Розглянуто питання літературознавства та постколоніалізму, натуралізму як історико-теоретичну проблему. Проаналізовано взаємозв'язок української та світової поезії, роль Українського наукового інституту в Берліні у популяризації української літератури, ранню романтичну лірику І.Франка. Розкрито аспекти літератури вітаїзму як філософії життя. Описано типологію драматичного конфлікту в п'єсах письменника В.Винниченка в контексті західноєвропейської модерної драми. Висвітлено філософську концепцію дійсності в історичному романі.

Рассмотрены вопросы литературоведения и постколониализма, натурализма как историко-теоретическую проблему. Проанализированы взаимосвязь украинской и мировой поэзии, роль Украинского научного института в Берлине в популяризации украинской литературы, ранняя лирика "молодечого романтизма" И.Франка. Раскрыты аспекты литературы витаизма как философии жизни. Описана типология драматического конфликта в пъесах писателя В.Винниченка в контексте западноевропейской модерной драмы. Освещена философская концепция действительности в историческом романе.

Із застосуванням теорії постколоніалізму розглянуто фантастичний роман Андрія Бєляніна "Відстріл наречених", зразок сучасної російської масової літератури. Проаналізовано наявні у романі елементи, що продовжують традицію колоніального, імперського дискурсу російської літератури щодо України.

  Скачати повний текст

Вперше проаналізовано особливості художнього вираження психологічної та екзистенційної проблеми внутрішньої та зовнішньої самотності у сучасному прозовому дискурсі українських письменниць (Г.Пагутяк, О.Забужко та С.Майданської). Виявлено художньо-типологічні аналогії, обумовлені психологічною схильністю жіночої суб'єктивності до певної форми самоусвідомлення. Встановлено зв'язок сучасної літературної свідомості з об'єктивною ситуацією постколоніалізму, яка активізує психологічне відокремлення творчої жінки і створює передумови для прояву модерного художнього письма. Зазначено, що відмінність у психології творчості позначається на провідному стилі різних версій художньої реалізації досліджуваної проблеми (символізмом у Г.Пагутяк, експресіонізмом в О.Забужко та ідеалізуючим реалізмом у С.Майданської).

Проаналізовано творчий доробок українського режисера Л. Курбаса, радянську культурну практику 1920-х рр. в контексті постколоніалізму, зокрема, новаторських шекспірівських постановок Л. Курбаса. Увагу приділено питанням універсальності, цінності, канону, класики, високої та низької культури, ідеології, влади, імперіалізму, колоніалізму, периферизму, модернізму, народництва, а також протидії в СРСР культурному ладу, політичному, соціальному й економічному устрою.

Проанализированы творческое наследие украинского режиссера Л. Курбаса, советская культурная практика 1920-х гг. в контексте постколлониализма, в частности, новаторских шекспировских постановок Л. Курбаса. Внимание уделено вопросам универсальности, ценности, канона, классики, высокой и низкой культуры, идеологии, власти, империализма, коллониализма, периферизма, модернизма, народничества, а также противодействия в СССР культурному, политическому, социальному и экономическому строю.

Доведено, що категорія Іншого маніфестує себе через характеристики раси, нації, гендера, сексуальності. Виділено серед методологічних причин актуалізації філософії Іншого у ХХ ст. кризу Модерного проекту культури, деконструкцію епістемологічних стандартів, активізацію емансипаторних рухів, які вводять у центр уваги Іншого як суб'єкта академічного знання. Висвітлено концепцію, згідно з якою Друга світова війна актуалізувала тему Інших і створення постмодерної мови в другій половині ХХ ст. Проведено типологізацію концептуально-хронологічних підходів до проблеми Іншого у ХХ ст. (феноменологія, психоаналіз З. Фройда, філософія М. Бубера, концепція Школи Анналів, екзистенціалізм, критика влади М. Фуко, деконструкція Ж. Дерріди, постколоніалізм, фемінізм, квір-теорія, кібер-філософія).

