Розглянуто ключові проблеми неориторики та функціональної семантики. Охарактеризовано вплив естетичної культури на прагматичну еквівалентність перекладу тексту. Проаналізовано особливості відтворення українських реалій у сучасній французькій мові. Значну увагу приділено національній термінології у контексті культурного діалогу дистантноконтактуючих спеціальних мов, ролі складнопідрядних речень із кореляційним зв'язком частин у побудові тексту-розповіді, мемуаристиці російських письменників у паризьких емігрантських періодичних виданнях 1920 - 30 рр., а також тенденціям розвитку російської літератури доби постмодернізму.

Розглянуто питання вивчення масових джерел з вітчизняної аграрної історії на кафедрі джерелознавства історичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету, деякі результати комп'ютерної обробки даних про періодичні видання. Проаналізовано джерела з історії народонаселення Росії ХІХ - початку ХХ ст., визначено нові наукові проекти з історичної демографії Півночі Росії XVIII - початку ХХ ст. на кафедрі джерелознавства Санкт-Петербурзького державного університету. Охарактеризовано Росію на межі ХІХ - ХХ ст. у мемуарах істориків, українські етнографічні матеріали в архівосховищах Російської Федерації, а також національну архівну інформаційну систему України "Архівна та рукописна україніка" тощо.

На основі широкого кола історичних джерел, у першу чергу архівних матеріалів і публікацій документів, досліджень вітчизняних та зарубіжних істориків, мемуарної літератури, періодичної преси, досліджено місце і роль болгарського питання - стрижневої проблеми криз на Балканах 80-х років XIX ст. у політиці Союзу трьох імператорів - Німеччини, Росії та Австро-Угорщини у період 1878-1888 рр. і роль великих держав у розв'язанні цього міжнародного конфлікту.

Міститься покажчик друкованих публікацій, критико-біографічної та мемуарної літератури 60 професорів та викладачів Ніжинської вищої школи за 100 років, чия наукова діяльність суттєво вплинула на подальший розвиток школи. Серед них: Адріанов П.А., Боголюбов Н.М., Жданов С.Н., Козловський І.П., Лавровський Н.А., Максимович Г.А., Орлай І.С., Радченко К.Ф., Соколов М.І., Фохт Р.А. та ін. Про кожного дається коротка біографічна довідка.

Містяться документи періоду Визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького, виявлені в архівах та бібліотеках України, Польщі, Росії і які стосуються безпосередньо Волині. Публікуються листи різних польських воєначальників, рядових польських шляхтичів, секретарів короля Яна Казимира, його брата Карла-Фердинанда та ін., які скеровували до Варшави актуальну інформацію про хід боїв, політичну ситуацію в Україні. Представлені наративні пам'ятки, насамперед, польської історико-мемуарної літератури (хронічки, щоденники, мемуари), авторами котрих виступають видатні політичні діячі Речі Посполитої (великий канцлер литовський Альбрехт Станіслав Радзивил, його родич, відомий воєначальник Богуслав Радзивил, відомий дипломат Ян Антоні Храповицький та ін.).

Розглянуто основні літературно-критичні праці з творчого доробку відомого поета, перекладача, критика-літературознавця, філософа, мемуариста О.Тарнавського - наукові розвідки, статті, рецензії, критичні нариси, начерки популяризаторського характеру, опубліковані у різних періодичних виданнях. Всі матеріали об'єднано у кілька тематичних розділів: філософія, теорія літератури, українська література (материкова і діаспорна), зарубіжне письменство, театр, образотворче мистецтво.

Проаналізовано психологію селянина у драматургії М.Кропивницького, художню символіку Л.Українки. Детально розглянуто структуру і функції паронімічної атракції у поетичній мові раннього Тичини. Значну увагу приділено образам І.Мазепи в українському письменстві, особливості відображенню культурно-освітнього руху в мемуаристиці М.Загірної, а також словотвірним новаціям у мові сучасного публіцистичного дискурсу.

Розглянуто питання відродження української національної ідеї в переломну кризову добу 60-х рр. ХІХ ст. - період народження новітніх ідеалів суспільного життя. На підставі багатого архівного матеріалу, мемуарної та дослідницької літератури висвітлено становлення нових форм суспільної боротьби, нових засад національної ідеології як державницької, а також розкрито ці процеси у взаємозв'язках, взаємовпливах і протиборстві з європейським, російським, польським визвольними рухами.

Висвітлено основні етапи і події історії української революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.), зафіксовані пером її безпосередніх учасників - Н.Короля, С.Єреміїва, М.Грушевського та ін. Автор розкриває значення мемуарної літератури для вивчення основних проблем державного будівництва та суспільно-політичного життя в Україні у період діяльності Центральної Ради. У хронологічній послідовності розглянуто найважливіші події, пов'язані з формуванням Збройних сил України, в плані їх відображення в мемуарах. Велике значення приділено методиці джерелознавчого аналізу мемуарів.

Данное исследование посвящено выдающейся фигуре, взошедшей на интеллектуальный Олимп Англии в конце ХVІ - начале ХVІІ века, политику и писателю, оставившему потомкам богатое литературное наследие, Вальтеру Рели (1552 - 1618гг.). Подробно рассмотрены два образца мемуарной прозы известного путешественника - "Правдоподобный отчет о битве за Азорские острова, которая состоялась прошлым летом между "Реваншем", одним из кораблей Ее Величества, и Армадой испанского короля" и "Открытие Гвианы".

