Розроблено схемне рішення пожежо-вибухобезпечного й ефективного конденсаційного методу вловлювання парів легких фракцій нафтопродуктів з використанням ежекційного пристрою. Розглянуто математичну модель гідродинаміки обмеженого горизонтального факела, яка дозволила одержувати локальні характеристики рухомих середовищ, напірну характеристику ежекційного апарату та досліджено його вплив на час зливання нафтопродукту та інтенсивність його випаровування. Виконане дослідження тепломасообміну в ежекційному апараті дозволило оцінити вплив витрати ППС, розсолу, стінок апарату та товщини дифузійного пограничного шару на ефективність влювлювання. Адекватність прийнятой математичної моделі тепломасообміну перевірена шляхом порівняння з експериментальними даними. Одержано експериментальні дані теплообміну в ежекційному апараті використані в подальшому під час розробки інженерної методики. Адекватність прийнятої моделі перевірена шляхом порівняння з одержаними даними експериментальних досліджень. В ході техніко-економічного аналізу доведено доцільність впровадження системи легких фракцій нафтопродуктів (УЛФ) з ежекційним пристроєм на об'єкті нафтопродуктозабезпечення.

Вивчено та аналітично описано фазову рівновагу рідина - пара в бінарних сумішах компонентів повітря. Запропоновано дві форми рівняння для розрахунку властивостей таких сумішей. Всі досліджені в роботі суміші розділено на три групи: основні компоненти повітря, що включають суміші з азотом та киснем; суміші інертних газів; суміші, що включають в якості одного з компонентів діоксид вуглецю або метан. Для цих сумішей виконано аналіз експериментальних даних про параметри фазової рівноваги рідина - пара та проведено їх розрахунок. На підставі наявних експериментальних даних розроблено форми та складено рівняння для розрахунку фазової рівноваги рідина - пара для 22 бінарних сумішей компонентів повітря у широкій області параметрів. Описано методику складання та вибір рівняння для розрахунку фазової рівноваги рідина - пара в бінарних сумішах компонентів повітря. Оскільки залежність тиску бінарної суміші у стані фазової рівноваги від температури та складу має складний характер, а також залежить від значень температури суміші та критичої температури низькокиплячого компоненту, розроблено дві форми рівнянь, які придатні для апроксимації дослідних даних із достатньою точністю. Рівняння відображають тиск рідини або пари як функцію температури та складу.

Досліджено вплив абіотичних чинників на зміни якості, збереженості та механізми функціонування імунної системи плодів. Експериментально доведено провідну роль низькомолекулярних антиоксидантних сполук при формуванні стрес-толерантності плодів яблуні та сливи, і високомолекулярних - плодів груші. Сформовано комплексні антиоксидантні композиції, встановлено оптимальні концентрації діючих речовин. Встановлено, що обробку плодів антиоксидантними композиціями можна виконувати одним з досліджених способів: зануренням у робочі розчини, обприскуванням на лінії підготовки плодів до зберігання або обприскуванням на материнській рослині в саду. Розроблено комбінований спосіб попереднього охолодження, який передбачає на першій стадії охолодження плодів у робочих розчинах антиоксидантних композицій, на другій - доохолодження у камерах з інтенсивним рухом повітря. Доведено, що застосування розробленої технології забезпечить подовження термінів холодильного зберігання плодової продукції при максимальній збереженості природних фітонутрієнтів та товарної якості, показано її високу економічну ефективність.

