Викладено результати використання технології електрозварювання під час операційних втручань на венах. У 55-ти експериментах на видалених венах відпрацьовано режими електрозварювання, за яких досягнули формування герметичного зварного шва, що витримує тиск до 0,6 атм., за наповнення вени рідиною. Ці режими використали для заварювання гирла та гілок великої підшкірної вени, заварювання комунікаційних вен, коагуляції стінок каналу великої підшкірної вени під час виконання венектомії у 23-х хворих. У 4-х хворих методом електрозварювання виконано плікацію стегнової вени після видалення з неї флотуючого тромбу. Використання електрозварювання, під час операційних втручань на венах дозволяє скоротити тривалість операції, зменшує об'єм крововтрати та призводить до одержання надійного зварного з'єднання у 97 % хворих.

Изложены результаты использования технологии электросварки при операционных вмешательствах на венах. Использование электросварки при операционных вмешательствах на венах позволяет сократить продолжительность операции, уменьшает объем кровопотери и приводит к получению надежного сварного соединения у 97 % больных.

У хірургічній клініці ОКЛ м. Ужгорода з приводу раку підшлункової залози з 1990 р. до червня 2005 р. прооперовано 138 хворих, часто виконували ПДР. Післяопераційна летальність становила 4,3 %. На сьогодні існує велика кількість варіантів реконструкційного етапу ПДР. Запропоновано спосіб реконструкції після панкреатодуоденальної резекції, який складається з хірургічних процесів, спрямованих на створення анастомозів із тонкою кишкою.

В хирургической клинике ОКБ г. Ужгорода с раком поджелудочной железы с 1990 г. до июня 2005 г. прооперировано 138 больных, часто проводили ПДР. Послеоперационная летальность составила 4,3 %. На сегодня существует большое количество вариантов реконструкционного этапа ПДР. Предложен способ реконструкции после панкреатодуоденальной резекции, который состоит из хирургических процессов, направленых на создание анастомозов с тонкой кишкой.

Проаналізовано результати обстеження і лікування хворих з пухлинами надниркових залоз. Вивчено зміни сироваткових рівнів інтерлейкіну 17 і міжклітинної молекули адгезії-1 у залежності від методу хірургічного втручання. Показано, що ендоскопічні втручання, мають перевагу над традиційними, оскільки зменшують вияви післяопераційного стресу.

Проанализированы результаты обследования и лечения больных с опухолями надпочечников. Изучены изменения сывороточного уровня интерлейкина 17 и межклеточных молекул адгезии-1 в зависимости от метода хирургического лечения. Показано, что эндоскопические вмешательства имеют преимущество над традиционными, поскольку уменьшают проявления послеоперационного стресса.

Проаналізовано досвід виконання лапароскопічних втручань у 19-ти хворих на непаразитні кісти селезінки, які знаходилися в клініці за період 2002 - 2004 рр. Характер мініінвазійних втручань містив лапароскопічну парціальну декапсуляцію - фенестрацію кіст селезінки (14 хворих), лапароскопічну спленектомію (3) та лапароскопічну резекцію селезінки з кістою (2). Оптимальною хірургічною тактикою слід вважати органозберігальні методи - парціальну декапсуляцію кісти та резекцію селезінки, водночас в окремих випадках є виправданими показання до виконання лапароскопічної спленектомії.

Проанализирован опыт лапароскопических вмешательств у 19-ти больных с непаразитическими кистами селезенки. Оптимальной хирургической тактикой следует считать органосохраняющие методы - парциальную декапсуляцию кисты и резекцию селезенки, в то же время, в отдельных случаях показания к выполнению лапароскопической спленэктомии являются оправданными.

Проаналізовано лапароскопічне лікування хворих на гострий холецистит. Зроблено висновок, що лапароскопічна операція повинна стати стандартом у лікуванні хворих на гострий холецистит та всіх його ускладнень, які ліквідують малоінвазійними методами.

Проанализировано лапароскопическое лечение больных с острым холециститом. Сделан вывод, что лапароскопические операции должны стать стандартом в лечении больных с острым холециститом в общем и при всех осложнениях, которые ликвидируются малоинвазивным методом.