Досліджено передумови появи та розгортання меценатської діяльності, взаємодії з освітою, типологічні характеристики меценатів як суб'єктів суспільно-корисної діяльності. Для вивчення проблеми автором використано метод аналізу мемуарної літератури й архівів кінця ХIХ-початку ХХ ст. Зазначено, що меценатство як вид суспільно корисних дій є частиною більш широкого поняття - благодійних занять, тобто цілеспрямованої діяльності на користь інших. Оцінка діяльності меценатів потребує врахування ряду соціальних складових, серед яких: соціально-економічні передумови зростання добробуту підприємців як наслідок виникнення фінансової бази благодійництва. Доведено, що розуміння освіти як фундаментальної основи матеріального та духовного процвітання суспільства й особистості спонукало значну частину населення до благодійної діяльності у сфері освіти у ІІ половині ХІХ ст. Досліджено меценатську діяльність харківського купця К.М. Кузіна, сім'ї сумських цукрозаводчиків Терещенків, родини Алчевських. Підкреслено необхідність створення повного банку даних про меценатів, що дозволить розширити соціальні та історичні характеристики вивчення діяльності цієї групи.

Проаналізовано передумови утворення Дружин Українських Націоналістів (ДУН). Висвітлено факти у справі вбивства польських професорів у Львові. Наведено звіт Надзвичайної державної комісії, документацію доктора Зигмунта Альберта та свідчення графині Кароліни Лянцкоронської, судові дізнання. Встановлено участь дружинників у визвольному змаганні ОУН - УПА.

Развитие исторического романа невозможно без использования источников информации об исторических событиях, эпохе. Как правило, эту функцию исполняют исторические памятки: летописи, дневники, мемуары, дипломатические и государственные договора, универсалы, судебные иски, письма. Использование этих источников для написания сочинения даёт возможность автору исторически достоверно отобразить эпоху, личности политических деятелей, создать впечатление "прикосновения к истории".

Проанализированы жанрово-стилевая организация повести Л.Андреева "Мысль", ницшеанские мотивы в "Уединенном" В.В.Розанова, повесть А.Платонова "Епифанские шлюзы" в контексте культурологических идей своего времени, некоторые особенности композиционно-речевой организации стихотворений И.А.Бунина, концепция жизни и человека в книге Т.Капоте "Музыка для хамелеонов". Охарактеризованы произведения А.Гайдара в аспекте теории девиантного поведения несовершеннолетних, поэтика импрессионизма в поэзии и прозе О.Мандельштама, образы псевдореволюционеров в романе Н.С.Лескова "Некуда", роль французских мотивов в разработке образов интерьера в творчестве И.С.Тургенева на материале романа "Новь", жанровые особенности мемуаристики.

Рецепція України у Західній Європі ХІ-ХVІІІ ст. висвітлюється як історичний процес зі своєю тяглістю й парадигмами, етапами й особливостями, породжуваними як об'єктом рецепції, так і її суб'єктами. Досліджується література про Україну, що з'явилася в Західній Європі впродовж цього періоду. Охоплюються не тільки ті твори, що належать до красного письменства, а й пам'ятки історіографії, публіцистики й "літератури факту" - описи мандрівок, мемуари, листи, послання, реляції тощо. При цьому увага приділяється не тільки об'єктивно-історичному змісту джерел, тобто відбиттю в них фактів історії України та реалій життя українського народу, а й змісту суб'єктивно-історичному, тобто рецепції та осмисленню цих фактів тим, чи іншим автором, який представляє ментальність певної країни й епохи, певні ідейно-культурні моделі і течії. Автор пов'язує розвиток західноєвропейської україніки з рухом європейської думки й культури від Середньовіччя до Просвітництва і прагне його висвітлювати в такому контексті.

У хронологічній послідовності та за видовими ознаками проаналізовано писемні джерела з історії України від найдавніших часів до наших днів: твори античних, візантійських і західноєвропейських авторів, літописи, публічні та приватні актові матеріали X - XVII ст., статистично-топографічні описи, мемуарну літературу вітчизняних і зарубіжних авторів, періодику, літературні та ділові документи державних установ, нормативні, діловодні документи політичних партій новітнього часу. Наведено відомості про найважливіші археографічні українські, російські та польські видання, державні сховища джерел.

Навчально-методичний комплекс розкриває жанрову природу й специфічні особливості української письменницької мемуаристики, її еволюцію в ХХ столітті. В поле зору автора потрапляють твори відомих письменників В.Винниченка і П.Тичини, М.Драй-Хмари й Остапа Вишні, О.Довженка і М.Бажана, Ю.Смолича і В.Сосюри, В.Стуса і В.Дрозда. Аналізуються маловідомі мемуари І.Дніпровського, М.Могилянського, В.Чередниченко, З.Тулуб, спогади письменників української діаспори Ю.Клена, Г.Костюка, В.Сокола, І.Кошелівця. Подаються приклади використання творів провідних мемуаристів на уроках української літератури в середній школі, а також у позакласній роботі.

Висвітлено джерела з історії Південної України останньої чверті XVIII ст. Проаналізовано історіографію джерелознавства, рух документальних джерел, основні архівні зібрання та публікації джерел з історії Південної України. Досліджено наративні джерела - мемуарну літературу, щоденники і подорожні записки, описи та атласи Південної України.

На підставі залучення значного масиву історичної літератури, мемуаристики, періодичних видань та раніше невідомих архівних матеріалів проаналізовано розвиток, сучасний стан і напрямки висвітлення життя і державно-політичної діяльності Голови Директорії і Головного Отамана Військ Української Народної Республіки Симона Петлюри 1917 - 1926 рр. на тлі національно-визвольної боротьби українського народу.

На базі опублікованих і маловідомих документів, мемуарів, спеціальної історичної літератури висвітлено трагічну долю інтелігенції Західної України в період утвердження сталінської тоталітарної системи. Простежено головні напрями політики радянського режиму щодо національних та професійних груп інтелігенції, показано соціально-побутові умови життя та діяльності працівників розумової праці.