Розглянуто актуальні проблеми філологічної науки, деякі питання української, російської та зарубіжної літератур, журналістики, а також сучасні комунікативні технології. Досліджено особливості комунікаційного впливу на масову свідомість, психологічні аспекти впливу реклами. Викладено типологію літературного процесу, культурологічні аспекти вивчення художньої творчості, історико-культурні дослідження тощо.

Робота представляє собою короткий соціально-філософський нарис про життя та творчість видатних представників західної інтелектуальної традиції XX ст.

Исследованы русская и украинская поэзия ХХ века - тексты А.Блока, К.Бальмонта, Н.Гумилева, А.Ахматовой, М.Цветаевой, Б.Пастернака, О.Мандельштама, В.Маяковского, М.Семенко, П.Тычины, В.Маккавейского, Н.Заболоцкого, Н.Зерова, М.Рыльского, В.Набокова, А.Тарковского, В.Высоцкого, И.Бродского, Ю.Андруховича и др. Освещена система представлений - типология, которая отражает формы проявления литературных конвенций и читательского восприятия. Рассмотрена динамика процесса секуляризации творчества от автора-"пророка" до автора-"художника", "ремесленника", "изгоя", "трикстера" и "частного человека".

Розглянуто питання формування діа- та монологічної компетентності в українській мові у дошкільників з російськомовним типом спілкування, сприймання та розуміння дітьми змісту художніх творів, диференціації та індивідуалізації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі. Висвітлено психологічні особливості використання музичного матеріалу в навчанні дітей дошкільного віку, актуальні аспекти особистісної підготовки майбутніх психологів, педагогічні основи модульного навчання у вузі.

Розглянуто актуальні проблеми сучасного мовознавства і літературознавства, зокрема, у сфері лінгвістики ряд робіт присвячено факторам (мовна особистість, мова художньої літератури, писемна традиція, культура, політичні обставини, фольклор, релігія), які впливають на становлення функціонально-стилістичної системи літературних мов. Проаналізовано композиційно-семантичні і структурні особливості епіграфічного мовлення українських письменників ХІХ-ХХ ст. (Г.Сковороди, М.Некрасова, С.Черкасенка, К.Гриневичевої, Є.Плужника, О.Лятуринської), а також в етнокультурному аспекті подаються коментарі про назви одягу, їжі, напоїв, ужитих І.П.Котляревським у поемі "Енеїда". Досліджено семантичні зміни у структурі лексичних одиниць, процес запозичення слів з російської та англійської мов у зв'язку зі змінами у їх семантичній структурі; надано семантико-зіставну характеристику деяких фразеологізмів французької, німецької, російської та української мов, виявленням національної специфіки. Особливу увагу приділено питанням методики викладання української мови. Детально висвітлено проблему структурно-семантичної класифікації складнопідрядних речень та виявлено розбіжності під час її розгляду за вузівськими підручниками. Розкрито шляхи здійснення естетичного впливу на школярів засобами української мови та вдосконалення зв'язного мовлення майбутніх учителів початкових класів. Вивчено побутову лексику літописів Самовидця, Г.Граб'янки, С.Величка у курсі історії української літературної мови.

Розглянуто актуальні проблеми сучасної української мови, історії мови, текстотвірного потенціалу морфологічних і синтаксичних одиниць. Висвітлено особливості синтаксичного зв'язку компонентів у конструкціях з послідовною підрядністю та речень у складному синтаксичному цілому, авторські неологізми як спеціальний засіб художньої виразності та як одиницю поетичного тексту, комунікативний потенціал таксономічних речень. Проаналізовано параметри опису системності лексики у говірці, деякі проблеми діалектології регіональних варіантів англійської мови, інтернаціональні елементи у мові фольклору.

Розглянуто феномен карнавалізації у поезії Ю.Андруховича, рецептивні моделі творчості Т.Осьмачки, витоки сповідальності в німецькій літературі другої половини ХХ ст. Висвітлено художні функції пейзажу у малій прозі Б.Лепкого, мистецько-виражальні особливості в повісті "Поза межами болю" О.Турянського, роль гри як організуючого чинника постмодерністської культурної парадигми. Охарактеризовано творчість Н.Кибальчич у контексті української літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст., психологію влади як проблему у творчості Ф.Достоєвського та письменників "Південної школи" американського роману, а також визначено уендерний аспект прози В.Підмогильного.

