Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.3-356

Рубрики:

Хвороби легень

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - порівняльний аналіз стану мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) з урахуванням факторів ризику остеопорозу у хворих на туберкульоз, саркоїдоз і рак легень. Обстежено 108 хворих (30 хворих з туберкульозом легень, 43 - з саркоїдозом, 35 - з раком легень). Денситометрію поперекового відділу хребта проведено за допомогою рентгенівського двофотонного денситометра ДРХ-А (Lunar Corp., США). Зміни МЩКТ частіше виявляли у хворих на рак легень (85,7 %) і туберкульоз (83,3 %). Остеопенічний синдром переважав у хворих на туберкульоз (70,0 %), а найпомітніше зниження МЩКТ - у хворих на рак легень (48,6 %). При саркоїдозі, переважно з хронічним перебігом, була значна кількість пацієнтів з підвищеною МЩКТ (27,9 %). Із чинників ризику остеопенічного синдрому у хворих на туберкульоз і рак вагомим було зловживання алкоголем, у хворих на саркоїдоз - зниження вентиляційної здатності легень. Висновки: зміни МЩКТ можливі у разі всіх вивчених захворювань і часто не корелювали із загальновизнаними факторами ризику. Тому для призначення коригуючої терапії необхідно провести денситометричне обстеження хворих.

Досліджено групу з 119 осіб (71 чоловіків, 48 жінок), хворих на туберкульоз легень, віком від 20 до 74 років. Контрольну групу становили 59 практично здорових осіб аналогічного віку (37 чоловіків, 22 жінки). Для оцінки клінічного перебігу каріозної хвороби використовували аналіз даних клінічного дослідження (анамнезу, візуальної та індексної оцінки стану твердих тканин зубів, індексної оцінки поширеності та інтенсивності карієсу, карієсрезистентності емалі). Для оцінки поширеності патологічних уражень тканин пародонта використовували аналіз амнестичних даних, візуальну та індексну оцінку стану тканин пародонта (індекси Федорова - Володкіної, Green - Wermillion, РМА, IГ, CPITN). Верифікацію діагнозу захворювань тканин пародонта здійснювали з використанням рентгенологічних методів. Проведені дослідження підтверджують, що стоматологічні захворювання у хворих на туберкульоз легень характеризуються поширеністю й тенденцією до прогресування, що призводить до втрати зубів і ускладнює перебіг туберкульозного процесу. Висновки: на основі одержаних даних слід виділити наступні рекомендації лікарю-стоматологу: знати симптоми ураження порожнини рота і патогенез захворювання; брати участь в постановці діагнозу "туберкульоз" від початку і до термінальної стадії; надати хворому на туберкульоз легень адекватну стоматологічну допомогу за умов строгого дотримання правил асептики й антисептики.

Викладено основні аспекти фізичної реабілітації (ФР) хворих з ураженням органів дихання. Доведено, що засоби ФР у них на стаціонарному етапі лікування сприяють прискоренню розсмоктування запальних інфільтратів, відновленню сурфактанту легень, нормалізації дренажної функції бронхів, запобіганню розвитку спайок та ателектазів, на амбулаторному етапі сприяють повному одужанню хворого, а в разі хронічних процесів - продовженню стадії ремісії.

Мета роботи - вивчити причину, частоту і характер рецидивів туберкульозу у Тернопільській області за 2006 - 2009 рр. Проведено ретроспективний аналіз за даними історій хвороб частоти рецидивів, показників захворюваності на туберкульоз у 104 пацієнтів, які лікувалися в обласному туберкульозному диспансері в 2006 - 2009 рр. Серед них переважали особи працездатного віку, які не мають постійної роботи, - 65 (62,5 %) та пенсіонери (22,1 %). Встановлено, що за всіх форм активного туберкульозу кількість випадків рецидивів зменшилася з 174 до 122, а захворюваність - з 15,8 до 11,2 на 100 тис. населення. Серед хворих на туберкульоз легень - відповідно з 150 до 111 та з 13,6 до 10,2 на 100 тис. населення. Основні причини рецидивів: особливості перебігу хвороби та супутні захворювання (хронічне обструктивне захворювання легенів, хронічна патологія печінки та шлунка, бронхіальна астма, цукровий діабет) - 35,6 %, недбале ставлення до здоров'я - 26 %, зловживання алкоголем, наркотиками, куріння - 26 %. Висновки: для зменшення частоти рецидивів туберкульозу треба проводити інтенсивніший курс комплексної терапії з урахуванням супутніх захворювань, ускладнень та шкідливих звичок. Украй потрібно активізувати санітарно-освітню роботу з метою формування відповідального ставлення хворого до свого здоров'я.

