Розглянуто проблему лінгвокраїнознавчого підходу до викладання іноземних мов у вузах і необхідність перегляду ступеня наявності національно-культурного компонента в навчальних програмах з іноземних мов. Підкреслено, що основним об'єктом лінгвокраїнознавства є фонові знання, притаманні членам певної мовної та етнокультурної спільноти. Зроблено висновок про те, що навчання національно-культурному компоненту мови має бути невід'ємною частиною навчання іноземній мові. Запропоновано критерії відбору країнознавчих фонових знань - порівняння культур і словникових запасів мов для виявлення розбіжностей між ними. Запровадження культурного аспекту до програми навчання іноземної мови передбачає такі етапи: визначення мети, окреслення бачення інокультури студентами, визначення місця культурного аспекту в навчальній програмі, розробка методів навчання, забезпечення викладача та студентів довідковим матеріалом. Особливу увагу приділено проблемі акультурації тих, хто вивчає іноземну мову. Зважаючи на категорію студентів факультетів іноземних мов, які фізично віддалені від життєвих реалій суспільства, що вивчається, запропоновано використати поєднання наступних методів навчання: вирішення проблемних ситуацій, введення культурно значущої інформації під час програвання стандартних ситуацій та рольових ігор, які дають можливість студенту уявити себе членом іноземної культурної спільноти, тобто сприяти розвитку поведінкової емпатії.

Зроблено висновок, що для ліквідації обопільного незнання у ситуаціях міжкультурного спілкування та уникнення проблем непорозуміння необхідно, поряд з виробленням білінгвізму, розвивати й бікультурність.

Із широкого спектра проблеми громадської співпраці, творчих та особистих зв'язків І.Франка і Л.Українки висвітлюється одна, але дуже характерна сторінка їх взаємовідносин - "непорозуміння між своїми", зокрема, дискусія, що відбулась між ними на сторінках Франкового журналу "Житє і Слово" в 1896-1897 рр. На основі її аналізу розглянуто не тільки особисті взаємини, погляди та переконання громадських діячів та митців, а й глибокі суспільні процеси, важливі історико-політичні та культурно-національні питання духовного життя України кінця ХІХ ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр331)52-4

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж68513 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати соціально-філософського аналізу особливостей застосування комунікативної моделі для легітимації міжнародних політичних інститутів за умов глобалізації. Розкрито можливості використання комунікативної теорії для обгрунтування механізмів легітимації міжнародних політичних інститутів. З'ясовано функціональні особливості комунікативних механізмів. Проаналізовано процес функціонування нового типу політичних інститутів, основним завдання яких є регулювання міжнародної взаємодії. Розкрито сутність базових понять комунікативної теорії, які використовуються для характеристики стосунків на міжособистісному рівні, виявлено умови й особливості їх ретрансляції на міжнародні взаємодії. Доведено, що формування міжнародних зв'язків та утворення міжнародних політичних інститутів є необхідною умовою забезпечення відносно безпроблемного співіснування в соціумі, створення та гармонізації багаторівневого світу. Розкрито можливості використання комунікативної теорії з метою успішного розвитку даних процесів, зокрема, таких її механізмів, як орієнтація на ціннісну раціональність, домінування комунікативної дії над стратегічною, прагнення до порозуміння, налагодження справжньої невикривленої комунікації, дискурсу як процедури усунення можливого непорозуміння.

Досліджено проблематику взаємодії між представниками різних культур. Розглянуто складності, які можуть виникати під час комунікації, а також перекладу інокультурного тексту. Проаналізовано процес виникнення лакун, зумовлених дистанцією культур, та здатних впливати на адекватне розуміння тексту повідомлення. Визначено можливості їх компенсації під час здійснення перекладу (натуралізації тексту). Висвітлено комунікативні стратегії різних культур в їх кореляції з внутрішніми властивостями культурної системи (індексом індивідуалізму/колективізму, маскулінності/фемінінності, владної відстані в культурі) та її стрижневими цінностями. На прикладах моделей англійської, німецької, французької, японської, арабської, скандинавської та американської мовленнєвих стратегій проаналізовано структуру комунікативного акту, типового для культури, що розглядається, у зв'язку з вираженістю в ній зазначених параметрів та продемонстровано структурні відмінності, що впливають на розуміння комунікативної ситуації її учасниками.

