Розглянуті історія та перспективи розвитку артроскопії в Україні. Зроблено аналіз результатів використання ендоскопічної техніки лікування колінного суглоба, наведено результати артроскопічних досліджень післятравматичного деформуючого артрозу. Показано можливості застосування інструментальних методів дослідження для діагностики пошкоджень капсулярно-зв'язкового апарату колінного суглоба, обгрунтовано вибір способу операції після опікових рубцевих контрактур колінного суглоба в залежності від їх анатомічних особливостей. Висвітлено помилки та ускладнення у лікуванні нестабільності колінного суглоба, а також наведено віддалені результати оперативного лікування пошкодження менісків колінних суглобів тощо.

Проаналізовано незадовільні результати лікування травм гомілковостопного суглоба, які обумовлюють у віддаленому періоді необхідність його артродезування, а також вивчено результати виконаного артродезу. У всіх хворих у віддалені терміни відзначено значні анатомічні зміни тканин суглоба з вираженими ознаками деформівного артрозу. Всім хворим, які були піддані аналізу, виконано артродез гомілковостопного суглоба з використанням чотирьох методик. За оцінкою остаточних результатів лікування відзначено, що у 97,4 % випадків сформувався анкілоз. У цьому випадку у 17,9 % хворих клінічно та рентгенологічно залишились залишкові деформації. У хворих із резектованим дистальним відділом малогомілкової кістки розвивалась пронаційно-вальгусна деформація стопи у зв'язку з виключенням напрямної та опорної функцій зовнішньої кісточки.

Пропонується включити до групи порожнинних операцій тільки ті операції, які виконуються в закритих серозних порожнинах (грудинній, черевній, тазовій, суглобових). Відмічено досягнення ветеринарної хірургії в порожнинній хірургії (черепно-мозкових операцій, торакальної та абдомінальної хірургії) і висловлено ряд пропозицій щодо подальшого вдосконалення цієї групи операцій. Ставиться питання про реабілітацію тварин після чеперно-мозкових операцій і про підвищення ефективності хірургічного лікування уражених органів грудної і черевної порожнин. Одночасно пропонується вдосконалити способи фіксації при виконанні лікувальних процедур у всіх видів тварин.

На основі аналізу біомеханічної інформації щодо ходіння понад 200 хворих з ураженнями кульшового і колінного суглобів доведено можливість і доцільність використання статистичних біомеханічних параметрів ходіння для оцінки функціонального стану крупних суглобів нижніх кінцівок. Нові інформативні біомеханічні параметри, які характеризують варіативність вертикальної складової реакції опори від кроку до кроку під час ходіння, за своєю чутливістю до ступеня ураження крупних суглобів нижніх кінцівок істотно перевершують відомі параметри, які застосовуються у ході традиційних досліджень. Висока чутливість нових інформативних параметрів дозволяє вирішити проблему виявлення початкових стадій травматолого-ортопедичної патології. Об'єктивну біомеханічну інформацію, одержану на основі аналізу статистичних закономірностей патологічного ходіння, поряд з морфологічними, клінічними та рентгенологічними ознаками захворювань мона використовувати для діагностики функціонального стану крупних суглобів нижніх кінцівок.

Багаторічні дослідження колінного суглоба дозволили виявити та математично обгрунтувати виникнення у диспластичному суглобі взаємозв'язаних торсійних та фрикційних сил у залежності від значення пресійних сил. Доведено, що у стані варусної деформації у колінному суглобі виникають та прогресують гіперпресійні сили, які викликають зношування, а гіперфрикційна сила призводить до руйнування суглоба.

Розглянуто біомеханічну модель проксимального міжфалангового суглоба пальця кисті у нормі та у разі внутрішньосуглобового перелому, яка дозволяє визначити напрям силової дії для компенсації зміщення фрагмента суглобової поверхні. Для розрахунків використано метод розв'язання контактних задач математичної пружності. Встановлено, що для успішного лікування внутрішньосуглобових переломів потрібно дозоване направлене витягнення.

Наведено результати лікування пацієнтів із гнійно-некротичними процесами, що набули розвитку у компонентах кульшового суглоба та параартикулярних тканинах після оперативних втручань з приводу травматичних пошкоджень проксимального відділу стегнової кістки та дистрофічних процесів. Доведено: тяжкі ускладнення - наслідок несвоєчасного застосування активної хірургічної тактики та комплексної терапії, спрямованої на ліквідацію запального процесу та відновлення гомеостазу організму.