Розглянуто загальні питання лікувально-діагностичної допомоги хворим із позалегеневими формами туберкульозу, детально описано досвід, набутий в кістково-туберкульозному відділенні Харківської обласної туберкульозної лікарні. Наведено опис системи надання допомоги хворим із позалегеневим туберкульозом. Сформульовано рекомендації, спрямовані на поліпшення цього виду спеціалізованої медичної допомоги населенню.

Мета роботи - порівняльний аналіз методів бактеріологічної діагностики туберкульозу і ДНК-гібридизації виявлення мікобактерій. Досліджено 1965 зразків мокротиння від хворих з уперше діагностованим туберкульозом легень. Дослідження проведено за допомогою методів світлової мікроскопії за Цілем - Нільсеном, люмінесцентної мікроскопії за методом Хагемана, посів здійснювали на живильне середовище Левенштейна - Єнсена після обробки реактивом NALC-OH. Генетичні дослідження проведено за методом прямої ДНК-гібридизації. Встановлено, що серед методів бактеріологічної діагностики туберкульозу, що їх застосовують на сьогодні в практичних лабораторіях, метод посіву є найінформативнішим. Діагностична цінність його сягає за 80 % за всіх форм туберкульозу. Висновки: метод люмінесцентної бактеріоскопії чутливіший приблизно на 10,0 %, ніж світлової бактеріоскопії. Діагностична цінність бактеріологічного методу посіву на поживні середовища становить 80 % за всіх форм туберкульозу. Метод прямої ДНК-гібридизації дає змогу майже в 90 % випадків діагностувати туберкульоз, його можна застосовувати як для скринінгу, так і для контролю терапії.

Отмечено, что увеличение удельного веса деструктивных форм туберкулеза, первичная и вторичная устойчивость его микобактерий к антибактериальным препаратам и высокий уровень сопутствующей патологии значительно снижают эффективность стандартных схем химиотерапии. В таких условиях возрастает значение комплексного лечения больных с использованием коллапсотерапевтических методик. В приведенном клиническом случае после наложения искусственного пневмоторакса у больной в течение месяца отмечены динамика рассасывания инфильтративных изменений, заживление полости распада.

Проаналізовано епідемічну ситуацію щодо туберкульозу в Україні на кінець 2010 р. Зроблено висновок, що досягнуте зниження захворюваності та смертності від туберкульозу можна вважати тимчасовим, оскільки на тлі стабілізації та поліпшення епідеміологічної ситуації стосовно звичайного туберкульозу через поширення епідемії ВІЛ/СНІДу і нагромадження систематичних помилок у реалізації Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 - 2011 pp. набувають надзвичайної актуальності дві проблеми: збільшення захворюваності та смертності від ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ; поширення мультирезистентного туберкульозу, в тому числі з розширеною резистентністю, що знижує ефективність лікування хворих з новими випадками туберкульозу та підвищує вартість його. Ці проблеми на сьогодні ще не позначилися на загальній епідемічній ситуації, але будуть стрімко поширюватися у разі зволікання із їх розв'язанням.

Ранняя диагностика туберкулеза является ведущим методом предупреждения туберкулеза. Проба Манту на сегодня остается наиболее распространенным методом ранней и своевременной диагностики туберкулеза. Нарушение техники проведения внутрикожной пробы Манту может повлиять на результат диагностики. Продукция "Биолека", что представляет собой упаковку из 5 стандартизированных одноразовых шприцов с туберкулином, позволяет избежать множества проблем при проведении туберкулинодиагностики.

Наведено результати впливу ізофону на стан імунної системи у дітей, хворих на туберкульоз легень. У контрольній групі пацієнтів лікували за стандартною схемою. Виявлено, що цей препарат має імуномодулювальні властивості й позитивно впливає на стан місцевого мукозального імунітету у хворих на туберкульоз, знижує вплив чинників специфічного і неспецифічного запалення у бронхах.

