Проаналізовано діяльність народних шкіл на Ніжинщині в період німецької окупації 1941 - 1943 рр., національну культуру Чернігівщини в 1941 - 1942 рр., антинацистський рух опору в Ніжині. Висвітлено історичну топографію міста за матеріалами археологічних досліджень. Описано пам'ятки архітектури, містобудування та мистецтва, зокрема, Вознесенську церкву в містечку Березань як пам'ятку дерев'яної української церковної архітектури, Трьох-Анастасіївську церкву в Глухові, іконопис козацької доби. Розглянуто питання історії мостобудування на Чернігівщині. Наведено бібліографію Ніжина та Ніжинщини періоду Другої світової війни.

Проанализированы деятельность народных школ в Нежинском регионе в период немецкой оккупации 1941 - 1943 гг., национальная культура Черниговского региона в 1941 - 1942 гг., антинацистское движение сопротивления в Нежине. Освещена историческая топография города по материалам археологических исследований. Описаны памятки архитектуры, градостроительства и искусства, в частности, Вознесенская церковь в городке Березань как памятка деревянной украинской церковной архитектуры, Трёх-Анастасиевская церковь в Глухове, иконопись эпохи казачества. Рассмотрены вопросы истории мостостроения в Черниговском регионе. Приведена библиография Нежина и Нежинского региона периода Второй мировой войны.

Досліджено наукову, професійну, організаційну та громадську діяльність відомого вітчизняного інженера шляхів сполучення, ученого-залізничника, фахівця у галузі залізничного мостобудування Д.І.Журавського. Розкрито умови формування наукового світогляду ученого як дослідника та особистості. Висвітлено його професійні здобутки та показано їх значення у розвитку залізничної справи в Україні у XIX ст. Проаналізовано історію розвитку науки та техніки у галузі залізничного транспорту в Російській імперії та в Україні, здійснено порівняльне дослідження даного процесу із зарубіжними досягненнями. Доведено, що науковий та педагогічний доробок Д.І.Журавського є основою розвитку нових ідей щодо подальших технічних досліджень у залізничній галузі, показано можливості використання професійних здобутків ученого у сучасний період.

Досліджено життя та діяльність видатного вітчизняного інженера-залізничника, підприємця, мостобудівника та спеціаліста з комунального господарства А. Є. Струве. Проведено періодизацію творчого шляху вченого, виявлено основні етапи його становлення, досліджено наукові праці та проаналізовано багатогранну організаційну діяльність. Зроблено висновок про вагомий внесок вченого-інженера в розвиток залізничного мостобудування та комунального господарства.

Розкрито внесок Одеського відділення Російського технічного товариства у розвиток науки й техніки в південній Україні наприкінці ХІХ ст., видатного вітчизняного вченого у галузі мостобудування і зварювання металів - Є. О. Патона у підготовку інженерів-зварювальників. Проаналізовано вплив механічного транспорту на формування інфраструктури Києва в ХІХ - початку ХХ ст. Висвітлено проблеми розвитку вітчизняного залізничного транспорту після Другої світової війни, історію створення та розвитку Луганського паровозобудівного заводу. Розглянуто питання розвитку радіотехнічних систем посадки літаків в УРСР у 1950 - 1980 рр.

Раскрыты вклад Одесского отделения Русского технического общества в развитие науки и техники в южной Украине конца ХІХ ст., выдающегося отечественного учёного в отрасли машиностроения и сварки металлов Е. О. Патона в подготовку инженеров-сварочников. Проанализировано влияние механического транспорта на формирование инфраструктуры Киева в ХІХ - начале ХХ ст. Освещены проблемы развития отечественного железнодорожного транспорта после Второй мировой войны, история создания и развития Луганского паровозостроительного завода. Рассмотрены вопросы развития радиотехнических систем посадки самолетов в УССР в 1950 - 1980 гг.