Здійснено поглиблений аналіз творчості видатного українського поета В.Сосюри з позицій сучасної методології, зокрема, розглянуто особливості його епічного стилю, пейзажну лірику 1920-х рр. Розглянуто проблеми розвитку шевченківської традиції, вияви дієслівної темпоральної транспозиції, мовні засоби поетичного сприйняття, лексико-стилістичну характеристику епітетів, діалектні риси художнього мовлення, функціонування сурядних конструкцій у поезіях митця тощо.

Висвітлено естетичний образ і особливості естетичної свідомості. Розглянуто антропологічні виміри національних культурних традицій. Досліджено феноменальність культури та антиномії культурології. Проаналізовано динаміку культуротворчих процесів. Наведено світоглядні принципи авангарду. Охарактеризовано вітчизняний театр ХІХ ст. у ракурсі історичного аналізу. Наведено роздуми щодо парадоксів історико-художньої концепції О.Шпенглера.

Досліджено морально-естетичні проблеми у сучасному світі, зокрема, проблему синтезу парадигмальних форм моралі. Проаналізовано роль естетичного в сучасній культурі. Розглянуто філософську спадщину Реріха. Висвітлено релігійно-естетичні засади мусульманського мистецтва. Розкрито художню традицію ісламу. Охаратеризовано художню творчість як об'єкт естетико-мистецтвознавчого аналізу. Розглянуто проблему символу в авторському кіно. Викладено принципи систематизації мистецької інформації. Запропоновано професійно-методичні поради для опанування мистецтвом правильного дихання в техніці сценічної мови тощо.

Визначено рівень сформованості та якісної своєрідності музично-естетичної культури. Розкривається вплив виділених факторів у системі формування музично-естетичної культури. Зроблено аналіз педагогічного змісту процесу формування музично-естетичної культури молодших школярів в умовах дитячих дозвіллєвих колективів.

Розглянуто деякі типи епонімічних назв в англійській мові, які посідають чільне місце серед так званих незнаходжувальних слів у роботі перекладача. Викладено принципи їх передачі українською мовою в текстах різних жанрів. Приділено особливу увагу епонімічним назвам, які належать до спеціальної лексики, термінологічних систем науки та техніки, служать основою рерівації спеціальних термінів, зокрема, як специфікатора родового поняття, вираженого загальною назвою (типу Berner's window). Відзначено, що в ЗМІ рекламодавці намагаються перетворити назви торгових марок на епонімічні. Встановлено, що в художній літературі епонімічні назви від топонімів і торгових марок найчастіше виступають у ролі уточнюючих художніх деталей, головною функцією яких є створення враження достовірності шляхом фіксації найдрібніших подробиць. Вказано на недоцільність існуючої практики опускати їх в перекладі, чи передавати родовим словом або функціональним аналогом.

Висвітлюються катастрофічні мотиви в творчості Євгена Маланюка, втілення у його поезії універсалій художньої свідомості. Розглядаються не тільки джерела тих чи інших художніх прийомів, але їх розвиток і особливе значення в системі необароко (наприклад, гіперболи, анафори, анаграми, риторичні інтонації та ін.). Підкреслено, що Є.Маланюк сконструював у своїх творах особливий катастрофічний час і простір, заповнивши цей континуум конкретними подіями і предметами та рефлексіями про них.

Розкрито роль кольоротворення у мистецтві, виражальні можливості та специфіку художньо-образного застосування даного засобу у кіно та на телебаченні. Висвітлено специфіку різних типів синтезування у кінематографі та на телебаченні, формування типів колориту, а також можливості кольоромузики.