Представлено нове рішення актуальної науково-технічної задачі підвищення ефективності функціонування об'єктів регулювання (ОР) технологічного типу зі змінними в широких діапазонах коефіцієнтами передавання за рахунок удосконалення алгоритмів самоналагодження системи автоматичного регулювання (CAP).Одержала подальший розвиток відома концепція самоналагодження регулятора в замкнутій CAP на основі пасивної ідентифікації ОР шляхом виділення із загального руху регульованих змінних об'єкта і його моделі складових їх власного руху, формування контуру самоналагодження, у якому задача ідентифікації коефіцієнта передавання об'єкта зводиться до задачі регулювання і забезпечується приблизна рівність оцінок імовірнісних характеристик регульованої змінної об'єкта і його моделі. Обґрунтований вибір порядку диференціального рівняння смугових фільтрів Баттерворта для виділення складових власного руху регульованої змінної ОР і його моделі як компроміс між ефективністю фільтрації і складністю їх програмної реалізації. Розроблено нові структури і алгоритми контуру самоналагодження, які компенсують недоліки відомої системи і підвищують точність, швидкодію, стійкість і робастність контуру самоналагодження САРС об'єктами технологічного типу зі змінними в широкому діапазоні коефіцієнтами передавання.Розроблені алгоритми самоналагодження САРС для пускових режимів ОР, які дають змогу завершити процедуру самоналагодження протягом періоду пуску, запобігти неприпустимим динамічним помилкам регулювання і забезпечити безударний перехід контурів регулювання і самоналагодження від пускового до сталого режиму функціонування.Удосконалені алгоритми контуру регулювання САРС, що ліквідують сталі складові помилок регулювання, які пропорційні швидкості зміни коефіцієнта передавання ОР.Показано, що спільне застосування розроблених напрямів удосконалювання САРС має синергетичний ефект. Алгоритми самоналагодження зберігають свою високу ефективність для об'єктів з різними видами нелінійностей. Розроблено методику визначення параметрів контуру самоналагодження САРС, яка дає можливість провести розрахунок по тим самим вихідним даним, що і для регуляторів звичайної CAP. Розроблено програмний модуль для промислових контролерів SIMATIC, який реалізує алгоритми контуру самоналагодження САРС і легко інтегрується з функціональними блоками регулювання, що входять до складу стандартних бібліотек середовища програмування Step 7.

Розглянуто теоретичні положення та розроблено методичний інструментарій щодо організації мережі регіональних центрів з техніко-технологічного обслуговування та дорадничої діяльності в аграрній сфері України. Проведений аналіз наявності та стану сільськогосподарської техніки в аграрному секторі економіки показав, що більша частина техніки, яка використовується в господарствах технічно застаріла, вироблена ще за радянських часів і лише невелика частина - це сучасна імпортна техніка. Із причин технічної несправності та фізичного зношення щорічно не використовується 25 - 35% сільськогосподарських машин, що призводить до розтягування агротехнічних строків виконання робіт і втрат 20 - 30% врожаю. Дослідження стану машинобудівних підприємств для аграрного сектору економіки показало, що ситуація з виробництвом вітчизняної техніки є вкрай напруженою. Активізація роботи вітчизняних машинобудівних підприємств з випуску сільськогосподарської техніки можлива тільки у співпраці із закордонними виробниками аграрної техніки. При цьому імпортні комплектуючі займають в загальній комплектації більше 50 % і є головними робочими вузлами обладнання. Доведено, що однією з ключових проблем українських сільгоспвиробників є відсутність власних обігових засобів, а фінансові установи не охоче кредитують підприємства аграрного сектору, враховуючи мораторій на купівлю та продаж сільськогосподарських земель. У 2013 році набув чинності Закон України "Про аграрні розписки", яким для виробників сільськогосподарської продукції було запроваджено новий механізм залучення коштів для своєї діяльності під заставу майбутнього врожаю - інститут аграрних розписок. Аграрні розписки можуть бути ефективним інструментом фінансування купівлі техніки та виробничих послуг. Обґрунтовано доцільність формування мережі регіональних центрів з техніко-технологічного обслуговування та дорадництва в аграрній сфері України, що дасть змогу аграрним підприємствам не здатним придбавати сучасну техніку та технології, отримувати інноваційні послуги техніко-технологічного та дорадницького характеру. Створення і функціонування регіонального центру можливе за умови його прибутковості. Потужності регіонального центру визначаються шляхом розрахунку балансу потужностей регіону: сумарний обсяг всіх видів робіт з виробництва сільськогосподарських культур у регіоні, мінус агротехнічні можливості арарних підприємств регіону.

Здійснено теоретичне обґрунтування управлінських механізмів виробництва органічної продукції зернопереробними підприємствами. Зроблено аналіз ефективності розвитку підприємств з виробництва органічної продукції, їх фінансово-економічної та екологічної стійкості, якості органічної продукції, виявлені проблеми зростання. Обґрунтовано резерви та конкурентні переваги органічного виробництва на перспективу. Розроблено пропозиції щодо управлінських механізмів виробництва органічної продукції зернопереробними підприємствами на засадах соціальної відповідальності, системно-структурного аналізу, проблемно-цільового підходу та маркетингових стратегій. Визначено заходи посилення державної підтримки органічного виробництва на основі впровадження та виконання його державних програм, удосконалення процедур стандартизації і сертифікації, організаційно-економічного механізму забезпечення екологічних та фінансово-інвестиційних переваг.