Досліджено життя та діяльність видатного українського вченого й організатора науки в галузі залізничного транспорту Є. О. Патона (1870 - 1953). Висвітлено основні етапи життя, науково-організаційної творчості вченого у контексті діяльності в галузі залізничного мостобудування й електрозварювання на залізничному транспорті. Проведено періодизацію творчого шляху вченого, виявлено основні етапи його становлення, досліджено наукові праці та проаналізовано багатогранну організаційну діяльність Є. О. Патона. Зроблено висновок про вагомий внесок ученого у розвиток таких галузей вітчизняної науки, як залізничне мостобудування та зварювання на залізничному транспорті.

Висвітлено основні аспекти діяльності видатного вченого - залізничника, відомого вітчизняного інженера шляхів сполучення, залізничного адміністратора у першій половині XX ст. Г. П. Передерія. Розглянуто проблеми розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Російській імперії в Україні. Проаналізовано внесок Г. П. Передерія у розвиток науки про колію та колійне господарство, питання розробки ним теорії збірних залізобетонних мостів, особливості будівництва монументальних мостів та будівельної механіки.

Висвітлено основні аспекти розвитку науки та техніки залізничного транспорту в Російській імперії й Україні. Розкрито внесок Г.П. Передерія у розвиток науки щодо колії та колійного господартва, розробку ним теорії збірних залізобетонних мостів, його основоположні ідеї в будівництві монументальних мостів в Санкт-Петербурзі, на Амурі, в процесах зварювання мостів і будівельної механіки, охарактеризовано науково-історичний напрямок діяльності вченого.

Висвітлено історію розвитку науки та техніки (зокрема, залізничного будівництва) в Росії й Україні у другій половині XIX - XXI ст. Наведено відомості про життя та діяльність визначних вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема, таких, як О.В. Ліверовський, М.П. Петров, А.А. Абрагамсон, І.О. Вишеградський, Л.М. Леві, показано їх суттєвий внесок у розвиток залізничного транспорту. Розглянуто історію становлення та функціонування Київської, Курсько-Харківсько-Азовської, Одеської залізниць. Розглянуто сучасний стан і перспективи розвитку пасажирського вагонобудування. Проаналізовано основні напрямки наукової діяльності Є.О. Патона (1873 - 1953), висвітлено його творчі здобутки у галузі мостобудування та зварювання металів. Наведено матеріали про участь інвалідів Великої Вітчизняної війни у повоєнній відбудові Донбасу (1943 - 1950 рр.). Висвітлено питання організації навчального процесу у Харківському хімічно-технологічному інституті ім. С.М. Кірова у післявоєнні роки (1945 - 1949 рр.). Розкрито особливості регіонального зоогеографічного районування України у першій третині XX ст. Проведено огляд досліджень з мікології та фітопатології Новоолександрівського інституту сільського господарства та лісівництва. Проаналізовано проблеми формування офіцерського складу Збройних Сил України у перехідний період становлення професійної армії. Описано основні етапи розвитку сертифікації, проаналізовано діяльність Науково-технічної бібліотеки Петербурзького державного університету шляхів сполучення. Розглянуто основні завдання та перспективи розвитку педагогічної науки України.

Освещена история развития науки и техники (в частности, железнодорожного строительства) в России и Украине во второй половине XIX - XXI ст. Даны сведения о жизни и деятельности известных отечественных и зарубежных ученых, в частности, таких, как А.В. Ливеровский, Н.П. Петров, А.А. Абрагамсон, И.А. Вишеградский, Л.М. Леви, показан их существенный вклад в развитие железнодорожного транспорта. Рассмотрена история становления и функционирования Киевской, Курско-Харьковско-Азовской, Одессой железных дорог. Рассмотрены современное состояние и перспективы развития пассажирского вагоностроения. Проанализированы основные направления научной деятельности Е.О. Патона (1873 - 1953), освещены его творческие достижения в отрасли строительства мостов и сварки металлов. Изложены материалы об участии инвалидов Великой Отечественной войны в послевоенной отстройке Донбасса (1943 - 1950 гг.). Освещены вопросы организации учебного процесса в Харьковском химико-технологическом институте им. С.М. Кирова в послевоенные годы (1945 - 1949 гг.).

