Наведено результати соціально-філософського дослідження простору моди у різноманітті його субпросторів. Генезис і динаміку сучасного простору моди розглянуто на прикладі соціальних практик стилю життя, кодування та декодування образу індивіда, споживання тощо. Проаналізовано соціально-філософський зміст понять "соціальний простір", "перформативність", "соціальний час". На підставі використання методологічного інструментарію та понятійного апарату міждисциплінарних досліджень обґрунтовано перформативно-просторову концепцію моди, де остання репрезентується як соціальний топос, що перетворюється у низку різноманітних форм суспільних відносин і практик.

Уперше запропоновано теолінгвістичний підхід до комплексного дослідження лексичних, семантико-синтаксичних і просодичних особливостей англомовного релігійного дискурсу. Уперше об'єктом дослідження обрано усний англомовний релігійний дискурс у новому, синергійному ракурсі. Уперше виявлено синергійну компоненту релігійного дискурсу на всіх мовних рівнях. Уперше виокремлено п'ять умов досягнення синергійності ритуалу на підставі проаналізованих ритуалів Богослужіння в Англіканській Церкві: віра, вірність Традиції, причетність, старанність, єднання один з одним в ім'я Господа. Уперше в результаті порівняльного аналізу традиційного англіканського та неопротестантського богослужінь виявлено відмінні риси кожного з них та доведено, що ці відмінності просякають лінгвальну, паралінгвальну й екстралінгвальну іпостась цих двох видів релігійного дискурсу. Уперше здійснено оригінальну класифікацію молитов, базовану на трьох параметрах: параметрі способу втілення, параметрі адресата, інтенційно-змістовому параметрі.

Уперше визначено іллокутивні та перлокутивні цілі мовленнєвого акту (МА) подяки. Уперше сформовано типологію мовленнєвих актів-реакцій на МА подяки. Уперше висвітлено функціонування реплік подяки як комунікативних ходів різної спрямованості й як тактик реалізації стратегій позитивної та негативної ввічливості. Уперше виокремлено чотири види МА подяки за критерієм щирості. Уперше системно описано лексичні, граматичні та стилістичні засоби реалізації МА подяки. Уперше подано просодичні характеристики МА подяки різного ступеню щирості.

Описано когнітивно-прагматичну природу та закономірності комунікативних виявів позитивної оцінки. Проаналізовано прагматичні особливості породження та перетворення оцінного судження в оцінне висловлювання. Започатковано новий лінгвістичний напрям когнітивно-комунікативної аксіології зображеного дискурсу. Запропоновано власну таксономію позитивно-оцінних мовленнєвих актів схвалення, похвали, компліменту та лестощів, що функціонують в англомовному літературному дискурсі та в кінодискурсі. Досліджено іллокутивні цілі та перлокутивний ефект мовленннєвих актів позитивної оцінки. Висловлювання позитивної оцінки розглянуто також із позицій конверсаційного аналізу як комунікативні тактики реалізації певних комунікативних стратегій, а також як комунікативні ходи ініціювальної, реагувальної та іншої спрямованості. Виявлено варіанти комбінування мовленнєвих актів схвалення, похвали, компліменту та лестощів у межах одного реплікового кроку з іншими актами. Висвітлено специфіку паравербальної (невербальної та просодичної) реалізації позитивної оцінки в англомовному кінодискурсі.

Встановлено необхідні та достатні умови існування розв'язків диференціального рівняння другого порядку, що містить у правій частині суму доданків з правильно та швидко змінними нелінійностями, та отримано асимптотичні зображення для таких розв'язків та їх похідних першого порядку, а також вивчено питання про кількість розв'язків зі знайденими асимптотичними зображеннями. Усі отримані в дисертації результати є новими. Окремо досліджувався випадок, коли головним у правій частині рівняння є доданок з правильно змінною нелінійністю, та випадок, коли головним у правій частині рівняння є доданок зі швидко змінною нелінійністтю.