Розглянуто українську наукову традицію постколоніалізму, запропоновано модель інтерпретації історії української літератури крізь призму постколоніальної теорії, актуалізовано чоловічий та жіночий типи художнього реагування на колоніалізм. Зазначено, що постколоніальна теорія є наріжною інтерпретаційною стратегією, якої потребує історія української літератури.

Проаналізовано компаративний дискурс у постколоніальних дослідженнях Е. Саїда. Досліджено понятійно-термінологічне поле та специфіку критичного дискурсу постколоніальних студій в контексті сучасної літературознавчої компаративістики, що виявляється у вивченні амбівалентності стосунків колонізатора та колонізованого у літературних творах та інтердисциплінарній методології дослідження. На основі постколоніальних праць Е. Саїда осмислено сутність дискурсу орієнталізму, розкрито зв'язок імагологічно-літературознавчої теорії національної ідентичності з постколоніальним дискурсом. Проаналізовано характер взаємовідносин центральної та маргінальної літератур, висвітлено проблему репрезентації Іншого в стереотипах Сходу. Значну увагу приділено дослідженню ідейно-філософських поглядів Е. Саїда у парадигмі сучасної літературознавчої компаративістики. Узагальнено висновки критика про проблеми літератури в контексті постколоніалізму та завдання вченого-компаративіста в добу глобалізації.

Зафіксовано, описано та проаналізовано зовнішній мовний ландшафт Закарпатської області України, а саме: офіційні, приватно-офіційні та приватні елементи мовного ландшафту. Джерельною базою послужили близько 3 200 елементів мовного ландшафту зафіксованих протягом 2008 - 2011 рр. на цифрових фотографіях зі всієї території Закарпатської області. Проаналізовано історико-демографічні, культурологічні та адміністративно-правові аспекти мовного ландшафту Закарпатської області й їх відображення на рівні мовного ландшафту. Досліджено рівень використання міноритарних мов та впливи глобалізації та постколоніалізму. Зафіксовано типові помилки та міжмовну інтерференцію в елементах мовного ландшафту Закарпатської області України.

Досліджено літературну антологію як мета-жанр й антологізацію як процес формування читацьких спільнот, об'єднаних спільною культурною пам'яттю, цінностями й уявленнями. Зміщення уваги з тексту до колекції у теорії літератури дозволяє розглянути історію нової української літератури від формування національної традиції й канону у XIX ст. до викликів постмодернізму, посттоталітаризму й постколоніалізму в кінці XX - на початку XXI ст. Вивчено теоретико-методологічні підстави зацікавлення антологіями. Простежено вплив історії та мови, ідеології та географії, середовища та суб'єкта, письма та соціуму на становлення модерної національної літератури та сучасну літературну ситуацію. Антологійні колекції показано як свідчення про історичний, мовний, естетичний, поколіннєвий, ціннісний, соціальний, міметичний і смислотворчий аспекти літератури.

