Розглядаються питання функціональної морфології та фізіології печінки: загальний план будови органу, функціональна морфологія гепатоцита, жовчовивідна система та механізм секреції жовчі, кровопостачання. Проведені біохімічні дослідження функцій печінки - метаболічної, детоксикаційної, жовчоутворюючої та жовчовидільної, а також дослідження функціонального стану печінки за синдромним принципом. Простежується вплив екологічних факторів (хімічних, фізичних), продуктів мікробіологічної промисловості, голодування та гіпоксії на морфофункціональний стан печінки.

Висвітлюється становище нижчих організмів - збудників хвороби плодових рослин - грибів, вірусів, мікроплазмів у системі живих істот, характеризуються типи збуджених ними інфікованих хвороб. Подано опис небезпечних і поширених хвороб насіннячкових, кісткових порід, горіхово-плідних рослин, ягідників, виноградників, декоративних деревних і кущових рослин, а також хвороб, збуджених абіотичними факторами - недоліком мінеральних елементів, механічними ушкодженнями, викликаними температурним впливом, атмосферним забрудненням та іншими умовами. Розглядаються заходи по боротьбі із хворобами плодових рослин.

Викладено відомості про ліхенофільні, септорієві та пукцинієві гриби України, загальні дані щодо їх морфології, біології, екології та систематики, обговорено історію їх вивчення в Україні. Вказано поширення в Україні кожного таксону ліхенофільних грибів, посилання на літературні джерела, для деяких видів - синоніми. Зроблено нові комбінації та запропоновано нові назви септорієвих грибів.

У результаті п'ятирічних досліджень виділено 7 штамів грибів із хворих особин шкідників і на їх основі виготовлено лабораторні зразки біопрепаратів, які використали у боротьбі з шкідниками на хмелю.

Наведено результати досліджень (1993 - 1994 рр.) впливу пестицидів (скору, інсегару, поліхому, скору + інсегару) на мікроміцети дерново-слабопідзолистого та темно-сірого лісового грунтів. Установлено, що під дією цих пестицидів відбуваються істотні зміни у складі мікроміцетів. Визначено, що найтоксичніше на них впливали на обох видах грунтів скор та скор + інсегар у всіх досліджуваних дозах. Кількість мікроміцетів навіть через 380 діб після внесення скору в дерново-слабопідзолистий грунт була нижчою залежно від дози в 2,5 - 6,3, а в темно-сірий лісовий - в 1,3 - 2,2 рази порівняно з контролем. Крім того, під дією пестицидів змінював також видовий склад грибів.

Розглядаються загальнобіологічні закономірності морфоадаптивних, реактивних, регенеративних і репаративних процесів, що відбуваються у тканинах органів під впливом екологічних факторів, а також шляхом створення біологічних моделей. У працях використані дані не лише класичних, а й найновіших гістологічних, гістохімічних, електронномікроскопічних, цитологічних, морфометричних, біохімічних, ауторадіографічних методів дослідження. Досліджуються морфологічні зміни в кістках скелета при адаптації організму до позаклітинної дегідратації, вплив ліпіну на регенерацію сідничного нерва, потенційні можливості артерій легеневої зв'язки в умовах оклюзії сегментарних гілок легеневої артерії, гістологічні зміни в нирках під дією легкого ступеня дегідратації організму. Дається оцінка гістологічних змін нервового апарату стінок вен нижніх кінцівок при різних формах тромбофлебіту, наводяться деякі аспекти анатомо-гістологічного поняття росту та мінералізації кістки та ін.

Розглядається ультраструктурна перебудова пухлинної тканини під дією онкотропних поліовірусів, катехоламінергічні системи головного мозку в механізмах гіпоталамічного контролю наднирника, гістохімічні методи в біології, медицині та ветеринарії, ультраструктурні зміни органів імунної системи під впливом вірусів поліомієліту, морфологічні особливості ліпідного обміну гліом. Досліджується морфофункціональний стан тромбоцитів як об'єктивний показник ішемічної хвороби серця, вплив вірусно-бактеріальних асоціацій на ультраструктуру імунокомпетентних клітин, хірургічний спосіб відновлення форми суглобових кінців довгих кісток, перебудова структурних компонентів лімфатичних вузлів при локальній дії червоного лазера. Висвітлюється морфофункціональний стан щитовидної залози під впливом малих доз радіації, вплив пошкодження нервової тканини на органи імунної системи, морфофункціональні зміни лізосом у тканині легень за умов різних гіпоксичних станів, морфологічне забезпечення селекційної роботи у вівчарстві та ін.