Увагу приділено виявленню існуючих стратегій інтерпретації сучасного мистецтва, які є важливим для розкриття особливостей його філософського осмислення. Встановлено багатовимірність методології дослідження сучасного мистецтва. Проблемне коло досліджень осмислено з урахуванням загальних існуючих тенденцій розвитку пізнавальних і культурних практик. Зазначено, що експлікація внутрішніх характеристик contemporary art дозволила окреслити методологію його розуміння, пов'язану з "герменевтичним універсалізмом" і принципом контингентності сучасного твору мистецтва. Введено теоретичний конструкт "стратегії інтерпретації сучасного мистецтва", представлений як трансдисциплінарний багатовимірний витвір дискурсів філософії, мистецтвознавства, політики, який формується в умовах тиснення існуючих інституціональних механізмів. Специфіка запропонованого конструкту полягає в трансдискурсивності та багатовимірності. Він є не стільки фактом синтезу або стійкої композиції дискурсів, скільки фактичності їх перетину; контингентним "утворенням", тобто "продуктом" безлічі випадкових зіткнень і сполучень.

Проведено прагмалінгвістичний аналіз молодіжного сленгу (МС) в українській постмодерній прозі. Залучення лінгвопрагматичного підходу у його єдності із ціннісною й сугестійною кваліфікацією МС української постмодерної прози уможливило з'ясування природи та векторів аксіосистемної маркованості й упливової потужності одиниць і моделей МС та специфіки її реалізації в сегменті постмодерної прози. Експериментальним шляхом установлено ціннісні пріоритети сучасної молодіжної аудиторії та висвітлено їх кореляцію із сленговими презентаціями. Описано аксіологічну і семантичну специфіку вокабуляру лексичних та фраземних сленгізмів сучасного постмодерного простору методом семіометричного опису. Визначено функційні пріоритети МС у текстуальних межах постмодерного дискурсу та схарактеризовано впливовий потенціал МС за допомогою методів нейролінгвістичного програмування і сугестивної лінгвістики. Укладено словник МС сучасної постмодерної прози.

Здійснено лінгвокогнітивний, лінгвокультурологічний і прагматичний аналіз змісту базових концептів ТОЛЕРАНТНІСТЬ, МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ, ПЛЮРАЛІЗМ, ГУМАНІЗМ в українському політичному дискурсі. Встановлено, що культурно-ціннісна інтерпретація базових політичних концептів залежить від типів ціннісних відношень, які маркують ці концепти (етичні, естетичні, утилітарні та гедоністичні), і від суб’єктної чи об’єктної спрямованості вектора ціннісного ставлення, реалізованого в концепті. З огляду на це визначено варіанти культурно-ціннісної інтерпретації цих концептів і висвітлено їхню прагматичну динаміку, яка виявляється в розмаїтті їх оцінних кваліфікацій, зумовленому соціально-історичним контекстом сьогоденної України. Запропоновано алгоритм побудови лінгвокогнітивної фреймово-польової моделі концептів: здійснено інтерпретацію лексем-репрезентантів базових політичних концептів; охарактеризовано їх суспільно-політичні, особистісно орієнтовані (зовнішньо та внутрішньо), філософські, юридичні, історичні аспекти; описано синонімічні ряди як один із засобів вербалізації цих концептів. Виявлено універсальні й етноспецифічні компоненти концептів та описано їх прагматичну динаміку.

