Травматичний токсикоз змодельовано експериментально шляхом тривалого розчавлювання м'яких тканин стегон щурів. Функціональний стан (ГГНС) визначено за рівнем кортикостерон-реалізуючого фактора, АКТГ, 11-ОКС у надниркових залозах та плазмі крові, а також кортикостерону, альдостерону і дезоксикортикостерону в тканинах печінки та нирок. У результаті дослідження встановлено важливу роль ендотоксемії в патогенезі розладнань ГГНС у явищах шоку. Показано, що ендогенна інтоксикація підсилює викид до крові нейромедіаторів та гормонів. Разом з тим вона пригнічує процеси їх біосинтезу. Під час шоку розвивається недостатність надниркових залоз. Зниження утилізації стероїдних гормонів тканинами обумовлює також позанадниркову недостатність. Остання відображає факт розвитку поліорганної недостатності. Блокування пускових факторів певним чином і підтримка (або протезування) органів, які втягнуто в поліорганну недостатність, мають важливе практичне значення для ефективного лікування постраждалих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р66

Рубрики:

Стоматологія

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що на початку ортодонтичного лікування спостерігається зниження витривалості до вертикальних навантажень. Після усунення деформації та протезування, показник витривалості наближується до норми.

Наведено етіологічні фактори розвитку та клінічні особливості лікування зниження висоти прикусу, висвітлено показання до вибору конструкції протеза, підготовки до протезування та методики протезування залежно від клінічного стану порожнини рота.

Висвітлено техніку класичних оперативних втручань на грудній стінці, хребті та спинному мозку й органах грудної порожнини. Описано методику операцій торакотомії та резекції ребра, торакоцентезу і плеврального дренажу, з приводу поранення серця, хронічної недостатності коронарного кровообігу, мітральної комісуротомії, протезування мітрального клапана з приводу клапанної недостатності, розкриття та дренування піддіафрагмального абсцесу, розтину й ушивання рани стравоходу, ламінектомії, спинномозгових гриж тощо.

Розкрито основні поняття з анатомії та фізіології людини, біомеханіки в протезуванні, та її медичні аспекти. Значну увагу приділено конструкції протезів верхніх кінцівок, їх класифікації. Охарактеризовано матеріали, що застосовуються в протезуванні та напівфабрикати протезів, а також технології їх виготовлення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.62

Рубрики:

Зубне протезування і протези

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання терапевтичної, хірургічної, ортопедичної та дитячої стоматології. Наведено порівняльну мікробіологічну оцінку антибактеріальної дії деяких антибактеріальних препаратів на мікрофлору кореневих каналів за умов періодонтиту. Висвітлено діагностику початкових форм гіпоплазії та флюорозу зубів за допомогою визначення омічного електричного опору, можливості комп'ютерного моделювання за використання ангіосомних аутотрансплантатів. Проаналізовано вплив настоянки ехінацеї на рівень сіалових кислот у хворих. Описано методику підготовки гіпсової моделі до протезування резекційними протезами верхньої щелепи, рентгенологічні ознаки одонтогенних кіст щелеп у дітей, спосіб визначення дентинного містка в кореневому каналі зуба, що розділяє канал. Розкрито вплив фториду натрію, хлоргексидину біглюконату та діоксидину на ацидогенну активність мікрофлори ротової рідини за умов штучного рота, мікробіологічні аспекти захворювань тканин пародонта у дітей.

Рассмотрены вопросы терапевтической, хирургической, ортопедической и детской стоматологии. Приведена сравнительная микробиологическая оценка антибактериального действия некоторых антибактериальных препаратов на микрофлору корневых каналов в условиях периодонтита. Освещены диагностика начальных форм гипоплазии и флюороза зубов с помощью определения омического электрического сопротивления, возможности компьютерного моделирования при использовании ангиосомных аутотрансплантатов. Проанализировано влияние настойки эхинацеи на уровень сиаловых кислот у больных. Описаны методика подготовки гипсовой модели к протезированию резекционными протезами верхней челюсти, рентгенологические свойства одонтогенных кист челюстей у детей, способ определения дентивного мостика в корневом канале зуба, разделяющем канал. Изучено влияние фторида натрия, хлоргексидина биглюконата и диоксидина на ацидогенную активность микрофлоры ротовой жидкости в случае искусственного рта. Раскрыты микробиологические аспекты заболеваний тканей пародонта у детей.

Проаналізовано перший досвід рентгеноендоваскулярного лікування хворих на синдром хронічної абдомінальної ішемії, обумовлений екстра- та інтравазальною етіологією. На підставі безпосередніх та віддалених результатів лікування 19-ти хворих доведено можливість сучасних малоінвазивних технологій, зокрема балонної ангіопластики та ендоваскулярного протезування у лікуванні оклюзійних уражень непарних вісцеральних гілок черевного відділу аорти.

