Проанализированы причины и последствия катастрофы на Чернобыльской атомной электростанции. Изучено влияние радионуклидов техногенного происхождения и малых доз ионизирующего излучения на биосферу и человека. Приведены данные об использовании радиоактивных элементов для создания биологического оружия, раскрыты их влияние на микроорганизмы, находящиеся в природной среде, а также их участие в создании "парникового эффекта". Освещены аспекты проблемы терроризма и политического шантажа, механизмы формирования всемирного ядерно-промышленного комплекса, создания и применения ядерного оружия, появления АЭС, негативные последствия для цивилизации развития ядерных производств и усовершенствования данного экологического оружия тотального уничтожения.

Розглянуто питання забезпечення безпеки підприємницької діяльності (інформаційної й економічної, охорони об'єктів і режиму діяльності підприємств і банків), а також інформаційно-аналітичного забезпечення та кадрової безпеки. Проаналізовано діяльність суб'єктів господарювання за умов екстремальних ситуацій. Охарактеризовано заходи захисту від аварій і катастроф на об'єктах виробництва. Наведено алгоритм поведінки керівництва підприємства, банку у випадку шантажу захватом заручників. Описано особливі види ідеологічних диверсій.

Рассмотрены вопросы обеспечения безопасности предпринимательской деятельности (информационной и экономической, охраны объектов и режима деятельности предприятий и банков), а также информационно-аналитического обеспечения и кадровой безопасности. Проанализирована деятельность субъектов хозяйствования в условиях экстремальных ситуаций. Охарактеризованы мероприятия по защите от поражающих факторов аварии и катастроф объектов производства. Приведен алгоритм поведения руководства предприятия, банка при шантаже с захватом заложников. Описаны особенные виды идеологических диверсий.

Освещены история и причины возникновения ядерно-промышленного комплекса, угрожающего существованию биосферы, человечества и Земли, проанализированы условия и пути его проникновения в политику, науку, влияние на общество. Рассмотрены этапы создания экологического оружия тотального уничтожения, перспективы его дальнейшего совершенствования, использования ядерного шантажа в политике и экономике для обработки массового сознания. Внимание уделено истории медицины и биологии, а также новых патологических процессов, промышленных и энергетических технологий. Определены взаимодействие трансурановых элементов с живыми существами, чрезвычайная опасность дальнейшего распространения и совершенствования в разных отраслях науки и техники приборов, энергетических и промышленных установок, видов вооружений, а также влияние увеличения радиационного фона на климат Земли.

Описана история и причины возникновения всемирного ядерно-промышленного комплекса, проанализованы условия и пути его проникновения в политику, науку, повседневную жизнь и его влияние на общественное мышление. Показаны этапы создания экологического оружия тотального уничтожения, ради чего он и был сформирован, перспективы его дальнейшего совершенствования, использования ядерного шантажа в политике, экономике, для обработки массового сознания. Рассмотрена история возникновения связанных с явлением радиоактивности новых разделов фундаментальной науки, преимущественно в медицине и биологии, а также новых ранее неизвестных патологических процесов, промышленных, энергетических технологий, основанных на этом явлении, взаимодействие трансурановых элементов с живым веществом. Показана чрезвычайная опасность для жизни на Земле дальнейшего распространения и совершенствования в различных отраслях науки, техники, военном деле, приборов, энергетических и промышленных установок, видов вооружений, в которых используются непознаваемые в принципе, заключенные в глубинах материи, силы, являющейся основой мироздания, а также обосновано влияние увеличения радиационного фона на климат Земли. Подчеркнуто, что защиты от радиации у человека нет, и в обозримом будущем не будет.

