Аналізуються наслідки ядерного роззброєння України та його вплив на її національну безпеку. Розглядаються питання відновлення геополітичного суперництва між НАТО та Росією; присутності Чорноморського флоту на території України; воєнно-політичної нестабільності навколо кордонів України. Детально проаналізовані концепції без'ядерної зони у Центрально-Східній Європі; воєнно-політичного партнерства як засіб забезпечення національної безпеки України; "оборонного стримування".

Розглянуто здобутки та проблеми людства на шляху роззброєння і відмови від воєн як засобів вирішення міжнародних проблем, динаміку кількості та чисельності армій світу в ХХ ст., приклади їх використання.

Проаналізовано один з пріоритетних напрямів зовнішньої стратегії США - ядерну стратегію. Здійснено ретроспективний огляд американської ядерної політики, визначено ключові етапи її трансформації, а також можливі подальші напрями реалізації. Значну увагу приділено важливому завданню ядерної стратегії США - запобіганню розповсюдження ядерної зброї. Критично проаналізовано досвід українського ядерного роззброєння в контексті ядерної стратегії США.

Висвітлено проблеми обмеження кількості зброї масового ураження, зокрема, обмеження ядерної зброї та створення системи контролю за її нерозповсюдженням, скорочення ядерних озброєнь і відмови від створення національної протиракетної оборони, а також створення зон, вільних від ядерної зброї. Наведено перспективи ліквідації хімічної та біологічної зброї. Проаналізовано основні положення міжнародних договорів, конвенцій, резолюцій з даного питання.

Освещены проблемы ограничения количества оружия массового поражения, в частности, ограничения ядерного оружия и создания системы контроля за ее нераспространением, сокращения ядерных вооружений и отказа от создания национальной противоракетной обороны, а также создания зон, свободных от ядерного оружия. Приведены перспективы ликвидации химического и биологического оружия. Проанализированы основные положения международных договоров, конвенций, резолюций по данному вопросу.

Висвітлено історію розвитку утопічного мислення, розкрито зміст основних теоретичних понять і закономірностей. Розглянуто питання соціального забезпечення, оборонної політики та культурного розвитку. Здійснено критичний аналіз немарксистських радикальних та альтернативних теорій. Розкрито сутність сучасних соціальних держав, розглянуто питання гарантованого мінімального доходу. Проведено критичне дослідження постіндустріальних проектів Рудолфа Баро, Андре Горца, Баррі Джонса та Олвіна Тоффлера на основі критеріїв універсальності суспільних цінностей, внутрішньої несуперечливості образів майбутнього суспільства, наявності та реалістичності стратегій втілення утопічних ідей. Охарактеризовано постіндустріальні правові інституції, методи централізованого та децентралізованого планування на національному, місцевому та регіональному рівнях й обгрунтовано необхідність проведення роззброєння та формування нових захисних оборонних систем.

Освещена история развития утопического мышления, раскрыто содержание основных теоретических понятий и закономерностей. Рассмотрены вопросы социального обеспечения, оборонной политики и культурного развития. Осуществлен критический анализ немарксистских радикальных и альтернативных теорий. Раскрыта сущность современных социальных государств, рассмотрены вопросы гарантированного минимального дохода. Проведено критическое исследование постиндустриальных проектов Рудолфа Баро, Андре Горца, Барри Джонса и Олвина Тоффлера на основе критериев универсальности общественных ценностей, отсутствия внутреннего противоречия в образах будущего общества, наличия и реалистичности стратегий внедрения утопических идей. Охарактеризованы постиндустриальные правовые институции, методы централизованного и децентрализованного планирования на национальном, местном и региональном уровнях и обоснована необходимость проведения разоружения и создания новых защитных оборонительных систем.