Розкрито можливості підвищення енергетичної ефективності генераторних вузлів АХП (абсорбційний холодильний прилад). Виконано моделювання процесів тепломасообміну на підйомній ділянці дефлегматора в стаціонарному режимі та в перехідних процесах. Зазначено, що при моделюванні процесів тепломасообміну враховувався процес дифузійного перенесення пари води з потоку до охолоджувальної стінки дефлегматора. Отримано розподіл температурних полів по дефлегматору в різних умовах експлуатації. Виявлено значну розрахункову різницю температур (від 10 до 36 °С) між потоком ВАС (водоаміачна суміш) і стінкою дефлегматора в усіх режимах експлуатації. Зауважено, що цей результат отримано вперше і його слід враховувати при регулюванні теплового навантаження в генераторі-термосифоні по температурі в характерній точці дефлегматора. Розрахунковим шляхом показано, що для зниження втрат при транспортуванні пари аміаку в конденсатор, теплова ізоляція на підйомній ділянці дефлегматора доцільна тільки при низькій температурі повітря навколишнього середовища (10... 17 °С) в діапазоні теплових навантажень генератора-термосифона 70... 150 Вт. Проведено експериментальні дослідження серійної вітчизняної моделі АХП "Київ-410" для отримання реальних режимних параметрів експлуатації та коригування математичних моделей. Вперше показано відсутність впливу води в аміаку, що випаровується, при масовому вмісті її до 4 %. Запропоновано енергоощадний спосіб керування побутовим АХП однокамерного типу з НТО (низькотемпературне відділення) на прикладі моделі вітчизняного виробництва "Київ-410" АШ-160 в широкому діапазоні температур повітря навколишнього середовища від 8 до 35 °С, що дозволяють економити від 18 до 36 % теплової енергії. На підставі використання результатів експериментальних досліджень проведено ідентифікацію АХП як об'єкта керування в зоні знижених температур експлуатації та діапазонах теплових навантажень 0...70 Вт і 0...150 Вт, яка дозволить створити автоматизовані енергоощадні способи керування реальними АХП цього класу.

На підставі аналітичних і експериментальних досліджень визначено особливості процесу теплообміну між гранульованою насадкою, рухомою і нерухомою, та наскрізним потоком газового (повітряного) середовища та встановлено умови підвищення ефективності роботи теплоутилізаторів контактного типу. Отримано аналітичні залежності для розрахунків температур газового і твердого компонентів, які дозволяють проводити розрахунковим шляхом оцінку впливу різних факторів, таких як фізичні властивості газу і твердих часток, швидкості потоків, порозності шару на ефективність теплообміну між потоками, що може бути застосоване під час пошуку оптимальних режимних параметрів теплоутилізаторів. У проведених експериментальних дослідженнях теплообміну між щільним шаром гранульованого матеріалу і потоком нагрітого повітря в якості гранульованого матеріалу застосовано керамзит і гравій. Хід температурних кривих для газового потоку і твердого компонентів на вході та виході установки засвідчує про наявність двох явно виражених областей з різним темпом нагрівання. Визначено, що доцільно тривалість періоду нагрівання в теплоакумуляторах з нерухомим шаром встановлювати в межах першого періоду, який характеризується високим темпом нагрівання. Отримано, що інтенсивність теплообміну підвищується за використання суміші часток різного розміру. Встановлено, що коефіцієнти міжкомпонентного теплообміну за нагрівання нерухомої насадки залежать від швидкості газу, швидкості руху шару, температури газу на вході в апарат, тривалості процесу і описуються функцією класу сигмоїд. Встановлено, що інтенсивність теплообміну для рухомого шару в досліджуваній області вища, ніж для нерухомого. Проведені розрахунки промислових регенераторів із гранульованою насадкою з керамзиту у вигляді щільного шару. Показано, що теплоутилізатор з рухомим щільним шаром керамзиту характеризується к.к.д. на рівні 79 %, а теплоутилізатор з нерухомим шаром гранульованого матеріалу має к.к.д. 60 %, проте для його функціонування не існує потреби використання механізмів для організації руху насадки.