Проанализирован первый опыт рентгеноэндоваскулярного лечения больных с синдромом хронической абдоминальной ишемии, обусловленый экстра- и интравазальной этиологией. На основании непосредственых и отдаленных результатов лечения 19-ти больных доказаны возможности современных малоинвазивных технологий, в частности балонной ангиопластики и эндоваскулярного протезирования при лечении окклюзионных поражений непарных висцеральных ветвей брюшного отдела аорты.

Розглянуто питання розвитку протезування в історичному аспекті до появи сучасних технічних засобів медичної реабілітації, устілок, корегуючого взуття, що використовується для лікування різних деформацій. Розкрито засади проектування та моделювання ортопедичного взуття (ОВ), описано елементи побудови нових видів верху ОВ для кукс по Шарпу, Лісфранку, Гаранжо.

Рассмотрены вопросы развития протезирования в историческом аспекте до появления современных технических средств медицинской реабилитации, стелек и корректирующей обуви, использующихся для лечения разных деформаций. Раскрыты основы проектирования и моделирования ортопедической обуви (ОО), описаны элементы построения новых видов верха ОО для кукс по Шарпу, Лисфранку, Гаранжо.

Наведено нову атравматичну методику зняття та реконструкції суцільнолитих мостовидних протезів, яка дозволяє покращити ефективність протезування та збільшити тривалість використання даних протезів від 5 - 7-ми років. Під час зняття та реконструкції цих протезів традиційним методом значно зменшується інтенсивність хронічного запалення, а під час використання запропонованого методу досягнено повну відсутність запальної реакції.

Проведена новая атравматическая методика снятия и реконструкции цельнолитых мостовидных протезов, которая разрешает улучшить эффективность протезирования и увеличить продолжительность использования данных протезов до 5 - 7-ми лет. При снятии и реконструкции этих протезов традиционным методом значительно уменьшается интенсивность хронического воспаления, а при применении предложенного метода достигается полное отсутствие воспалительной реакции.

Проаналізовано кількість випадків штифтових зубів і штифтових конструкцій за даними 256-ти історій хвороб стоматологічних установ м. Стаханова. Виявлено превалювання штифтових конструкцій серед усіх протезів і більшу кількість випадків протезування на верхній щелепі. Розподіл протезів за групами зубів свідчить про частіше використання коренів різців, іклів і премолярів.

В експерименті на свинях породи "Біла українська" досліджено вплив незнімного протезування на ультраструктуру пульпи зубів. Після незнімного протезування спостерігається гіперпродукція вторинного дентину та колагенових волокон, порушення структур клітин, мікроциркуляції, венозного та лімфатичного дренажу пульпи.

Проаналізовано частоту та причини ішемії кишок у випадку реконструктивних втручань на аорто-стегнових сегментах і розроблено шляхи їх профілактики. Проаналізовано 558 реконструкцій аорто-стегнової зони в разі синдрому Леріша й аневризмів черевного відділу аорти. Досліджено частоту розвитку ішемії кишок залежно від типу втручання, реваскуляризації системи нижньої брижової та внутрішніх клубових артерій. Ішемію кишок виявлено в 12-ти випадках (2,1 %). У випадку трансмурального некрозу кишки всі хворі померли (9 хворих). Серед хворих з ішемією кишок вижило троє (25 %). Виявлено залежність частоти виникнення ішемії кишок від реваскуляризації внутрішніх клубових судин, а також нижньої брижової артерії в разі виключення з кровоплину клубових артерій. Не виявлено істотної різниці щодо частоти цього ускладнення в разі планових аневризм та операцій з приводу синдрому Леріша, а також залежності від типу реконструкції (шунтування чи протезування). Зроблено висновок, що частота розвитку ішемії кишок під час реконструкцій аорто-стегнових сегментів не залежить від причини, що спонукала до виконання аорто-стегнової реконструкції, та типу операції (шунтування чи протезування). Реваскуляризація хоча б однієї з внутрішніх клубових артерій є ключовим моментом профілактики ішемії кишок у тих випадках, коли не проводять реваскуляризації нижньої брижової артерії. У разі вилучення обох внутрішніх клубових артерій з кровоплину реімплантація нижньої брижової артерії супроводжується істотним зменшенням ризику ішемії товстої кишки (з 15,6 до 2,3 %).

За допомогою методів визначення приросту показників витривалості пародонта до навантажень і стійкості капілярів ясен, а також ехоостеометрії та кількості ясенної рідини, проведено клінічне обгрунтування використання знімних мостоподібних протезів пацієнтами з клінічно здоровим пародонтом. Встановлено, що клінічна картина значно покращується після знімання мостоподібних протезів, яке проводилось через 12 місяців після протезування.

