Досліджено умов формування саногенного мислення студентської молоді. Проаналізовано основні підходи до проблем саногенного мислення. Розмежовано поняття "саногенне" і "позитивне" мислення, а також інші схожі за змістом поняття. Визначено особливості саногенного мислення та психологічні чинники формування саногенного мислення студентів. Запропоновано алгоритм розгортання саногенного мислення у студентів. Обґрунтовано такі критерії сформованості саногенного мислення: когнітивно-рефлексивний, емоційний, мотиваційний, регулятивний і соматичний. Описано модель і відповідну програму формування саногенного мислення студентів. Побудовано психологічні профілі студентів із саногенним і патогенним мисленням. Визначено психологічні умови формування саногенного мислення у студентів: з'ясування й усвідомлення неадаптивних когніцій студентів; розвиток рефлексивності, гнучкості в поведінці; цілеспрямоване оволодіння навичок адекватної реакції на стимули навколишнього середовища, усвідомлене переживання радості, розвиток мотивації на успіх; цілеспрямоване оволодіння навичками саморегуляції; розвиток нервово-психічної стійкості та опірності до стресу (стійкого рівня адаптаційних ресурсів і здатності зберігати певний ступінь психологічної стабільності у стресогенних умовах); актуалізація механізмів наслідування саногенної поведінки. Розроблено та систематизовано практичні рекомендації для викладачів, кураторів і психологів щодо формування саногенного мислення у студентів у навчальній діяльності.

Присвячено проблемі реалізації життєвих сценаріїв українських емігрантів в акмеперіоді. Результати комплексного дослідження життєвого сценарію як соціально-психологічного феномена репрезентуються крізь призму психолого-акмеологічного дискурсу. Особливу увагу приділено вивченню чинників процесу відновлення та примноження акмеологічних ресурсів життєвих сценаріїв українських емігрантів. Життєвий сценарій емігранта в акмеперіоді розглянуто як систему конструктів, які забезпечують спрямованість індивіда на досягнення акме, а також деструкцій, що обмежують його акмереалізацію. Емпірично конструкти життєвого сценарію досліджують у контексті функцій та гіперфункцій психологічного імунітету відповідно до акмеологічної моделі реалізації життєвих сценаріїв українських емігрантів, що є проекцією прогностичної моделі акмеологічного потенціалу життєвого сценарію особистості та відображає архітектоніку його відновлення в умовах еміграції. Виявлено, що інтроектовані сценарні директиви є акмебарєрами українських емігрантів і створюють перешкоди у соціокультурній адаптації. Досліджено, сензитивність кризових періодів до оновлення життєвої програми. Еміграцію визначено однією з умов цього процесу. Провідним механізмом акмеологізації виділено наративізацію. Акмеологічні прояви українських письменників-емігрантів. зокрема лідерів літературних об’єднань другої та третьої хвиль еміграції, виявлено у другій фазі акмеперіоду та його потенційних межах. Реперезентовано принципи розроблення та особливості застосування акмеологічного тренінгу та Щоденника психологічної самодопомоги мігранту, спрямованих на відновлення акмеологічних компетентностей, навиків використання акмересурсів для досягнення акме-цілі, оптимізації ціннісно-смислових орієнтирів, розвиток саногенного мислення та самоцінності. Основним механізмом відновлення та примноження акмеологічного потенціалу життєвих сценарії українських емігрантів, а отже, продуктивної акмеологізації виділено наративізацію.

Розглянуто основні теоретичні та практичні аспекти публічної дипломатії, висвітлено українську та зарубіжну історіографію досліджень в цій сфері. Подано відомості щодо історичних витоків публічної дипломатії в Україні, а також інституцій, які реалізують її завдання. Проаналізовано Стратегію публічної дипломатії МЗС України на 2021 - 2025 рр. Розкрито базові поняття та основні напрями науково-освітньої, експертної, економічної, культурної, спортивної, цифрової, кулінарної дипломатії. Досліджено історію виникнення, міжнародний досвід та новітні тренди в різних сферах публічної дипломатії, особливості формування цих напрямів в Україні. Розглянуто практичні питання закордонних дипломатичних установ України в сфері публічної дипломатії.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження, представлено теоретико-методологічний аналіз психологічного змісту поняття "творча ініціатива", визначено її структурну модель, психолого-педагогічні умови та засоби формування. Обґрунтовано на основі аналізу психологічних особливостей розвитку підлітків, визначених змістових компонентів творчої ініціативи та їх взаємозв'язку з виділеними процесуальними етапами розв'язання учбових задач, модель формуванні творчої ініціативи таких підлітків. Емпірично встановлено взаємозв'язок рівня розвитку творчого мислення з суб'єктивною оцінкою підлітками особистісних творчих характеристик та готовністю до зовнішньої реалізації творчого задуму. Визначено, що високий рівень розвитку кожного із виокремлених змістових компонентів у своїй інтегративній сукупності приводить до розвитку творчої ініціативи учня. Розроблено та апробовано тренінгову програму формування творчої ініціативи підлітків може бути використана практичними психологами закладів освіти, працівниками психологічних служб з метою розвитку творчості та ініціативності учнів.

Дисертація є комплексним дослідженням релігійної комунікації у контексті масової культури. У ній охарактеризовані підходи до розуміння масової комунікації та досліджена специфіка медіа-культури у площині якої формуються сучасні релігійні мас-медіа. Осмислені особливості розвитку інформаційного суспільства (Н. Больц) та його вплив на конструювання і риси релігійної комунікації. Використовуючи методологічний підхід Г. М. Маклюена, категорію гегемонії А. Грамші та аналіз діючих мас-медіа в українському комунікативному просторі розглянуті основні види релігійних медіа: пресу, радіо, телебачення, Інтернет, нові медіа. З’ясовані особливості конструювання тендерної ідентичності за допомогою релігійних мас- медіа, які транслюють релігійні канони, що засновані на принципах патріархату. Проаналізовані значення та можливості нових медіа для розвитку релігійної комунікації, окреслений їх потенціал у розбудові діалогічності. Для аналізу діалогічності використані ідеї К. Ясперса, Л. Карсавіна, О. Розенштока-Гюссі, М. Бубура, О. Ф. Больнова, Н. Когартена, М. Бахтіна, Ю. Лотмана, В. Малахова. Розвинуті існуючі підходи до графічних моделей масової комунікації у яких присутній внутрішній зв’язок релігійної комунікації з масовою культурою. Розроблена узагальнена модель масової релігійної комунікації, у якій крім активних учасників комунікативного процесу присутнє сакральне, як дієва сила, що опосередковано або безпосередньо впливає на усі аспекти релігійної комунікації. Також складовою цієї моделі є гегемонія, яку чинить інформаційне поле та масова культура на процес комунікації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч111.172 я7

Рубрики:

Семіотика культури. Знак, значення, символ, стиль, код культури

Шифр НБУВ: ВА866624 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю941.19

Рубрики:

Психологія професій. Профвідбір і профорієнтація

Шифр НБУВ: РА428919 Пошук видання у каталогах НБУВ