Індекс рубрикатора НБУВ: В161.617.1

Рубрики:

Асимптотична поведінка розв'язків диференціальних рівнянь. Обмеженість. Стійкість

Шифр НБУВ: РА444603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Присвячено дослідженню лінгвальних виявів тілесності в художніх текстах англійського модернізму й постмодернізму, що передбачає її аналіз як лінгвопоетологічної категорії – продукту пізнання і художнього осмислення тілесного досвіду людини в діалектичній єдності його соматико-фізіологічного, сенсорного, психічного і ментального аспектів, який формується внаслідок естетично спрямованої діяльності письменника й актуалізується в художньому тексті словесними, словесно-образними і наративно-семіотичними засобами. З огляду на розуміння художнього тексту як багаторівневого вербального утворення, що охоплює складну систему кодів, застосовано когнітивно-семіотичний підхід до аналізу художньої тілесності, який дав змогу виявити зв'язки знакових структур художнього тексту, уключаючи охудожнене тіло як наративний конструкт, із комплексом ментальних структур (доменів сома тика і фізіологія, сенсорика, емоції, почуття, розумова діяльність), дотичних до художнього відображення тілесності. Авторське конструювання охудожненого тіла, представленого в оповіді трьома своїми різновидами: сенсорно-чуттєве, еротизоване і соціалізоване тіло, здійснюється за посередництвом наративних патернів, що визначають специфічні риси лінгвопоетики тілесності в текстах англійського модернізму й постмодернізму, які стосуються її концептуальних, наративно-семіотичних і вербальних виявів.

Досліджено семантичну та структурну специфіку фразеологізмів у газетних заголовках у проекції на впливову потужність цих одиниць. Визначено основні вимоги до заголовка як сугестійного активатора, які полягають у компресії форми, семантичній місткості й образності. Виявлено, що вплив є наслідком активації семантики, граматичних особливостей та структури фразеологічних одиниць (ФО). З цією метою проаналізовано лексико-граматичні групи ФО та з'ясовано їх семантичну специфіку. Також для ідентифікації впливового потенціалу ФО охарактеризовано синтаксичну структуру цих одиниць. Простежено реалізації їх структурно-семантичних трансформацій та пояснено відповідний впливовий ефект. Залучення положень сучасних наукових напрямів (НЛП, сугестивної лінгвістики, психо- та прагмалінгвістики) уможливило виявлення сугестогенів лексико-семантичного і фонетичного рівнів, а також маркерів Мілтон-моделі (нейролінгвістичні предикати, переривання патерну).

Роботу присвячено аналізу семантико-функційних особливостей англомовних космопоетонімів як невід'ємних компонентів художньо-образної системи твору. Здійснено аналіз наукових робіт з дотичних теоретичних проблем, уточнено базові поняття космопоетоніміки, розбудовано денотатно-номінативну класифікацію космопоетонімів, а також розроблено методику їх дослідження. Виявлено структурні та функційні особливості космопоетонімів в англомовній науково-фантастичній прозі. Здійснено аналіз ментального буття космопоетонімів, установлено структуру і домінувальні гештальти їх асоціативного поля. Виокремлено вісім типів реакцій на стимули-космопоетоніми, серед яких три типи є поширеними: гіперонімічні, квалітативні й меронімічні асоціації. Установлено, що в структурі асоціативного поля космопоетонімів, які послугувати стимулами для проведення вільного асоціативного експерименту, виокремлюються переважно два домінувальні гештальти, які і формують асоціативне гештальтне ядро запропонованого для реагування пропріатива. З досліджених космопоетонімів три мають асоціативне гештальтне ядро, складене з трьох компонентів, п'ять стимулів, у яких по два домінувальні гештальти в асоціативному ядрі, два космопоетоніми мають асоціативне гештальтне ядро з єдиного компонента. Вісім з аналізованих стимулів одним із провідних асоціативних гештальтів мають КОСМОС. Дистрибуція асоціатів-компонентів СГАОП коливається від 100 до 28 відсотків залежно від ступеня екзотичності та можливостей семантизації космопоетоніма.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-715

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: РА444798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено лексичні граматичні засоби репрезентації категорії адресантності в сучасній українській прозі. Обгрунтовано комунікативно-прагматичний підхід до аналізу художнього тексту та охарактеризовано художню комунікацію в категорійному аспекті. Розглянуто мовні засоби репрезентації категорії адресантності крізь призму міжкатегорійної взаємодії. Виявлено особливості лексичних, морфологічних і синтаксичних одиниць як репрезентантів категорії адресантності. Описано комунікативні ролі учасників текстової взаємодії відповідно до виокремлених типів адресантності - внутрішньої та зовнішньої. Визначено й охарактеризовано мовленнєві стратегії взаємодії адресанта з адресатом в сучасній українській прозі.