Досліджено правові питання поглинання акціонерних товариств. Обгрунтовано визначення поняття поглинання акціонерних товариств, виявлено його співвідношення з такими поняттями, як реструктуризація, реорганізація, злиття, приєднання та контроль. Уточнено види поглинання акціонерних товариств. Досліджено нормативно-правові акти законодавства України та зарубіжних країн щодо регулювання процесів поглинання акціонерних товариств. Визначено поняття "спосіб поглинання акціонерних товариств". Проаналізовано способи поглинання акціонерних товариств на основі поділу їх на дружні, недружні (ворожі) та протиправні (рейдерські). Розглянуто додаткові способи поглинання акціонерних товариств: корпоративний конфлікт, корпоративний шантаж (грінмейл) та інформаційні технології. Визначено й обгрунтовано поняття охорони прав і законних інтересів акціонерів у разі поглинання акціонерних товариств. Досліджено та конкретизовано способи охорони прав і законних інтересів акціонерів у разі поглинання акціонерних товариств. Уточнено способи захисту прав і законних інтересів акціонерів у разі поглинання. Запропоновано основні напрями вдосконалення законодавства України щодо поглинання акціонерних товариств.

Проаналізовано радянські форми й методи колективізації західноукраїнського села. Показано, що побої, залякування, шантаж, провокації, арешти, депортації, убивства, податкова політика тощо скорочували соціальну базу визвольного руху, відкривали дорогу до організації колгоспів.

Досліджено проблему торгівлі людьми, яка включає в себе: дії (вербування, перевезення, приховування); способи боргова кабала, шантаж, погрози, насильство), мету (примусова праця, рабство, експлуатація). Вміщено перелік Законів Верховної Ради України постанов Кабінету Міністрів України, співпраці з міжнародними організаціями мета яких - посилення боротьби з цим видом злочинності. Відзначено, що у 2005 р. був створений Департамент боротьби з торгівлею людьми з метою криміналізації всього спектру діянь, пов'язаних з цим фактом. Основним завданням дослідження, проведеного в закладах професійно-технічної освіти України, було визначення рівня обізнаності учнів ПТУ в питаннях торгівлі людьми, вивчення рівня ризику потрапляння в ситуації торгівлі людьми, рівня професійної кваліфікації викладачів для ведення профілактичної роботи.

Исследована проблема торговли людьми, которая включает в себя: действия (вербовка, перевозка, укрывательство), способы (долговая кабала, шантаж, угрозы, насилие), цель (принудительный труд, рабство, эксплуатация). Помещен перечень Законов Верховной Рады Украины, постановлений Кабинета Министров Украины, факты сотрудничеств с международными организациями цель которых - усиление борьбы с этим видом преступности. Отмечено, что в 2005 г. был создан Департамент по борьбе с торговлей людьми с целью криминализации всего спектра деяний, связанных с этим фактом. Основной задачей исследования, проведенного в учреждениях профессионально-технического образования Украины, было определение уровня осведомленности учащихся ПТУ в вопросах торговли людьми, изучение уровня риска попадания в ситуации торговли людьми, уровня профессиональной квалификации преподавателей для ведения профилактической работы.

The problem of human trafficking, which includes: actions (recruitment, transportation, harbouring ...); ways to debt bondage, blackmail, threats and violence. Objective (forced labour, slavery, exploitation). The main objective of the study conducted in institutions of vocational education in Ukraine, was to determine the level of awareness of vocational school students on issues of human trafficking, the study of the level of risk falling into the situation of human trafficking, the study of the professional qualifications of teachers to conduct preventive work, etc.

Уперше визначено структурно-типологічні, соціолінгвальні, функціональні та прагматичні характеристики шантажних листів (ШЛ). Систематизовано основні підходи до класифікації німецькомовних ШЛ. Описано соціолінгвальну природу розглянутих ШЛ. Проаналізовано комунікативні стратегії і тактики, що реалізуються в ШЛ, визначено засоби вербалізації цих стратегій і тактик. Запропоновано термін "деліктний текст" як окремий тип тексту у фаховій мові юриспруденції. Удосконалено комплексний підхід до визначення типу тексту "шантажний лист". Покращено методику проведення лінгвістичного аналізу структурно-типологічних особливостей німецькомовних ШЛ. Набула подальшого розвитку систематизація основних підходів до класифікації мовних феноменів у комунікації між злочинцем і жертвою. Обгрунтовано методологічні основи дослідження шантажного листа як типу тексту.