В огляді літератури наведено результати досліджень з генетики і селекції бактерій, стрептоміцетів та грибів, одержаних у відділі генетики мікроорганізмів протягом останніх 35 років.

Розглянуто основні властивості грунту, його морфологія, а також біогеохімічні підходи в грунтознавстві. Висвітлено мінералогічний і гранулометричний склад грунтів та грунтоутворюючих порід, охарактеризовано категорії останніх. Проаналізовано хімічний склад мінеральної частини грунтів. Визначено джерела гумусу грунтів і наведено короткий історичний огляд розвитку вчення про гумус. Особливу увагу приділено опису ролі та значення води в природі та грунті, а також формам грунтового повітря та його впливу на фізичні властивості грунтів.

В статті розглядаються гірничо-геологічні фактори, які впливають на рентабельність гірничовидобувних підприємств. Методами математичної статистики проведений аналіз діяльності шести гірничозбагачувальних комбінатів по тридцяти показниках за весь період їх роботи. Показано, що рентабельність цих підприємств визначають технологічні властивості залізистих кварцитів і гірничо-геологічні умови розробки родовищ. Серед технологічних показників сировини найвпливовішим є вміст заліза в руді, якість, вихід та вилучення концентрату. Гірничо-геологічні умови родовищ, які визначають рентабельність гірничозбагачувальних комбінатів складають: загальна структура родовищ, морфологія і глибина залягання рудних покладів, фізико-механічні властивості порід. Дається характеристика підприємств за цими показниками.

На основі багаторічних дослідів наведено результати вивчення екології, діагностики та профілактики вірусних хвороб печериць. Запропоновано шляхи підвищення урожайності грибів у штучних екосистемах. Виявлено, що за виробничих умов у різних середовищах міцелії та плодові тіла грибів забруднені вірусами паличкоподібної, "сферичної" та бациловидної морфології. За умов біоценозів різних екологічних регіонів досліджено поширення паличкоподібного патогену, який має певну серологічну спорідненість із вірусом тютюнової мозаїки. Розроблено систему відбору здорового засівного матеріалу грибів, яка включає ступеневий вірусологічний контроль усього біотехнологічного циклу вирощування. Із використанням діагностики вірусів за методом Ухтерлоні, ІФА-тесту, електронно-мікроскопічного та інших методів вивчено локалізацію патогенів у грибах, грунті, екскрементах тварин. Встановлено, що вірусні хвороби печериць знижують урожай грибів у декілька разів, а збудники їх спричинюють значні патологічні зміни міцелію та плодових тіл. Вперше розроблено "ключ" оцінки посівного матеріалу та плодових тіл грибів з урахуванням симптомів хвороб та властивостей їх збудників у динаміці росту та розвитку грибів за різних умов вирощування. На основі властивостей збудників, їх циркуляції та стійкості до них штамів печериць запропоновано комплекс профілактичних засобів боротьби з вірусними хворобами.

Наведено результати виконаного вперше в Україні вивчення епіфітної мікобіоти на плодах яблуні, вирощених у різних зонах, та поширення серед неї збудників гнилі в період зберігання. Виявлено збільшення ступеня заселення плодів грибами протягом вегетації в міру їх достигання, а також зміни у видовому складі цих мікроорганізмів. За вегетаційні періоди 1996, 1997 рр. на поверхні плодів досліджуваних сортів відмічено 27 родів 98 видів і чотири різновиди грибів. Встановлено істотну різницю в мікобіотах як між різними сортами в одній і тій же зоні вирощування, так і однаковими сортами з різних зон. Визначено та наведено назви видів, здатних уражувати плоди під час зберігання.

Викладено сучасний рівень наукових уявлень про естетичне і художнє знання. Формулюються зміст предмета, цілі і завдання естетики як науки про прекрасне. Розглядаються характеристики вихідних категорій естетики; специфіка структури естетичної діяльності та особливості естетичної свідомості. Всебічно аналізуються мистецтво як соціальне явище, його морфологія, закономірності розвитку. Розкриваються естетична культура особистості та система естетичного виховання, місце естетичної культури в загальній культурі людини.