Розкрито основні аспекти фонетичних особливостей мовлення носіїв валлійського варіанту англійської мови, визначено фонетичні зміни під упливом соціальних і територіальних чинників. Уточнено поняття варіант і діалект, розглянуто мовну ситуацію в Уельсі, виявлено спільні для кельтських регіонів Великої Британії риси та схарактеризовано статус валлійського варіанту англійської мови. За допомогою сучасних комп'ютерних технологій вдосконалено методику проведення інструментально-фонетичного аналізу, що уможливило розкриття своєрідністі валлійського варіанту англійської мови як у галузі просодії, так і на сегментному рівні.

Досліджено структурно-семантичні та лінгвопрагматичні аспекти мовленнєвих жанрів українського юридичного дискурсу в його законодавчому та судовому виявах. Визначено поняття юридичного дискурсу, простежено особливості функціонування його жанрових різновидів і форм. З'ясовано специфіку комунікативних ролей учасників юридичного дискурсу та проаналізовано комунікативні стратегії та комунікативні тактики їхньої мовленнєвої поведінки. Розроблено типологію мовленнєвих жанрів, мовленнєвих стратегій і комунікативних ролей учасників судового та законодавчого дискурсів. На структурно-семантичному рівні висвітлено лексико-граматичні особливості законодавчих текстів і судових виступів.

Досліджено предиктори емоційно-ціннісного прийняття себе. Здійснено теоретичний аналіз проблеми самосвідомості і її компоненту самоставлення в психологічній науці. Розглянуто проблему трансформації/сбереження самоставлення під впливом важких життєвих подій. Досліджено особливості самоставлення у осіб дорослого віку групи "Здоров'я". Зазначено, що самоставлення є позитивним і диференційованим, що є базовим для людини і відображує потребу у самоідентичності. Самоставлення представлено за усіма шкалами на середньому рівні, показники субшкал смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) представлені на середньому рівні. Встановлено зв'язаність часових зон у 53% досліджуваних, що свідчить про існування їх самосвідомості в інтегрованому часовому континуумі. Виявлено 3 фактори, що відбивають складові самоставлення особистості ("Самореалізація", "Самокерівництво", "Розуміння себе") та встановлено предиктори складових емоційно-ціннісного ставлення до себе: "Локус контролю життя", "Нейротизм", "Внутрішня конфліктність", "Цілі у житті", "Самозвинувачення". Порівняно жінок і чоловіків в групі "Здоров'я" за складовими самоставлення, сенсожиттєвих орієнтацій. Вивчено особливості предикторів самоставлення, сенсожиттєвих орієнтацій і особливостей індивідуальної вікової ідентифікації у осіб хворих на бронхіальну астму і серцево-судинні захворювання. Встановлено і порівняно особливості предикторів самоставлення у здорових і хворих осіб в залежності від індивідуальної вікової ідентифікації - суб'єктивно молодих і суб'єктивно старших. Продемонстровано, що для кожної з підгруп усіх груп змінні, що детермінують складові самоставлення - різні.