Визначено теоретичні аспекти формування технологій в управлінській діяльності підприємств в умовах динамічного бізнес-середовища. Досліджено генезис і сучасні концепти управлінської діяльності підприємств, визначено й узагальнено фактори бізнес-середовища, які формують вибір технологій в управлінській діяльності підприємства. Запропоновано концептуальний підхід визначення інноваційності управлінської діяльності підприємств харчової промисловості як інтегратора забезпечення динамічного розвитку підприємства в межах традиційних форматів економічних інтересів. Обгрунтовано методологічні підходи щодо визначення інноваційних технологій управління підприємствами харчової промисловості в динамічному середовищі. На підставі узагальнення імперативів інноваційних технологій сучасного управління підприємствами сформовано концепцію впровадження інноваційних технологій в управлінську діяльність підприємств харчової промисловості на основі теорії інноваційної динаміки. Удосконалено теоретико-методичний базис обрання інноваційних технологій в управлінській діяльності підприємств та формалізовано параметричні критерії впровадження інноваційних технологій управління в діяльність підприємств харчової промисловості. Зазначено, що запропонований методологічний підхід визначення стану рівноваги підприємства в умовах динамічного бізнес-середовища та формування механізму впровадження комплексу інноваційних технологій в управлінську діяльність харчових підприємств дозволили здійснити структурно-функціональне моделювання використання інноваційних технологій в управлінні харчовими підприємствами, діагностику рівня управлінсько-технологічної зрілості та сформувати адаптивний комплекс інноваційних технологій управління підприємствами харчової промисловості. Зауважено, що визначений методичний інструментарій реалізації комплексу інноваційних технологій в управлінській діяльності підприємств харчової промисловості на основі сформованої дескриптивної моделі оптимізації комплексу інноваційних технологій управління в умовах динамічного середовища, систематизації загальносистемних детермінант динамічного розвитку бізнес-середовища харчової промисловості й обгрунтуванні генотипу інноваційної технології управління для підприємств харчової промисловості дозволив здійснити прогнозування розвитку підприємств харчової промисловості та запропонувати оптимізований адаптивний комплекс інноваційних технологій управління.

Сформульовано концептуальні положення та розроблено теоретичні та практичні основи обгрунтування сучасної моделі економічного зростання Причорноморського регіону в процесі реалізації фіскальної політики. На основі системного аналізу сформовано авторську інституціональну модель економічного зростання досліджуваного регіону. Удосконалено системне поєднання умов та факторів економічного зростання регіону як основу теоретичного концепту регіонального економічного зростання. Розроблено підходи до систематизації показників економічного зростання регіону за трьома основними групами: економічного зростання, соціального зростання, екологічного розвитку. Удосконалено інноваційні підходи щодо впровадження моделей регіонального розвитку, які можуть реалізуватися у межах усіх можливих моделей регіонального розвитку. Запропоновано трактувати економічне зростання регіону як інтегральну величину, що включає в себе основні параметри розвитку продуктивних сил, інноваційного потенціалу регіону, рівень економічного потенціалу та соціального розвитку. Розроблено модель реалізація фіскальної політики в контексті регіонального економічного зростання, яка доводить, що стратегічне регіональне економічне зростання в процесі реалізації фіскальної політики повинно досягти головної меті - це збільшення доходів та повноважень регіонів, а звідси і покращення соціально-економічного становища; формування моделі здійснюється через поєднання цілей, завдань, принципів, механізмів та функцій регіонального економічного зростання, спираючись на умови формування і реалізації фіскальної політики й економічний потенціал регіону, враховуючи ризики формує таким чином основні переваги для поступального регіонального розвитку. Визначено принципи розробки стратегії розвитку Причорноморського регіону, при яких необхідною умовою подальшого розвитку Причорноморського економічного району є зміцнення інноваційного потенціалу суб'єктів господарської діяльності за рахунок трансформації фіскальної політики, як базової умови інноваційного оновлення виробничого сектору, розвиток малого та середнього бізнесу.