Проаналізовано просодичні характеристики спонтанного англійського мовлення арабо-англійських білінгвів як територіально-варіантної групи неносіїв англійської мови. Виявлено ідентифікаційні просодичні ознаки їх мовлення, а також інтерферентні особливості та гендерні диференційні характеристики у реальних комунікативних ситуаціях політичного телеінтерв'ю і ток-шоу. За допомогою сучасних поліфункціональних комп'ютерних програм проведено електроакустичний аналіз різних комунікативних типів фраз носіїв і неносіїв англійської мови. У мовленні арабо-англійських білінгвів виділено інтерферентні ознаки та особливості вимовного акценту, не зумовлені інтерференцією. Інтерфереми зареєстровано на рівні мелодики, гучності, темпу та акустичних корелятів - частоти основного тону, інтенсивності, тривалості. Доведено можливість ідентифікації соціально-територіальної та соціально-культурної належності неносія англійської мови за сукупністю просодичних ознак його мовлення (мелодичних, динамічних і темпоральних). Обгрунтовано необхідність урахування виявлених особливостей у процесі міжкультурної комунікації для запобігання непорозуміння та конфліктних ситуацій під час спілкування представників англомовного й арабського світів.

Досліджено теоретичні та методичні засади формування пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами. Розкрито сутність пропозиції зерна, визначено особливості її формування, класифіковано фактори впливу на пропозицію зерна сільськогосподарських підприємств. Виділено періоди циклічних коливань урожайності зернових культур. На підставі вивчення взаємозв'язку доходів населення та рівня харчування, визначено обсяг попиту на зерно в регіоні за умов додержання раціональних норм харчування. Запропоновано оптимальну пропозицію зерна сільськогосподарськими підприємствами, яка може забезпечити внутрішні потреби регіону, а також можливі обсяги вивезення за межі області. Обгрунтовано доцільність створення професійних і міжпрофесійних об'єднань в Україні, які дозволять усунути непорозуміння між товаровиробниками, переробниками зерна, посередниками та державними органами й встановити оптимальну ціну на зерно на всіх етапах реалізації та переробки і розподілу прибутку між суб'єктами ринку.

Визначено предмет, зміст, структуру та завдання навчальної дисципліни. Розкрито поняття конфлікту, конфліктної ситуації й інциденту. Охарактеризовано особистість як суб'єкт конфлікту. Приділено увагу конфлікту як формі комунікацій, бар'єрам непорозуміння та шляхам їх подолання. Висвітлено природу конфліктів, які виникають внаслідок спільної трудової діяльності, та вказано об'єктивні причини виникнення трудових конфліктів. Розглянуто конфліктність у системі Керівник - колектив та шляхи управління нею. Розкрито поняття кадрового менеджменту як дрежело конфліктів. Обумовлено потенційну конфліктність у невиробничій сфері. Проаналізовано діапазон можливих виходів з конфлікту та наслідки конфлікту.

Вперше використано комплексний підхід до аналізу непорозуміння, що уможливило дослідження проблеми на новому рівні наукового пізнання. Напрацьовано модель ментальної репрезентації дискурсу, яка стала методологічним підгрунтям вивчення непорозуміння як типу інтерпретації на матеріалі англійських діалогічних єдностей. Визначено основні різновиди непорозуміння та з'ясовано лінгвокогнітивні чинники, які зумовлюють їх породження. Виокремлено дискурсні моделі та маркери непорозуміння в англомовних художніх творах, визначено функціональну спрямованість коригуючих реплік. Простежено реалізацію непорозуміння на різних змістових рівнях англійського діалогічного мовлення. З'ясовано основні стратегічні помилки інтерпретатора, що призводять до непорозуміння в англомовній комунікації.