Викладено проблеми кримінальної відповідальності за доведення до самогубства, досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки цього злочину. Визначено коло осіб, які є потерпілими від злочину, передбаченого статтею 120 КК України. Аргументовано формальну конструкцію складу доведення до самогубства. Уточнено зміст і ознаки термінів, що характеризують об'єктивний аспект складу злочину як суспільно небезпечне діяння: жорстоке поводження, шантаж, примус до протиправних дій, систематичне приниження людської гідності. Зроблено висновок, що суб'єктивний аспект складу злочину, зазначеного у статті 120 КК України, характеризується умисною формою вини. Проаналізовано проблеми співвідношення доведення до самогубства із суміжними складами злочинів. Запропоновано внесення змін до Кримінального кодексу України з метою його удосконалення. Обгрунтовано необхідність введення кваліфікованого складу доведення до самогубства, який передбачав би кримінальну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 120 КК України, вчинених з корисливих мотивів, а також службовою особою, яка на виконання злочинної мети використовує своє службове становище.

Відображено події першої фази активних дій російсько-української війни на прикладі Харкова. Досліджено гіпотезу (план "А"), за якою саме Харків у перші дні інвазії мав стати для В. Путіна "воротами в Україну". Згідно з російською концепцією гібридної війни на перших фазах відкритого конфлікту застосовується "м'яка сила" у формі масових заворушень, пропаганди та шантажу політичних еліт, ставиться мета - захопити владу в регіонах "п'ятою колоною", колабораціоністами, "політичними туристами", переправленими через державний кордон. У хронологічному порядку проаналізовано "вуличну боротьбу" між патріотами України та проросійськими елементами, яка зіграла важливу роль у структурі гібридної війни у 2014 р. Показано значущість спротиву громадянського суспільства, активістів, недержавних організацій, які можуть ефективно протистояти підривним кампаніям, зокрема "Русской весне".

Висвітлено комплекс дипломатичних і воєнно-політичних відносин між Російською Федерацією та Україною в контексті геополітичних інтересів Москви та зовнішньополітичного курсу Києва, внутрішнього політичного і соціально-економічного становища в Україні протягом 1990 - 2016 рр. Проаналізовано міжнародну політику урядів України в контексті національної безпеки, історичні передумови та геополітичні причини агресії Російської Федерації проти України у 2014 р. Розглянуто воєнно-політичний і фінансово-економічний аспекти Російсько-української війни крізь призму розвитку глобальних світових процесів і перетворень.

Проаналізовано "скандинавську модель" протидії проституції. Проблеми, пов'язані з торгівлею сексом, багато країн зараз вирішують за зразком, відомим у науці як "скандинавська модель" протидії проституції, яка криміналізує купівлю сексу, націлюючи правоохоронні заходи на покупців сексу. Однак, на відміну від "скандинавської моделі", проституція є легальною роботою в багатьох країнах (наприклад, Німеччині). Ці дві ситуації - від кримінального покарання клієнтів повій до проституції як легальної роботи - є двома крайніми точками. Багато європейських країн (включаючи Україну) знаходяться між ними. Так, в Україні зараз відсутнє покарання за проституцію, а формулювання вступу у статевий зв'язок з використанням вразливого стану в теорії кримінального права включає вступ у статевий зв'язок як клієнта за плату. Мета статті - проаналізувати чинну ст. 303 Кримінального кодексу України в частині дотримання міжнародних правових актів та запозичення досвіду зарубіжних країн, а також запропонувати відповідні зміни до Кримінального кодексу України. Для досягнення цих цілей використовувався догматичний метод, компаративний метод, а також аналіз статистичних даних. Відповідно до порівняння наукових та законодавчих підходів України та Швеції, наша держава вже сьогодні близька до "скандинавської моделі". Однак, це лише теоретичне положення, яке потребує подальшого законодавчого закріплення. Запропоновано внести зміни до Кримінального кодексу України, сформулювавши їх таким чином: "залучення людини до зайняття проституцією або примушування до зайняття проституцією шляхом використання обману, шантажу чи вразливого стану або застосування насильства, або погрози насильства, або вступ в статевий акт з іншою особою за певну плату, навіть за згодою цієї особи, або сутенерство".