На підставі великої кількості архівних джерел, літератури, періодичної преси відтворено історію військового будівництва в Україні з початку минулого століття. Відзначено, що поштовхом до військової самоорганізації українців напередодні Першої світової війни стало створення в Галичині військово-спортивних організацій "Січ", "Сокіл", "Пласт", інших напіввійськових товариств, які морально та фізично готували юнацтво до майбутніх битв за відродження власної держави. Розглянуто події Першої світової війни, в ході якої в Галичині утворився Легіон січових стрільців у складі армії Австро-Угорщини. Досліджено радянську воєнну політику за умов "холодної війни", військові формування на території України: організаційні структури, озброєння та техніку. Висвітлено питання нормативно-правової бази створення та розбудови Збройних Сил України, а також питання ядерного роззброєння.

Наведено результати досліджень з питань міжнародної безпеки: конфліктів, запобігання конфліктам і регіональної безпеки, військових витрат, виробництва та поставки озброєнь, зброї масового ураження та її нерозповсюдження, контролю над озброєннями та роззброєнням. Проаналізовано розвиток ситуації у галузі хімічної і біологічної зброї. Проведено оцінку загрози тероризму із застосуванням хімічної і біологічної зброї.

Приведены результати исследований по вопросам международной безопасности: конликтов, предотвращения конфликтов и региональной безопасности, военных затрат, производства и поставки вооружений, оружия массового поражения и его нерострастранения, контроля над вооружениями и разоружением. Проанализировано развитие ситуации в области химического и биологического оружия. Проведено оценка угрозы терроризма с применением химического и биологического оружия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.212-74(4УКР)-921

Рубрики:

Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано основні етапи історії Організації Об'єднаних Націй, розкрито роль ООН у захисті миру та стабільності у світі. Показано участь України у реалізації статутних завдань ООН на різних історичних етапах діяльності. Висвітлено багатогранну роботу української дипломатії різних часів. Визначено передумови виходу України на світову арену як суб'єкта міжнародних відносин. Викладено питання реалізації інтересів Української держави в процесі вирішення проблем міжнародної безпеки та роззброєння.

Проанализированы основные этапы истории Организации Объединенных Наций (ООН), раскрыта роль ООН в защите мира и безопасности в мире. Показано участие Украины в реализации уставных задач ООН на разных исторических этапах деятельности. Освещена многогранная работа украинской дипломатии разных времен. Определены предпосылки выхода Украины на мировую арену как субъекта международных отношений. Изложены вопросы реализации интересов Украинского государства при решении проблем международной безопасности и разоружения.

Розглянуто актуальні питання всесвітньої історії, міжнародних відносин, історії України. Проаналізовано історичні традиції розвитку україно-болгарських культурних зв'язків до XX ст., проблеми інтеграційної співпраці західноєвропейських країн під час конфліктів у колишній Югославії, міжнародні аспекти ядерного роззброєння України та вразливість гарантії її національної безпеки. Особливу увагу приділено історії вітчизняних профспілок, особливостям організації їх діяльності з питань інформаційного забезпечення управління закладами позашкільної освіти, способам взаємодії профспілок і політичних партій у сучасній політичній системі.

Рассмотрены актуальные вопросы всемирной истории, международных отношений, истории Украины. Проанализированы исторические традиции развития украинско-болгарских культурных связей до XX в., проблемы интеграционного сотрудничества западноевропейских стран во время конфликтов в бывшей Югославии, международные аспекты ядерного разоружения Украины и уязвимость гарантии ее национальной безопасности. Особое внимание уделено истории отечественных профсоюзов, особенностям организации их деятельности по вопросам информационного обеспечения управления заведениями внешкольного образования, способам взаимодействия профсоюзов и политических партий в современной политической системе.

Мирна Помаранчева революція надає Україні можливість відновити свою політичну волю до нерозповсюдження ядерної зброї, яка була чітко продемонстрована одностороннім ядерним роззброєнням на початку 1990-х років після розпаду Радянського Союзу. Враховуючи новий політичний клімат не тільки в Україні, але і притаманні 21-му століттю реальні загрози з боку недержавних чинників, терористичних груп та розповсюдження, фінансоване державами, Україна могла б докласти зусиль на підтримку глобального прагнення нерозповсюдження. Проте для того, щоб поєднати разом багатий досвід українських експертів, політичну волю українського керівництва та політичну стратегію нерозповсюдження, Україні слід спрямувати зусилля на побудову стабільної культури нерозповсюдження. Україна має використати всі можливості - як сама, так і за підтримки міжнародних партнерів, щоб сприяти побудові стабільної культури нерозповсюдження як всередині країни, так і на зовнішній арені.