Роботу присвячено питанням поєднання мікрохірургічної дискектомії з різними варіантами резекції дуговідросткових суглобів та дуг хребців при поперековому остеохондрозі. Матеріалом для аналізу стали 120 мікрохірургічних втручань на поперековому відділі хребта. Автор ділиться особистим досвідом техніки та послідовності оперативних прийомів під час виконання малотравматичних операцій. На резекційне розширення мікродискектомії впливають такі фактори: 1. Особливості анатомічної будови оперованого ХРС. 2. Вираженість реактивного рубцевого епідуриту. 3. Масивність і локалізація грижового випинання у хребтовий канал, а також наявність віддаленого секвестру. 4. Стеноз хребтового каналу і каналів спинальних нервів. 5. Функціональний стан ХРС.

Приведено аналіз результатів лікування 39 потерпілих з травматичними ушкодженнями в ділянці кульшового суглоба, яким було виконано позаосередковий остеосинтез із використанням розробленого авторами апарата "таз-стегно". Це дозволило дійти висновку про те, що точна діагностика ушкоджень, рання керована апаратна стабільна фіксація з можливістю розробки рухів у суглобах у сполученні з комплексною реабілітаційною програмою забезпечує задовільні результати навіть у разі грубих внутрішньосуглобових руйнувань.

На клинико-биопсийном материале от 72 больных (фрагментах, резецированных во время эндопротезирования тазобедренного сустава по поводу деформирующего коксартроза, перелома шейки бедра, остеонекроза) гистоморфометрически определяли показатель плотности губчатой костной ткани (костный объем, BV %) и изучали его корреляцию с морфо-кортикальным индексом, индексами Сингха Споторно - Романьоли. При деформирующем коксартрозе у мужчин с увеличением возраста (сравнение подгрупп до 45 и 60-74 лет) средние величины морфо-кортикального индекса достоверно возрастают, а у женщин - достоверно снижаются. Индексы Сингха и Споторно - Романьоли при деформирующем коксартрозе у женщин отражают тенденцию возрастной динамики состояния проксимального эпиметафиза бедренной кости, хотя преимущественно характеризуют состояние дистальной части шейки и межвертельной области; они менее информативны в отношении состояния проксимальной части шейки. Сильная положительная корреляционная связь между морфо-кортикальным индексом и BV % проксимального отдела шейки бедра установлена только у женщин до 45 лет.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.51-588

Рубрики:

Пошкодження тазостегнового суглоба

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглядається ультраструктурна перебудова пухлинної тканини під дією онкотропних поліовірусів, катехоламінергічні системи головного мозку в механізмах гіпоталамічного контролю наднирника, гістохімічні методи в біології, медицині та ветеринарії, ультраструктурні зміни органів імунної системи під впливом вірусів поліомієліту, морфологічні особливості ліпідного обміну гліом. Досліджується морфофункціональний стан тромбоцитів як об'єктивний показник ішемічної хвороби серця, вплив вірусно-бактеріальних асоціацій на ультраструктуру імунокомпетентних клітин, хірургічний спосіб відновлення форми суглобових кінців довгих кісток, перебудова структурних компонентів лімфатичних вузлів при локальній дії червоного лазера. Висвітлюється морфофункціональний стан щитовидної залози під впливом малих доз радіації, вплив пошкодження нервової тканини на органи імунної системи, морфофункціональні зміни лізосом у тканині легень за умов різних гіпоксичних станів, морфологічне забезпечення селекційної роботи у вівчарстві та ін.

Розглянуто вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти на гістологічну будову діафізів довгих трубчастих кісток білих щурів різного віку, особливості загоювання ранової поверхні шийки матки після кріодеструкції та діатермокоагуляції. Досліджено вплив малих доз радіації та лазерного опромінення на стан печінки, морфологічні передумови розвитку запальних процесів у жовчному міхурі у пацієнтів з ожирінням, динаміку формування кульшового суглоба у випадку множинної епіфізарної та спондило-епіфізарної дисплазій за даними сонографії. Визначено клініко-морфологічні та рентгенологічні ознаки консолідації перелому за умов хронічної метгемоглобінемії, гістологічні зміни в стінці матки після кесаревого розтину.

