light of clinical data presented by the patient and the diagnostic and treatment options available. This means that RCOG Guidelines are unlike protocols or guidelines issued by employers, as they are not intended to be prescriptive directions defining a single course of management. Departure from the local prescriptive protocols or guidelines should be fully documented in the patient's case notes at the time the relevant decision is taken.

Вагітні, які мали безплідність ендокринного та трубно-перитонеального генезу в анамнезі, на сьогодні становлять значний сегмент у загальній кількості вагітних, і простежується чітка тенденція щодо зростання чисельності таких жінок. Беручи до уваги, що головними ускладненнями перебігу вагітності в жінок із безплідністю є невиношування, гіпертензивні та метаболічні розлади, з'ясовано ті патофізіологічні механізми, які з ранніх етапів гестаційного процесу і до пологів визначають характер перебігу вагітності. Аналіз сучасного стану проблеми перинатальних втрат і акушерських ускладнень при вагітності після лікування безплідності надає змогу їх попередити. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Сьогодні зростає роль інформаційно-телекомунікаційних систем у будь-якій сфері життя. Сучасна медична освіта передбачає поєднання традиційної теоретичної підготовки студентів із симуляційними тренінгами, дистанційними формами навчання та застосування нформаційних технологій. Це непростий період життя для кожного учасника освітньої сфери. У цей час застосування інноваційних освітніх технологій полегшує подання та візуалізацію матеріалу, сприяє запам'ятовуванню інформації та робить освітній процес більш легким, цікавим. Цифрові навички стали необхідним додатковим компонентом для будь-якого вченого, сучасного викладача та лікаря-практика практично всіх спеціальностей. Мета роботи - проаналізувати стан сучасних проблем, можливостей і шляхів розвитку у вищій медичній школі в епоху трансформації суспільства з використанням цифрового інтелекту. Наведено досвід підготовки медичних кадрів на кафедрі акушерства та гінекології Одеського національного медичного університету в сучасних умовах. Враховуючи те, що кафедра акушерства та гінекології є добре оснащеною клінічною кафедрою університету, стала звичною участь не тільки на міжнародних конференціях, інформаційних платформах, вебінарах і вдеоконференціях, але й в організації та проведенні кафедрою відеоконференцій, майстер-класів із виконанням низки операцій і демонстрація в режимі реального часу так званої "живої хірургії". Післядипломне навчання спеціалістів є одним із пріоритетних напрямів роботи університету. Удосконалення практичних навичок проводиться у високотехнологічних симуляційних класах. Але є потреба в забезпеченні академічної мобільності, у виборі баз навчання, поліпшенні роботи баз стажування лікарів-інтернів та організації навчання в практичній частині інтернатури. Проте трансформація медичної галузі диктує необхідність реформування навчального процесу в медичних університетах. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

This is the second edition of this guideline. The first edition was published in 2010 as a joint guideline with the Centre of Maternal and Child Enquiries under the title "Management of Women with Obesity in Pregnancy". The Royal College of Obstetricians and Gynaecologists produces guidelines as an educational aid to good clinical practice. They present recognised methods and techniques of clinical practice, based on published evidence, for consideration by obstetricians and gynaecologists and other relevant health professionals. The ultimate judgement regarding a particular clinical procedure or treatment plan must be made by the doctor or other attendant in the light of clinical data presented by the patient and the diagnostic and treatment options available. This means that RCOG Guidelines are unlike protocols or guidelines issued by employers, as they are not intended to be prescriptive directions defining a single course of management. Departure from the local prescriptive protocols or guidelines should be fully documented in the patient's case notes at the time the relevant decision is taken.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.11 с + Р716.216.59

Рубрики:

Вагітність

Венерологічні хвороби у вагітних

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212.1

Рубрики:

Патологія прикріплення і розвитку плідного яйця

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.21-4

Рубрики:

Патологія вагітності

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