Вивчено 180 співробітників українських високотехнологічних компаній (90 інженерно-технічних працівників і 90 працівників гуманітарних спеціальностей). Побудовано концептуальну модель системи «професійна ідентичність - автентичність - професійний успіх». Зазначено, що детермінація цієї системи обумовлена особистішими характеристиками як свідомого, так і несвідомого рівнів. Показано, що структура особистості в інженерно-технічних працівників є більш узгодженою, ніж у працівників гуманітарних спеціальностей. Доведено, що автентичність суттєво інтегрована в структуру професійної ідентичності в обох підвибірках, формуючи системну цілісність з професійною ідентичністю. Розкрито роль аутентичності як системоутворюючого чинника в професійній ідентифікації інженерно-технічних працівників. Показано, що інженерно-технічні працівники у порівнянні із фахівцями гуманітарних професій активніші, більш схильні до оптимістичного сприйняття дійсності, зосереджені на руховій та мовленевій діяльності. Виявлено, що представники інженерно-технічних спеціальностей орієнтуються на особисті досягнення, на ініціативу знизу, а також на соціум у власній професійній діяльності, на соціальний ефект, вважаючи що їх професія забезпечує стабільність та процвітання суспільства. Визначено, що широкий спектр порушень батьківського виховання призводить до формування самовідчуження у інженерно-технічних працівників і зменшення почуття справжнього життя. Встановлено індивідуальні психологічні фактори професійної діяльності інженерно-технічних працівників.

Наведено психолінгвістичний аналіз мегадискурсу реклами як сугестійного концентру сучасного комунікативного простору. Запропоновано класифікацію феномену впливу за критеріальними ознаками нейрофізіологічної активації, домінуванням емоційних полюсів та інтенсифікацією вияву, а також деталізовано поняття комунікативного й мовленнєвого впливу з кваліфікацією відповідних актуальних складників. Виокремлено екстралінгвістичні й лінгвістичні сугестійні домінанти комерційних, політичних і соціальних рекламних дискурсів на концептуальних засадах класичних та новітніх наукових напрямів. Теоретичне та практичне значення роботи увиразнено застосуванням авторських формул виявлення емоційної скерованості рекламного впливу з проєкцією у площину Мілтон-модельних гіпноіндукторів, а також авторських експериментальних методів асоціативної реконструкції рекламних слоганів як мікротекстових гештальтів, що дало змогу виявити комунікативні стратегії й асоціативні тактики їх декодування. Запропоновано новий мовознавчий напрям - рекламна лінгвосугестологія, метою якої є комплексне вивчення джерел, глибинної природи та функційної специфіки комунікативного впливу в дискурсивному просторі сучасної реклами.

Присвячено висвітленню нейропротекторної функції металотіонеїнів, індукованої хронічним впливом низьких доз Кадмію або запальними факторами у післяопераційний термін та за умови ішемії. Уперше наведено кількісну характеристику розподілу металотіонеїнів І+ІІ у різних відділах мозку щурів та піщанок під час постнатального розвитку, визначені схожі та відмінні особливості. Досліджено хронічний вплив низьких доз Кадмію на рівень металотіонеїнів-І+ІІ в мозку й сироватці крові щурів, установлений протилежний напрям змін вмісту МТ-І+ІІ: зниження в мозку та збільшення в крові, залежно від сумарної дози накопичення Кадмію. Експериментально доведено, що МТ-І+ІІ є одним із регуляторів гіпералгезії та запалення у післяопераційний термін. Вміст МТ-І+ІІ знижується як у крові, так і мозку за умов післяопераційної гіпералгезії. Застосування 100 мкг екзогенного МТ-І+ІІ на одну тварину протягом 2 днів до і після операції зменшує гіпералгезію та кількість прозапальних факторів у місці хірургічного розтину. Шляхом комбінованого введення ізадрину та пітуїтрину у щурів моделювали ішемічний стан, що відповідав гострому перебігу ішемічної хвороби серця. За впливу пітуїтрін-ізадріну також установлено зниження вмісту МТ-І+ІІ у гіпокампі та таламусі експериментальних тварин. За умови застосування корвітину, інспри та а-кетоглутарату, що мають позитивний вплив на стан міокарду та інших органів, установлено найефективніший ефект відновлення вмісту МТ-І+ІІ у мозку щурів із пітуїтрин-ізадрин індукованим ушкодженням міокарду під час використання корвітину.