Досліджено тексти української літератури, які репрезентують анти- та постколоніальні моделі реагування на імперський дискурс. Предметом дослідження є становлення анти- та постколоніального художніх дискурсів в українській літературі. Вперше запропоновано варіант української постколоніальної теорії, що базується на деконструкції імперських структур та конструюванні й осмисленні національних стратегій реагування на колоніальний та постколоніальний стан. Виокремлено три моделі спротиву імперській експансії, що пропонують чоловічі художні тексти: двійництво (маска "крутія"), міфотворчість (маска "пророка"), блазнювання (маска "блазня"). Охарактеризовано жіночу позицію щодо колоніально-патріархального та імперсько-патріархального в різновекторних текстуальних самопрезентаціях ("архетипна українка", "жінка — пророк", "сексуальна жінка"). Аналіз колоніального та неоколоніального художніх дискурсів надав підстави стверджувати, що в російській текстуальності кодифікувався образ України, яка розумілася як екзотичне, вороже "інше". Основоположною для української антиколоніальної моделі стала романтична концепція національного, спрямована на міфологізацію минулого й відкидання сучасного. Український постколоніалізм як художня практика орієнтований на деконструкцію колоніального досвіду шляхом деміфологізації історичних і національних стереотипів.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу культурно-національної ідентичності в контексті сучасної української літератури. Даний аналіз проведено через залучення історичного, літературознавчого, структурно-семіотичного та політичного контекстів на основі конструктивістської методології. Його практичне втілення здійснено у розділі, де розглянуто твори провідних українських письменників: Ю. Андруховича, С. Жадана, О. Забужко. Сучасна українська література є простором, у якому формуються актуальні ідеї та погляди на культурно-національну ідентичність, відбувається звільнення від колоніального дискурсу та надаються орієнтації для новітнього суспільного діалогу. Визначальними для аналізу стали поняття, які описують зміст культурно-національної ідентичності, а саме: культурна пам’ять, культурний код, комунікація, наратив, постколоніалізм, ангажованість тощо. Вони сприяли цілісному дослідженню розвитку української культурно-національної ідентичності, визначили її специфіку та стали основою для експлікації моделей культурно-національної ідентичності на матеріалі творів сучасної української літератури: "орфізму", "щоденної участі" та "фемінізму".

Роман австралійського письменника Пітера Кері "Джек Меггс" розглянуто як приклад специфічної жанрової модифікації постколоніального роману, зумовленої певною амбівалентністю сучасного неовікторіанського дискурсу у ставленні до імперської спадщини вікторіанської доби. Взаємодію роману з вікторіанським претекстом ("Великими сподіваннями" Ч. Діккенса) розглянуто крізь призму історично зумовленої специфіки австралійської "колоніальної травми" та її сьогоденних культурних проявів.

Досліджено гендерну специфіку художнього трактування просторової константи кордону в українській романістиці початку XXI ст. Простежено кореляцію між семантикою цього просторового образу й жанровими та стильовими особливостями сучасної прози. Визначено специфіку рецепції образу кордону в маскулінній і фемінній картинах світу; роль антиколоніального та постколоніального дискурсів у його художній репрезентації.

Проаналізовано три книжки Зємовіта Щерека: "Прийде Мордор і нас з'їсть" (2013), "Татуювання з тризубом" (2015) та "Міжмор'я" (2017). Ці праці, з огляду на присутність у них тем, пов'язаних зі східним сусідом Польщі, дослідник умовно поєднує в "українську трилогію". Висвітлено жанрові особливості доробку З. Щерека, наслідки писання репортажів про країну з багатолітнім досвідом колоніальних стосунків із Польщею, погляд на українську ситуацію з понадрегіональної перспективи.

Розглянуто провіді тенденції художньої рецепції жіночих образів у сучасній українській романістиці. Принципи моделювання жіночості в літературі розглянуто з позицій гендерних студій, постколоніальної та психоаналітичної теорій. На численних прикладах продемонстровано основні вектори художнього переосмислення типових для національної літературної традиції жіночих образів: матері, хранительки роду, демонічної жінки. Описано альтернативні типи фемінної ідентичності, репрезентовані культурологічним та феміністичним жіночим письмом. На основі масштабних узагальнень художньої практики останніх десятиліть визначено провідні світоглядні інтенції сучасної романістики, передусім прагнення до гендерного паритету, повноцінного діалогу чоловіків і жінок як рівноправних суб'єктів культуротворення.