Проаналізовано пошкодження рухомості в суглобах пальців у хворих, які лікувались у районній хірургічній консультації у Пруднику (Польща) після хвороби бактерійного зараження кисті (БЗК). Оцінено групу з 911-ти хворих, за період з 1 січня 1996 р. до 31 жовтня 2002 р. Обстеженнями охоплено амбулаторних хворих, які лікувались з приводу флегмони кисті, пароніхії, панарицію, гнійника пальця і також стаціонарних хворих, лікованих з приводу флегмони кисті. Стверджено, що найчастішою формою БЗК є пароніхія пальця. Найважчі ускладнення спричиняє флегмона кисті. Найчастіше у разі БЗК уражається вказівний палець і п'ястковий дистальний сустав кисті.

Проанализованы повреждения подвижности в суставах пальцев у больных, которые лечились в районной хирургической консультации в Пруднике (Польша) после болезни бактериального заражения кисти (БЗК). Доказано, что частой формой БЗК является паронихия пальцев. Тяжелые осложнения дает флегмона кисти. При БЗК чаще всего поражается указательный палец и запястный дистальный сустав кисти.

Проаналізовано операційне та консервативне лікування хворих з панкреатогенним сепсисом внаслідок інфікованого панкреонекрозу. Летальність у цієї групи хворих становила 55,5 %. Для оцінки важкості стану хворих на панкреатогенний сепсис застосовували власну шкалу оцінки важкості стану даних хворих. Доведено, що хворі з панкреатогенним сепсисом потребують адекватної антибіотикотерапії, виконання планових релапаротомій.

Проанализировано операционное и консервативное лечение больных с панкреатогенным сепсисом в результате инфекционного панкреонекроза. Летальность в этой группе больных составила 55,5 %. Для оценки тяжести состояния больных панкреатогенным сепсисом применяли собственную шкалу оценки тяжести состояния больных сепсисом. Доказано, что больные с панкреатогенным сепсисом нуждаются в адекватной антибиотикотерапии, выполнении плановых релапаротомий.

Проведено хірургічне лікування пацієнтів з пухлинами позапечінкових жовчних протоків. Під час проведення паліативних втручань віддавали перевагу внутрішньому дренуванню жовчних протоків. Одержані результати дозволили диференціювати й індивідуалізувати вибір оптимальної тактики у хворих на пухлини, зменшити кількість післяоперційних ускладнень. На основі одержаних результатів запропоновано комплексну схему лікувальної тактики у пацієнтів з пухлинами цієї локалізації, яка складається з чотирьох етапів.

Проведено хирургическое лечение пациентов с опухолями внепеченочных желчных протоков. При проведении паллиативных вмешательств преимущество отдавали внутреннему дренированию желчных протоков. Полученные результаты позволили дифференцировать и индивидуализировать выбор оптимальной тактики у больных с опухолями и при этом уменьшить количество послеоперационных осложнений. На основании полученных данных предложено комплексную схему лечебной тактики у больных с опухолями этой локализации, которая состоит из 4-х этапов.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 176-ти хворих на виразкову хворобу шлунка з огляду на диспластичні зміни епітелію слизової оболонки шлунка. Опрацьовано алгоритм вибору обсягу операції у разі I - II типів шлункових виразок, зважаючи на наявність або відсутність диспластичних змін і використання органощадних операційних втручань.

Проанализированы результаты хирургического лечения больных язвенной болезнью желудка с учетом диспластических изменений эпителия слизистой оболочки желудка. Отработаны алгоритмы выбора объема операции при I - II типах желудочных язв, учитывая присутствие или отсутствие диспластических изменений и использование органосохраняющих операционных вмешательств.

Наведено досвід амбулаторного лікування 156-ти хворих на геморой за методом вакуумного перетискання. Представлено показання та протипоказання, особливості виконання вакуумного перетискання гемороїдних вузлів в амбулаторних умовах та лікування хворих у післяопераційному періоді, частоту, характер ускладнень, шляхи їх діагностики та усунення.

Описан опыт амбулаторного лечения больных геморроем методом вакуумного пережатия. Представлены показания и противопоказания, особенности выполнения вакуумного пережатия геморроидальных узлов в амбулаторных условиях и лечения больных в послеоперационном периоде, частота, характер осложнений, пути их профилактики и устранения.

Досліджено хворих з поверхневими пухлинами сечового міхура. Хворим проводили повне урологічне обстеження. Проаналізовано введення реаферону даним хворим тричі на тиждень за два тижні до трансуретральної резекції пухлини сечового міхура. Виявлено, що в групі, яка не одержала у передопераційному періоді реаферон, рецидиви пухлин сечового міхура були у 3-х хворих, а в групі, яка одержувала реаферон, - лише в одного хворого.