Раскрыты особенности регионального зоогеографического районирования Украины в первой трети XX ст. Проведен обзор исследований по микологии и фитопатологии Новоалександровского института сельского хозяйства и лесоводства. Проанализированы проблемы формирования офицерского состава Вооруженных Сил Украины в переходный период становления професиональной армии. Описаны основные этапы развития сертификации, проанализирована деятельность Научно-технической библиотеки Петербургского государственного университета путей сообщения. Рассмотрены основные задачи и перспективы развития педагогической науки в Украине.

Відображено історичний розвиток та становлення школи мостобудування. Висвітлений вагомий внесок видатних вчених у розвиток вітчизняної мостобудівної школи. Актуальним завданням сучасної науки залишається усебічне вивчення історії мостобудування. У спорудах виникає чимало ушкоджень; багато споруд у міру зміни умов експлуатації залізниць мають потребу в реконструкції і посиленні. Для забезпечення нормальної роботи мостових споруд і тривалого строку їх служби виконується комплекс робіт, пов'язаних з обстеженням, випробуваннями, оцінкою вантажопідйомності і надійності, ремонтом, посиленням і реконструкцією. Обстеження, випробування виконуються з використанням сучасних методів дослідження з застосуванням новітніх приладів. Оцінка вантажопідйомності і надійності в комплексі робіт з утримання споруд має особливе значення. Під час вирішення цих задач необхідно широко використати сучасні методи розрахунку, випробувань і експериментальних досліджень. Роботи з ремонту і реконструкції повинні бути максимально механізовані, з застосуванням нових матеріалів і новітніх методів технологій, що забезпечують високу якість робіт з мінімальним стисненням руху поїздів і максимальним забезпеченням безпеки їх руху. І все це досягається завдяки клопіткій праці видатних вчених-інженерів, які сприяли розвитку мостобудування.

Вперше в українській історіографії на основі виявлених і репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукову спадщину вченого в галузі будівельної механіки та мостобудування Л. Ф. Ніколаї. Встановлено періодизацію його життєвого шляху та наукової діяльності, проаналізовано опубліковані та рукописні праці вченого, що дозволили поглибити знання щодо подальшого розвитку вітчизняної механіки і залізничного транспорту. Набув подальшого розвитку ряд нових оціночних положень стосовно проблематики досліджень Л. Ф. Ніколаї в контексті розвитку конкретних науково-технічних напрямів. Вміщено ряд нових висновків з питань розвитку будівельної механіки та залізничного транспорту, особливо будівництва мостів. Розширено бібліографію наукових праць вченого та публікацій про нього. У джерелознавчому плані вперше запроваджено до наукового обігу велику кількість нових матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел.

На основі вивчення оригінальних праць висвітлено багатогранну діяльність видатного науковця і інженера М. А. Белелюбського (1845 - 1922) в царині будівництва металевих мостів (друга половина XIX - початку XX ст.). Висвітлено вагомий внесок відомого інженера-будівельника, талановитого проектувальника в галузі залізничного мостобудування. Починаючи з 1870 р. не було побудовано жодного моста, у проектуванні, спорудженні або експертизі якого не брав би участі М. А. Белелюбський. Справою всього життя М. А. Белелюбського було мостобудування. Більше 100 мостів, загальна довжина яких перевищувала 17 км, було спроектовано особисто М. А. Белелюбським або під його керівництвом. Найбільш знаменитим мостом вченого став залізничний міст через річку Волгу біля Сизрані.

Ніколаї Леопольд Федорович (1844 - 1908) - інженер шляхів сполучення, вчений в галузі будівельної механіки і мостобудування, професор. Директор (ректор) Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення у 1901 - 1905 рр. Його наукові праці присвячені розрахункам облицювання тунелів, теорії розрахунку конструкцій мостів, гідравлічним процесам мостових переходів, нормам стікання вод для малих басейнів, історії мостобудування. Він автор книги "Краткие исторические данные о развитии мостового дела в России" (СПб., 1898). Висвітлено його наукова, організаційна та педагогічна діяльність.

