Ключ. слова: Р_2Х-рецептори, ноцицепція, опіати
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.221.4

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.254.3-82 + Р716.254.3-1

Рубрики:

Розроджувальні операції

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.77-5

Рубрики:

Пошкодження черепа, головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж25344 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу присвячено дослідженню морфології ободової кишки щура в нормі та на різних термінах експериментального впливу опіоїду (налбуфіну). Застосовано такі морфологічні методи дослідження, як ін'єкційний, гістологічний, електронно-мікроскопічний, морфометричний, статистичний. Зазначено, що отримані результати досліджень розширюють уявлення про патоморфологію ураження ободової кишки за впливу опіоїдів, створюють підґрунтя для подальшого дослідження патогенезу впливу опіоїдів на системи й органи з метою розробки корегувальних методів і запобігання виникнення ускладнень при клінічному використанні препаратів даної групи як при короткотривалому, так і при довготривалому використанні. Крім того, дозволяють оцінити ризики виникнення ураження ободової кишки при застосуванні опіоїдів наркозалежними особами з метою профілактики ускладнень і вибору замісної терапії. Наголошено, що результати роботи мають практичне значення для морфологів, гастроентерологів та хірургів, оскільки можуть служити морфологічною основою для розробки нових методів діагностики, профілактики та лікування патології ободової кишки у хворих, змушених тривалий час застосовувати опіати та опіоїди, а також у наркозалежних. Отримані результати дослідження структурних особливостей стінки ободової кишки білого щура в нормі та при експериментальному впливі опіоїду є фундаментальними даними, на які можуть спиратися дослідники при вивченні проблем експериментальної та клінічної медицини. Виявлено чіткий взаємозв'язок між глибиною перебудови ланок гемомікроциркуляторного русла ободової кишки білого щура та достовірно зміного значень морфометричних показників за умов введення налбуфіну впродовж 6 тижнів. Зауважено, що порушення ангіоархітектоніки ободової кишки внаслідок тривалого введення налбуфіну проявлялось деформацією артеріол і нерівномірністю їхнього просвіту, руйнуванням капілярної сітки, значною дилатацією та деформацією венул. Спостерігається розвиток додаткових артеріоло-венулярних анастомозів та поява мікроаневризм. Мікроскопічно у щурів, яким шість тижнів вводили налбуфін, виявлено дистрофічні та некробіотичні зміни адлюменальних колоноцитів та келихоподібних клітин, порушення секреції слизу та зміну його складу, а також посилення проліферації колоноцитів на дні кишкових крипт. Розширення та переповнення кров'ю судин мікроциркуляторного русла слизової оболонки, підслизової прошарку, м'язової оболонки та серозного прошарку. Виявлено лейкоцитарну інфільтрацію основної речовини сполучної тканини слизової оболонки, підслизового прошарку основи, а також м'язової та серозної оболонок стінки ободової кишки, що морфометрично проявлялось зміною товщини усіх її оболонок. Провідною ланкою в розвитку патології судин в стінці ободової кишки при дії налбуфіну на ультраструктурному рівні є мітохондріальна недостатність ендотеліоцитів, та міоцитів, яка структурно виявляється лізисом зовнішніх мембран і крист цих органел, що призводить до дефіциту енергетичного забезпечення внутрішньоклітинних синтетичних реакцій і репаративних процесів. Зазначено, що динаміка ультраструктурних перебудов субмікроскопічної організації колоноцитів епітеліальої пластинки, клітин пухкої сполучної тканини власної пластинки та гладких міоцитів м'язової пластинки слизової оболонки ободової кишки при дії налбуфіну показує наростаючі дистрофічні зміни, що переходять до кінця експерименту в деструктивну фазу. Впродовж перших двох тижнів стан ультраструктури свідчить про підвищення компенсаторно-адаптаційних реакцій в колоноцитах епітеліальної пластинки, клітинах пухкої сполучної тканини власної пластинки та гладких міоцитах м'язової пластинки у відповідь на вплив налбуфіну. Надалі, дистрофічні зміни переростають у деструктивні, що виражаються в осередковому лізисі ядерної мембрани, зовнішніх мембран і крист мітохондрій та канальців ендоплазматичної сітки в перерахованих клітинах. На шостий тиждень впливу налбуфіну розвиваються незворотні дистрофічні та деструктивні порушення ультраструктури колоноцитів епітеліальної пластинки, клітин пухкої сполучної тканини власної пластинки та гладких міоцитів м'язової пластинки.

Біль залишається важливою проблемою після радикальної простатектомії, що призводить до дискомфорту та іноді тривалого перебування в лікарні. Незважаючи на те, що лапароскопічні процедури є менш інвазивними, вони все ще можуть бути складними з точки зору післяопераційного болю. Для полегшення болю та оптимізації відновлення після лапароскопічної простатектомії застосовуються методи регіонарної анестезії з метою уникнення або зменшення потреби в опіоїдах. Мета дослідження - дослідити післяопераційне відновлення пацієнтів після лапароскопічної робот-асистованої радикальної простатектомії залежно від методу післяопераційного знеболення та в розрізі особливостей проведення анестезії при роботизованих операціях. Для цього в медичному центрі "Medical Plaza" обстежено 49 пацієнтів, яким була проведена радикальна простатектомія з використанням роботизованої системи. Пацієнти були розподілені у 2 групи. Група 1 (n = 25) - комбінували інтраопераційну анестезію з епідуральною аналгезією 0,125 % бупівакаїном. Пацієнтам у групі 2 (n = 24) одразу ж після накладання останнього шва на шкіру проводили TAP-блок з 15 мл 0,25 % бупівакаїну. При аналізі статистичних даних установлено, що об'єм простати не відрізнявся в групах дослідження, також як і тривалість операції й обсяг крововтрати (p >> 0,05). Коливання артеріального тиску та частоти серцевих скорочень не відрізнялися між групами (p >> 0,05). Кількість використаних м'язових релаксантів не мала статистичної різниці (p >> 0,05) у досліджених групах. Використані опіати під час анестезії не відрізнялися за кількістю (p >> 0,05). Мобілізація пацієнтів обох груп відбувалася через 8 годин без статистичної різниці (p = 0,094). Установлений прямий середньої сили достовірний зв'язок між методом аналгезії та слабкістю в одній з кінцівок на момент мобілізації (r = 0,69; p = 0,039), середньої сили прямий зв'язок - між розмірами простати та часом до екстубації трахеї (r = 0,39; p = 0,041). Таким чином, рівень інтраопераційної крововтрати не залежав від варіантів періопераційної аналгезії. Гемодинаміка та частота серцевих скорочень не знижувалися при додаванні інтраопераційної епідуральної аналгезії. Інтраопераційний початок епідуральної аналгезії з низькою концентрацією місцевого анестетику не впливає на швидкість післяопераційної мобілізації. Біль після роботизованої радикальної простатектомії є помірним, але потребує мультимодального лікування для швидшої мобілізації пацієнта, адаптації до наявного сечового катетера. Як епідуральна аналгезія, так і TAP-блок показали достатній профіль безпеки та ефективність у післяопераційному знеболенні. Після радикальної простатектомії TAP-блок є ефективним методом аналгезії разом з тим, що не заважає своєчасній повній мобілізації пацієнта. Епідуральна аналгезія має високий профіль знеболення, проте пов'язана з певними ризиками міграції катетера та стає на заваді повній мобілізації пацієнта.