Напис, виконаний на честь реставрації Софійського собору здогадно київським митрополитом Петром Могилою, став головним доказом на користь нетрадиційної дати заснування храму (1011 p.). Продемонстровано, що подібної дати в оригінальному варіанті напису не було - вона з'явилася лише під час так званої "солнцевської реставрації" 1843 - 1853 рр. Початковий варіант напису стверджував, що Софійський собор побудував Ярослав Мудрий у 1037 р. Дата 1011 р. уперше виникає у записках з історії Софії, створених протягом другої половини XVIII ст. Її походження очевидне - вона стала наслідком непорозуміння, спричиненого зміщеною на 10 років хронологією Ярославового княжіння у "Синопсисі" (1674 p.), який, своєю чергою, запозичив її (хронологію) з "Хроніки польської" Мацея Стрийковського (1582 p.). Жодного значення для з'ясування справжнього віку Софійського собору всі ці джерела не можуть мати.

Досліджено феномен історичної пам'яті, показано його місце та роль в системі суспільних цінностей, а також механізми актуалізації минулого у пізнавальному процесі та в індентифікаційних практиках. Розглянуто генезу теорій колективної пам'яті на різних історичних етапах і в різних галузях наукового знання, особливості сучасних стратегій пам'яті, співвідношення історії та мнемоісторії, зіткнення традиційних та інноваційних дискурсів в осмисленні зв'язку між минулим, сучасним і майбутнім. Показано, що моральним імперативом сучасності є орієнтація на полікультурність і повагу до інакшості. Держава має вибудовувати систему громадянського виховання на фундаменті контекстуального універсалізму, у такий спосіб, щоб у фокусі уваги був акцент на багатоманітності культур, взаємоповазі та толерантності. Культура миру як популярне гасло сучасності передбачає оздоровлення морального клімату у суспільстві шляхом зняття стереотипів ворожості та непорозуміння, збагачення палітри знань з метою розширення можливостей для усвідомленого ідентифікаційного вибору. Полікультурна освіта на різних вікових рівнях має стати засобом виховання непримиренності до будь-яких проявів національної мегаломанії, ксенофобії, антисемітських упереджень.

На підставі аналізу творів, статей і листів Гоголя, листів його сучасників, а також досліджень сьогоднішніх вчених розглянуто творчу дружбу між Гоголем і Пушкіном, вплив Пушкіна на творчу долю Гоголя, непорозуміння між ними 1836 року. Надано новий погляд на психічну конституцію М. В. Гоголя як митця, мислителя і людину.

Досліджено українську проблематику під час переговорів між Річчю Посполитою та Москвою у с. Немежі під Вільном, що тривали з 22 серпня до 3 листопада 1656 р. На ці перемовини гетьман Б. Хмельницький відправив своїх послів на чолі з сотником Р. Гапоненком, видавши їм у Чигирині інструкцію від 5 серпня (н. ст.). По прибутті до російського табору під Ригою 11 вересня Р. Гапоненка було затримано приблизно на 2 - 3 тижні. Вирушити до Вільна йому дозволили в період між 23 і 29 вересня, а на місце переговорів він прибув лише 4 жовтня. Однак у цей час, коли М. Одоєвський зробив перші кроки до припинення дискусій про українсько-польський кордон (після десятого засідання, 30 вересня), присутність українських послів породила великі непорозуміння як у московському, так і в польсько-литовському таборах. Р. Гапоненко та його супутники взяли участь у роботі на початку засідання, яке відбулося 16 жовтня, проте невдовзі на вимогу М. Одоєвського змушені були покинути намет. Після цього до інших сесій їх уже не допустили. Головною причиною такої ситуації стали кардинальні розбіжності української й московської політики щодо відносин із польським королем. Простежується також еволюція ідеї щодо поділу України по Дніпру, перші документальні згадки про яку зустрічаються в листуванні вищого духівництва Речі Посполитої від середини вересня 1656 р. На початку жовтня ця думка була вже сформульована як офіційний наказ Яна Казимира польсько-литовським комісарам під Вільном.