Сформульовано концептуальні положення та розроблено теоретичні та практичні основи обґрунтування сучасної моделі управління інноваційним розвитком регіону в умовах перманентних кризових явищ. Виявлено, що інноваційний розвиток регіонів охоплює всі галузі виробництва і сфери життя. Для цього необхідно розробити відповідну стратегію. Мають бути створені законодавчі важелі впливу з боку держави на розвиток інноваційної діяльності як одного з пріоритетних напрямів регіонального розвитку. Стратегія інноваційного розвитку регіонів направлена на стимулювання інноваційної діяльності підприємств стратегічно важливих. Cистематизовано показники інноваційного розвитку, які згруповано за ознаками умов та результатів інноваційного розвитку регіону, що створює можливості для їх порівняльної оцінки та визначення пріоритетних заходів стратегічного характеру. Обґрунтовано систему відносних індикаторів оцінки окремих компонент інноваційного потенціалу регіону, результативності та економічної ефективності інноваційного розвитку підприємств регіону та методичні підходи до їх розрахунку. За результатами комплексного аналізу інноваційного розвитку Миколаївської області визначено, що найбільш прийнятним способом досягнення інноваційних цілей регіону у стратегічній перспективі є вибір інноваційної стратегії, що поєднує інноваційне фокусування (виділення пріоритетних сфер інноваційного зростання) та поступовий перехід на власні НДДКР. Зважаючи на наявний економічний потенціал регіону, пріоритетними сферами інноваційного зростання на першому етапі реалізації стратегії можуть стати такі галузі: сфера логістики, діяльність портів та кораблебудування, туризм, сільське господарство.

Розроблено теоретико-методологічні засади та практичні рекомендації з розвитку людського потенціалу в умовах трансформації регіональних соціально-економічних систем. Представлено основні тенденції управління людським потенціалом регіонального рівня та принципи, на основі яких повинна будуватися концепція розвитку людського потенціалу регіону. Доведено, що відтворення людських ресурсів як соціальний процес поділяється на фази формування, розподілу та використання людських ресурсів. Розроблено стадії відтворення людських ресурсів і структуру управління цим соціальним процесом на регіональному рівні. Визначено, що основними шляхами формування регіональної політики людського розвитку в умовах посилення регіональних інтеграційних процесів повинні стати наступні: удосконалення методичних підходів до прогнозування потреби регіонів у робочій силі; посилення ролі уповноваженого державного органу у процесах прогнозування розвитку регіонального ринку праці; налагодження інституційних взаємодій між соціальними партнерами; розробка та прийняття Державної Програми повернення трудових мігрантів з-за кордону; стимулювання розвитку внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній, зокрема розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури (покращення якості доріг, розширення мережі маршрутів приміського транспорту) у міських агломераціях, що дозволить мешканцям приміських зон працювати за межами власного населеного пункту без зміни місця проживання. Зазначено, що реалізація окреслених напрямів удосконалення повинна відбуватися як на національному, так і на регіональному рівнях. Це сприятиме забезпеченню збалансованості розвитку ринку освітніх послуг і ринку праці, вирішенню ряду соціальних і економічних завдань, найважливішими серед яких є забезпечення підвищення освітнього рівня населення задля реалізації інтересів як окремого індивіда, так і суспільства, створення умов для сталого економічного розвитку та підвищення життєвих стандартів.

Розроблено теоретико-методологічні засади та практичні рекомендації зі стратегічного управління потенціалом агарних підприємств. Зазначено, що важливим напрямом загальної концепції трансформування української економіки є вивчення й адаптація до існуючої системи управління з метою підвищення ефективності функціонування економічної системи в аграрних підприємствах. Зауважено, що дослідження результатів реформування економіки на макрорівні неминуче спонукає до необхідності афішування істотних змін в управлінні на рівні підприємств. Це зумовлено тим, що управління підприємствами стає все більш складним, адже воно реалізується в умовах нестабільності, що зберігається в економіці, з неясною перспективою та невизначеністю в майбутній кон'юнктурі ринків. Покзано, що використання дерев рішень і скорингових моделей дозволяє підвищити ефективність використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Зауважено, що саме дерева рішень надають можливість працювати як з кількісними, так і якісними даними, даними які мають пропуски, ефекти незбалансованості, нелінійності, взаємного перекриття тощо, а також можливість будувати близькі структури незалежно від порядку виміру змінних.