Мета роботи - дослідження теоретико-соціологічних засад постколоніального дискурсу в аспекті розуміння зовнішнього соціокультурного впливу Заходу на колоніальну периферію. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові методи пізнання соціальних явищ і процесів. У ході дослідження використано такі методи: логіко-історичного, структурно-функціонального й порівняльного аналізу - для виявлення теоретико-соціологічних засад постколоніального дискурсу в аспекті розуміння зовнішнього соціокультурного впливу Заходу на колоніальну периферію; аналізу й синтезу - для уточнення ключових ідей постколоніального дискурсу; узагальнення - для розкриття євроцентризму світоглядної основи знання про неєвропейські спільноти. Постколоніальний дискурс змістово збігається із соціологією глобалізації. За обставин ігнорування самого конструкту "глобалізація" йдеться про відсутність суттэвих відмінностей між історією нації й історією імперії. Серед фундаторів однієї нації та колоніальної імперії фігурують як прихильники узалежнення та колоніалізму, дегуманізації колонізованих, так і прихильники звільнення колонізованих від усіх форм залежності. Постколоніальний дискурс розкриває глобальність колоніалізму та використання для цілей неоколоніалізму універсальних образів, практик, соціальних інституцій, масиви різноманітних речей, товарів та послуг. Практичне значення одержаних результатів полягає в збагаченні української соціології теоретичним і методичним обгрунтуванням дискурсу постколоніалізму Е. Саїда, Е. Сазара, Л. Сенгора, Ф. Фанона в теоретико-соціологічній рефлексії зовнішнього впливу Заходу.

Навчальний посібник «Світова література ХХ - ХХІ століття в англомовному науковому дискурсі» адресований магістрам спеціальностей 014 Середня освіта (Англійська мова і література), (Німецька мова і література), 035 Філологія. Германські мови та літератури (переклад), які налаштовані опанувати основні напрями світової літератури постколоніалізму та постмодернізму, презентовані в англомовному науковому дискурсі. Наведено ключові компоненти тем, блок підготовки до практичного заняття, питання для самоконтролю, тести, а також глосарій та інтерпретацію художніх текстів. У результаті чого, передбачається, що магістри отримають знання про теоретичну та методологічну базу світової літератури в англомовному науковому дискурсі, удосконалять уміння аналізувати художні твори та літературні явища постмодерну та постколоніалізму, осмислюватимуть дискусійні питання світової літератури.

Проаналізовано прозові твори К. Морі «Донька Шідзуко», «Самотня пташка», «Вода й марення», «Ввічлива брехня», «Пряжа», її окремі есе та поетичні твори. Вивчено аспекти семантики та поетики творчості К. Морі, які обумовлюють жанрово-тематичну специфіку її прози. На засадах сучасного літературознавчого переосмислення проблем національно-культурної ідентичності письменників-білінгвів застосовано метод постструктуралістської критики, до парадигми якого належать проблеми постетнічності, постідентичності, транснаціонального фемінізму як складові комплексного аналізу творчості письменників епохи постколоніалізму. Історико-літературний метод дослідження поєднується із семантико-поетологічним аналізом текстів для визначення ролі й місця творчого доробку К. Морі в літературі США кінця ХХ – початку ХХІ ст. За допомогою історико-літературного, жанрологічного та літературно-компаративного методу здійснено вивчення творчості К. Морі в контексті розвитку азійсько-американської, зокрема японсько-американської, літератури ХХ ст. у зіставленні з американською та японською літературою «основного потоку». Оновлено підходи до жанрологічного методу, який базується на філологічному прочитанні всіх прозових творів К. Морі як поетикальної єдності та виявленні спільних жанрово-тематичних характеристик. Матеріали дисертації можуть бути використані для розробки курсів з історії японсько-американської літератури, теорії літератури, літературної компаративістики, а також під час написання магістерських, бакалаврських та курсових робіт, навчальних і методичних посібників. Наукова новизна: феномен творчості К. Морі дає основи для корегування уявлень не тільки про проблематику азійсько-американської літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст., але й для перегляду підходів до дослідження національної ідентичності, гібридності з опорою на сучасні теорії постетнічності, постідентичності й транскультуралізму. Дослідження творчості письменника-білінгва дали змогу актуалізувати проблему впливу англійської мови та західної культури на сприйняття материнської культури і форми відображення дійсності. Вперше у вітчизняному літературознавстві досліджено творчість японсько-американської письменниці як складного сплетіння культурних традицій; здійснено комплексне вивчення всіх творів К. Морі як поетикальної єдності.