Мета роботи - вивчення клітинних реакцій у бронхолегеневій системі хворих. На матеріалі бронхоальвеолярної рідини (БАР) у 60 пацієнтів вивчено клітинні реакції в бронхоальвеолярному комплексі під час загострення хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) II і III стадії. Пацієнтів було рандомізовано на дві групи відповідно до стадії хвороби. Визначено кількісний склад клітинних елементів у БАР, фагоцитарну і біоцидну активність альвеолярних макрофагів, нейтрофільних гранулоцитів (НГ) у периферійній крові. Встановлено, що імунологічні порушення, які розвиваються у хворих на ХОЗЛ під час загострення, співвідносяться як зі змінами клітинного складу місцевого імунного захисту, так і з їх функціональним станом. Рецидиви загострення призводять до зростання вмісту НГ у БАР та периферійній крові, зниження їх функціональної активності (згідно з СНТ-тестом і показниками фагоцитозу) у БАР і периферійній крові, що вказує на неоднозначні процеси, які відбуваються в системі місцевого захисту бронхолегеневого комплексу. Висновки: особливості клітинної ланки місцевого імунітету в бронхоальвеолярному просторі при ХОЗЛ залежать від багатьох чинників, зокрема від виразності запального процесу і стадії хвороби.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-3 + Р410.11-37

Рубрики:

Пневмонія

Ішемічна хвороба серця

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За даними Львівської та Тернопільської областей визначено кількість ВІЛ-інфікованих вагітних і особливості перебігу туберкульозу після народження дітей. Встановлено, що в 2009 р. загальна кількість ВІЛ-інфікованих вагітних збільшилася в 2 рази у порівнянні з 2005 роком. Така закономірність характерна і для дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками. Найчастішою клінічною формою туберкульозу у вагітних на тлі ВІЛ-інфекції/СНІДу був дисемінований туберкульоз легень з ознаками генералізації, часто з бактеріально-грибковими ураженнями і сепсисом. Нерідко у них виявляли мульти- і розширену резистентність МБТ до АМБП. Усе це сприяло прогресуванню туберкульозного процесу та летальному завершенню хвороби.

Зазначено, що на сьогодні Україна залишається в категорії країн з концентрованою стадією епідемії ВІЛ-інфекції, зосередженою серед окремих груп найвищого ризику інфікування: споживачів ін'єкційних наркотиків, жінок комерційного сексу, чоловіків, які мають секс із чоловіками. Відповідно до даних епідеміологічного нагляду серед зазначених груп населення поширення ВІЛ-інфекції є різним, але тривожно високим. Щоб зупинити поширення ВІЛ-інфекції серед цих груп населення, треба збільшити рівень охоплення профілактичними втручаннями груп ризику по всій Україні та посилити інтенсивність і якість цих втручань.

ВИЧ-деменция, как и ряд других нарушений ЦНС, является одним из основных проявлений прогрессирования ВИЧ-инфекции у больных. Как можно раннее назначение высокоактивной антиретровирусной терапии помогает справиться с ВИЧ-деменцией. При этом важно контролировать побочные действия такой терапии. Одним из успешно применяемых препаратов является представитель протеазных ингибиторов - LPV/rtv.

Цель работы - установление закономерностей между уровнем заболеваемости туберкулезом взрослого населения Украины и ВИЧ-позитивных пациентов. Проанализированы статистические данные о распространенности туберкулеза у взрослого населения страны и сравнены с данными обследования и заболеваемости туберкулезом ВИЧ-позитивных пациентов. Изучено 5872 посещения фтизиатра в поликлинике Одесского областного центра по профилактике и борьбе со СПИДом (ОЦПБ СПИД) и 1654 истории болезни пациентов, лечившихся в стационарном отделении ОЦПБ СПИД в период с 2006 по 2009 г. Установлено, что заболеваемость туберкулезом ВИЧ-позитивных пациентов, выписанных из стационара с улучшением, коррелирует с уровнем заболеваемости взрослого населения Украины. В то же время среди умерших пациентов количество случаев выявленного туберкулеза продолжает расти, несмотря на уменьшение в 2009 г. уровня заболеваемости по стране. Выводы: существует зависимость между уровнем распространения туберкулеза у всего населения и ВИЧ-позитивных пациентов, что свидетельствует о необходимости совершенствования ранней диагностики туберкулеза у ВИЧ-позитивных пациентов, так как запущенные формы в большинстве случаев приводят к летальному исходу, а также о перспективности дальнейшего изучения отдельных форм туберкулеза, особенно сопровождающихся бактериовыделением, как наиболее социально значимых.