Представлено результати дослідження проблеми забезпечення інклюзивного розвитку агропродовольчих вертикально-інтегрованих компаній України як ключового суб’єкта агропродовольчої сфери. Виявлено передумови розбудови системи реконструктивного агропродовольчого інклюзивного розвитку. Обґрунтовано напрями інституціоналізації інклюзивного середовища агропродовольчої галузі із урахуванням її особливостей та стратегічних цілей розвитку. Сформульовано науково-прикладні засади моделі інклюзивного розвитку агропродовольчих компаній та вектори інклюзивної реконструкції із визначенням мети, очікуваних результатів та інструментарію впровадження моделі в соціальну практику. Обґрунтовано теоретичні, методологічні та методичні засади, а також запропоновано прикладні рекомендації з формування системи інклюзивного розвитку агропродовольчої сфери за провідної участі в цьому процесі агропродовольчих вертикально-інтегрованих компаній. Використано комплексний підхід та послідовно досліджено проблематику та особливості впровадження концепції інклюзивного розвитку у глобальному вимірі, на рівні національної економіки, в агропродовольчій сфері та на рівні вертикально-інтегрованих агропродовольчих компаній. Дослідження інклюзивного розвитку вертикально-інтегрованих агропродовольчих компаній саме у контексті розвитку агропродовольчої сфери та агропродовольчої галузі обумовлено їх місцем та роллю не лише з точки зору виробництва та збуту продуктів харчування, але й як важливої складової природного та соціального просторового сільсько-міського сполученого утворення. На підставі результатів проведеного дослідження запропоновано практичні рекомендації із забезпечення інклюзивного розвитку агропродовольчої сфери. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання представлених у роботі розробок.

Узагальнено існуючі та розроблено нові теоретико-методологічні підходи до категорії "нерухомість". З'ясовано процес становлення та розвитку ринку нерухомості. Виділено та згруповано етапи та цикли становлення ринку житлової нерухомості в Україні впродовж 1991 р. і до сьогодені, з'ясовано шлях та тривалість їх протікання. Уточнено зміст тлумачення регіонального ринку житлової нерухомості та механізми регулювання конкуренції на ньому. Запропоновано систему індикаторів впливу, що дадуть змогу збалансувати обсяги попиту та пропозиції на ринку житлової нерухомості. Реалізовано авторське бачення регіонування території України. Згруповано основних учасників ринку житла з узагальненням їх функціонального призначення. Доведено, що формування конкурентного середовища на регіональних ринках житла базується на оцінці їх конкурентоспроможності, рівні монополізації, попиті та пропозиції; антимонопольній політиці та фінансово-бюджетному стимулюванні. Досліджено соціально-економічні показники регіональних ринків житла. Оцінено їх конкурентні особливості з використанням інтегрального індексу, індексу концентрації ринку, індексу Лінда, індексу Херфіндаля-Хіршмана, показника монопольної влади Лернера, показника дисперсії, індексу ентропії, кривої Лоренца. Запропоновано податково-бюджетні, фінансово-кредитні та бюджетно-інвестиційні напрями модернізації механізмів регулювання конкуренції на регіональних ринках житлової нерухомості що сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності та житлових об’єктів на них.

Розглянуто питання формування та управління в системі продовольчої безпеки України в рамках зовнішнього оточення під впливом внутрішнього середовища. Досліджено стан та особливості продовольчої безпеки та узагальнено теоретичні погляди на продовольчу безпеку, комплексне вивчення особливостей і закономірностей проблеми продовольчої безпеки як складової економічної безпеки, формулювання основних аспектів і напрямів розвитку досліджень продовольчої безпеки, оцінки ії рівня та напрямів забезпечення ії достатнього рівня й усунення загроз фінансового забезпечення.