На початку XXI ст. у військовій науці з'являється концепція гібридних війн, що описує новітню війну як комбінацію конвенційних, іррегулярних й асиметричних засобів, які включають постійну маніпуляцію політичним та ідеологічним конфліктом, а також залучення сил спеціальних операцій і конвенційних збройних сил, агентів розвідки, політичних провокаторів, представників медіа. Застосовуються у таких війнах й економічний шантаж, кібератаки, проксі-сервери і сурогати, пара-військові, терористичні і кримінальні елементи тощо. Проаналізовано різноманітні аспекти сучасних гібридних війн з інтерпретуванням смислів інформаційного протистояння з акцентом на гібридній агресії Росії проти України.

Проаналізовано "скандинавську модель" протидії проституції. Проблеми, пов'язані з торгівлею сексом, багато країн зараз вирішують за зразком, відомим у науці як "скандинавська модель" протидії проституції, яка криміналізує купівлю сексу, націлюючи правоохоронні заходи на покупців сексу. Однак, на відміну від "скандинавської моделі", проституція є легальною роботою в багатьох країнах (наприклад, Німеччині). Ці дві ситуації - від кримінального покарання клієнтів повій до проституції як легальної роботи - є двома крайніми точками. Багато європейських країн (включаючи Україну) знаходяться між ними. Так, в Україні зараз відсутнє покарання за проституцію, а формулювання вступу у статевий зв'язок з використанням вразливого стану в теорії кримінального права включає вступ у статевий зв'язок як клієнта за плату. Мета статті - проаналізувати чинну ст. 303 Кримінального кодексу України в частині дотримання міжнародних правових актів та запозичення досвіду зарубіжних країн, а також запропонувати відповідні зміни до Кримінального кодексу України. Для досягнення цих цілей використовувався догматичний метод, компаративний метод, а також аналіз статистичних даних. Відповідно до порівняння наукових та законодавчих підходів України та Швеції, наша держава вже сьогодні близька до "скандинавської моделі". Однак, це лише теоретичне положення, яке потребує подальшого законодавчого закріплення. Запропоновано внести зміни до Кримінального кодексу України, сформулювавши їх таким чином: "залучення людини до зайняття проституцією або примушування до зайняття проституцією шляхом використання обману, шантажу чи вразливого стану або застосування насильства, або погрози насильства, або вступ в статевий акт з іншою особою за певну плату, навіть за згодою цієї особи, або сутенерство".

Зазначено, що підставами активізації гуманітарної політики Угорщини на Закарпатті є: роль колишніх земель у національній свідомості; угорське населення цих земель, яке має зберегти свою національну ідентичність; спільна історія, культурне домінування, колишня державницька велич; населення, яке прийняло угорське громадянство, як електорат. Одним з основних об'єктів наступальної гуманітарної політики Угорщини, у центрі якої стоїть мовне питання, є Україна з огляду на її непросте становище. Свої подальші відносини з Україною угорська сторона ставить у залежність від її гуманітарної політики, вимагаючи від України скоригувати свою політику згідно з угорським баченням конфліктних гуманітарних проблем. Правоконсервативна концепція уряду В. Орбана про сильну та активну державу резонує з певним етатизмом, що історично сформувався у свідомості угорського суспільства. Втілюється концепція угорської етнічної нації, важливою складовою якої є підтримка угорських меншин, котрі проживають за кордоном (зокрема, й на Закарпатті), аби допомогти їм зберегти свою ідентичність. Визначено, що у проблемі актуалізації гуманітарних питань віддзеркалюються всі найбільш складні моменти "центрально-східної політики" Угорщини. До них належать історико-культурні та суспільно-психологічні аспекти цієї проблеми: необхідність подолання національної травми та "комплексу Тріанона" від втрати Закарпаття та інших земель після Другої світової війни; пошуку прихильності діаспори та патріотично налаштованого електорату; збереження угорської історико-культурної спадщини на Закарпатті; використання для політичного шантажу України вимог угорських правих радикалів щодо повернення історичних територій. Констатована важливість розвитку партнерства України та Угорщини, наголошено, що втілення політики добросусідства в контексті євроінтеграційних процесів потребує проведення заходів із налагодження гуманітарного співробітництва для вироблення спільних підходів до питань мови, історії та культури.