Одной из наиболее актуальных проблем фтизиатрии является ВИЧ-ассоциированный туберкулез. ВИЧ-инфекция облегчает распространение туберкулеза несколькими способами. Она способствует развитию туберкулеза и при первичном инфицировании, и за счет эндогенной реактивации инфекции. Благоприятные условия для развития туберкулеза создаются в результате того, что вирус иммунодефицита человека разрушает лимфоциты и моноциты - главные клетки защиты, противостоящие туберкулезной инфекции. По мере снижения Т-лимфоцитов (CD4) иммунная система не может сдерживать персистирующие МБТ от размножения, что приводит к развитию активного заболевания. Клиническая картина туберкулеза зависит от состояния иммунной системы. При тяжелом иммунодефиците туберкулез протекает атипично и с чертами, характерными для первичного туберкулеза, часто встречаются внелегочные формы, генерализованные поражения. Диагноз базируется на тех же принципах, что и ВИЧ-негативные: этиологическое подтверждение, морфологическое и клиническое. Наличие туберкулеза у ВИЧ-позитивного требует обязательного назначения антиретровирусной терапии. Своевременное выявление и диагностика туберкулеза, эффективное его лечение и раннее назначение антиретровирусной терапии, несомненно, позволит решить задачу увеличения продолжительности и качества жизни ВИЧ-инфицированных пациентов.

Саркоидоз - системное заболевание неизвестной этиологии, относящееся по своим морфологическим проявлениям к группе гранулематозов. Характеризуется поражением многих органов и тканей с преимущественно доброкачественным течением. Наиболее часто поражаются лимфатические узлы и легкие. Тканевая реакция представлена саркоидной гранулемой, в которой отсутствует перифокальное воспаление и центральный некроз. Начало заболевания в большинстве незаметно и развивается постепенно. Больного беспокоят слабость, снижение трудоспособности, потливость, сухой кашель, периодически отмечается субфебрилитет. Рентгенологически выявляются увеличенные внутригрудные лимфатические узлы и очагово-инфильтративные изменения в легочной ткани. Лечение проводят системными кортикостероидами, средняя доза преднизолона 20 - 25 мг в сутки. На третьей стадии заболевания применяют Д-пенициламин. При непереносимости кортикостероидов назначают Делагил, Плаквенил в сочетании с витамином Е. Прогноз заболевания благоприятный.

Мета дослідження - вивчення клінічних ознак, показників вентиляційної функції легень та структурно-функціональних параметрів внутрішньосерцевої і легеневої гемодинаміки у пацієнтів із загостренням хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) II - III стадії для виявлення критеріїв поєднаного перебігу з ішемічною хворобою серця (ІХС). Проаналізовано особливості клінічних ознак, вентиляційних порушень і змін центральної гемодинаміки серця і легень з використанням ехокардіографії і доплерехокардіографії у 72 хворих на ХОЗЛ II - III ст. Всі хворі були розділені на дві групи. Першу групу склали 28 пацієнтів із ізольованим перебігом ХОЗЛ, другу - 44 пацієнти із ХОЗЛ II - III ст. в поєднанні з ІХС I - II функціонального класу, які були рандомізовані на дві підгрупи (основну і зіставлення). Порівняльний аналіз структурно-функціонального стану серця показав, що у пацієнтів із ізольованим перебігом ХОЗЛ параметри розмірів і скоротливої функції були близькі до норми, в той час як у хворих з мікст-патологією ці параметри були збільшені, що вказувало на розвиток гіпертрофії та дилатації. Висновок: таким чином, поєднання ХОЗЛ помірного і тяжкого ступеня тяжкості із супутньою або коморбідною ІХС негативно впливає на функціональний стан серця і веде до помірної дилатації камер серця, збільшення тиску в системі ЛА, що проявляється зниження систолічної функції серця. Наявність супутньої або коморбідної ІХС у хворих із ХОЗЛ II - III ст. є чинником ризику розвитку право- або лівошлуночкової недостатності, що значно погіршує прогноз перебігу захворювання.