Проаналізвано життя та діяльність визначного українського інженера шляхів сполучення, мостобудівника Володимира Ілліча Березовського (1841 - 1900). Виходець із освіченої дворянської родини колишньої Полтавської губернії, В. І. Березовський залишив по собі низку великих мостів через Дніпро, Волгу, Об, Уфу, Білу, Тобол, Ішим, Іртиш та ін. В роки праці В. І. Березовського у Миколаївській інженерній академії ще панував "дух" великого математика М. В. Остроградського, продовжувала розвиватися школа, закладена професором, інженером-шляховиком С. В. Кербедзом. В. І. Березовський зробив вагомий внесок у будівництво Кременчуцького мосту через Дніпро. Архівні джерела стверджують, що співробітництво з А. Є. Струве було тривалим, В. І. Березовський розділяв з ним усі негоди і радості на ниві мостобудування. У 1872 році він брав активну участь в розробці остаточного варіанта проекту Літейного мосту у Санкт-Петербурзі, який будувався у Петербурзі під керівництвом А. Є. Струве за дорученням царя Олександра II. Що стосується творчого союзу між такими корифеями мостобудування як М. А. Белелюбський, К. Я. Михайловський, В. І. Березовський і Є. Кнорре, то він тривалий час продовжував залишатися досить плідним, вони разом творили (будували мости) ще майже два десятиріччя. Страждаючи раком горла, він виїхав лікуватися до Парижу, де після невдалої операції інженер Березовський - вмілий організатор транспортного будівництва, талановитий фахівець і щасливий підприємець і помер 2 серпня 1900 року. Тіло його привезли в Росію і поховали в мавзолеї його маєтку Суук-Су.

Робота присвячена історії створення і діяльності Інституту електрозварювання в місті Києві та біографії Є. О. Патона - його засновника і керівника. Патон як мостобудівник опікувався питаннями підвищення ефективності і надійності будівництва мостів, включаючи можливості заміни трудомісткого і витратного клепання. Йому було ясно, що майбутнє належить електричному зварюванню, але широке застосування зварювання як надійного і ефективного способу з'єднання металів вимагає комплексу технологічних і економічних досліджень. У 1929 р. Є. О. Патон створює в складі Всеукраїнської академії наук Електрозварювальну лабораторію, а 3 січня 1934 р. рішенням уряду створено інститут електрозварювання (ІЕЗ), який від початку зосередився на виконанні робіт для промисловості. Патоном вперше в Україні висунуто положення про те, що будь-який науковий заклад технічного профілю має складатися з трьох підрозділів: власне дослідницького відділу, конструкторського бюро і дослідних майстерень або заводу. Інформацію про діяльність ІЕЗ розкрито за періодами: передвоєнний - внесок ІЕЗ у світову теорію і практику дугового зварювання під флюсом; воєнний - евакуація ІЕЗ на Урал до м. Нижній Тагіл, виконання наукових і технічних завдань, пов'язаних з автоматичним зварюванням броні, внесок у створення славетного танка Т-34; післявоєнний - виконання (після реевакуації в Київ) завдань з надання допомоги промисловості України та інших районів країни, постраждалих від окупації, широке впровадження автоматичного зварювання; перетворення ІЕЗ на сучасний потужний науково-дослідницький центр з розвиненою конструкторською та виробничою базою; застосування зварювання в мостобудуванні замість клепання; будівництво найбільшого в світі суцільнозварного шосейного моста через Дніпро в Києві.