У роботі наведені результати дослідження рентгенометричних показників розвинення кульшового суглоба при асептичному некрозі головки стегнової кістки після консервативного лікування природженого вивиху стегна. У віковому аспекті вивчено такі рентгенометричні показники: кут вертикального нахилу западини, кут вертикальної відповідності, ацетабулярний кут, шийково-діафізарний кут, антеверсія шийки стегнової кістки,кут Віберга. Статистичний аналіз одержаних даних показав, що найбільш мінливими були показники ацетабулярного кута та кута Віберга.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458

Рубрики:

Травматологія і ортопедія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено природний феномен - аномально мале тертя в живих рухомих суглобах. Експериментально виявлено раніше невідому властивість синовіальної рідини, а саме те, що мале тертя хрящів забезпечується наявністю в мастилі суглоба рідкокристалічних сполук холестерину. Допущено, що рідкокристалічна нематична фаза, яка виробляється в синовії, зменшує тертя контактуючих хрящів. У дослідженні використано методи фізико-хімічного аналізу та трибологічного вивчення природних і псевдосиновіальних рідин.

У дослідах на котах досліджено патерн ЕМГ-активності згиначів і розгинача ліктьового суглоба під час здійснення згинальних цілеспрямованих оперантних рухів передпліччя. Рівень стаціонарної ЕМГ-активності, що генерується згиначами за умов установлення рівноваги суглоба, не виявляє взаємозалежності з величинами рівноважних суглобових кутів. Зроблено припущення, що дана особливість зумовлена проявом гістерезисних ефектів м'язового скорочення. Досягнення цільової позиції в основному залежало від динамічних фаз активності м'язів. Патерни активності м'язів-синергістів під час виконання руху істотно відрізнялися; в них можна було виділити різні компоненти, пов'язані з виходом із рівноваги з певним прискоренням і досягненням заданого рівноважного суглобового кута. Кінцеві позиції передпліччя за однакового рівня стаціонарної ЕМГ-активності, що генерується під час їх утримання, могли суттєво відрізнятись; вони залежали від особливостей перебігу динамічних фаз активності (зокрема, від часу спаду активності до стаціонарного рівня). Зроблено висновок про те, що переміщення ланки кінцівки з одної рівноважної позиції на іншу здійснюється в основному за рахунок координації динамічних фаз активності м'язів.

Висвітлюються сучасні проблеми хірургічної патології у тварин, завдання і шляхи розвитку ветеринарної хірургії. Розглядаються різні види хвороб тварин (травми, відкриті механічні пошкодження, хірургічна і специфічна інфекції, сепсис, термічні та хімічні ушкодження, хвороби кісток, суглобів, шкіри, сухожилків, м'язів, судин, нервової системи, грижі, новоутворення, пухлини). Описуються причини цих хвороб і фактори, що сприяють їх виникненню, загальні клінічні ознаки, методи діагностики, принципи лікування тварин, механізм видужання, раціональна годівля, утримання, а також загальні методи профілактики хвороби.

Викладено показання та методики коригуючої варизуючої, деторсійної, екстензійної остеотомії у дітей із хворобою Пертеса. Міжвертлюгова остеотомія, яка центрує, нормалізує співвідношення в кульшовому суглобі, має позитивний вплив на процес репарації, сприяє покращанню регіонального кровообігу та мікроциркуляції. Досвід 59 операцій підтвердив ефективність цієї методики.

У статті проаналізовані результати застосування різноманітних імплантатів у 86 хворих, що оперувалися з приводу пошкоджень і посттравматичних артрозів крижово-клубових суглобів. У хворих в стані травматичного шоку відкриту репозицію і остеосинтез вушкоподібних поверхонь слід виконувати як відстрочене втручання, фіксуючи таз на етапі протишокових заходів стерньовими апаратами. Застосування комбінації позаосередкового і занурювального остеосинтезу дозволяє оптимізувати лікування пошкоджень крижово-клубових суглобів у гострому періоді травматичної хвороби. Найбільш ефективним засобом стабілізації заднього відділу тазу при ротаційних і вертикально-ротаційних пошкодженнях, на думку авторів, є артродез крижово-клубових суглобів з застосуванням накісткових фіксаторів керамічних імплантатів і кісткових аутотрансплантатів. Неминучою при цьому втратою амортизаційної функції амфіартрозу можна зневажити заради надійності фіксації фрагментів таза. При застарілих вивихах і переломо-вивихах тазової кістки зі значною деформацією таза автори пропонують артродезувати крижово-клубовий суглоб у невправленому стані з одночасним виконанням коригуючої остеотомії крила клубової кістки.