Исследования провели у больных с поверхностными опухолями мочевого пузыря. Больным провели полное урологическое обследование. Введение реаферона больным с поверхностными опухолями мочевого пузыря три раза в неделю за две недели перед ТУР опухоли мочевого пузыря. Наблюдения за больными на протяжении одного года выявило в группе, которая не получала в предоперационном периоде реаферон, рецидивы опухоли мочевого пузыря у 3-х больных, а в группе, которая получала реаферон, рецидив был только у одного больного.

Проаналізовано результати оперованих пацієнтів з обструктивним раком товстої кишки. Під час порівняння динаміки показників ендогенної інтоксикації у ранньому післяопераційному періоді встановлено істотне зниження концентрації лейкоцитного індексу інтоксикації, молекул середньої маси та IL1в у пацієнтів, яким проведено інтраопераційний кишковий лаваж. Застосування інтраопераційного кишкового лаважу у разі невідкладних операцій з приводу обструктивного раку товстої кишки призвело до істотного зменшення кількості післяопераційних ускладнень. Використання інтраопераційного кишкового лаважу збільшило виконання первинно-відновних операційних втручань у процесі хірургічного лікування хворих на обструктивний рак товстої кишки.

Проанализированы результаты лечения оперированных пациентов с обструкционным раком толстой кишки. При сравнении динамики показателей эндогенной интоксикации в раннем послеоперационном периоде установлено значительное снижение концентрации лейкоцитного индекса интоксикации, молекул средней массы и IL1в у больных, которым проведен интраоперационный кишечный лаваж. Применение интраоперационного кишечного лаважа при неотложных операциях по поводу обструкционного рака толстой кишки привело к существенному уменьшению количества послеоперационных осложнений. Использование интраоперационного кишечного лаважа увеличило выполнение первично-восстановительных вмешательств при хирургическом лечении больных обструкционным раком толстой кишки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р45д(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж15657 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Із 1992 р. операційні втручання на надниркових залозах виконують з допомогою ендоскопічної техніки. З 1999 до 2005 р. автори виконали 38 ендоскопічних адреналектомій: 21 - правобічних, 17 - лівобічних. Правобічну лапароскопічну адреналектомію виконували із черезчеревинного доступу у положенні хворого на спині, лівобічну - спочатку із черезчеревинного доступу, з перетином ободочно-діафрагмальної зв'язки, мобілізацією селезінкового кута товстої кишки з його "відворотом" у медіальному напрямі, частковою мобілізацією хвоста підшлункової залози і селезінки. Згодом відмовилися від черезчеревинного доступу під час виконання лівобічної адреналектомії, зважаючи на великі технічні складності і травматичність, близькість великих магістальних судин, селезінки, підшлункової залози і відповідно набагато більший ризик виникнення ускладнень. Тепер втручання на лівому наднирнику виконують із зачеревинного доступу. Після відеоендоскопічної адреналектомії не використовували наркотичні анальгетики, перше вставання хворого здійснювали через 8 - 10 годин після операції. Середня тривалість перебування у стаціонарі в групі оперованих ендоскопічним методом склала 5,6 доби, у групі оперованих відкритим доступом - 13,4 доби.

С 1992 г. операционные вмешательства на надпочечных железах выполняют с помощью эндоскопической техники. Средняя продолжительность пребывания в стационаре в группе оперированных эндоскопическим методом составила 1,2 суток, в группе оперированных открытым доступом - 2,5 суток. В настоящее время авторы выполняют вмешательства на левом надпочечнике забрюшинным доступом. После видеоторакоскопической адреналэктомии не использовались наркотические анальгетики, первое вставание больного - через 8 - 9 часов после операции.

Проаналізовано операційне лікування хворих на гострий холецистит з високим ступенем операційного ризику. Показано переваги ендоскопічних операційних втручань у цієї категорії хворих у порівнянні з традиційними операціями. Відеолапароскопічна холецистектомія, черезшкірна черезпечінкова пункція жовчного міхура, ендоскопічна папілосфінктеротомія можуть бути операціями вибору у хворих на гострий холецистит з високим ступенем операційного ризику.

Проанализировано операционное лечение больных острым холециститом с высокой степенью операционного риска. Показаны преимущества эндоскопических операционных вмешательств у этой категории больных по сравнению с традиционными операциями. Видеолапароскопическая холецистэктомия, чрезкожная чрезпеченочная пункция желчного пузыря, эндоскопическая папиллосфинктеротомия могут быть операциям выбора у больных с острым холециститом с высокой степенью риска.