Розглянуто функціонально-планувальні основи формування забудови самостійних селянських господарств, стилістику, композицію та пропорції художнього металу львівських палаців XIX ст. Проаналізовано роль та місце європейської культури у формуванні класичних традицій львівської архітектурної школи. Охарактеризовано еволюцію об'ємно-планувальної організації української сакральної дерев'яної архітектури XII - XVII ст. Значну увагу приділено функціонально-просторовій модернізації промислових територій центральної частини Львова у контексті розвитку інфраструктури об'єктів малого та середнього бізнесу, типологічним, планувальним, конструктивним та інженерним засадам проектування мансард на багатоповерхових будинках, а також конструктивним особливостям хрестово-баневої структури українських церков княжої доби X - XII ст. Досліджено вплив податливості з'єднань на несучу здатність і деформованість комплексних конструкцій.

Визначено смислові контури і межі поняття "постмодернізм", поширеного в західній культурі, і виявлено його специфіку в архітектурі. У графічній формі розкриваються основні засади теоретичних праць та маніфестів. Досліджується історія постмодерністського руху в архітектурі. Розташовані в хронологічній послідовності, найбільш значущі факти архітектурної історії постмодернізму не творять єдиного вектора, а покликані дати уявлення про живий, неоднорідний архітектурний процес у всій мозаїчності його імен, дат, подій. Представлено коротку антологію. У ній подано вибрані фрагменти виступів, статей, монографій і декларацій провідних теоретиків і практиків західної архітектури. Це своєрідний, широкий за спектром ідей і проблем архітектури, парад фахових концепцій. Він відображає найхарактерніші погляди на постмодернізм - від апологетичних до полемічних докорів. Наведено словник основних термінів архітектури 1970-1980-х років. Понятійний апарат обіймає широке коло питань, від загальних концептуальних положень до різних аспектів архітектурної практики. Серед основних тем, відображених у словнику - напрями та школи західної архітектури останніх десятиріч, ставлення архітектора до споживача, соціальні аспекти роботи архітектора, система художньо-композиційних прийомів і засобів архітектури, містобудівні концепції.

Зазначено, що астрологічний і нумерологічний символізм у цілому відповідає психологічному портрету типу художника і типу спортсмена.

Досліджено творчу суголосність двох поетів зі сходу й заходу України - О.Кобця і Б.Лепкого - в художньому моделюванні теми братовбивчої війни на тлі маловідомого феномену "габірного письменництва" часів Першої світової війни. Наведено біографії поетів, досліджено їх творчу спадщину. Ліро-трагедійне двоголосся поетів із тернопільського Поділля та Канівщини визначає ідейну їх близькість у оцінюванні війни й табірного буття з позицій демократизму неабстрактного гуманізму, християнізму і самостійництва. У ліриці та ліро-епосі обох репрезентантів літератури буряного поліття розрізнено два аспекти: гуманістично-загальнолюдський, що полягає в осуді війни між Росією й Австро-Угорщиною та Німеччиною як лиха для народів обох держав, і антиімперський визвольний. Обидва аспекти в художньому набутку обох авторів є взаємопов'язаними.

Розглянуто актуальні літературознавчі, філософсько-теологічні та лінгвістичні проблеми функціонування біблійного сюжетно-образного матеріалу в культурі різних часів і народів. Висвітлено закономірності переосмислення сюжетів та образів Нового Завіту в українській літературі ХХ ст., проблематику християнської моралі у малій прозі В.Підмогильного у зв'язку з філософією Ф.Ніцше, основні принципи освоєння біблійних образів у ліриці І.Франка. Охарактеризовано етику англіканського протестантизму та її художню репрезентацію у творчості Н.Бретона, біблійні образи в етнологічному аспекті, особливості виявлення апеляції в сакральних текстах, співвідношення експліцитного та імпліцитного в євангельському тексті.

Пропонуються згадки про Білики і біличан в історичних документах та інших джерелах XVII - першої половини ХХ ст. Наведено дані про розвиток гуральництва на Полтавщині у 1722-1723 рр., про дворянське земське ополчення "Козаки" у 1812 р. Представлені деякі матеріали про участь біличан у Великій Вітчизняній війні, а також довідкові дані про Білики і Білицький район із енциклопедичних та інших видань сучасної доби. Значну увагу приділено висвітленню білецьких спогадів про Мате Залку, Ю.Яновського, Ю.Смолича, О.Ковінькі, П.Панча, В.П.Замкового, А.Головко, С.М.Варавку, Г.А.Гапона.