Досліджено забруднення цезієм-137 представників флори західного регіону України: ягідних, грибів та нижчих рослин (мохів і лишайників). Описано значні відмінності в здатності накопичення радіоактивного цезію вегетативними та регенеративними органами рослин. Розраховано відповідні коефіцієнти, які характеризують особливості переходу цезію-137 з грунту в рослини. Зроблено висновок про можливість визначення щільності забруднення грунтів цезієм за даними відповідного забруднення грибів.

Висвітлено результати комплексного експедиційного дослідження природних умов, біорізноманітності та палінофлори заказника "Любче", розташованого в Ковельському районі на Волині, до складу якого входять озерно-болотні, болотні та болотно-лучні природні комплекси, сформовані внаслідок заростання невеликого карстового озера Охотин. Наведено відомості про геологічні та геоморфологічні особливості заказника. Запропоновано лімнологічну характеристику озера, проаналізовано його флору, мікрофлору та фауну. Описано рідкісні види рослин, грибів і тварин, зокрема, нові для України, якими багаті природні комплекси заказника. Значну увагу приділено рослинності та результатам спорово-пилкового аналізу проб, отриманих з глибини до 310 см. Відображено деякі екологічні проблеми, що виникли в заказнику внаслідок меліоративних робіт, проведених задовго до його заснування. Зроблено прогноз щодо подальших антропогенно зумовлених перетворень природних комплексів. Розглянуто сучасний режим охорони заказника та попередній план управління його територією. Вміщено докладні анотовані списки живих організмів, зареєстрованих на території заказника, а також видів викопної палінофлори.

Вивчено умови проростання спор вищих базидіальних грибів у культурі. Наведено дані про вплив деяких мінеральних солей, вітамінів та джерел вуглецю на проростання базидіоспор. З'ясовано оптимальні умови для одержання моноспорових культур з окремих пророслих базидіоспор.

У разі сумісного введення флутаміду (ніфтоліду) з кожним із агоністів ЛГ-РГ (сурфагоном і деслореліном) в дозах, у випадку окремого застосуванні викликали слабкі атрофічні зміни в вентральній долі передміхурової залози і сім'яниках у щурів, відбувалось взаємне посилення - потенціювання антиандрогенної дії препаратів на морфологію передміхурової залози і сім'яників, їх сперматогенну та гормональну функції.

Різними анатомічними та іншими методами досліджено 118 грудних кінцівок: бурих ведмедів (стопоходіння), домашніх собак (пальцеходіння), овець, кіз, лосів, косуль, свиней, коней (копитоходіння) різного віку. Виявлено особливості морфології вен та їх клапанів у процесі розвитку локомоторного апарату від стопо- до пальце- та копитоходіння. Встановлено збільшення міцності вен та їх клапанів у зв'язку з розвитком кінцівок. Подано характеристику венозного русла пальців у копитних тварин.

Проведено комплекс досліджень мікроморфології первинних графітних кристалів, що утворюються в процесі твердіння сірого чавуну після вакуумного переплаву. Отримані експериментальні дані щодо морфології графітних включень і характер розподілу в них S і O надають підставу безпосередньо пов'язувати їх присутність в розплаві з формою кристалів графіту, які утворюються.

Висвітлено імуноморфологічні особливості вилочкової залози, піднебінних мигдаликів, мезентеріальних лімфатичних вузлів, селезінки у випадку різноманітних клінічних форм псоріазу. Встановлено, що псоріатична хвороба супроводжується розвитком набутого, переважно Т-клітинного, імунодефіциту, ступінь виразності якого залежить від важкості та тривалості хвороби. За наявності всіх форм псоріатичної хвороби в шкірі та органах імуногенезу розвиваються реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типів, що є наслідком порушеної функції імунної системи і проявляється сегментарним деструктивно-продуктивним васкулітом у системі мікрогемоциркуляторного русла, прогресуючою дезорганізацією сполучної тканини, імунними клітинними реакціями, які корелюють з важкістю клінічного перебігу хвороби.