Розроблено шляхи профілактики кровотеч за поєднаного мітрально-аортального протезування на підставі аналізу причин їх виникнення. В Інституті серцево-судинної хірургії АМН України імені М. М. Амосова за період з 01.01.1981 р. до 01.09.2001 р. одномоментне двоклапанне протезування з приводу поєднаних мітрально-аортальних вад серця виконано 726-ти хворим. Імплантовано кульові, напівкульові, монодискові, двостулкові та біологічні протези. Фатальну кровотечу спостережено у 23-х (3,2 %) пацієнтів, що становило 11,1 % у структурі госпітальної летальності. Установлено причини кровотечі: перфорація задньої стінки лівого шлуночка у разі висікання кальцинованого мітрального клапана (МК) за ослабленого фіброзного кільця у хворих з тривалим ревматичним процесом (n = 4); перфорація задньої стінки аорти на рівні фіброзного кільця в разі вираженого відкладання кальцієвих мас і переходу їх на ослаблене фіброзне кільце (n = 3); розриви лівого передсердя в ділянці поперечного синуса за доступу до МК (n = 4); дефект шва у разі ушивання зміненої стінки висхідної аорти в ділянці поперечного її розрізу (n = 4). Для профілактики кровотеч розроблено такі методи: не використовувати міжпередсердного доступу; збереження підклапанного апарату задньої стулки МК; застосування тефлонових прокладок позаду і тефлонових смужок попереду аорти у разі протезування аортального клапана; застосування гордоксу в дозі 30 000 ОД/кг. Їх застосування дало змогу знизити кількість випадків фатальних кровотеч за період з 01.01.1997 до 01.09.2001 рр. до 1,3 % (1 випадок на 76 операцій) проти 3,4 % (22 на 650)

за період з 01.01.1981 до 01.01.1997 рр. Зроблено висновок, що запропоновані методики профілактики фатальних кровотеч шляхом оптимізації техніки та методології виконання операцій дали змогу зменшити їх кількість утричі й уникнути таких їх причин, як розрив задньої стінки аорти та міжпередсердної перетинки.

Ключ. слова: коарктація аорти, супутні вади, аневризми аорти, хірургічне лікування
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112

Рубрики:

Хірургічна патологія аорти

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено стан місцевого та системного імунітету у протезоносіїв, яким виготовлено протези в плазмі тліючого розряду, а також застосовано поряд з подібними протезами зубний еліксир "Біодент-2". Сформовано три групи обстежених: I - з протезами, виготовленими за стандартною технологією, II - обробленими в плазмі тліючого розряду, III - обробленими в плазмі тліючого розряду, а після фіксації - полоскання порожнини рота зубним еліксиром "Біодент-2". У потребуючих протезування хворих спостережено істотне підвищення інтенсивності еміграції лейкоцитів, ступеня десквамації епітелію, відносного змісту поліморфноядерних лейкоцитів, мононуклеарів. Обробка протезів у плазмі тліючого розряду запобігає розвиткові запального та дистрофічного процесів у слизуватій оболонці порожнини рота в разі їх фіксації, але не надає вирішальної дії на фактори неспецифічної резистентності і місцевого імунітету як у безпосередні, так і в більш віддалені (6 місяців, 1 і 2 роки) терміни спостережень. Зазначений ефект підсилюється в комплексі з застосуванням зубного еліксиру "Біодент-2".

Обследована аутофлора кожи (АФК) культей у 118-ти больных с ампутациями нижних конечностей на различных уровнях с целью выяснения влияния на разных етапах протезирования на состояние АФК при использовании различных материалов для культеприемных гильз и в зависимости от причины ампутации. Результаты исследований показали, что после ампутации конечности наблюдается снижение антимикробной резистентности, увеличение количества микробной флоры с одновременным увеличением количества патогенных микробов. Показатели АФК хуже у больных с культями бедра и при сосудистых заболеваниях. Явной зависимости состояния АФК от материала куксоприемной гильзы не выявлено.

Проаналізовано засоби остеосинтезу та підходи до забезпечення ходи і раннього навантаження оперованої кінцівки у хворих в період формування кістково-пластичних кукс гомілки за Пироговим. Визначено головну тенденцію щодо їх удосконалення. Розроблено оригінальний малогабаритний компресійний спице-стрижневий пристрій для остеосинтезу фрагмента п'яткової кістки до обпилу великогомілкової, модифікацію пироговської операції, а також ранній (експрес- і лікувально-тренувальний) протез. Прийняті медико-технічні рішення виключають зміщення фрагмента п'яткової кістки, забезпечують з першої доби після ампутації навантаження оперованої кінцівки, мобільність та побутову незалежність хворого, створюють умови для зрощення кісткових і загоєння м'яко-тканинних структур пироговських кукс, а в цілому - їх готовність до постійного протезування через 2 - 2,5 міс. після ампутації.