Досліджено питання стосовно створення, розвитку та модернізації важливої складової обороноздатності держави - стратегічної протиракетної оборони. На підставі аналізу документів і матеріалів, наукових праць, публіцистичних видань, різноманітних матеріалів преси проаналізовано й узагальнено питання створення та розвитку стратегічної протиракетної оборони США, СРСР і Російської Федерації. Проаналізовано зовнішньо- і внутрішньополітичні фактори, нові загрози сучасній цивізації, процеси озброєння та роззброєння, які вплинули на військово-політичне керівництво США, СРСР і РФ щодо прийняття рішення про створення та модернізацію їх системи протиракетної оборони. Розглянуто побудову кожної системи, її переваги та недоліки.

На базі комплексного аналізу досліджено основні моменти та характер взаємин України і Росії у політичній та військовій сферах після розпаду СРСР: стосунки держав у рамках СНД та їх позицію щодо НАТО, політику України і Росії в чорноморському питанні (Крим, Чорноморський флот), вирішення проблеми ядерного роззброєння України. Було встановлено, що від стосунків між обома державами залежить регіональна та глобальна безпека. Розглянуто основні варіанти розвитку стосунків на найближчу перспективу.

Досліджено умови формування, процес утворення, укомплектування та перебування на українських теренах протягом листопада 1917 р. - червня 1918 р. Польського війська. З'ясовано, що його формування на українських землях відбувалося шляхом полонізації (передачі полякам існуючих російських військових частин) і створення нових польських частин на російських Румунському та Південно-Західному фронтах у листопаді 1917 р. - лютому 1918 р. Сформовані таким чином другий і третій Польські корпуси внаслідок розколу російської армії були позбавлені верховного російського командування та стали частиною Польських військ на Сході - фактично польської армії в еміграції, оскільки основна частина Польщі (Царство Польське) перебувала під окупацією Німеччини й Австро-Угорщини. Вивчено процес доукомплектування Польських військ в Україні протягом 1918 р., а також спроби врегулювання умов перебування на території Української Народної Республіки й Української держави. Розглянуто поступове роззброєння польських військових формувань після введення в Україну військ Німеччини й Австро-Угорщини у квітні - червні 1918 р. Висвітлено роль польських військових формувань в Україні у боротьбі поляків за незалежність і відбудову збройних сил під час Першої світової війни.

Досліджено основні чинники формування та здійснення зовнішньополітичної стратегії України після здобуття незалежності та до проведення президентських виборів наприкінці 2004 р. Проаналізовано геополітичне призначення, національні інтереси та пріоритети зовнішньополітичної діяльності України. На підставі використання широкого кола джерел і наукової літератури, а також з урахуванням особистого досвіду проаналізовано основні концепції щодо геостратегії України та запропоновано нове трактування пріоритетності європейського й євроатлантичного курсу України. Розроблено періодизацію розвитку та здійснення її зовнішньополітичної стратегії, розглянуто здобутки та прорахунки кожного етапу відповідно до втілення основної мети - захисту національних інтересів держави. Детально розглянуто аспекти та напрямки зовнішньої політики України, зокрема щодо вирішення питання правонаступництва й облаштування кордонів, проблеми ядерного роззброєння та миротворчої діяльності. Проведено детальний аналіз механізму прийняття та втілення зовнішньополітичних рішень в Україні, наведено рекомендації щодо його подальшого удосконалення.

Проаналізовано еволюцію ядерного стримування в перше десятиліття після закінчення "холодної війни", сучасну політику Росії та США у взаємозалежності з головними постулатами концепції як феномену глобальної стратегічної стабільності. Наведено оцінку перспектив трансформації майбутньої поведінки Москви та Вашингтона в ядерній сфері, що може бути наслідком адаптації класичної теорії біполярної конфронтації до нової структури міжнародних відносин. Значну увагу приділено дослідженню режимів ядерного роззброєння та нерозповсюдження. Висвітлено основні тенденції розвитку сучасного ядерного світу.