Проаналізовано результати морфологічного обстеження товстої кишки та ії функції у хворих, оперованих з приводу кологенного закрепу. У результаті проведених досліджень виявлено кореляцію між здатністю товстої кишки відповідати на проносні і антихолінестеразні засоби і вираженістю морфологічних змін у ії стінці.

Проанализированы результаты морфогического исследования толстой кишки и её функции у больных, оперированных по поводу кологенного запора. В результате проведенных исследований выявлена корреляция между способностью толстой кишки отвечать на слабительные и антихоленестеразные средства и выраженностью морфологических изменений в её стенке.

Проаналізовано результати лікування 29-ти хворих, оперованних лапароскопічним методом, з приводу пухлини наднирників. Встановлено безумовну перспективність цього методу операцій на наднирниках та їх перевагу над відкритими операціями щодо частоти ускладнень та перебігу післяопераційного періоду. Застосування трансперитонеального доступу, на відміну від заднього ретроперитонеального, забезпечує кращий топографічний контроль за суміжними структурами і за умов послідовного методу втручання не становить суттєвого ризику пошкодження органів, що оточують наднирники. Визначено показання та протипоказання до операції, та наведено особливості методу її виконання. Розглянуто питання виконання симультанних холецистектомій (7 пацієнтів) за наявності ЖКХ та пухлин наднирників.

Проанализированы результаты лечения больных, оперированных лапароскопическим методом с опухолями надпочечников. Определены показания и противопоказания к операции, описаны особенности метода ее выполнения.

Наведено результати вивчення епідеміологічних, гендерних та клінічних характеристик гострого панкреатиту у пацієнтів, які лікувалися у міському спеціалізованому центрі м. Львова. На підставі виявлених клінічних особливостей перебігу захворювання обгрунтовано доцільність диференціальних лікувально-тактичних підходів та аргументовано показання до застосування різноманітних хірургічних методів у різні терміни захворювання. Застосування запропонованої тактики сприяло покращанню безпосередніх результатів лікування хворих на гострий панкреатит.

Представлены результаты изучения эпидемиологических, гендерных и клинических характеристик острого панкреатита у больных, которые лечились в городском специализированном центре г. Львова. На основании выявленных клинических особенностей протекания заболевания обоснована суть дифференциальных лечебно-тактических подходов и аргументированы показания к применению различных хирургических методов в разные сроки заболевания.

У клініці за 19 років оперовано 5 хворих із карциномою прищитовидних залоз (ПЩЗ), яка належить до рідкісних пухлин. Середній вік хворих був вищий, ніж у хворих із доброякісними пухлинами ПЩЗ. Хворі мали яскраво виражену клінічну картину первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ), високий рівень кальцію, паратироїдного гормону (ПТГ) в крові. Обсяг операційного втручання передбачав паратиреоїдектомію та іпсілатеральну гемітиреоїдектомію. Вивчено віддалені результати операційного лікування терміном від 4-х до 17-ти років.

В клинике за 19 лет оперировано 5 больных с карциномой паращитовидной железы (ПЩЖ), которая относится к редким опухолям. Средний возраст больных был выше, чем у больных с доброкачественными опухолями (ПЩЗ). Больные имели ярко выраженную клиническую картину гиперпаратиреоза (ПГПТ), высокий уровень кальция, паратиреоидного гормона (ПТГ) в крови. Объем операционного вмешательства предусматривает паратиреоидэктомию и ипсилатеральную гемитиреоидэктомию. Изучены результаты оперативного лечения в сроки от 4-х до 17-ти лет.

Проведено вивчення сироваткового білка у хворих на гострий калькульозний холецистит, ускладнений коломіхуровим інфільтратом. Встановлено, що кількісні і якісні порушення в показниках фракцій сироваткового білка мали прямий зв'язок з тяжкістю і тривалістю патологічного процесу, вираженою інтоксикацією організму і ураженням позапечінкових жовчних шляхів.

Проведено изучение сывороточного белка у больных с острым калькулезным холециститом, осложненным околопузырным инфильтратом. Установлено, что количество и качество нарушений в показателях фракций сывороточного белка имели прямую связь с тяжестью и продолжительностью патологического процесса, выраженного интоксикацией организма и поражением внепеченочных желчных путей.