Здійснено соціологічний аналіз унікальної історичної події - масового "виходу" цивільних українців під впливом російського наступу 2022 р. З 24.02.2022 р. почала формуватись унікальна соціальна група - переміщені особи 2022, яка нараховувала на кінець травня близько 15 млн осіб і поділялася на дві складові: внутрішньо переміщені особи (= 8 млн осіб) і українці, що знайшли тимчасовий притулок у країнах Європи (= 7 млн осіб). Це велика соціальна статистична група, члени якої об'єднані спільним статусом переміщених осіб і загальними проблемами, що є характерними для біженців. Розглянуто внутрішню структуру групи, а також п'ять "хвиль" вимушених переселенців, що відрізняються часом виходу з місць постійного проживання, соціальним складом і психологічними настановами біженців. Визначено низку категорій громадян, які відмовлялися від виходу й залишались у своїх оселях. Розглянуто ставлення сторін воєнного конфлікту до цивільних у межах класичної тринітарної війни, що розгорнулася на території України. Агресор, по-перше, розглядав цивільних як заручників й інструмент шантажу; по-друге, провокував масовий вихід для тиску на країни Європи; по-третє, використовував місцеві громади як джерело забезпечення своїх військових; по-четверте, використовував як біомаси для вирішення власних демографічних проблем шляхом перетворення українців на росіян. З огляду на це, важливу роль у недопущенні паніки, хаосу та соціальної катастрофи під час виходу зіграло накопичення соціального капіталу у попередні десятиліття української незалежності. Запропоновано: в мирні часи більш продуктивно розв'язувати питання цивільного захисту, зокрема, розробити комп'ютерні моделі масового виходу з великих міст і окремих регіонів, які можна було б використати на практиці під час катастрофічних явищ.

Мета статти - в умовах стрімкого розвитку суспільства, технологій та засобів відтворення інформації гостро стоїть проблема протидії інформаційній війні. Проведено паралелі між звичною війною та інформаційною, зокрема визначають відмінності між цими явищами. Мета статті - дослідження теоретичних аспектів інформаційних війн (конфліктів), узагальнення пропозицій щодо протидії інформаційним війнам. Методи: методологічну основу дослідження склали загальнонаукові методи пізнання, порівняльно-правовий; соціологічний; логічний; діалектичний. Проаналізовані основні методи ведення інформаційної війни, зокрема: підкуп; шантаж; залякування; маніпулювання свідомістю людей; погіршення політичної та економічної ситуації всередині країни; створення фіктивної опозиції; викрадення людей; організація та проведення терористичних актів тощо. Доведено, що створення контрпропаганди; розвиток засобів масової інформації; створення інформаційної коаліції; розвиток аналітичного мислення у громадян країни тощо є ефективними методами протидії інформаційним війнам. Розвинуто думку про те, що новітній інформаційній зброї ми маємо протиставити іміджеву дипломатію, популяризацію бренду України у світовому просторі та ефективну політику, яка повинна реалізуватися через різні канали та засоби комунікації на міжнародній арені. Публічна дипломатія також є інструментом протидії гібридним загрозам, дезінформації та фейкам. Формування позитивного іміджу України у світі потребує тісної координації з усіма дотичними інституціями, як державними, так і недержавними.

Актуальність роботи визначається постійно зростаючим інтересом, який дослідники в галузі когнітивної лінгвістики та психолінгвістики виявляють до вивчення факторів, які сприяють процесам зберігання або, навпаки, розкриття секретів у комунікації. Мета дослідження - опис вербалізації концепту секрет у сучасному англомовному художньому дискурсі. Об'єктом дослідження обрано комунікативні акти приховування або розкриття секретів у мовленні персонажів. Предмет дослідження - семантичні засоби, які використовують комуніканти для розголошення або приховування секретної інформації. У результаті проведеного дослідження запропоновано визначення поняття секрет як інформації, яка прихована від відома інших або передана конфіденційно лише декільком особам. Аналіз прагматичних причин приховування секрету виявив низку обставин, що супроводжують розголошення або приховування секрету в комунікації. Крім того, виокремлено два типи секретів: власний секрет, що становить загрозу для "обличчя" мовця, і секрет, що стосується третьої особи та може стати приводом для шантажу. Вербалізація двох цих типів секретів була простежена та проаналізована в художньому дискурсі в авторських ремарках та у внутрішньому мовленні персонажів. У процесі аналізу була виявлена низка прикметників та прислівників-інтенсифікаторів, які деталізують тип секрету у персонажному мовленні.