5 березня виповнюється 150 років від дня народження видатного вченого, відомого громадського та державного діяча академіка Є. О. Патона. Ім'я Є. О. Патона золотими літерами вписане в історію вітчизняної науки, а для м. Києва набуло особливого значення і є невіддільним від міста, Київського політехнічного інституту, Національної академії наук України, Інституту електрозварювання. Беззмінний керівник кафедри мостів, яку він створив та очолював протягом 25-ти років, проектувальник київських мостів, засновник кафедри електрозварювання, віце-президент Академії наук УРСР, фундатор і керівник першого в світі наукового інституту електрозварювання Є. О. Патон все своє життя присвятив служінню науці, вихованню та підготовці вчених і фахівців у галузі мостобудування та електрозварювання.

5 березня виповнюється 150 років від дня народження видатного вченого, відомого громадського та державного діяча академіка Є. О. Патона. Ім'я Є. О. Патона золотими літерами вписане в історію вітчизняної науки, а для м. Києва набуло особливого значення і є невіддільним від міста, Київського політехнічного інституту, Національної академії наук України, Інституту електрозварювання. Беззмінний керівник кафедри мостів, яку він створив та очолював протягом 25-ти років, проектувальник київських мостів, засновник кафедри електрозварювання, віце-президент Академії наук УРСР, фундатор і керівник першого в світі наукового інституту електрозварювання Є. О. Патон все своє життя присвятив служінню науці, вихованню та підготовці вчених і фахівців у галузі мостобудування та електрозварювання.

5 березня 2020 р. у конференц-залі Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України відбулася ювілейна сесія Загальних зборів НАН України, присвячена 150-річчю від дня народження всесвітньо відомого вченого в галузі мостобудування та зварювання академіка АН УРСР Євгена Оскаровича Патона (1870 - 1953).

Висвітлено науковий доробок М. С. Стрілецькою (1885-1967) в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки. Досліджено життєвий шлях вченого, процес його становлення як науковця, охарактеризовано основні методологічні принципи наукової діяльності. Розглянуто його наукову та викладацьку працю, основні напрями досліджень. Наукова і педагогічна творчість М. С. Стрілецького відповідає назрілим потребам перебудови залізничного мостобудування та будівельної механіки в Україні і підпорядкована розв’язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Наукові праці М. С. Стрілецького в контексті розвитку металевих конструкцій належним чином не проаналізовані. Досі в історії науки та техніки відсутнє спеціальне комплексне узагальнення його наукового доробку в контексті розвитку залізничного транспорту, не має належної характеристики його інженерної діяльності. Це зумовило проведення даного історико-наукового дослідження. Здійснено детальний аналіз його найважливіших наукових праць, які до цього часу не втратили своєї актуальності. Розглянуто проблеми розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Російській імперії і в Україні. Проаналізовано внесок М. С. Стрілецького у розвиток будівельної науки, у питання розробки ним теорії збірних залізобетонних мостів, особливості будівництва монументальних мостів та будівельної механіки.

Індекс рубрикатора НБУВ: О112.232 д(4УКР) Стрілецький М. С. + Н112 д(4УКР) Стрілецький М. С.

Рубрики:

Залізничні мости

Будівельна механіка

Шифр НБУВ: РА440645 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено життя та діяльності видатного вченого, педагога, мостобудівника Л. Д. Проскурякова, у якому на основі використання різнобічної бази джерел і новітніх методологічних підходів проаналізовано особливості науково-організаційних і методологічних засад розвитку вітчизняної архітектури мостів, які сформувалися під впливом суспільно-політичних і теоретико-методологічних факторів. Увагу приділено цивілізаційним, науковим і громадським значенням постаті Лавра Дмитровича Проскурякова (1858-1926) у залізничній справі кінця XIX - першій чверті XX ст., відсутності в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження його наукової, освітньої, організаційної та адміністративної діяльності, необхідністю відтворення максимально об’єктивного життєпису вченого, аналізу його творчого доробку. Висвітлено стан і форми наукового супроводу ведення залізничного мостобудування та пошук нових способів його структурної побудови. Розкрито специфіку моделювання її управлінських і координуючих функцій.