Наведено результати досліджень українських і корейських вчених з таких стратегічних питань, як міжнародні відносини, європейська інтеграція, членство у НАТО. Увагу приділено проблемам ядерного роззброєння України, впливу взаємовідносин США і їх європейських партнерів на подальшу долю НАТО, політиці України в Азіатсько-тихоокеанському регіоні. Розкрито історію та перспективи розвитку відносин між Україною та Кореєю. Розглянуту енергетичну дипломатію Росії та її роль в енергетичній співпраці у Північно-Східній Азії.

Приведены результаты исследований украинских и корейских ученых по таким стратегическим вопросам, как международные отношения, европейская интеграция, членство в НАТО. Уделено внимание проблемам ядерного разоружения Украины, влиянию взаимоотношений США и их европейских партнеров на дальнейшую судьбу НАТО, политике Украины в Азиатско-тихоокеанском регионе. Раскрыты история и перспективы развития отношений между Украиной и Кореей. Рассмотрена энергетическая дипломатия России и ее роль в энергетическом сотрудничестве в Северо-Восточной Азии.

Проаналізовано роль міжнародних організацій в формуванні та трансформації системи безпеки. Висвітлено проблеми розповсюдження зброї масового знищення, питання становлення режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Визначено новий вимір безпеки в епоху глобалізації в контексті гуманітарних катастроф та інтервенцій, міжнародного тероризму, енергетичної безпеки та екологічних загроз. Увагу приділено регіональній безпеці в глобальному контексті, зокрема, євроатлантичному комплексі безпеки, процесах ядерного роззброєння та контролю над озброєннями.

Досліджено роль і місце Ліги Націй у розвитку міжнародного права з урахуванням нових тенденцій періодизації його історії, які сформувалися у сучасній вітчизняній науці. Проведено макроаналіз розвитку міжнародного права у період існування першої міжнародної міжурядової організації з підтримання миру та безпеки Ліги Націй у контексті еволюції універсального міжнародного правопорядку. Висвітлено міжнародно-правові передумови, основи, механізми та особливості створення, існування та підтримання міжнародного правопорядку конкретно-історичної доби. Розкрито теоретичні та практичні засади прогресивного розвитку деяких норм та інститутів міжнародного права в умовах Ліги Націй. Акцентовано увагу на інститутах заборони агресії, роззброєння та колективної безпеки, а також міжнародно-правових аспектах прав людини та вирішення міжнародних економічних питань в рамках універсального правопорядку тих часів.

Проведено політологічний аналіз концептуальних засад проблеми міжнародної інформаційної безпеки за умов глобалізації. Розглянуто регулятивні документи Генеральної Асамблеї ООН, Першого комітету з питань роззброєння та міжнародної безпеки Генеральної Асамблеї ООН і Комісії з міжнародного права ООН. Досліджено проблему геополітичного виміру міжнародного співробітництва у сфері інформційної безпеки, подано типологію інформаційних загроз для міжнародної системи підтримання миру. Проаналізовано стратегії інформаційної безпеки у межах міжурядових організацій, зокрема, ООН, G8, Організації Американських Держав, ЄС, Ради Європи, Організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Асоціації держав Південно-Східної Азії, Шанхайської організації співробітництва та СНД. Показано, що інформаційні озброєння як новий глобальний вид зброї масового ураження, є катастрофічним за наслідками свого застосування та потребує створення міжнародного механізму протидії та запобігання глобальним інфораційним війнам у межах політичної компетенції міжнародних організацій з проблем безпеки й оборони та прийнятття політичних рішень на національному рівні. На підставі аналізу інституційного забезпечення політики міжнародної інформаційної безпеки визначено перспективи України щодо протистояння сучасним інформаційним загрозам і розроблено рекомендації для політичних і суспільних інституцій України.