Розглянуто проблему працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ). Проаналізовано зовнішні та внутрішні чинники проблеми працевлаштування. Наголошено, що актуальність означеної проблеми передусім полягає у законодавчій неврегульованості системи працевлаштування. Зазначено, що в законодавчих документах, зокрема в тематично локалізованих законах, постановах, порядках не простежується визначення нормативного тезаурусу (термінів), а якщо і подаються пояснення правознавчих дефініцій, то впадає в око їх неоднозначність, різний семантичний обсяг і зміст. Визначено роль і місце ВНЗ у системі працевлаштування молоді. Стверджено, що місія ВНЗ полягає у сприянні працевлаштуванню випускників, а не безпосередньому працевлаштуванні. А нині саме навчальний заклад у тісній співпраці з випускниками, роботодавцями, службами зайнятості має опікуватися вирішенням питань працевлаштування, проте чинне законодавство йому такого права не дає. Розкрито наскрізну системність такої роботи у Глухівському національному педагогічному університеті ім. О. Довженка. Окреслено найоптимальніші шляхи працевлаштування. Доведено, що працевлаштування є одним із проблемних складників національного ринку праці. Констатовано, що, насамперед, слід усунути семантичні законодавчі непорозуміння у питанні працевлаштування, а потім адаптувати освітню законодавчу базу і базу із працевлаштування до реального життя.

Рассмотрена проблема трудоустройства выпускников высших учебных заведений (ВУЗ). Проанализированы внешние и внутренние факторы проблемы трудоустройства. Отмечено, что актуальность этой проблемы прежде всего заключается в законодательной неурегулированности системы трудоустройства. Указано, что в законодательных документах, в частности в тематически локализованных законах, постановлениях, порядках не прослеживается определение нормативного тезауруса (терминов), а если и подаются объяснения правоведческих дефиниций, то бросается в глаза их неоднозначность, разный семантический объем и содержание. Определены роль и место ВУЗ в системе трудоустройства молодежи. Утверждено, что миссия ВУЗ заключается в содействии трудоустройству выпускников, а не в непосредственном трудоустройстве. А сейчас именно учебное заведение в тесном сотрудничестве с выпускниками, работодателями, службами занятости должно заниматься решением вопросов трудоустройства, однако действующее законодательство ему такого права не дает. Раскрыто сквозную системность такой работы в Глуховском национальном педагогическом университете им. А. Довженко. Определены оптимальные пути трудоустройства. Доказано, что трудоустройство является одним из проблемных частей национального рынка труда. Констатировано, что, прежде всего, следует устранить семантические законодательные недоразумения в вопросе трудоустройства, а затем адаптировать образовательную законодательную базу и базу по трудоустройству в реальной жизни.

The problem of employment of graduates of higher education institutions (HEI). Analyzed the internal and external factors the problem of employment. Noted that the relevance of this problem in the first place is still unresolved legal employment system. Stated that in legislation, particularly in the thematically localized laws, regulations, orders cannot be traced regulatory definition thesaurus (terms), and if they are served to explain jurisprudential definition, we are struck by their ambiguity, different semantic scope and content. The role and place of the university in the system of youth employment. Arguing that the mission of the university is to promote employment of graduates, and not in direct employment. And now it is an educational institution, in close collaboration with alumni, employers, employment agencies must deal with employment issues, but the legislation of such a right does not. Revealed a through such systematic work Glukhovsky National Pedagogical University Alexander Dovzhenko. The optimal way of employment. Proved that employment is one of the most problematic parts of the national labor market. It was stated that, above all, should eliminate semantic confusion in legal employment, and then tailor the educational legislation and employment base in real life.

Вивчено питання психологічної адаптації молоді до навчального середовища ПТНЗ. Проаналізовано умови успішної адаптації (здатність будувати конструктивні стосунки, переборювати перешкоди, керувати своїм емоційним станом). Зазначено, що на відміну від тварин, людина здатна створити штучне середовище, у результаті чого розширюються межі її активності для пристосування. Наведено визначення поняття "соціальної адаптації" за І. О. Милославою. Підсумовано, що адаптація є цілісним процесом; системоутвірним чинником, який регулює й організує адаптацію, є мета, пов'язана з провідною потребою; що критеріями адаптивності можна вважати не тільки життєздатність людини та знаходження місця в соціально-професійній структурі, а й загальний рівень здоров'я, процес адаптації людини має нестабільну динаміку тощо. Наведено результати тестування нервово-психічної адаптації з учнями першого курсу (23,3 % мають високий рівень дезадаптації, 15,6 - постійні психосоматичні проблеми, 13,3 - проблеми протягом тривалого часу, 3,5 - високі показники дезадаптації, що межують з психічною патологією). Виявлено основні причини дезадаптації учнів за нових умов: нервова напруга через зміни соціально-побутових умов; зміни вимог до навчання та дисципліни; непорозуміння з дівчиною; ускладнення в сім'ї; невідповідність реальної ситуації уявленням перед вступом.