Поставлено за мету простеження процесу формування та кар'єрного зростання представника радянської каральної інституції - слідчого наркомату внутрішніх справ УРСР С. С. Брука та висвітлено корпоративну поведінку співробітників секретно-політичного відділу НКВС УРСР у добу Великого терору. Під час дослідження автори опиралися на історико-генетичний, історико-порівняльний методи та інструментарій соціальної психології. Висновки: особова та архівно-кримінальна справа слідчого НКВС Соломона Соломоновича Брука, а також інші архівні документи радянських органів держбезпеки дозволяють проаналізувати кількісні та якісні характеристики кадрового потенціалу ВЧК-ДПУ-НКВС. З моменту створення більшовицької таємної поліції існували труднощі підбору в силове відомство осіб, які мали бодай середню освіту. Поповнення чекістських структур в 1920 - 1930-ті роки відбувалося за рахунок демобілізованих військовослужбовців, комсомольських та профспілкових активістів, партійно-радянських активістів. На діяльність співробітника радянських органів держбезпеки в 1920 - 1930-ті роки негативно впливали правовий нігілізм, внутрівідомчі регуляторні акти, наявність владних повноважень, перевантаження на роботі (стислість термінів, що відводилися на розслідування кримінальної справи), напруженість пов'язана з великими фізичними і психічними навантаженнями. За 17 років Соломон Брук пройшов шлях від непідготовленого чекіста з числа комсомольських активістів до навченого співробітника секретно-політичного відділу НКВС УРСР зі спеціалізацією слідчого та фахівця агентурно-оперативних комбінацій. Основою слідчої діяльності капітана держбезпеки С. Брука, залученого до масових каральних акцій радянської влади (справа "СВУ", "Весна", "Українська військова організація", "Польська військова організація", Справа Об'єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку (бойової організації) в Україні), було не поєднання права та моралі, а провокаційна робота з агентурою, адміністративно-управлінська поведінка з перевищенням службового становища, шантаж, участь в розправі над засудженими.

Проведено аналіз арсеналу хімічної та біологічної зброї росії за даними з відкритих джерел та проведено оцінку масштабів і наслідків їх застосування у воєнному конфлікті. Повномасштабне вторгнення росії на територію України змусило керівництво більшості країн світу не тільки визнати реальність і серйозність загрози застосування зброї масового ураження, небезпеки хімічного, біологічного, радіаційного, ядерного зараження внаслідок руйнування потенційно небезпечних об'єктів, але й робити конкретні кроки у напрямку протидії цим викликам національній безпеці. Розвиток подій у світі за останнє десятиліття показує стійку тенденцію до того, що зброя масового ураження стає все більш важливіш воєнним, політичним, економічним та правовим чинником. Не дивлячись на приклад України, інші країни світу не тільки не відмовились від зброї масового ураження, а і активно продовжують її розвивати. Військові доктрини багатьох держав допускають застосування зброї масового ураження проти країн, що не володіють цією зброєю. Захист від зброї масового ураження входить до пріоритетних напрямків розвитку озброєння та військової техніки країн-членів НАТО. У разі застосування зброї масового ураження військам прийдеться діяти в умовах радіоактивного, хімічного, а можливо, і біологічного зараження, проводити заходи радіаційної, хімічної, біологічної розвідки, спеціальної обробки та інші, застосовувати засоби захисту. Безумовно це вплине на характер ведення бойових дій. І це необхідно враховувати. Разом з тим, в нових геополітичних реаліях, зброя масового ураження в руках росії перетворилась зі зброї стримування інших держав в зброю шантажу та залякування цивілізованого світу. З такими реаліями світ ще не стикався. Таким чином постає важлива прикладна наукова задача аналізу можливостей росії по застосуванню зброї масового ураження, а також можливих масштабів та наслідків застосування цієї зброї.