Обґрунтовано теоретико-методологічні та практичні засади управління сталим розвитком агропродовольчої сфери (АПС) регіону в умовах децентралізації влади. Відзначено, що імператив сталого розвитку - один із центральних напрямів сучасних економічних і мультидисциплінарних досліджень. Зауважено, що сталий розвиток - діалектичний процес, який відображає гармонію протилежностей: сталості та динамізму, мінливості та стабільності. Представлено авторське визначення сталого розвитку АПС як холістичного (цілісного) процесу збалансованого розвитку соціально-економічної й екологічної складових, спрямованого на ефективне використання ресурсного потенціалу, зміну споживчого менталітету та досягнення відповідної якості життя людей як у теперішньому, так і в майбутньому часі. Запропоновано авторську інтерпретацію структури АПС регіону як складної соціо-еколого-економічної динамічної системи, що включає природно-ресурсний потенціал, сільське господарство, харчову промисловість, об'єднаний сільсько-міський континуум, інноваційну та забезпечуючу інфраструктуру, логістику й торгівлю. Здійснено класифікацію та моніторинг факторів впливу на сталість розвитку АПС регіону як підґрунтя для розробки методології управління сталим розвитком. Охарактеризовано вплив ділових циклів і криз на функціонування та розвиток АПС. Системно викладено методологію управління сталим розвитком АПС регіону. Проаналізовано сучасний стан і здійснено оцінку економічної, екологічної та соціальної сталості розвитку АПС Південного регіону. Визначено специфіку управління сталим розвитком АПС регіону в умовах децентралізації влади. Показано, що головною метою реформи місцевого самоврядування та децентралізації влади є посилення мотивації локальних сільсько-міських громад до саморозвитку на основі ефективного використання місцевих ресурсів і власних можливостей. Розглянуто особливості формування сучасної кластерної концепції, яка об'єднала в собі теорії регіональної економіки та просторової організації економіки, конкурентоспроможності, інноваційного розвитку та має значний потенціал в АПС Південного регіону. Представлено організаційно-економічні засади формування регіональних інноваційних кластерів у АПС: зернового, рибопереробного й агротуристичного. Здійснено форсайт стратегічного вектора розвитку АПС Південного регіону.

Обґрунтовано соціально-економічні та психологічні засади брендингу сільських територій Південного регіону та розроблено інтегровану модель бренду цих природних і соціально-просторових утворень. Сформовано пізнавальну парадигму брендингу сільських територій регіону. У контексті її емпіричного виміру брендинг постає як інструмент маркетингу та функція менеджменту, а в когнітивному вимірі - як міждисциплінарна наукова галузь. Соціально-економічними детермінантами брендингу сільських територій регіону виступають їх родючі сільськогосподарські землі, матеріальні та людські ресурси, природоохоронний, оздоровчо-рекреаційний, історико-культурний і соціальний потенціал. Охарактеризовано психологічні підвалини брендингу, які формують пізнавальні, емоційні та спонукальні мотиви ставлення споживачів до бренду як до нематеріального активу та соціального капіталу. Розкрито ключову роль концепції формування бренду сільських територій регіону, маркетингових засобів і бренд-менеджменту у просуванні в ринковому середовищі та впровадженні в соціальну практику привабливого образу цих природних і соціально-просторових утворень. Розроблено інтегровану модель бренду сільських територій регіону.

Наведено результати досліджень теоретичних, методичних і практичних підходів щодо розвитку міжнародного та внутрішнього туризму, гостинності й інфраструктури дестинацій. Висвітлено проблеми економіки, менеджменту та маркетингу підприємств індустрії туризму та гостинності. Розкрито напрями розвитку інновацій, інформаційних і digital-технологій в зазначеній галузі. Висвітлено особливості організації екскурсійного обслуговування в дестинаціях. Показано можливості підвищення конкурентоспроможності підприємств ресторанного господарства за рахунок упровадження системи якості. Увагу приділено стратегічному управлінню іміджем підприємств готельного господарства, стратегіям ціноутворення в індустрії туризму, проблемам впровадження реінжинірингу на підприємствах готельно-ресторанного сектору. Досліджено природний потенціал України в контексті перспектив розвитку екологічного туризму.

Розроблено системи охолодження повітря на вході турбокомпресора двигуна суднової енергоустановки холодильними машинами, що утилізують теплоту випускних газів, включно з рециркуляційними (екологічними) газами, з урахуванням зміни кліматичних умов і показників екологоенергетичної ефективності суднової енергоустановки протягом рейсу. Розроблено математична модель для розрахунку характеристик (холодопродуктивності, скидної теплоти рециркуляційних - екологічних газів) і параметрів процесів охолодження циклового повітря двигунів суднових енергоустановок в АБХМ і ЕХМ, що утилізують теплоту випускних і рециркуляційних (екологічних) газів, з урахуванням змінних протягом рейсу параметрів зовнішнього повітря і забортної води та показників паливної та екологічної ефективності суднової енергоустановки. Розроблено способи раціональної організації процесів охолодження циклового повітря суднових енергоустановок шляхом утилізації теплоти випускних (екологічних) газів в ТХМ різного типу (АБХМ і ЕХМ) та системи охолодження, що їх реалізують.