Висвітлено питання, пов'язані із суспільно-політичним розвитком Республіки Індонезія у період "Реформації" протягом 1999 - 2003 рр. Увагу сконцентровано на політичній кризі, у яку потрапила країна за часів президентства Абдуррахмана Вахіда та Мегаваті Сукарнопутрі. Відзначено посилення сепаратистських тенденцій в країні, поширення терористичного руху в Індонезії, що призвело до значного погіршення іміджу країни на міжнародній арені, виникнення соціального непорозуміння, викликаного створенням радикально спрямованих мусульманських організацій.

Досліджено проблеми змісту й узгодженості понятійного апарату економіки праці. Обгрунтовано, що термінологічні непорозуміння вкрай негативно впливають на перспективи розвитку соціально-трудової сфери. Проаналізовано суть базових категорій науки про працю, що надало змогу визначити й охарактеризувати принципові відмінності між економічними категоріями "трудовий потенціал" та "людський капітал".

Проаналізовано науковий рівень досліджень граветтійської проблематики, вирішено термінологічні неузгодження та непорозуміння, а також досліджено епіграветт та культури граветтійського шляху розвитку.

Досліджено поняття авторської свідомості, яка стала однією з найважливіших і найскладніших проблем сучасного літературознавства. Доведено безпідставність розмов про абсолютну відсутність автора в тексті, з'ясовано причини появи концепції "смерть автора", зосереджено увагу на термінологічних непорозуміннях і зроблено спробу витворити чітко структуровану модель авторської свідомості.

Исследовано понятие авторского сознания, которое стало одной из самых важных и самых трудных проблем современного литературоведения. Доказана несостоятельность разговоров об абсолютном отсутствии автора в тексте; уяснены причины появления концепции "смерть автора", связанной, с одной стороны, с феноменом "смерть субъекта", а с другой - с преувеличением роли авторской интенции в создании значений художественного текста; сосредоточено внимание на терминологических недоразумениях и сделана попытка создать четко структурированную модель авторского сознания.

The article studies the concept of author's consciousness, which became one of the most important and the most complicated problems in the contemporary literary criticism. In the paper we argued groundlessness of the statements about absolute absence of an author in a text; we examined causes of appearance of the "death of the author" conception, which is connected, on the one hand, with the "death of the subject" phenomenon and, on the other hand, with exaggeration of the role of author's intention in creating senses of a text; we concentrated upon terminological misunderstandings and made an attempt to constitute an accurately structured model of author's consciousness. Key words: author, author's consciousness, image of an author, narrator, mask,other, identity.

В межах прагма-дискурсивного підходу проаналізовано засоби втілення стратегій та тактик в ситуаціях відвертого спілкування, утішання та непорозуміння в англомовному родинному дискурсі, який тлумачимо як комунікативну взаємодію мовців, споріднених родинними (шлюбними чи кровними) зв'язками, що характеризується діалогічністю, зверненістю, ситуативністю, спонтанністю, побутовістю та неформальністю. Кожній комунікативній ситуації притаманні домінантні стратегії: в ситуації відвертого спілкування - це стратегія відвертості, в ситуації утішання - стратегія утішання, в ситуації непорозуміння - стратегії конфліктування або примирення. Кожна стратегія реалізується мовленнєвими засобами, вибір яких зумовлено тактиками, що різняться залежно від симетричного / асиметричного (позиції голова - підлеглий) типу відносин мовців та адресантно-адресатної конфігурації їх ролей "чоловік - дружина", "батьки - діти".